Мін'юст інформує про процедуру подачі документів для реєстрації шлюбу

4 квітня 2022

Міністерство юстиції України інформує про основні новели законодавства, пов’язаного з державною реєстрацією нерухомості та бізнесу. У перший день війни, з метою недопущення зі сторони ворога будь-яких несанкціонованих дій з інформацією державних реєстрів, держава тимчасово призупинила роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП) і Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР). Одночасно із захистом інформації державних реєстрів, Парламент і Уряд розробили нові правила як вчинення нотаріальних дій, так і проведення державної реєстрації речових прав на нерухомість і бізнес в умовах воєнного стану, основною метою яких є забезпечення в таких умовах захисту прав держави, фізичних та юридичних осіб на бізнес і нерухомість. Тимчасово, до відновлення роботи всіх необхідних держреєстрів, не вчиняються нотаріальні дії, які неможливі без функціонування таких реєстрів, зокрема, посвідчення договорів відчуження або застави іпотеки. Крім того, заборонено вчинення виконавчих написів за кредитними договорами, які не є нотаріально посвідченими. Особливості державної реєстрації в умовах воєнного стану врегульовані відповідною постановою Уряду від 06.03.2022 № 209. Серед основних положень цієї Постанови: - право посадових осіб Міністерства юстиції, його територіальних органів реєструвати не лише громадські формування, а й інші види юридичних осіб; - проведення державної реєстрації незалежно від місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та місцезнаходження нерухомого майна (якщо перелік не передбачає обмежень щодо територіальності); - звільнення від сплати адміністративного збору благодійних організацій, громадських об’єднань, предметом діяльності яких є надання допомоги Збройним Силам, іншим військовим формуванням, правоохоронним (спеціальним) органам, органам цивільного захисту, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим особам, які забезпечують національну безпеку і оборону, відсіч і стримування збройної агресії іноземної держави, а також особам, які постраждали чи можуть постраждати від такої збройної агресії; - спрощення процедури подачі документів для державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (можна використовувати електронну пошту або інші засоби зв’язку); - можливість засвідчення справжності підпису, виконаного у присутності реєстратора, на документах для державної реєстрації юридичних осіб; - можливість підтвердження сплати адміністративного збору скрін-копією платіжного документа. В умовах воєнного стану з огляду на необхідність забезпечення достовірності відомостей ЄДР Мін’юст реалізував можливість проведення найбільш нагальних реєстраційних дій, а саме державної реєстрації: - фізичної особи підприємцем, припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, зміни до відомостей про фізичну особу-підприємця. На Порталі Дія вже відновлена можливість таких видів реєстраційних дій; - створення благодійних організацій та громадських об'єднань та змін до відомостей про них, в тому числі до статутів; - створення товариств з обмеженою відповідальністю, створення фермерського господарства, зміни керівника юридичної особи, крім громадських формувань, зміни місцезнаходження юридичної особи, змін до установчих документів, якими передбачається виключно зміна місцезнаходження юридичної особи, зміни видів економічної діяльності юридичної особи; - органів державної влади, органів місцевого самоврядування, казенних підприємств, державних підприємств, комунальних підприємств, комунальних організацій (установ, закладів), державних організацій (установ, закладів), а також акціонерних товариств, які є банками. Важливими для посилення захисту речових прав на нерухомість та бізнес у сфері державної реєстрації стали зміни, які вніс Уряд до зазначеної постанови. Ними визначили особливості функціонування Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану. Зокрема, врегульовані: - особливості надання та оперативного припинення доступу до ЄДР та ДРРП; - надання відомості з ЄДР за зверненнями фізичних та юридичних осіб; - обов'язковість подання/підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника для банків, небанківських фінансових установ та осіб, які мають право надавати окремі фінансові послуги (крім операторів поштового зв’язку), а також юридичних осіб, пов’язаних зі державою-агресором. З метою забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, постанова Уряду від 03.03.2022 року № 187 також запроваджує мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, пов’язані з державою-агресором. Зокрема, встановлено, що: - правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними; - нотаріальне посвідчення правочинів, що порушують мораторій, забороняється; - державна реєстрація або інше визнання державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державними реєстраторами та особами, які надають публічні (адміністративні) послуги, правочинів, укладених з порушенням мораторію, забороняється. Важливим у протистоянні російській військовій агресії став Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів» від 03.03.2022 № 2116-IX, який встановив правові засади примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності об’єктів права власності рф як держави, яка почала повномасштабну війну проти України, та її резидентів. Роботу щодо реалізації цього Закону (у тому числі на стадії державної реєстрації прав на відповідне майно) на нормативному та організаційному рівнях вже активно проводять. Важливим для громадян і бізнесу стало прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, він врегульовує широкий спектр питань не лише у сфері оподаткування, але й кредитування та іпотечних правовідносинах. На період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування зупинили дію положень щодо: - набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; - продажу предмета іпотеки; - виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти; - реалізації предмета іпотеки на електронних торгах. «Зважайте, що зазначені гарантії стосуються лише вже переданої у іпотеку для забезпеченням споживчого кредиту нерухомості, яка належить фізичним особам. Якщо ж договір, виконання зобов’язань за яким забезпечує іпотека, буде укладений після дня набрання чинності цим Законом, або до нього після дня набрання чинності цим Законом вносилися за погодженням сторін зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій, відповідні гарантіє не застосовуватимуться»,- зазначають у Мін’юсті. Мін’юст також підготував кілька важливих інформаційних листів: - лист від 07.03.2022 № 24535/37.1/32-22 щодо пред’явлення документів, які посвідчують особистість заявника під час вчинення нотаріальних дій або проведення державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в регіонах, де у громадян України, іноземців та осіб без громадянства обмежена можливість обміну документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи або вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України по досягненню 25- і 45-річного віку; - лист від 08.03.2022 № 24560/8.1.3/10-22 щодо застосування положень постанови КМУ від 03.03.2022 № 187; - листи 09.03.2022 № 24584/37.1/32-22 та від 10.03.2022 № 24708/37.1/32-22 щодо використання спеціальних бланків нотаріальних документів; - лист від 10.03.2022 № 24702/21.3/32-22 щодо примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану; - лист від 19.03.2022 № 25573/37.1/32-22 щодо порядку спадкування в умовах воєнного стану, який також стосується окремих питань щодо довіреностей і припинення їх дії. «Звертаємо увагу, що забезпечення неухильного дотримання правил державної реєстрації є важливою функцією і Міністерства юстиції України, і професійних спільнот нотаріусів та державних реєстраторів. Держава продовжує забезпечувати гарантії захисту речових прав на нерухомість і бізнес. Будь-які дії, спрямовані на незаконне проведення державної реєстрації нерухомості та бізнесу, отримають належну правову оцінку та реакцію держави, у тому числі з використанням правових інструментів, якими наділено Міністерство юстиції України, зокрема у межах розгляду скарг у сфері державної реєстрації»,- наголошують у відомстві.

