Підписатись на новини RSS 
Виступ Президента України на урочистому зібранні з нагоди Дня Соборності України та 100-річчя проголошення незалежності УНР
Виступ Президента України Петра Порошенка на урочистому зібранні з нагоди Дня Соборності України та 100-річчя проголошення незалежності
Української Народної Республіки
«Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу…».
«Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка… і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України.
Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
Ваша Святосте, ваші блаженства!
Високоповажні панове дипломати!
Шановні члени українського Парламенту і українського Уряду!
Дорогі співвітчизники, громадяни України та українці всього світу!
Слова, якими я розпочав свій виступ, виглядають як суцільний текст. Другий абзац органічно випливає з першого, а третій – логічний висновок з перших двох. А насправді це - витяги з різних документів. І між ними помістився цілий рік драматичних подій, які змінили Україну, змінили Європу і змінили весь світ. Це - фрази з Четвертого Універсалу Центральної Ради та з Акта Злуки. Акт урочисто виголосили 22 січня 1919 року на Софійському майдані. А Універсал ухвалили роком раніше. І в ці дні, разом із Днем Соборності, ми з вами відзначаємо сто років проголошення незалежності Української Народної Республіки.
Важко навіть уявити, наскільки стрімко мінялася тоді ситуація в Європі. Ще чотирнадцятого року дехто з провідних діячів майбутньої української революції значився серед активістів всеросійської спілки земств і міст, яка збирала кошти на допомогу війську Російської імперії. Після окупації нею Галичини міністр закордонних справ Росії Сергій Сазонов заявив про «чудову нагоду позбутися українського руху раз і назавжди»… Схоже, у них про це марять всі міністри закордонних справ.
Зараз нам здається, ніби наші предки зволікали з рішенням про незалежність. «Як так, - задаємося ми питанням, - що Центральна Рада державну самостійність задекларувала майже наприкінці свого існування?»… Виникає питання: «Чому аж Четвертим, а не Першим Універсалом?» - думаємо ми. Насправді, раніше за Україну незалежність при розпаді імперій проголосила лише Фінляндія. Країни Балтії, Центральної Європи та Балкан зробили це вже пізніше за нас. Тільки от вони втримали цю незалежність, а ми – ні! І насамперед про те, чому так сталося, нам і слід сьогодні з вами замислитися.
«І було би помилкою, - ще раз нагадаю слова відомого історика Івана Лисяка-Рудницького, - говорити про поразку української революції. Вона не досягла своєї остаточної мети, але внутрішньо переродила суспільство України…». На фундаменті тієї революції розвивалося «і дальше українське життя».
І можу сказати, що без Четвертого Універсалу не було і би Акта проголошення незалежності. Якби наші славні предки далекого 1918 року не посіяли зерна ідеї незалежності, вона б ніколи не розрослася до майже одностайної підтримки на референдумі 1991-го року.Символічно, що прапор, герб, гімн, гривню, певною мірою єдиний стандарт літературної державної мови ми прийняли у спадок з тих часів. Рівно як і академію наук і національний архів, україномовні школи та університети. І незалежну від Москви Українську Православну Помісну Церкву.
Четвертий Універсал та Акт злуки належать до числа найважливіших документів національно-визвольних змагань. Повертатися у своїх виступах до тих подій мені випадало вже неодноразово. І я про них говорив і в Київському національному університеті імені Шевченка – у лекції, присвяченій сто п’ятдесятій річниці від дня народження Михайла Грушевського. І у виступі з нагоди сторіччя Центральної Ради; і в соту річницю проголошення УНР; і на прийнятті на честь століття української дипломатичної служби; і у привітанні зі сторіччям проведення Першого Курултаю кримськотатарського народу.
Днями відзначимо соті роковини подвигу Героїв Крут, не за горами - сто років Соборності, інші важливі і пам’ятні дати тієї доби.
Скажіть мені, а для чого така увага до історії?
Дозвольте пояснити. Я не збираюся ставати професором історії. І абсолютно не маю наміру диктувати історикам бачення тих давніх подій. Я не хочу категорично давати персональних оцінок політичним діячам того часу. В надзвичайно складних обставинах вони приймали епохальні рішення і припускалися важких помилок. За все це вони і славу розділяють одну на всіх, і відповідальність несуть спільну. А наш з вами обов’язок – зробити правильні висновки з уроків історії.
Минулого року «Спогадами» Павла Скоропадського я був настільки вражений, що наполегливо радив прочитати її всім політикам, урядовцям, депутатам. Мені ж на день народження подарували контрпропагандистську брошуру Симона Петлюри, яка має символічну назву «Московська воша». Вона, хочу наголосити, зовсім не ксенофобська, бо є в ній і самокритичний розділ «Свої гниди».
Думаю, повчально було би погортати ще й Махна. Єдина, напевно, постать в історії, яка, як твердять деякі вчені, на власних грошах друкувала офіційний дозвіл їх, ці гроші, фальшувати. Руйнівний феномен Отаманщини слід аналізувати, - тим більше, що охочі її реанімувати є і зараз, в ці часи деякі популісти.
Грушевський, Скоропадський, Винниченко, Петлюра… Історик, генерал, письменник, публіцист, яких доля висунула на роль батьків-засновників сучасної нації. І у кожного з них – своя правда. Історія не знає умовного способу, але в чому я певний, так це в тому, що, якби всі ці беззаперечно видатні постаті спрацювали як одна команда, Україна не втратила би незалежності. В чому переконався зараз, під час відвідання музею Києва, де є виставка історичних документів, які демонструють рішення, які приймалися в ті часи. Впевнений в тому, що якби всі ці особистості, беззаперечно видатні постаті, працювали як одна команда. Україна б не втратила своєї незалежності. Я в цьому впевнений напевно.
Ubi соnсоrdia ibi victoria. Де злагода, там перемога. І ця мудрість, закарбована у крилатому латинському вислові, відтак була відома ще в давньоримські часи. І це саме те, що наші предки недооцінили сто років тому.
Головне, що не дало тоді постати українській незалежній державі – брак внутрішньої єдності, політичні чвари, анархія.
Комуністично-більшовицька демагогія – те, що тепер називається популізмом, - замість того, щоб консолідувати нас в єдину націю, розпалювала класову та соціальну ненависть між різними верствами суспільства.
