На Личакові вшанували 150-ту річницю від дня народження українського музикознавця, етнографа Філарета Колесси

Сьогодні на Личакові вшанували пам’ять Філарети Колесси - українського фольклориста, музикознавця, композитора, вченого із світовим ім’ям, діяльність якого стала видатним внеском у розвиток української фольклористики і літературознавства. Серед найвизначніших робіт науковця – «Огляд українсько-руської народної поезії» (1905 р.), «Характеристика української народної музики» (1932 р.), хрестоматія «Українська усна словесність» (1938 р.).

До покладання квітів до могили композитора долучилися заступник голови Львівської облдержадміністрації Іван Собко та заступниця директорки департаменту з питань культури, національностей та релігій Тетяна Плугатор.

«Філарет Колесса – один із найвидатніших українських дослідників народної творчості. Він був переконаний, що українці, у порівнянні з іншими східноєвропейськими народами, дуже щедро обдаровані великими музикальними здібностями та поетичним талантом. Він пізнавав характер і душу українського народу через нашу пісню і залишив для нас велику творчу спадщину, якою ми маємо пишатися, яку маємо шанувати і якою маємо ділитися з наступними поколіннями», - зазначив Іван Собко.

Довідково:

Філарет Колесса (17.07.1871 – 03.03.1947) будучи одним із засновників української етномузикології разом зі Станіславом Людкевичем, Климентом Квіткою та Осипом Роздольським, він водночас заслужено зачислений і до плеяди класиків європейської етномузикології першої половини ХХ століття.

Народився у с. Татарське (тепер с. Піщане,  на Стрийщині, Львівської обл.). У 1891-92 навчався у Віденському університеті у А. Брукнера. В 1896 закінчив Львівський університет. Викладав у гімназіях Львова, Стрия, Самбора. В різні часи працював з Іваном Франком, Миколою Лисенком, Лесею Українкою.

В 1918 захистив дисертацію у Віденському університеті та отримав вчену ступінь доктора філології. Досліджував ритміку українських народних пісень, народні пісні Галичини, Волині, Лемківщини. 3 1939 - професор Львівського університету, директор державного музею етнографії у Львові (з 1940), керівник львівського відділу Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії Академії Наук УРСР (з 1940). Учасник міжнародних конгресів фольклористів, музикознавців і філологів (Прага, Варшава, Відень, Антверпен).

Основні праці: "Огляд українсько-руської народної поезії" (1905), "Ритміка українських народних пісень" (1906-07), "Мелодії українських народних дум" (1910-13), "Наверстування і характерні признаки українських народних мелодій" (1913-14), "Українські народні думи у відношенні до пісень, віршів і походження голосінь" (1920-21), "Про генезу українських народних дум" (1921 ), "Народні пісні з південного Підкарпаття" (1923), "Речитативні форми в українській народній поезії" (1925), "Українські народні пісні на переломі 17-18 ст." (1928), "Народні пісні з галицької Лемківщини" (1929), "Українська усна словесність" (1938), "Народні пісенні мелодії українського Закарпаття" (1946). Автор хорових творів і обробок українських народних пісень ("Вулиця", "Обжинки", "Гагілки", "Шкільний співаник"-1925). Залишив у рукописі "Історію української етнографії".

Батько Михайло Колесса – священик УГКЦ, мати – Марія Менцинська, племінниця одного з фундаторів галицької композиторської школи о. Івана Лаврівського, тітка співака світової слави Модеста Менцинського.