4 квітня 2019

Конституція України гарантує кожному право на працю та можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин. Особливою формою трудового договору є контракт. Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи,  передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.  Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим у випадках: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати: паспорт або інший документ, що посвідчує особу; трудову книжку; документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи (у випадках, передбачених законодавством). При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством. При укладенні трудового договору випробування може бути обумовлене угодою сторін, метою якого є перевірка відповідності працівника роботі, яка йому доручається. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Наведу декілька прикладів, коли випробування  не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли 18-ти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; внутрішньо переміщених осіб. Контракт - це особлива форма трудового договору, в якому строк дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Контракт та трудового договір відрізняються між собою наступним: Контракт - це обов'язкова письмова форма. Трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі. Контракт укладається лише у випадках, прямо передбачених законами України. Трудовий договір не має таких обмежень. Контракт може бути укладений тільки на певний строк, який встановлюється угодою сторін. Трудовий же договір може укладатись  на певний строк, безстроково, на час виконання певної роботи. В контракті передбачено можливість прав, обов'язків і відповідальності сторін (в тому числі матеріальної), умов матеріального забезпечення і організації праці працівника, умов розірвання договору. Контракт укладається у письмовій формі, у 2-х примірниках, для кожної з сторін. У контракті зазначається: обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання; строк дії контракту; права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін; умови матеріального забезпечення  й організації праці; підстави припинення та умови розірвання контракту; соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання роботи.  Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером: 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

