У Львові вшанували пам’ять Героя Небесної Сотні Володимира Жеребного

14 грудня 2021

Сьогодні у Львові на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у межах проєкту «Небесна Сотня. Жива пам’ять» вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні – уродженців та мешканців Львівщини, Романа Варениці, Сергія Кемського та Ігоря Костенка з нагоди їх уродин. До Меморіалу прийшли рідні та близькі Героїв, представники преси та громадськості. У заході взяли участь заступниця директорки департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА Тетяна Плугатор, а також представники міської та обласної влади. «Проєкт «Небесна Сотня. Жива пам’ять» покликаний вшанувати пам’ять кожного Героя Небесної Сотні, разом з родинами та близькими згадати той неоціненний внесок, який зробив кожен з них у збереження в Україні національної ідеї, утвердження гідності та свободи. Сьогоднішній захід – крайній у цьому році. Ми вдячні співорганізаторам проєкту, зокрема, департаменту комунікацій та внутрішньої політики, Музею визвольної боротьби України, Музею Гідності України за реалізацію проєкту, що уособлює національну пам’ять, а також Львівській облраді та Львівській міській раді за участь у проєкті», - зазначила Тетяна Плугатор. Учасники заходи поклали квіти та лампадки до Меморіалу Героїв Небесної Сотні, а також долучилися до поминального молебню. Окрім того, наукова співробітниця Музею визвольної боротьби України у Львові Світлана Кочергіна представила фотовиставку про Героїв-іменинників та розповіла про життя кожного з них, а поетеса Наталія Крісман та учні ЗОШ з с. Старий Яр, якій присвоїли ім’я Героя Небесної Сотні Романа Варениці, прочитали вірші у пам’ять про учасників Революції Гідності. Також у заході взяла участь заступниця директора департаменту освіти і науки Львівської ОДА Ольга Котовська. Такі заходи проводять щомісяця у межах проєкту «Небесна Сотня. Жива пам’ять», що передбачає вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні Львівщини з нагоди дня народження кожного з них. Організатором проєкту  є департамент з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА. Довідково: Варениця Роман Михайлович (11 грудня 1978 – 20 лютого 2014) - народився в с. Старий Яр Яворівського району. Вчителював у с. Смолин на Яворівщині. Потім працював у будівельних бригадах в Новояворівську. Під час наступу на Інститутській був у перших рядах. Мав лише каску. Коли снайпери почали стріляти, побратим дав йому щит, але вже через кілька секунд дві кулі влучили в Романа. Одна із них – у серце.   Кемський Сергій Олександрович (15.11.1981  – 20.11.2014) - народився  в Керчі, останні роки життя мешкав у Коростені. Співробітник Інституту політичних та економічних ризиків і перспектив, писав статті для «Української правди», газети «День» та інших видань, перекладав з англійської. Виступав за пряму демократію, кооперативний рух, шукав найефективніші механізми взаємодопомоги, подолання міліцейського свавілля, контролю за політиками та боротьби з корупцією. Був засновником та адміністратором ресурсу «Кооперативний рух». Активний учасник Помаранчевої революції. На Майдан приїздив часто, брав участь у створенні анархістської «Чорної сотні». Допомагав виносити поранених. Вбитий снайпером пострілом у шию 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у Києві. Костенко Ігор Ігорович ( 31 грудня 1991 р. – 20 лютого 2014 р.) - народився у селі Зубрець Бучацького району Тернопільської області. Працював журналістом інтернет-видання «Спортаналітика». Був ініціатором створення україномовного спортивного інтернет-видання. Був активним редактором Української Вікіпедії (понад 280 статей, понад 1600 редагувань). У серпні 2014 у Лондоні на церемонії закриття щорічної конференції  «Вікіманія» співзасновник Вікіпедії  Джиммі Вейлз оголосив Ігоря Костенка вікіпедистом року. 13 вересня 2014 Джиммі Вейлз вручив цю нагороду рідним Ігоря Костенка в Києві на міжнародній щорічній конференції YES. Під час Євромайдану неодноразово їздив до Києва. 18 лютого 2014 року допомагав будувати барикади. Вранці 20 лютого Ігоря вбито під час протистояння в центрі Києва.