Фантазії про безбуржуазність української нації; неповага до права власності; право сили, а не сила права, брак компетентності та управлінського досвіду; перевага ідеологів над технократами – все це аж ніяк не сприяло українському державному будівництву. Калейдоскопічні зміни урядів, змови і постійні заколоти не залишали шансів на успіх нашої справи. За чотири роки влада в Києві змінилася, уявіть собі, за чотири роки - понад десять разів – поки врешті-решт не дісталася Кремлю на цілих сімдесят один рік.
Через брак міжнародної підтримки Україна в ті часи залишилася сам-на-сам з агресором. Власного ж боєздатного війська створити так і не встигли, бо надто пізно втямили, наскільки Україні потрібно військо. Парадокс: але в дні ухвалення Четвертого Універсалу більшовики вже наступали на Київ, лічені дні залишалося жити героям Крут, і навіть це не завадило авторам документа закарбувати на папері свою ідею «розпустити армію зовсім».
В ті роки ще не існувало такого терміну як "фейкові новини", але відповідною технологією російська влада володіла вже тоді. Колишній Голова Уряду Ісаак Мазепа писав, що більшовики мали-таки рацію, коли згодом хвалилися, що Україну вони опанували не так збройною силою, як "силою своєї пропаганди серед дезорієнтованих українських мас". То ж хіба для нас тепер не важливо знайти спосіб, як протидіяти поширенню російських фейків в українському інформпросторі?! Іноді їх не без задоволення тиражує наша опозиція. Час від часу на них клюють навіть ті медіа, які позиціонують себе як глибоко українські, патріотичні та європейські.
Відповідь на запитання, як боротися з російською пропагандою, яка підриває суверенітет та демократію у всьому світі, зараз це вже визнано, шукають на рівні Євросоюзу та його окремих членів. Ми координуємо наші зусилля зовні з нашими партнерами, а всередині країни я розраховую на саморегуляцію та пропозиції з боку української медіа-спільноти.
Ми засвоїли уроки. Ми усвідомили помилки. Ми не допустимо їх повторення. Я переконаний, нам вистачить розуму і сил, щоби політичну боротьбу всередині країни утримувати в межах європейських стандартів стосунків влади та опозиції. Це потрібно для того, щоби ворог не зміг підірвати нас із середини; щоби п'ята колона не підняла голови; щоби отаманщина не руйнувала основ державності і демократії.
Я хочу наголосити, ми не будемо виконувати пункту Четвертого Універсалу про розпуск війська. Я хочу наголосити, що Україна вже готова дати жорстку військову відсіч агресорові в разі його спроб піти у наступ.
У боротьбі з агресором ми відчуваємо потужну підтримку наших міжнародних партнерів. І це – принципова позитивна відмінність сьогоднішньої ситуації від тієї, що існувала сто років тому.
Напередодні Дня Соборності Верховна Рада ухвалила надзвичайно важливий Закон «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Мою президентську стратегію, мої пропозиції щодо реінтеграції окупованих територій України.
Я дуже дякую за це Верховній Раді, Вам, пане Голово. І для мене дуже важливо було, що закон набрав майже конституційну більшість голосів. У фінальному голосуванні його підтримали навіть ті політичні сили, які за день до цього його дуже гостро критикували, критикували і президентський проект, і кінцеву версію. Наголошували і відмовлялися голосувати в першому читанні.
Я думаю, що це стало важливим прикладом відповідальної консолідації владних та опозиційних політичних сил у питанні, що стосується нашого спільного національного інтересу. Де не може бути компромісів – у питаннях суверенітету, територіальної цілісності, незалежності нашої держави. Це – приклад, коли міркування міжпартійної боротьби принесено в жертву загальнодержавній справі.
Агресору не подобається, коли його називають агресором. Окупанту неприємно, коли на окупацію кажуть окупація. На злодії шапка горить, і він хоче уникнути міжнародної відповідальності за свої злочини. Рефлексія Москви зайвий раз переконує, що ми прийняли правильний Закон. І хочу чітко заявити – я підпишу його, щойно він надійде з українського Парламенту.
Цей Закон фіксує право України на самооборону відповідно до статті 51 Статуту ООН і деталізує механізм його реалізації. Але, водночас, він підтверджує пріоритетність мирного, політико-дипломатичного врегулювання. Хочу наголосити окремо, ані дух, ані буква цього Закону не суперечать Мінським домовленостям, як це хоче представити Москва. На відміну від Росії, яка шукає будь-який привід, аби їх не виконувати, Україна неухильно дотримується і буде дотримуватися своїх міжнародних зобов’язань. Я адресую це до дипломатів, присутніх в цьому залі, дуже прошу передати цей меседж у свої столиці.
Для нас же ухвалений закон цінний насамперед тим, що він є по суті технологією повернення окупованих територій під суверенітет України. Радісне свято Дня Соборності буде для українців із гірким присмаком доти, доки чобіт російського окупанта топче українську суверенну землю Криму та Севастополя, Донеччини та Луганщини.
Дорогі українці!
Досвід визвольних змагань 1917-1921 років має ще один важливий для нас вимір. Він вчить, що соціально-економічні проблеми слід вирішувати вчасно та ефективно. На сто відсотків незворотною наша незалежність стане тоді, коли ми доведемо усьому світові, а насамперед самим собі, що ми стали успішною країною успішних людей.
Переживши найболючіший шок, який спричинили війна та економічна агресія з боку Росії, ми повертаємося на шлях відновлення й розвитку.
Маємо подолати зовнішню агресію, розбудувати європейську Україну, і передати її в надійні руки наших дітей та онуків.
Це – наша місія, і вона абсолютно реальна і можлива.
Вітаю всіх із Днем Соборності і сотою річницею проголошення державної самостійності УНР!
Особлива подяка – нашим воїнам, які на фронті захищають соборну Україну.
Особливі вітання – громадянам України, які живуть зараз в умовах російської окупації. Кожен день розлуки, яким би важким він не був, все таки наближає нас до неминучого воз’єднання.
Слава нашій Вітчизні – єдиній, соборній, неподільній!
Слава Україні!
