З початку війни у закладах освіти Львівщини знайшли тимчасовий прихисток 25 тисяч осіб

24 листопада 2020

Наприкінці жовтня у регіоні на одне вільне робоче місце претендувало 6 безробітних. За одну вакансію боролися 13 службовців, 8 осіб без професії та 4 робітники.  За інформацією Львівського обласного  центру зайнятості, найбільше пропозицій роботи на ринку праці – для робітників з обслуговування, експлуатації та контролю за роботою устаткування і машин та – кваліфікованих робітників з інструментом. Знайти роботу за фахом випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти набагато  простіше, ніж юристу чи менеджеру. Про тенденції у розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на Львівщині, її роль в економічному зростанні регіону та рівень працевлаштування випускників – у розмові із начальником відділу інновацій, дистанційного навчання, координації діяльності закладів вищої освіти і науки, професійної освіти Львівської ОДА Іваном Пикусом. - Професійно-технічна освіта в певний час, і подекуди ще донині, вважалась малопрестижною та меншовартісною. Чи змінюються ці думки в суспільстві? - У нашому пострадянському суспільстві досі зберігається стереотип, що дитині треба дати вищу освіту, але при цьому рідко беруть до уваги потенціал чи навики, вподобання дітей. Довго це було пов’язано з тим, що до людей з професійної освіти було викривлене ставлення, часто доводилось чути цькування, що то бурса чи ПТУ. Може, це було пов’язано із зовнішнім виглядом і наповненням самих закладів, які не встигли перелаштуватися і модернізуватись під сучасний лад. Ми зараз намагаємось це змінити, оновлюємо матеріально-технічну базу, створюємо навчально-практичні центри, адаптовуємо училища під сучасні умови. Вони не мають тепер сприйматись як бурса чи ПТУ. Це ключові заклади: вони готують кваліфікованих фахівців, на яких тримається значна частина економіки. Саме завдяки робітничим професіям ми спостерігаємо позитивну динаміку у будівництві, агробізнесі, не кажучи вже про сферу послуг, на які найбільше зорієнтована Львівщина. - Центри зайнятості заповнені вакансіями робітничих професій. Наявність цих вакансій свідчить про брак пропозиції чи про низьку оплату праці? - Регіональний ринок праці диктує свої умови. У Центрах зайнятості безробітних з вищою освітою більше. Робітничі кадри  натомість завжди знайдуть собі роботу. Активно розвивається будівництво – і  житлове, і торгових центрів, перевезення, вантажні та пасажирські, розширяється агробізнес. Харчова і легка промисловість має великий запит на фахових робітників. - Які спеціалісти зараз в «топі»? - Найбільш затребувані зараз кухарі, кондитери, офіціанти, водії, слюсарі з ремонту колісних транспортних засобів, електрогазозварники, закрійники, перукарі-стилісти. В цілому найбільш популярні професії не мають проблем із працевлаштування. Підприємства зацікавлені в таких кадрах, адже отримують підготовлених фахівців. Окрім того, молодь зараз дуже заповзятлива, і часто започатковують власну справу, об’єднуючи свої знання та навички. Знаю приклади, коли декілька випускників ЗПТО створили свій салон краси. Хтось вміє стригти, хтось макіяж робить, хтось манікюр, - і маємо на виході повний комплекс послуг. Тим паче, соцмережі сприяють просуванню послуг і залученню клієнтів. Кухар, перукар чи електрозварник – ніколи не залишиться без роботи. Вчорашні учні училищ сьогодні у Львові чи на околицях заробляють близько 20 тисяч гривень. Тому загалом можемо говорити про достойну зарплатню. - Програмою професійного навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації, за інформацією Львівського обласного центру зайнятості, скористалось понад 5 тисяч осіб. Виходить, це теж потреба ринку праці? - Так. Є багато випадків, коли люди з вищою освітою переорієнтовуються на робітничі спеціальності, бо доходять до того, що їм цей фах потрібен більше в житті і від цього вони отримують задоволення. Таких випадків досить багато. До прикладу, от  хлопці, які люблять болтики, гайки крутити, в маслі «купатись», це їхня стихія, і їхні послуги потрібні. Вони це роблять найкраще, то для чого їм червоний диплом з вищою освітою? Варто батькам бути уважнішими, спостерігати за вподобаннями дітей і не збивати зі шляху, який природою закладений в дитині. Ми їдемо в маршрутці і не задаємось питанням, хто дбає про те, щоб той автобус їхав, хто виготовляє ті деталі, як той водій їде. Снідаємо бутербродами і не питаємо, звідки цей хліб. В буденному житті ми не ставимо собі таких питань. Над цим всім працює потужна система професійної (професійно-технічної) освіти, на яку чомусь роками не зважали. Насправді це левова частка нашої економіки. І ми мусимо над нею теж працювати, щоб вона була динамічною, прогресивною та конкурентноспроможною. Приклади перенавчання чи підвищення кваліфікації дорослого населення - це нормальна практика. Добре, що центри зайнятості взяли на себе таку місію, але я все ж