18 березня 2019

Виконавче провадження – це завершальна стадія судового провадження. В Україні рішення суду може виконуватись як у добровільному, так і у примусовому порядку. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржник, за власним волевиявленням, може виконати рішення суду добровільно. У разі добровільного порядку виконання рішень про стягнення періодичних платежів,  виконавчий документ разом із заявою може бути надісланий стягувачем підприємству, установі, організації, фізичній особі підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. У разі задоволення судом вимог про сплату заборгованості, якщо боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має право пред’явити виконавчий документ для примусового виконання. Для цього потрібно: звернутися до суду, який розглядав справу, із заявою про видачу судового наказу або виконавчого листа; написати заяву до державної виконавчої служи або приватного виконавця із проханням примусового стягнення заборгованості із боржника; сплатити авансовий внесок до органу ДВС, куди буде подано виконавчий лист або до приватного виконавця; подати заяву з копією квитанції про сплату авансового внеску до ДВС або приватного виконавця. Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання: протягом 3-х років, з наступного дня після набрання рішенням законної сили, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. протягом 3-х місяців, якщо мова йде про посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган. протягом усього періоду, у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо. Якщо стягувач пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, він має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу. Боржник: Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. У разі виконання рішення приватним виконавцем стягується основна винагорода, розмір якої становить 10 % стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Стягувач: Авансовий внесок – це кошти, за рахунок яких фінансуються витрати на організацію та проведення виконавчих дій органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем). Розмір авансового внеску становить: 2 % від  суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати (до 41 730 грн ); 1 мінімальний розмір заробітної плати (4 173 грн) за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову з боржника - фізичної особи та 2 мінімальні  розміри заробітної плати (8 346 грн) з боржника - юридичної особи. Від сплати авансового внеску звільняються у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби: інваліди війни, інваліди I та II груп; законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп; громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, у Законі передбачені рішення суду, за виконання яких авансовий внесок не сплачується, наприклад: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та інші вимоги, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних та соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів, заборгованості зі сплати аліментів, додаткових витрат на дитину, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суми індексації аліментів, встановлення побачення з дитиною або усунення перешкод у побаченні з дитиною; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення; виконання рішення Європейського суду з прав людини.   Грошові суми, стягнуті з боржника (у томі числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу ДВС чи рахунок приватного виконавця. За письмовою заявою фізичної особи стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум. Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист. Окремо хочу зазначити, що Мін’юст запровадив низку суттєвих новацій, серед яких створення Єдиного реєстру боржників, який ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Крім того, у 2018 році в зазначеному реєстрі відкрито публічні реєстри неплатників аліментів та боржників, які перешкоджають побаченням з дитиною, а також боржників, які мають заборгованість по заробітній платі. Також, щоб забезпечити громадянам зручний сервіс у сфері примусового виконання судових рішень, ми відкрили чотири  «Центри виконання рішень», де громадяни мають можливість подавати документи про примусове виконання рішень та інші документи виконавчого провадження за принципом екстериторіальності в межах відповідної області, отримати відомості з автоматизованої системи виконавчого провадження, перевірити документи на відповідність законодавству, отримати консультацію, швидко та правильно оформити документи, оплатити заборгованість чи авансовий внесок через термінал тощо. Завітати до «Центрів виконання рішень» можна за адресами: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 2; м. Сєвєродонецьк, вул.Федоренка, 41; м. Суми, вул. Петропавлівська, 75; м. Одеса, вул.Разумовська, 37.