Новини за темою
«Нам нарешті вдалося розпочати евакуацію людей з «Азовсталі»», - Президент України
2 травня 2022
У вчорашньому вечірньому зверненні Президента України Володимир Зеленський повідомив, що нарешті вдалось розпочати евакуацію людей з «Азовсталі», що в Маріуполі. Після багатьох тижнів переговорів, після багатьох спроб, різних зустрічей, людей, дзвінків, країн, пропозицій. Нарешті! Не було жодного дня, щоб ми не пробували знайти таке рішення, яке забезпечить порятунок наших людей. Вперше за всі дні війни запрацював цей життєво необхідний коридор. Вперше було дві доби припинення вогню на цій території. Вдалося вивезти вже понад сто цивільних – передусім жінок, дітей, які рятувалися від бойових дій саме там, саме на «Азовсталі». Враховуючи всі складнощі процесу, перші евакуйовані прибудуть у Запоріжжя сьогодні вранці. Сподіваюся, що завтра також будуть дотримані всі необхідні умови, щоб продовжити вивозити людей із Маріуполя. Плануємо розпочати о восьмій ранку. Організація таких гуманітарних коридорів – це один з елементів переговорного процесу, який триває. Він дуже складний. Але хоч би як було складно, вдалося врятувати понад 350 тисяч людей із районів бойових дій. Ми вдячні всім партнерам, хто надсилає світу й росії такі важливі, потужні сигнали підтримки України, відвідуючи нашу столицю в цих умовах і в такий складний час.
Володимир Зеленський нагородив понад сотню українських Захисників та Захисниць
12 квітня 2022
Президент України Володимир Зеленський відзначив українських Захисників та Захисниць державними нагородами. З них 187- військовослужбовці Збройних Сил України. Відповідний Указ опублікований на сайті Офісу Президента. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі воїнів нагороджено: орденами: Богдана Хмельницького; «За мужність»; Данила Галицького; медалями: “За військову службу Україні”; “Захиснику Вітчизни”. З повним переліком нагороджених Захисників та Захисниць можна ознайомитися за посиланням.
Володимир Зеленський відзначив державними нагородами представників служб охорони правопорядку
29 березня 2022
Президент України Володимир Зеленський нагородив представників Національної поліції, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної прикордонної служби, Державного бюро розслідувань та Служби судової охорони. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі постановляю: у Національній поліції України: Нагородити орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня ТИМОШКА Володимира Володимировича — полковника поліції Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня КСЕНОФОНТОВА Віталія Сергійовича — майора поліції ЧАЛОГО Андрія Васильовича — підполковника поліції Нагородити медаллю “Захиснику Вітчизни” ВЕРШИНІНА Михайла Олександровича — старшого лейтенанта поліції ГАВРІША Олександра Олександровича — старшого лейтенанта поліції ГАРЯГУ Ірину Олегівну — майора поліції ДАНІЛУ Віталія Миколайовича — капітана поліції КОТОВА Костянтина Володимировича — капрала поліції КУРТУ Михайла Борисовича — старшого лейтенанта поліції ЛЕВЧЕНКА Віктора Васильовича — капітана поліції ОСІПОВА Сергія Сергійовича — старшого лейтенанта поліції ТОЛОЧЕНКА Сергія Володимировича — старшого лейтенанта поліції у Державній службі України з надзвичайних ситуацій: Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня ДОНЦЯ Євгена Степановича (посмертно) — сержанта служби цивільного захисту ДУБОВИКА Дмитра Станіславовича — старшого прапорщика служби цивільного захисту КОТЕНКОВА Дмитра Олександровича — сержанта служби цивільного захисту ЛЄСНОГО Валерія Валерійовича (посмертно) — капітана служби цивільного захисту МЕРТВЕЧЕНКА Олександра Васильовича (посмертно) — молодшого сержанта служби цивільного захисту ПАНКОВА Олексія Сергійовича (посмертно) — майора служби цивільного захисту ПАРХОМЕНКА Олександра Володимировича — молодшого сержанта служби цивільного захисту ПЕТРЕНКА Дмитра Вікторовича — прапорщика служби цивільного захисту ПОДОЛЬСЬКОГО Олександра Андрійовича (посмертно) — сержанта служби цивільного захисту СКАЧКА Івана Олександровича — капітана служби цивільного захисту у Державній прикордонній службі України: Нагородити орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня ЧОРНОГО Олександра Володимировича — полковника Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня АЛЬОШИНА Ярослава Павловича (посмертно) — молодшого сержанта ЖУЖУКОВА Віктора Миколайовича — штаб-сержанта КРАВЦЯ Андрія Анатолійовича (посмертно) — штаб-сержанта КРЯКОВЦЕВА Ігоря Леонідовича — старшого сержанта КРЯКОВЦЕВА Миколу Леонідовича — старшого сержанта МАЖАРУ Василя Васильовича — майстер-сержанта РУБІСА Юрія Михайловича — майстер-сержанта ТУНДУ Сергія Миколайовича — штаб-сержанта ЧІЧІНА Вячеслава Володимировича — старшого лейтенанта Нагородити медаллю “За військову службу Україні” БАЦУРУ Олександра Васильовича — капітана БОКОВОГО Дмитра Петровича — молодшого сержанта ЖИГАЛІНА В’ячеслава Володимировича — капітана ОКОПНОГО Андрія Володимировича — старшого лейтенанта ПОЛЬОВОГО Ігоря Олександровича — сержанта СІВЕРА Адлана Геланієвича — капітана УМАНЦЯ Богдана Петровича — капітана ЦЕКОТА Євгена Валерійовича — майора ЦИПЯЩУКА Віктора Миколайовича — штаб-сержанта Нагородити медаллю “Захиснику Вітчизни” АНТОНОВА Костянтина Володимировича — старшого сержанта ВАКУЛЕНКА Віктора Андрійовича — сержанта ВОЗНЮКА Олександра Йосиповича — солдата КОСТЮКА Володимира Миколайовича — підполковника ЛАКЕЯ Сергія Володимировича — майора ЛІТВІНОВА Костянтина Миколайовича — штаб-сержанта ЛОГВИНЕНКА Олексія Володимировича — штаб-сержанта МАКСИМЕНКА Віктора Анатолійовича — старшого сержанта НІКОЛАЄВА Сергія Миколайовича — капітана НОВІКОВА Владислава Володимировича — старшого сержанта РАТУШНЯКА Руслана Борисовича — майстер-сержанта ТРОХИМЕНКА Миколу Михайловича — сержанта ТРУХАНОВИЧА Романа Ігоровича — штаб-сержанта ШЕВЧУКА Ігоря Валерійовича — підполковника Нагородити медаллю “За врятоване життя” ВОДОЛАДА В’ячеслава Миколайовича — штаб-сержанта у Державному бюро розслідувань: Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня АЛЕКСЄЄВА Олександра Ігоровича — полковника Державного бюро розслідувань ЄСІКОВА Володимира Володимировича — підполковника Державного бюро розслідувань КРАЙНЯКА Ігоря Сергійовича — підполковника Державного бюро розслідувань СЛОВЕЦЬКОГО Володимира Петровича — капітана Державного бюро розслідувань у Службі судової охорони: Нагородити орденом Данила Галицького МАРУЩЕНКА Андрія Анатолійовича — полковника Служби судової охорони МЕЛЬНИКА Сергія Васильовича — полковника Служби судової охорони Нагородити медаллю “Захиснику Вітчизни” ЛОМАКУ Олександра Олексійовича — підполковника Служби судової охорони.