30 серпня 2021

Сьогодні  у Львові вшановують пам’ять трьох учасників Революції Гідності, Героїв Небесної Сотні, мешканців Львівщини, які святкували б свої уродини у серпні, зокрема: Романа Точина (з нагоди 51-ї річниці від дня народження), Юрія Вербицького (з нагоди 58-ї річниці) Миколи Дзявульського (з нагоди 43-ї річниці). У вшанування пам’яті на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові взяли участь директорка департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА Ірина Гаврилюк, працівники облдержадміністрації, представники обласної та місцевої влади, члени родин Героїв, учасники Майдану. Отець Андрій Кочагін, капелан обласної державної адміністрації та обласної ради, відправив поминальний молебень, після чого  учасники заходу поклали квіти до Меморіалу. Традиційно присутнім також презентували фотовиставку про Героїв-іменинників, автором якої є Світлана Кочергіна, наукова співробітниця Музею визвольної боротьби України у Львові. «Напередодні 30-ї річниці Незалежності України ми згадували подвиг наших Героїв, які віддали своє життя за нас і згадуємо сьогодні тих, у якого день народження. Ми повинні їх пам’ятати і вшановувати. Збираємося сьогодні і будемо збиратися в подальшому, щоб продовжувати цю добру справу. Щиро дякую родинам – на вас велика відповідальність, на вашу думку зважають, вашу позицію враховують, бо ви – теж справжні герої. Ми завжди про вас пам’ятаємо і завжди будемо підтримувати. Велика шана вам і нашим Героям. Слава Україні!», - зазначила у своєму виступі Ірина Гаврилюк. Такі заходи проводять щомісяця у межах проєкту «Небесна Сотня. Жива пам’ять», що передбачає вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні Львівщини з нагоди дня народження кожного з них. Організатором проєкту  є департамент з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА, співорганізатори – департамент комунікацій та внутрішньої політики і Музей визвольної боротьби України у Львові. Довідково: Точин Роман Петрович (06.08. 1970 – 20.02.2014) - народився і проживав у м. Ходорів. Батько двох дітей. Підприємець, будівельник. Приїхав на Євромайдан у грудні 2013 року, після побиття студентів силовиками. Належав до сотні, що охороняла першу – Львівську - барикаду на вулиці Інститутській. Загинув від вогнепального поранення  в голову. Тіло ідентифікували у готелі «Україна» у Києві. Вербицький Юрій Тарасович (25.08. 1963 – 21 або 22.01 2014) – львів’янин. Був науковцем-сейсмографом, працював інженером відділу сейсмічності Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України ім. С. Суботіна у Львові, мав вчений ступінь кандидата наук. Займався альпінізмом. Вранці 21 січня 2014 року, коли загострилось протистояння на вулиці Грушевського, Юрій Вербицький потрапив під обстріл гумовими кулями з боку силовиків. Одна куля влучила в око чоловікові, через отриману травму його доправили до офтальмологічного відділення Жовтневої лікарні в місті Києві. Але невідомі викрали його з лікарні разом із київським громадським активістом Ігорем Луценком. Як розповів згодом Ігор Луценко, їх обох жорстоко катували. Але Юрія Вербицького катували з особливою жорстокістю, дізнавшись, що він львів’янин, а, отже, «бандерівець». Тіло чоловіка знайшли 22 січня біля лісопосадки в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами численних тортур.  Дзявульський Микола Степанович (01.09.1958 – 20.02.2014) - народився у Красноярському краю, куди раніше виселили батьків. Проживав у містечку Шепетівка Хмельницької області. Був вчителем географії та біології у місцевій школі, членом ВО «Свобода», громадським активістом, ддепутатом міської ради 1994—1998 років та керівником громадської організації «Шепетівська спілка підприємців». З перших днів Євромайдану брав активну участь   в акціях протесту проти влади. Був координатором Шепетівської міської громадської організації ВГО «Майдан». Загинув близько біля «Жовтневого палацу» на вул. Інститутській внаслідок кульового поранення у серце.  У Львові проживають донька Миколи Дзявульського з родиною.