30 січня 2019

Відповідно до ст. 169 Податкового кодексу України, це право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого від одного роботодавця у вигляді заробітної плати. Працівники, які отримують зарплату до 2690 грн, мають право на зменшення оподаткованого доходу на 960,50 грн. Право на збільшену податкову соціальну пільгу мають: - батьки, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років (розмір пільги складає 960,50 грн. на кожну дитину); - одинока мати (батько), вдова (вдівець) чи опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) до 18 років; - особи, які утримують дитину-інваліда (дітей-інвалідів) віком до 18 років (для двох останніх категорій розмір пільги складає 1440,75 грн. на кожну дитину). Для зазначених категорій громадян граничний дохід для отримання пільги також збільшується пропорційно кількості дітей: на 2 дитини - 5380 грн., на 3 дитини - 8070 грн. і т.д. Загальна податкова соціальна пільга застосовується для будь-якого працівника в розмірі, що дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи. *З 1 січня 2019 року сума прожиткового мінімуму для працездатної особи становить 1921 грн. 1921 грн х 50% = 960,50 грн. Крім того, ПСП застосовується до зарплати, якщо її  розмір  не перевищує суму, яка дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи, помноженого на 1,4. 1921 грн х 1,4 = 2690 грн. Щоб отримати ПСП потрібно надати роботодавцю заяву за встановленою формою про застосування  пільги. Додатково до заяви на отримання  збільшеної податкової соціальної пільги подають: одинока   матір,   батько,   вдова,  вдівець  або  опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років: копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану; копію рішення  органу  опіки  і  піклування  про встановлення  опіки  чи  піклування  (якщо  із  заявою  звертається  опікун  або піклувальник); копію свідоцтва  про  шлюб  та  свідоцтва про смерть (якщо із заявою звертається вдова або вдівець); копію паспорта. Особи, які утримують дитину-інваліда віком до 18 років:   копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства; копію рішення  органу  опіки  і  піклування  про встановлення опіки  чи  піклування  (якщо  із  заявою  звертається  опікун  або  піклувальник); пенсійне посвідчення  дитини  або  довідку  медико-соціальної експертизи для заявника, який утримує дитину-інваліда віком від 16 до 18 років;  медичний висновок,  виданий  закладами  МОЗ  в  установленому порядку. Особи, які мають двоє чи більше дітей віком до 18 років:   копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства;  копію рішення  органу  опіки  і  піклування  про встановлення опіки  чи  піклування  (якщо  із  заявою  звертається  опікун  або піклувальник). Податкова соціальна пільга не може бути застосована до: доходів платника податку, інших ніж заробітна плата; заробітної плати, яку працівник отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету; доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності. Якщо працівник подав заяви про застосування пільги до кількох роботодавців, тоді він втрачає право на отримання пільги за всіма місцями отримання доходу. Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подасть заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям  із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення. В свою чергу, роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 % від суми цієї недоплати. Право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються. Якщо у вас залишились питання, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