Президент України відзначив державними нагородами 71 Захисника України
24 березня 2022
71 Захисника України президент України Володимир Зеленський нагородив державними нагородами, з них посмертно — 1. Про це повідомило Міністерство у справах ветеранів України у Facebook. Відповідним Указом №158/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Українських Воїнів нагороджено: орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, орденом “За мужність” ІІІ ступеня, медаллю “За військову службу Україні”, медаллю “За врятоване життя”. Поіменний перелік Захисників за посиланням.
Що більше Росія застосовує терору проти України, то гірші наслідки для неї – звернення президента
20 березня 2022
Наш сильний народе нашої незламної країни! Завершився 24-й день повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Після восьми років агресії. Українці довели, що вміють воювати професійніше, ніж армія, яка воює десятки років у різних регіонах та за різних умов. Ми відповідаємо мудрістю й хоробрістю на величезну кількість їхньої техніки та відправлених в Україну солдатів. Саме тому, наприклад, українська Чорнобаївка увійде в історію воєн. Це місце, де російські військові і їхні командири показали себе повністю – такими, як вони є: бездарними, здатними просто гнати своїх людей на забій. Шість разів наші військові знищували окупантів під Чорнобаївкою. Шість разів! І вони все одно приходять туди. Блокадний Маріуполь увійде в історію відповідальності за воєнні злочини. Зробити таке з мирним містом, що зробили окупанти, це терор, який будуть згадувати й через століття. І що більше українці говорять про це світові, то більше ми знаходимо підтримки. Що більше Росія застосовує терору проти України, то гірші наслідки настають для неї. Сьогодні звернувся до народу Швейцарії. Це особлива держава. Вона не розштовхує ліктями інших на міжнародній арені. Але коли говорить своє слово, то його чують абсолютно усі. Швейцарія підтримала санкції проти Росії, які застосував Європейський Союз. Це означає дуже багато для російської державної машини. Для людей, які звикли, що влада – це гроші. А отже, це банки. А отже, Швейцарія та інші країни, які допомагають зберегти капітал. Я вдячний Президентові й народу Швейцарії та їхній державі за те, що вони щирі у підтримці нашої боротьби за життя і свободу. За те, що вони не залишились осторонь. І закликав їх зробити ще декілька кроків. Щоб усі швейцарські компанії, які ще не полишили російський ринок, зробили це негайно. Щоб не віддавали жодного долара, франка чи євро російській військовій машині на вбивства наших людей. Щоб усі винні у війні проти нашої держави не могли насолоджуватися життям у Швейцарії, нерухомістю у Швейцарії, банками у Швейцарії. Наші Збройні Сили продовжують стримувати ворога на всіх основних напрямках. Завдають російським військам небачених втрат. Окремі підрозділи окупантів знищені на 80-90%. В местах особенно жестоких боев передний край нашей обороны просто завален трупами российских солдат. И эти трупы, эти тела не никто не забирает. По ним гонят в наступление новые части. Какие-то резервы, которые командование российских войск собирает, где только может. Мы прекрасно понимаем, что у России есть просто бездонный человеческий ресурс и достаточно много техники, ракет и авиабомб. Но я хочу спросить у граждан России. Что с вами сделали за эти годы, что вы перестали замечать ваши потери? Неужели для вас больше ничего не значат слова «сын», «мать», «отец»? Уже больше 14 тысяч убитых ваших солдат. Это 14 тысяч матерей. Это 14 тысяч отцов. Это жены, это дети, родственники и друзья. И вы этого не замечаете? А ведь жертв будет только больше. Пока продолжается эта война. Ваша война против нас, России против Украины. На нашей земле. У суботу працювали вісім гуманітарних коридорів. Вдалося врятувати 6623 людини. Через обстріли окупантів нам не вдалося забрати людей з Бородянки Київської області. Але ми не полишимо цих спроб. З Бервиці, Бучі, Богданівки евакуювали українців до Броварів. З Лисичанська, Попасної, Сєвєродонецька й Рубіжного Луганської області забирали людей до Бахмута. Вдалося виїхати й понад 4000 маріупольців у Запоріжжя. На жаль, не вдалося доставити гуманітарний вантаж у міста Херсонської області. Російські війська заблокували рух нашої колони. Навіщо? Їхня мета не змінилася – так само намагаються зображати у своїй пропаганді, ніби Україна полишила громадян без найнеобхіднішого. Ніби Росія їх від чогось постійно рятує. Хоча ще 23 лютого у наших херсонців було всього більше, ніж в областях самої Росії. Говорив сьогодні з Президентом Франції Макроном. Про нашу взаємодію. Про пошук рішення для миру, для звільнення наших територій. Для порятунку наших людей. Впевнений, ви розумієте, що переговори не є простими й приємними. Але вони необхідні. Бо це – про життя. Україна завжди шукала мирне рішення. Тим більше ми зацікавлені в мирі зараз. Бо це ми рахуємо кожного вбитого. Бо це для нас має значення кожна зруйнована родина, кожен зруйнований будинок. Бо ми – українці, і для нас людина – безцінна. Сьогодні підписав указ про відзначення державними нагородами України 161 нашого захисника. З них 40 – посмертно. І указ про присвоєння звання Героя України 12 військовослужбовцям. Вісьмом з них – посмертно. Також зустрівся з бійцями підрозділу особливого призначення Національної поліції України КОРД. Відзначив їхні дії нагородами. Подякував за службу, за захист наших мирних міст і за допомогу армії. Всього за дні повномасштабної війни вже 70 нашим захисникам присвоєно звання Героя України. 2180 українців нагороджені орденами й медалями за мужність, за порятунок товаришів по службі та цивільних, за ефективні дії з оборони держави. Впевнений, можу сказати від імені всього нашого українського народу: ми щиро вдячні кожному з вас. Кожному і кожній, хто захищає нашу державу та зупиняє армію окупантів, яку називали однією з декількох найпотужніших у світі. 