таки прихильник, аби такі навчання проводились на базі закладів професійної освіти. Звісно, тут є свої особливості і не всі можуть організувати оперативне та гнучке навчання дорослих. - Щодо стереотипу про те, що треба дати дітям вищу освіту. Чи це виключно клопіт батьків? - Ні. Звісно, є також проблеми із профорієнтацією. Середня освіти теж має бути тісно задіяна до цього процесу. Важливо спрямовувати та прищеплювати інтерес у дітей до професійної освіти. У питанні профорієнтації точково відбувається відвідання дітьми закладів ПТО, інколи проведення занять на базі закладу. Якщо школа взаємодіє з якимось закладом професійно-технічої освіти, то це завдяки територіальному розташуванню та ініціативі керівників школи і закладу. Раніше зі шкіл організовували свого роду екскурсії на підприємства області. Гадаю, це була добра практика і профорієнтація. Мабуть, варто і зараз передбачати якісь поїздки дітей по різних підприємствах. Учні повинні бачити, як виготовляють будівельну суміш чи метал, або як збирають авто, адже тоді відбувається зацікавлення. Але знову ж таки, все залежить від фінансування доїзду, відповідальність за неповнолітніх. Щодо батьків, то, як згадувалось раніше, головне, не тиснути і тягнути проти волі та можливостей. Не потрібно продавати половину господарства, щоб вивчити дитину у вищій школі. Просто треба придивитися до задатків своєї дитини, бо ніхто краще не пізнає дитину, як самі батьки. Важливо відкинути думку, що професійна освіта - це меншовартісно і непрестижно, бо на практиці виглядає все навпаки. - Чи є плани, аби організувати такі профорієнтаційні виїзди? - В Програмі розвитку освіти Львівщини частково плануватимемо подібні заходи. Профорієнтація має починатись із 7-8 класу. Планується щорічний форум професійної освіти. На нього запрошуватимемо школярів, а заклади презентуватимуть себе. Хочемо дещо змінити підхід до організації конкурсів фахової майстерності серед учнів і майстрів, звернемо увагу на інклюзію в ЗПТО, розвиток мережі НПЦ, сподіваємось на підтримку депутатів обласної ради. Будемо працювати над тим, аби заклади виявляли більшу активність. Якщо будемо вкладати в заклади, покращувати оновлювати матеріальну технічну базу (майстерні, обладнання), умови проживання , спортивні зали, якщо будемо створювати навчально-практичні центри, забезпечувати багато практики, згідно з вимогами сучасності, – тоді будемо мати зацікавлення і добрий контингент.  Маємо приклад училищ, за випускниками яких працедавці приходять у заклад, а абітурієнти мають пройти конкурс, щоб вступити. Велика відповідальність за це лежить на керівниках, які мають бути зацікавлені у розвитку своїх навчальних закладів. - Як училищам вести свою промодіяльність, аби про них знали та хотіли вступати? - Експерти робили аналіз та дали висновки, що сучасні методи ведення і управління закладів мають значення. 33 % учнів вступають в заклади, про які дізнаються із соцмереж. Нещодавно ми проводили Освітню академію для керівників закладів професійної освіти, де окремі спікери навчали, як розвивати імідж  училища та  навчали грамотно використовувати соціальні мережі в їх профорієнтації. Не все залежить від батьків, зараз всі мають гаджети, там маса інформації, і це, як виглядає заклад ПТО на екрані телефону потенційного учня, має значення. Не останнє місце також посідає так зване «сарафанне радіо», коли хтось зі знайомих чи батьків  має позитивний досвід навчання та подальшого працевлаштування. Авторитетні приклад і рекомендації дуже важливі. Є випадки  цілих династій, коли батьки вчились в якомусь закладі і розуміють, що дітям теж не варто щось вигадувати, звісно, коли самі діти цього хочуть.   - Заклади змінюються, в державі відбуваються реформи. Як за останні роки покращилось матеріально-технічне забезпечення в училищах? - Хочу бути об’єктивним, тому не знаю чи зможу дати достовірну інформацію на питання. Я відносно недавно на посаді і за три місця відвідав майже 30 закладів професійно-технічної освіти з 50-ти.  Побачив різне, є багато проблем, але є і прогресивні заклади. Напевне, варто сказати, що в останні роки і почали фінансово вкладати у професійну освіти. Багато зусиль зараз скеровується на облаштування Навчально-практичних центрів. На відкриття нових центрів була субвенція з держбюджету, а також  співфінансування обласного та міського бюджетів. Цього року відкриємо 6 центрів, три в місті і три в області. На них скерували 12 млн. грн, але поза тим є заклади, які мають можливість акумулювати власні кошти на спецфонди, і за їх рахунок розвивати навчально-практичну базу, залучаючи меценатів, партнерів. Таких випадків не багато, але вони є, і це приємно. Варто згадати, що два НПЦ в цьому році  відкрито за ініціативи наших закладів у Львові. Наступного року Міністерство освіти і науки планує збільшити державну субвенцію на 50%, тож на навчально-практичні центри всієї країни  буде скеровано 150 млн грн. - Чи відомо уже, в