16 липня 2021

Сьогодні  у Львові вшановують пам’ять семи учасників Революції Гідності, Героїв Небесної Сотні, мешканців Львівщини, які святкували б свої уродини у червні та липні, зокрема: Олега Ушневича (з нагоди 39-ї річниці від дня народження), Богдана Ільківа (з нагоди 59-ї річниці), Андрія Корчака  (з нагоди 57-ї річниці від дня народження), Івана Бльока (з нагоди 48-ї річниці від дня народження), Ольги Бурої (з нагоди 35-ї річниці від дня народження), Богдана Сольчаника (з нагоди 36-ї річниці від дня народження) Романа Сеника (з нагоди 53-ї річниці від дня народження) До вшанування пам’яті Героїв приєдналися заступник голови Львівської ОДА Іван Собко, заступниця директорки департаменту питань культури, національностей та релігій Тетяна Плугатор, працівники облдержадміністрації, представники обласної та місцевої влади, члени родин Героїв, учасники Майдану. Отець Богдан Возняк, інспектор Львівської Духовної семінарії Львівської єпархії Православної Церкви України, відправив поминальний молебень, після чого  учасники заходу поклали квіти до Меморіалу Героїв Небесної Сотні. Традиційно присутнім також презентували фотовиставку про Героїв-іменинників, автором якої є Світлана Кочергіна, наукова співробітниця Музею визвольної боротьби України. «Люди, які народилися з українською ідеєю в серці, які пам’ятали і берегли своє українське коріння, - багато з них були там, на Майдані. Вони відчули цей поклик захистити Україну і не побоялися опинитися у самому розпалі боротьби за Неї. Ми повинні пам’ятати, заради чого Герої пішли на барикади і на смерть. Бо любов до України – не в словах. Вона – в ділі, патріотизмі і доброму серці. Поважаємо. Шануємо. Пам’ятаємо…», - сказав у своєму виступі Іван Собко. Такі заходи проводять щомісяця у межах проєкту «Небесна Сотня. Жива пам’ять», що передбачає вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні Львівщини з нагоди дня народження кожного з них. Організатором проєкту «Небесна Сотня. Жива пам’ять» є департамент з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА, співорганізатор – департамент комунікацій та внутрішньої політики. Довідково: Ушневич Олег Михайлович   -  (20 червня 1982 – 20 лютого 2014). Народився в м. Дрогобич. Був учасником Помаранчевої революції 2004 року. Упродовж трьох місяців 2013-2014 рр. їздив на Майдан. В ніч з 18 на 19 лютого потрапив в епіцентр трагічних подій, які відбувалися на Майдані. Під кулями витягнув побратима Олексія Воронцова з Тернополя,  не давши  йому згоріти чи бути добитим беркутівцями. Вбитий пострілом снайпера 20 лютого на вул. Інститутській у Києві. Ільків Богдан Іванович – (3 липня 1962 – 22 лютого 2014). Народився і проживав у смт. Щирець. Батько двох доньок. У Києві брав участь в охороні барикад та нічних патрулюваннях міста як член Стрийської сотні Самооборони. Був поранений 20 лютого 2014 року. Помер 22 лютого року у 17-й столичній лікарні. Сеник Роман Федорович – (26 липня 1968 -  25 січня 2014). Народився у с. Наконечне Друге на Яворівщині. У 1989 році першим підняв синьо-жовтий прапор у своєму селі. Служив миротворцем у контингенті Миротворчих Сил у Югославії. Мав бойові нагороди. Упродовж останніх п'ятнадцяти років життя мешкав у Турці. Входив до 29-ї Бойківської сотні самооборони Майдану. Романа Сеника було поранено 22 січня 2014  року біля стадіону "Динамо" на вул. Грушевського, коли він стояв з прапором на передовій. Від отриманих поранень помер 25 січня 2014 р. Корчак Андрій Богданович (18 липня 1964 – 18 лютого 2014) - народився в сім'ї та родині репресованих радянською владою. Проживав на плебанії храму Івана Хрестителя у мікрорайоні Губичі Борислава, де священником у 1960-1974-х роках був його дідусь о. Яків Боровик. був десятником третього десятка Стрийської третьої сотні. Загинув 18 лютого під час сутичок на вулиці Інститутській. Члени ОЗГ «Беркут» нанесли Андрію важкі травми голови. Помер того ж дня у київській лікарні № 17. Бльок Іван Іванович (21 липня 1973 – 20 лютого 2014) - народився і проживав у м. Городок. Батько трьох дітей. На Майдан приїздив кілька разів. Черговий раз Іван Бльок, разом із друзями, вирушив на підтримку до Києва після поновлення силового протистояння 18 лютого 2014 року. Вранці 20 лютого активіста вбили на вул. Інститутській, снайпер влучив йому в серце. Бура Ольга Василівна (22 липня 1986 – 10 березня 2014) - народилася в с. Ріпнів, проживала в с. Журатин Буського р-ну. Брала активну участь в акціях протесту у Києві, починаючи з 24 листопада 2013 року. Допомагала «морській сотні» Самооборони, стояла у сторожі, працювала на складі та на кухні, носила бруківку на барикади. На Майдані отримала рану руки, проте запізно  звернулася до медиків. Наслідком поранення стало зараження крові, від якого Ольга померла в київській лікарні 10 березня 2014 року. Сольчаник Богдан Зіновійович (25 липня 1985 – 20 лютого 2014) - історик, громадський діяч, викладач кафедри нової та новітньої історії України  Українського Католицького Університету у Львові. Народився у м. Старий Самбір. Восени 2004-го виводив на площі Львова студентів, щоб боротися з «кучмізмом». Але тільки через ненасильницький спротив. Загинув у Києві від ворожої кулі – на вул. Інститутській, біля готелю «Україна».