19 березня святкує свій день народження українська поетеса Ліна Костенко. Щиро вітаю вас. Від імені всіх українців. І нагадаю сьогодні ось такі її слова: Не треба думати мізерно... Безсмертя є ще де-не-де... Хтось перевіяний, як зерно, У ґрунт поезії впаде. Митцю не треба нагород, Його судьба нагородила, Коли в людини є народ, Тоді вона уже людина. Справді, у кожного з нас є народ. І справді – не треба думати мізерно. А особливо тим, кому українці дали право бути політиками. Я хочу нагадати усім політичним діячам з будь-яких таборів: воєнний час дуже добре показує мізерність особистих амбіцій тих, хто намагається поставити власні амбіції, власну партію чи карʼєру вище за інтереси державні, за інтереси народу. Хто ховається десь по тилах, але вдає, ніби тільки він дбає про оборону. Будь-яка активність політиків, спрямована на розкол чи на колаборацію, не матиме успіху. Але отримає жорстку відповідь. І тому Рада національної безпеки і оборони України вирішила… Враховуючи повномасштабну війну, розвʼязану Російською Федерацією, та звʼязки деяких політичних структур з цією державою, призупиняється будь-яка діяльність низки політичних партій на час воєнного стану. А саме: «Опозиційна платформа – За життя», «Партія Шарія», «Наші», «Опозиційний блок», «Ліва опозиція», «Союз лівих сил», «Держава», «Прогресивна соціалістична партія України», «Соціалістична партія України», партія «Соціалісти», «Блок Володимира Сальдо». Міністерству юстиції доручено невідкладно вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо заборони діяльності зазначених політичних партій. Кожен зараз повинен дбати про інтереси нашої держави. Про інтереси України. Бо це – заради нас. Бо це – заради життя. Слава усім нашим героям! Слава Україні!
Президент України відзначив понад сотню захисників України державними нагородами
16 березня 2022
Президент України Володимир Зеленський відзначив 1️39 українських Захисників і Захисниць державними нагородами України. 32 з них - посмертно. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі українських воїнів нагороджено такими відзнаками як: Орден Богдана Хмельницького; “За мужність”; Орден Данила Галицького; медалі “За військову службу Україні”, “За бездоганну службу”, “Захиснику Вітчизни”. Відповідний Указ №140/2022, опублікований на сайті Офісу Президента. Також Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України шістьом військовослужбовцям посмертно. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі: Присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”: ▪️ГУДЗЮ Валерію Федоровичу – полковнику (посмертно) ▪️КОТЕНКУ Сергію Леонідовичу – полковнику (посмертно) ▪️МАРИНЯКУ Олександру Мирославовичу – полковнику (посмертно) ▪️СБИТОВУ Павлу Олеговичу – майору (посмертно). Присвоєно звання Герой України з врученням ордена “Золота Зірка”: ▪️ДОЗІРЧОМУ Дмитру Леонідовичу – старшому лейтенанту ▪️СИДУНЦЮ Володимиру Володимировичу – старшому лейтенанту. Відповідний Указ №139/2022 опублікований на сайті Офісу Президента.
Президент Зеленський пропонує продовжити воєнний стан в Україні до кінця квітня
15 березня 2022
Президент Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт про продовження воєнного стану в Україні. Відповідне рішення опубліковане на сайті Верховної Ради. Згідно з поданням, Володимир Зеленський пропонує продовжити дію воєнного стану в Україні на 30 днів. Тобто він закликає продовжити дію воєнного стану в Україні ще на 30 діб, починаючи з ранку (05:30 год) 26 березня, а це майже до кінця квітня.
Боротьба України за свободу залежить не лише від нас, але й від інших країн, які поділяють цінності свободи – Володимир Зеленський
8 березня 2022
Україна сьогодні бореться за свою свободу та незалежність, але успіх нашої боротьби залежить не лише від нашої держави, але й від усіх країн цивілізованого світу. Про це сказав Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю ABC News. «Сказати, скільки ми можемо витримати, – багато речей залежить не тільки від нас. Ми витримаємо. І навіть якщо вони зайдуть в усі міста, буде партизанська війна. Ніхто нашу свободу і незалежність не віддасть. Сьогодні – тут, завтра – країни Балтики, післязавтра – Польща, потім – Німеччина», – зазначив Глава Української держави. Як розповів Володимир Зеленський, під час розмови з Президентом США Джозефом Байденом він обговорював питання підтримки України в небі. «Ми хочемо паритету в небі, хоча б так, щоб був баланс. Ми не можемо віддавати перевагу тільки Російській Федерації, тому що вона нас бомбить, розстрілює, кидає бомби, запускає ракети, бойові гвинтокрили, винищувачі, літаки – багато всього. Ми це не робимо, тому що в нас немає неба, ми його не контролюємо», – сказав Президент. Він зазначив, що Україна зверталася до США та інших країн із проханням надати військові літаки радянського виробництва, які перебувають на території Польщі. «Ми вивчили це питання, ми знаємо, де розташовані ці літаки виробництва ще радянських часів, у яких державах. Ми їх попросили. І зараз багато чого залежить у цьому питанні саме від Сполучених Штатів Америки», – сказав Глава держави. Володимир Зеленський зазначив, що Президент США може докласти додаткових зусиль для вирішення цього питання. «Я впевнений, що Президент може зробити більше. Я впевнений, що він може. І я хочу вірити, що він здатний зробити це», – сказав Володимир Зеленський. Він наголосив, що Україна сьогодні – це місце свободи у центрі Європи, і наша держава потребує захисту від всіх країн, які поділяють такі цінності. «Це здається всім, що ми далеко від Америки, від Канади чи десь там ще. Ні. Ми – свобода. І коли перетинають кордони цих прав і свобод, треба захищати нас. Тому що спочатку – ми, а потім – ви. Так завжди. Апетит приходить під час їжі – і все сильніший», – сказав Глава держави.