яких саме закладах буде створено нові центри? - Ми будемо визначати заклади, які будуть залучені до процесу створення нових центрів. Вони мають відповідати певним вимогам, над цим будемо працювати. Співфінансування теж буде закладено. Такі практичні центри – насправді дуже класна дієва річ, яку варто підтримувати. Це один із найкращих підходів в процесі модернізації закладів ПТО. - Саме на таких навчально-практичних центрах реалізовується задум дуальної освіти? - Не зовсім. Система дуальної освіти передбачає до 70 відсотків часу перебувати виробничому навчанню, це означає, що більшість свого навчання учні набувають практичних навичок. Сьогодні учень в училищі вчиться, але завтра він потрапить на підприємство чи завод, і він вже має бути адаптований до умов того підприємства. Дуальна освіта в цьому плані цікава тим, що учень отримує грошову винагороду - свого роду зарплатню, і зацікавлені підприємства готові вкладати кошти в якісну підготовку кадрів, аби бути впевненими, що завтра вони матимуть фахівців. Заклади професійної освіти можуть в межах навчальних програм вносити певні корективи та відхилення до 50%, аби слідувати викликам часу. Вже під час навчання заклади мають угоди із підприємствами чи установами, де учні можуть проходити виробничу практику. Звертаю увагу, що така практика теж оплачується 50% учневі, а 50% закладу. У проєкті ЗУ «Про професійну освіту» хочуть відмінити цю норму, і це дуже збентежило керівників закладів, бо основні надходження на спецфонд саме від виробничої практики. - Елемент практичних навиків, мабуть, найбільш цікавий для майбутніх фахівців - Ми запитували учнів, вони задоволені тим, що є місця де можна попрактикуватись, вони бачать роботу в реальних умовах, можуть попрацювати інструментами, вони наближені до умов, в яких працюватимуть уже  незабаром. Освіта має бути зорієнтована на сучасні виклики та потреби. Підприємства також зацікавлені у стабільному штаті. Працівник повинен бути зацікавленим, вмотивованим, навченим, тоді і підприємство як моноліт працює стабільно, і нема ротації кадрів.  Тим паче з училищ виходять дуже молоді люди, вони сповнені бажання працювати і чогось досягати. Вони готові до роботи і готові вдосконалюватись. Цим треба користуватись і давати можливість їм реалізовуватись.  Це теж цеглинка у будівництві нашої держави. Важливо думати про здобуті знання і навики. А заробітна плата – це вже наслідок того, як ти можеш свої вміння застосувати. Професійна освіта передбачає отримання практичних навиків. Якщо людина професійно та якісно виконує свою роботу, вона завжди буде мати оплачувану зарплату. Якщо зварювальник неякісно зробить конструкцію, то разом із будинком впаде і репутація забудовника.  Це взаємопов’язаний процес. - Скільки закладів професійно-технічної освіти є в області? У системі професійної освіти Львівщини зараз є 50 закладів, але два перебувають на етапі об’єднання.  Взагалі нам варто брати до уваги досвід Європи у цьому питанні. Для прикладу, Естонія шлях реорганізації та оптимізації мережі пройшла уже давно, фахівці з Естонії стверджують, що у нас зараз краща ситуація із системою профтехосвіти, ніж була у них, коли вони взялись за реорганізацію. У них свого часу було багато закладів, десь більше сотні, які вони поукрупнювали та пооб’єднували. Таким чином кількість закладів стала меншою, а кількість учнів більшою.  Вони скерували свою роботу на раціональне використання ресурсів. В ідеалі ефективний та раціональний заклад має мати не менше 300 учнів, тоді він добре працює, а ресурси використовуються раціонально. Коли там 50 учнів та 50 вчителів – постає питання про доцільне існування закладу і використання коштів, адже на витрати на одного учня невиправдано високі. - Скільки учнів загалом навчається в училищах? Контингент учнів - більше ніж 20 тисяч. Кількість потрохи  зменшується. На це має вплив багато чинників: демографічний, економічний, соціальний. З 1995 року кількість учнів скоротилася удвічі. Але це також корелюється із кількістю закладів. Наступні три роки, згідно із висновками експертів, які ми заклали у стратегію розвитку освіти, цей процес має зупинитись і навіть розпочнеться незначне зростання. Тому ми позитивно налаштовані. Розвиток професійно-технічної освіти - один із акцентів у роботі депаратменту освіти та науки Львівської ОДА. Цьогоріч на Секторальну підтримку Європейського Союзу подали 3 проєкти спільно з Агенцією регіонального розвитку в закладах професійно-технічної освіти. Окрім того, три заклади беруть участь у програмі EU4Skills. Це програма підтримки реформи професійно-технічної освіти та навчання в Україні. Програма підтримується ЄС та його країнами-членами: Німеччиною, Фінляндією, Польщею та Естонією. Основні завдання програми: підвищити ефективність реформи, покращити якість та привабливість профтехосвіти та її відповідність вимогам ринку праці, модернізувати інфраструктуру у вибраних закладах ПТО. Прес-служба ОДА