22 лютого 2018

Сьогодні, у Рудківській СЗШ І-ІІІ ступенів імені Володимира Жеребного вшанували пам'ять Героя. Голова Львівської ОДА Олег Синютка оглянув музей Новітніх Героїв, який функціонує у навчальному закладі. Зазначимо, 30 травня 2014 року на фасаді Рудківській СЗШ І-ІІІ ступенів встановили меморіальну дошку пам’яті про Героя Небесної Сотні Володимира Жеребного. Також на території школи споруджено капличку “Cвятої пам’яті Володимиру Жеребному та Небесної  Сотні”. Довідково: Володимир Жеребний народився  6 жовтня  1985 року в селі Вишня  Городоцького району, на Львівщині. Громадський активіст, працівник Вишнянського коледжу Львівського НАУ, учасник Євромайдану.  Помер від кулі снайпера на вулиці Інститутській, є одним із загиблих протестувальників, названих Небесною Сотнею, Герой України. З 1991 по 2001 Володимир Жеребний навчався у місцевій Рудківській СЗШ, потім - у Вишнянському коледжі Львівського національного аграрного університету. Після закінчення коледжу, залишився у ньому працювати, заочно закінчив Львівський національний аграрний університет. Працював у Вишнянському коледжі Львівського НАУ. Володимир був активним учасником Євромайдану, від перших днів протестів перебував у Києві. Після майже місячного перебування на барикадах, на декілька днів приїхав додому і згодом, на роботі оформивши відпустку без збереження заробітної плати, знову повернувся на Майдан Незалежності - 5 лютого 2014, автобусом із Самбора. Вранці  20 лютого Володимира Жеребного було вбито на вулиці Інститутській - снайпер влучив йому в шию, в сонну артерію, та голову. Того ж дня до Києва, завдяки допомозі активістів Рудок, за тілом загиблого, каретою швидкої допомоги виїхали його батьки та Вишнянський сільський голова. Поховали Героя 23 лютого 2014 року у м. Рудки Самбірського району Львівської області. Нагороджений званням Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” посмертно.