Президент нагородив українських захисників державними нагородами: детальний перелік
5 березня 2022
Згідно з Указом Президента України, українських захисників нагородили почесними державними нагородами, понад 30 – посмертно. Отож, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагородити: Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня: БАЧКОВА Віталія Валентиновича (посмертно) — полковника ГОРДІЄНКО Юлію Андріївну (посмертно) — майора медичної служби ЖОВТЯКА Дмитра Васильовича — лейтенанта ІНДИЧЕНКА Ігоря Андрійовича — лейтенанта КОВБАСЮКА Олеся Петровича — старшого лейтенанта КУЧЕРУКА Віталія Васильовича (посмертно) — лейтенанта УСИКА Ігоря Олеговича (посмертно) — старшого лейтенанта УСОВА Станіслава Руслановича (посмертно) — лейтенанта ШИШЕВСЬКОГО Олександра Віталійовича (посмертно) — капітана ШІМОНА Михайла Михайловича (посмертно) — старшого лейтенанта Нагородити орденом «За мужність» ІІ ступеня - ШУТАНИЧА Руслана Миколайовича — старшого солдата Нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеня БИТКУ Олександра Віталійовича (посмертно) — старшого солдата БІЛЕЦЬКОГО Івана Юрійовича (посмертно) — солдата БУТКАЛЮКА В’ячеслава Анатолійовича — солдата ВАСИЛЬЧУКА Богдана Віталійовича (посмертно) — солдата ВОРОБЙОВА Максима Юрійовича — солдата ГНИДОГО Анатолія Олеговича (посмертно) — солдата ГРЕБЕНЮКА Сергія Васильовича (посмертно) — молодшого сержанта ГРИГОРЕНКА Євгена Сергійовича (посмертно) — сержанта ГУКА Станіслава Михайловича — солдата ГУЛЬКЕВИЧА Володимира Володимировича (посмертно) — солдата ДОБРОВОЛЬСЬКОГО Олександра Віталійовича — солдата ДОБРОВСЬКОГО Івана Олександровича (посмертно) — старшого солдата ЖДАНЯНЧИНА Миколу Івановича (посмертно) — солдата ЖОГІНА Владислава Андрійовича — солдата ЗАХАРЕНКА Леоніда Павловича (посмертно) — старшого солдата ЗЕЛЕНЧУКА Артура Вікторовича — солдата ЗОЛОТАРЬОВА Євгенія Михайловича (посмертно) — старшину 2 статті ІВАЩЕНКО Наталію Леонідівну (посмертно) — головного корабельного старшину ІЩУКА Юрія Олександровича (посмертно) — солдата КАЛИТЮКА Олександра Романовича — солдата КАНЮКА Юрія Ігорьовича — лейтенанта КАРПЮКА Владислава Олександровича (посмертно) — солдата КОВАЛЬЧУКА Максима Вікторовича — солдата КУЧЕРА Георгія Петровича — головного сержанта ЛЕВИЦЬКОГО Руслана Васильовича — солдата МАРЧУКА Василя Володимировича (посмертно) — старшого солдата МИХАЙЛОВСЬКОГО Олексія Олексійовича (посмертно) — старшого солдата НАУМЕНКА Дениса Ігорьовича (посмертно) — солдата НІКІТЧУКА Павла Олексійовича (посмертно) — солдата НІКОЛЕНКА Івана Ігорьовича (посмертно) — солдата ОНИЩУКА Петра Леонідовича — солдата ПАВЛЮКА Володимира Петровича — старшого сержанта ПЕТЬКА Андрія Васильовича — солдата ПОСВИСТАКА Дмитра Дмитровича — старшого солдата ПУХТИНСЬКОГО Антона Валентиновича (посмертно) — солдата САВЧЕНКА Артема Олеговича (посмертно) — солдата СЕМЕНЮКА Олександра Ігорьовича — солдата СІТАКА Андрія Геннадійовича — солдата СЛАДКОВСЬКОГО Миколу Івановича — старшого солдата СОЮ Олександра Анатолійовича (посмертно) — штаб-сержанта ТАРАСЮКА Івана Григоровича (посмертно) — головного сержанта ТЕЛЕТЬОНА Василя Васильовича (посмертно) — старшого сержанта ТЕУТУ Миколу Васильовича — солдата ТКАЧА Віктора Володимировича — сержанта ТОПИХУ Ігоря Вікторовича (посмертно) — підполковника ЧЕРНАЧУКА Петра Олександровича (посмертно) — старшого солдата ЧУПАКА Юрія Олександровича (посмертно) — головного корабельного старшину ШТЕФАНЮКА Антона Олександровича (посмертно) — солдата ЩЕТИНСЬКОГО Юрія Івановича — майстер-сержанта ЮЗВАКА Олексія Віталійовича — солдата Нагородити орденом Данила Галицького ДЕМИДЧУКА Ігоря Олександровича (посмертно) — старшого лейтенанта СТЕЛЬМАХА Олександра Анатолійовича (посмертно) — штаб-сержанта Нагородити медаллю «За військову службу Україні» - СЛУПСЬКОГО Андрія Володимировича — старшого солдата. Нагородити медаллю «Захиснику Вітчизни» БІЛОШИЦЬКОГО Дмитра Анатолійовича — молодшого сержанта ГАВВУ Андрія Віталійовича — солдата ГУРЕША Михайла Степановича — солдата ДЕНЬГІНУ Валентину Святославівну — солдата КОЗАЧЕНКА Романа Ігорьовича — солдата ЛАРІОНОВА Олексія Ігорьовича — старшого солдата НЕВІНСЬКОГО Віталія Ігорьовича — старшого лейтенанта ПІСКУНА Тараса Олексійовича — старшого лейтенанта САВЧЕНКА Бориса Ігорьовича — старшого сержанта САВЧУКА Юрія Михайловича — головного сержанта СЛОБОДЯНА Руслана Сергійовича — солдата ТОРГУНА Сергія Захаровича — старшого солдата.