26 грудня 2018

Мін'юст інформує про виїзд з дитиною за кордон: коли потрібен дозвіл другого з батьків, а коли - ні. Завдяки другому пакету законів  #ЧужихДітейНеБуває  діти мають  можливість безперешкодно виїхати за кордон для подорожей, лікування, спортивних змагань та навчання. Безперешкодно тимчасово поїхати з дитиною в іншу країну тому з батьків, який проживає з дитиною, можна, якщо інший з батьків, має заборгованість з аліментів 4 місяці. А для дітей з інвалідністю та тяжко хворих дітей – цей строк скорочено до 3 місяців. Для цього потрібно звернутися до органів державної виконавчої служби Мін’юсту або приватного виконавця, щоб отримати довідку про наявність в іншого з батьків заборгованості зі сплати аліментів. При перетині державного кордону України необхідно пред’явити довідку про наявність заборгованості у другого з батьків зі сплати аліментів.  Якщо мова йде про борг для утримання тяжкохворої дитини, то необхідно подати також документ, що підтверджує хворобу дитини або її інвалідність. Окремо хочу зазначити, що ці норми стосуються усіх поїздок, навіть тих, тривалість яких перевищує 1 місяць. Вивезти дитину за кордон для подорожі або навчання може лише матір чи батько, яка не перешкоджає другому з батьків бачитися з малюком і брати участь у вихованні свого сина чи доньки. За виконання цієї умови достатньо поінформувати рекомендованим листом другого з батьків про тимчасовий виїзд дитини, якщо його місце проживання відомо. У листі має бути зазначена  мета поїздки, куди їде дитина, а також на який термін покидає територію України. При перетині кордону України прикордоннику необхідно пред’явити рішення суду або органу опіки про визначення місця проживання дитини та документи, які підтверджують мету виїзду та строк перебування за кордоном. Важливо вчасно повернутися до України з дитиною строком до 1 місяця з дати виїзду. Для того, щоб скористатися правом поїздки з малюком за кордон той з батьків, який проживає окремо від дитини, повинен належно виконувати батьківські обов'язки і, що найголовніше, не мати заборгованості зі сплати аліментів. Для цього потрібно звернутися з рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за межі України. У разі ненадання тим з батьків, який проживає з дитиною, у 10-денний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон, потрібно звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон БЕЗ згоди другого з батьків. При перетині державного кордону України пред’явити нотаріально посвідчену згоду другого з батьків або рішення суду про дозвіл на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків. Важливо вчасно повернутися до України з дитиною у строк, передбачений згодою або рішенням суду. Аби збалансувати права й обов’язки батьків, ми встановили реальну відповідальність для порушників. За умисне порушення місячного строку встановлена адміністративна відповідальність - штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Окрім цього, такі батько чи матір втратять на рік право виїзду за кордон з дитиною, крім випадку, коли є нотаріально посвідчена згода на виїзд дитини другого з батьків. Окремо звертаємо вашу увагу на те, що ці новели стосуються лише тих дітей, які проживають у неповних сім’ях. Для всіх інших наявність нотаріально засвідченого дозволу є обов’язковою. Якщо у вас залишились питання з цього приводу - телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером: 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

20 грудня 2018

Громадянам у разі втрати заробітної плати (грошового забезпечення) або інших доходів внаслідок втрати роботи через незалежні від них обставини. На допомогу по безробіттю може претендувати застрахована (офіційно працевлаштована) особа. Реєстрація безробітних проводиться центром зайнятості за особистою заявою особи і призначається з восьмого дня після реєстрації. Перелік документів, потрібних для реєстрації, можна переглянути на офіційному сайті Державної служби зайнятості: https://www.dcz.gov.u Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної плати (доходу) і залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 %; від 2 до 6 років - 55 %; від 6 до 10 років - 60 %; понад 10 років - 70 %. з 1 грудня мінімальний розмір допомоги по безробіттю становить 1630 грн. Залежно від тривалості безробіття, визначена допомога по безробіттю становить: перші 90 календарних днів - 100 %; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків. Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Допомога по безробіттю виплачується не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць. Період, за який здійснюється поточне нарахування допомоги по безробіттю, обмежується датою, що передує дню останнього відвідування безробітним центру зайнятості, де він зареєстрований. Остаточний розрахунок виплат допомоги по безробіттю здійснюється з урахуванням рішення про припинення виплат і включає нарахування за останній день відвідування центру зайнятості, що входить до визначеного періоду виплати. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. А для молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах чи звільнилася із строкової військової служби - 180 календарних днів. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) -  не може перевищувати 720 календарних днів. Підставами для відмови у наданні статусу безробітного є: 1) відсутність на дату звернення до центру зайнятості необхідних документів; 2) встановлення факту зайнятості особи; 3) письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи; 4) неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі, зокрема: встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації; встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг); припинення професійного навчання за направленням центру зайнятості без поважних причин. У разі прийняття центром зайнятості рішення про відмову у наданні статусу безробітного, особа може оскаржити та повторно подати заяву про надання зазначеного статусу не раніше, ніж через сім календарних днів. Якщо у вас залишились питання, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213-103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