Ми пережили ніч, яка могла зупинити історію України та Європи – звернення Президента Володимира Зеленського
4 березня 2022
Президент України Володимир Зеленський вкотре звернувся до народу України. Ми пережили ніч, яка могла зупинити історію. Історію України. Історію Європи. Російські війська атакували Запорізьку атомну станцію. Найбільшу у Європі. Вона одна могла бути як шість Чорнобилів. Російські танкісти знали, що вони обстрілюють. Прямою наводкою – по станції. Це терор небаченого рівня. В Україні 15 атомних блоків. А у російських військових – повністю відбита памʼять про Чорнобиль. Про цю світову трагедію. Русские люди, я хочу обратиться к вам. Как это вообще возможно? Мы же вместе в 86-м году боролись с последствиями Чернобыльской катастрофы. Вы должны помнить разбросанный взрывом горящий графит. Жертвы. Вы должны помнить свечение над разрушенным энергоблоком. Вы должны помнить эвакуацию из Припяти и 30-километровой зоны. Как вы могли это забыть? А если вы не забыли, то вам нельзя молчать. Вы должны сказать своей власти, выйти на улицы и говорить, что вы хотите жить. Жить на земле без радиоактивного заражения. Радиация не знает, где границы России. Усю ніч я був на зв'язку з партнерами, з лідерами інших держав, щоб світ реагував. Я відчував, що світові лідери шоковані. Велика Британія скликає Раду Безпеки ООН через цю атаку. МАГАТЕ запускає свій Центр інцидентів та надзвичайних ситуацій у режимі цілодобового реагування. Потрібне негайне посилення санкцій проти держави – ядерного терориста. Потрібне негайне закриття неба над Україною, бо тільки це може гарантувати, що Росія не битиме хоча б ракетами та авіабомбами по атомних обʼєктах. Я вдячний всім нашим героям із Нацгвардії, які охороняли станцію та намагалися зупинити ворога. Вдячний рятувальникам, які загасили пожежу. Але багато залежить від вас, громадяни України, прості люди Енергодара. Ви розумієте загрозу для станції краще за всіх інших. Ви там живете. Поряд із нею. І ви бачите окупантів безпосередньо. Проганяйте їх. Дайте їм знати, що Енергодар – це Україна. Що Україна – не місце для ядерного попелу. Ворог завів на територію нашої держави абсолютну більшість своїх військ. Майже вся армія Росії кинута проти нашого народу. Але героїчний спротив українців вже девʼятий день рятує нашу державу від цієї навали. Українські міста не бачили такої нелюдської жорстокості з часів нацистської окупації. Чернігів, Охтирка, знов Харків, Маріуполь. Цілеспрямовано знищують цивільну інфраструктуру. Знищують людей. Житлові квартали. Тільки за вчорашній день у Чернігові російські бомби вбили 47 людей. Мирних людей. Харків... Просто знищують Харків реактивною артилерією та авіаударами. Росія. Знищує. Харків. Як це сталося? Сьогодні вранці у Житомирі ракета вдарила по будівлі школи. По дітях. Такою стає реальність, коли приходить «братська» Росія. Вчора на переговорах у Білорусі вдалося погодити створення гуманітарних коридорів. Там, де люди страждають найбільше. Сьогодні ми побачимо, чи працює домовленість. Наша оборона завдає ворогу максимальних втрат. Майже 9200 вбитих окупантів. На ранок дев'ятого дня війни. Ми б'ємо їх під Миколаєвом. Бʼємо під Харковом. Бʼємо під Києвом. Столиця залишається ключовою мішенню для окупантів. Але вони не зламають нас, не зламають нашу державу. Ніколи. Що б вони не робили, вони все одно програють. Тому що ми – у себе вдома. Ми на своїй землі. Вони готують постійно провокації. Зараз готують провокацію в Херсоні. Збираються розіграти виставу з нібито мітингом за Росію. Для цього вони завезли в місто чужинців. Шукають місцевих зрадників. Хочуть зробити телекартинку, нібито Херсон уже не український. Я хочу нагадати, що з цього вони починали так звані «ДНР» і «ЛНР». Ви розумієте, що з ними потім сталося. Це треба зупинити. Херсонці, покажіть, що це ваше місто. Ви можете все зупинити, будь-який план окупантів. Нікого не слухайте – слухайте своїх дітей, слухайте своє серце. Ви – українці. Я закликаю херсонців позбутися будь-якого відчаю. Україна свого не віддасть. Ми боремося проти потужного ворога, який переважає нас чисельністю. Який переважає нас кількістю техніки. Але який на тисячі світлових років далекий від нас, від нормальних людей, які мають гідність. Покажіть це. Наш національний прапор. Покажіть наш національний гімн. Наш національний дух. Обов'язково дайте знати окупантам, що перебувати в Херсоні вони можуть лише тимчасово. І ніколи не зможуть володіти вашим містом, Херсоном. Як і будь-яким іншим українським містом – містом нашої держави.
«Для нас це вітчизняна війна, і ми знаємо, чим такі війни закінчуються для загарбників», – звернення Президента України
3 березня 2022
Бажаю здоров'я, рідні українці! Сильні й добрі! Але добрі не для ворога. З такими словами розпочав своє сьогоднішнє нічне звернення президент України Володимир Зеленський. Ми народ, який за тиждень зламав плани ворога. Плани, які будувалися роками. Підло. Прораховано. З ненавистю до нашої країни, до наших людей – до будь-яких людей, які мають дві речі - свободу й серце. Але ми їх зупинили. Ми їх б'ємо. Наші військові, наші прикордонники, тероборона. Навіть прості фермери беруть у полон російських військових щоденно. І вони всі говорять тільки одне: вони не знають для чого вони тут. Незважаючи на те, що їх у десятки разів більше, моральний стан ворога погіршується. Дедалі більше окупантів втікають назад у Росію. Від нас. Від вас. Від усіх, хто виганяє ворога «Джавелінами», «Стугнами», гарматами, танками, літаками, гвинтокрилами. Усім, що стріляє. Але українці б'ють ворога і без зброї. Я щиро захоплююся героїчними мирними мешканцями Конотопа, Баштанки, Енергодара, Мелітополя. Інших міст та сіл України, які не пускають окупантів, перекриваючи їм все, перекриваючи дороги. Люди виходять перед ворожою технікою. Це вкрай небезпечно. Але як це мужньо. Це також порятунок. Упевнений, ви бачили відео з Мелітополя, де українці протестували проти росіян, які зайшли в наше місто. Тимчасово. Я впевнений у цьому: якщо вони кудись і зайшли, то тільки тимчасово. Проженемо. З ганьбою. Як роблять ті люди, прості люди, які виганяють окупантів із продуктових магазинів, коли російські військові намагаються знайти собі їжу. Це не воїни наддержави. Це розгублені діти, яких використали. Заберіть їх додому. Українці! Кожен окупант повинен знати: вони тут нічого не отримають. Нікого не підкорять. Навіть якщо вони можуть нагнати більше техніки й більше людей, це нічого для них не змінює. Куди б вони не зайшли - всюди знищать. У них не буде тут спокою. У них не буде тут їжі. У них не буде тут жодної тихої хвилини. Окупанти отримають від українців тільки одне - відсіч. Люту відсіч! Таку відсіч, що вони назавжди запам'ятають, що ми свого не віддаємо. Що вони запам'ятають, що таке вітчизняна війна. Так, для нас, українців, це вітчизняна війна. Ми пам'ятаємо, як починаються вітчизняні війни. І знаємо, чим вони закінчуються. Для загарбників. Наша армія робить все для того, щоб зламати ворога остаточно. Майже дев'ять тисяч убитих росіян! За один тиждень! На Миколаївському напрямку окупантам доводиться десятками гвинтокрилів забирати своїх «двохсотих» і «трьохсотих». 19 років, 20 років... Що вони бачили у житті, окрім цього вторгнення? Але більшість із них так і залишається повсюди. Україна не хоче бути покритою трупами військових. Забирайтеся додому. Усією своєю армією. Скажіть своєму командуванню, що ви хочете жити. Що ви не хочете вмирати. Жити. Зупинити війну та відновити мир потрібно якнайшвидше. Сьогодні був, як і зазвичай, активний день переговорів з лідерами інших держав – учасниць нашої антивоєнної коаліції. Я провів перемовини з очільниками урядів Норвегії та Ізраїлю. З Президентом Казахстану. З Еміром Катару Тамімом бін Хамадом Аль Тані. З Президентом Європейської ради Шарлем Мішелем. З Прем'єр-міністром Канади Джастіном Трюдо. З Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Блискучий результат на Генеральній Асамблеї ООН. 141 країна підтримала резолюцію, яка вимагає від Росії негайно забратися з України. 141 держава за нас! А за Росію – тільки чотири держави, які проголосували проти нас. Ось перелік: Північна Корея, Еритрея, Сирія та Білорусь. Ось такий список. Ось такі друзі. А інших і не буде. У держави, яка не вміє жити в мирі. Провів сьогодні нараду з очільниками областей і міст України. Вже працює новий очільник Одеської обласної державної адміністрації. Максим Марченко. Військовий. Професійний. Наші хлопці на місцях багато працюють над тим, щоб організувати «зелені коридори». Щоб вивезти цивільних. Щоб завезти ліки. Волноваха, міста Київської області, Сумської, Харківської, на півдні України. Це дуже складно. Надзвичайно складно. Нам протистоїть терор. Але терор, я впевнений, програє завдяки нашим героям.
Президент надав звання Героїв 12 захисникам України
1 березня 2022
Президент України Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння звання Героя 12 нашим захисникам. Всі вони здійснили подвиги заради порятунку інших, а також знищили десятки ворогів. Звання Героя України надали: Підполковнику Вагоровському Едуарду Миколайовичу (посмертно): загинув виводячи нашу авіацію з-під ракетного удару. Дав можливість іншим піднятися в повітря Майору Коломійцю Дмитру Валерійовичу (посмертно): рятував побратимів. Відволік на себе вогонь ворожої авіації і був збитий літаком ворога Підполковнику Матуляку Геннадію Васильовичу (посмертно): знищив скупчення техніки ворога у Гостомелі Лейтенанту Мовчану Віталію Анатолійовичу (посмертно): у повітряному бою знищив два літальні апарати ворога Полковнику Оксанченку Олександру Яковичу (посмертно): загинув у повітряному бою, відволікаючи на себе ворожу авіацію Старшому лейтенанту Радіонову В'ячеславу Денисовичу (посмертно): завядки його мужнім діям повний склад літаків бригади піднявся у повітря у Василькові і це врятувало наших від ракетного удару Старшому лейтенанту Герусу Андрію Андрійовичу: збив ворожі Іл-76 над Кропивницьким, чим не допустив висадку російського десанту з озброєнням Бригадному генералу Красильникову Дмитру Андрійовичу, командиру оперативно-тактичного угруповування "Північ": дві доби відбивався від безперервного штурму, врятував людей, врятував техніку, і не пустив ворога на Харків з Луганської області Підполковнику Круглову Андрію Миколайовичу: вивів підрозділ ЗРК Бук з-під ударів ворога і особисто знищив два російських гелікоптери та один літак Полковнику Мостовому Олександру Володимировичу: під Васильковом збив російський Іл-76, а також два гелікоптери Мі-25, чим не допустив висадку десанту з озброєнням Генерал-лейнтенанту Содолю Юрію Івановичу: у боях за Волноваху врятував наших хлопців від оточення; організував успішний контрнаступ; вивів людей з-під удару ворога; надзвичайно ефективно обороняє Маріуполь Полковнику медичної служби Хорошуну Едуарду Миколайовичу: особисто організував оборону військово-медичного центру в оточенні та проводив евакуацію поранених