14 грудня 2018

Міністерство юстиції України інформує про дії громадян у випадку, коли інваліда ІІ групи нещодавно звільнено з роботи із причини встановлення групи інвалідності та відсутності вакансії для осіб з обмеженими можливостями на підприємстві. Усі люди є рівними у своїх правах. А це означає, що жодна людина не може стати жертвою будь-яких обмежень. Держава гарантує усім без винятку людям, і особам з інвалідністю в тому числі, всі соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи, закріплені у Конституції, законах чи міжнародних договорах, які ратифіковані Верховною Радою. Коли роботодавець може звільнити працівника? Роботодавець має право звільнити працівника лише у разі його невідповідності займаній посаді чи виконуваній роботі. Факт встановлення інвалідності не може бути підставою для звільнення. Що передбачено законодавством? Чинне законодавство гарантує громадянам з інвалідністю право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю,яка не заборонена законом. Які обов’язки мають працедавці? Компанії, організації чи будь-які інші працедавці, які використовують найманих працівників, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця. Так, законодавством встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Якщо в компанії чи на підприємстві працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця. Що робити якщо особа з інвалідністю не має змоги працювати на підприємстві? Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати, Державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома. В окремих випадках на власника підприємства, установи чи організації покладається обов’язок організувати професійне навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до медичних рекомендацій. Особи з інвалідністю мають право на встановлення неповного робочого дня або неповного робочого тижня та на створення належних умов праці. Що забороняється?  Перш за все, забороняється відмова від укладання трудового договору або просування по службі, звільнення за ініціативи адміністрації, переведення на іншу роботу без згоди працівника з мотивів інвалідності. Винятком тут може бути лише наявність висновку Медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про те, що стан здоров’я особи перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує її здоров’ю та безпеці інших осіб. Також забороняється залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт і будь-яка дискримінація за ознакою інвалідності. Яку відповідальність несе роботодавець у випадку незаконного звільнення особи з інвалідністю? Щонайменше – накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Також порушення трудових прав громадян, у тому числі через дискримінацію за ознакою інвалідності, може бути підставою для відкриття кримінального провадження. Як захистити себе? Захист прав свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю відбувається в судовому порядку. Якщо судом буде встановлено факт незаконного звільнення з роботи, всі кошти, які особа недоотримала, будуть сплачені роботодавцем на користь працівника за той період часу коли він був незаконно звільнений, заробітна плата буде нарахована у повному обсязі та стягнена за вимушений прогул. Громадянин також має право в судовому порядку оскаржувати висновок МСЕК про визнання чи не визнання його особою з інвалідністю.  Куди звертатися за більш детальними консультаціями та роз’ясненнями? Якщо у вас є питання, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213-103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

21 листопада 2018

Житлова субсидія надається: на оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, житлово-комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив; на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік. Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком. Житлова субсидія на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива призначається у разі, коли домогосподарство не отримує комунальну послугу з постачання теплової енергії для централізованого опалення (теплопостачання) та не використовує природний газ або електричну енергію для індивідуального опалення. Якщо для опалення житлового приміщення (будинку) одночасно використовується теплова енергія та/або природний газ, та/або електрична енергія, соціальні нормативи для опалення (теплопостачання) приміщення (будинку) під час розрахунку житлової субсидії застосовуються тільки на одну комунальну послугу. Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках): Один із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку). Один із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору найму (оренди) житла у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги. Індивідуальні забудовники, будинки яких не прийняті в експлуатацію у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги. Неповнолітні, які залишились без батьківської опіки за заявою опікуна (піклувальника). Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення. У сільській місцевості приймання заяв з необхідними документами здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад. Житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), на яких розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії. Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім’ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване (фактичне) місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені). У разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), за рішенням комісії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих за даною адресою членів домогосподарства. За рішенням комісії доходи членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично за даною адресою не проживають, в сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Рішення комісії приймаються на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства. Для отримання субсидії потрібні такі документи: Заява про призначення житлової субсидії та декларація про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. Довідки про доходи (у разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у Державній фіскальній службі, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру). Договір найму (оренди) житла (за наявності). Документи можуть бути надані поштою, у електронній формі через сайт Мінсоцполітики (https://subsidii.mlsp.gov.ua/), особисто. Рішення про призначення субсидії, відмову або подання документів на розгляд комісії приймається протягом 10 днів після подання заяви та отримання відомостей щодо доходів заявника, складу зареєстрованих у житлових приміщеннях осіб, забезпеченості громадян житловою площею та комунальними послугами тощо. Субсидія призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону, і розраховується: на неопалювальний сезон – з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон – з 1 жовтня по 30 квітня. Надання субсидії можуть припинити у таких випадках: За поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, управителів, об’єднання, виконавців комунальних послуг у разі, коли: домогосподарству припинено надання житлово-комунальної послуги (послуг) внаслідок того, що громадянин має заборгованість із сплати обов’язкової частки платежу за житлово-комунальні послуги, встановлену йому під час призначення житлової субсидії і загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день припинення надання такої послуги (послуг); громадянин має заборгованість із сплати обов'язкової частки платежу за внесками за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, а також за житлово-комунальні послуги, обов'язкової частки внеску/платежу на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, встановлену йому під час призначення житлової субсидії і загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день внесення подання об'єднанням; у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії; громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у пункті 16 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення; під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства державним соціальним інспектором виявлено ознаки порушення норм законодавства щодо призначення житлової субсидії, які вплинули на право призначення житлової субсидії або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії. За рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у разі, коли: виникли обставини, що унеможливлюють надання житлової субсидії, зокрема у разі переїзду домогосподарства в інше житлове приміщення (будинок), іншу місцевість, у разі смерті одинокої особи; громадянин, якому призначено житлову субсидію, звернувся із заявою про припинення її надання. Поновлення надання житлової субсидії протягом сезону її призначення можливе з місяця, наступного за місяцем, в якому надійшло повідомлення про відновлення надання житлово-комунальної послуги (послуг), сплату заборгованості за житлово-комунальну послугу (послуги), оплату витрат на управління багатоквартирним будинком. Для отримання детальної консультації слід звернутися до Міністерства соціальної політики України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту. Міністерство соціальної політики України знаходиться за адресою: вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601. Окрім того, необхідну консультація Ви можете отримати за телефоном гарячої лінії системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.

13 листопада 2018

Міністерство юстиції інформує про права захисників вітчизни. На які наділи мають право захисники вітчизни? Учасники бойових дій та особи прирівняні до них мають право на першочергове відведення у власність або користування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва (для городництва у користування).  У межах норм безплатної приватизації (передачі) земельні ділянки передаються у власність  у  таких розмірах: 1) для ведення садівництва — не більше 0,12 га; 2) для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 га; 3) для будівництва і обслуговування жилого будинку в селах — не більше 0,25 га, в селищах — не більше 0,15 га, в містах — не більше 0,10 га;   Куди звертатися для отримання земельної ділянки? Учасникам АТО необхідно звернутися з клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність або користування: • сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності відповідних територіальних громад); • обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб; • районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб (за межами населених пунктів земельні ділянки для городництва, ведення садівництва, ОСГ та будівництва індивідуального житлового будинку вони не передають); • обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб; • Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в області (якщо питання стосується земельних ділянок для ведення садівництва або особистого селянського господарства державної власності). Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо передачі (надання) земель державної власності, зокрема ріллі, багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб, лісів для нелісогосподарських потреб, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та особливо цінних земель. Як виглядає клопотання? У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри (в межах норм). До клопотання додаються: 1) графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (наприклад, викопіювання з кадастрової карти); 2) копія паспорта та копія ідентифікаційного номера; 3) документ, що посвідчує участь в АТО (посвідчення, довідка). Чиновникам забороняється вимагати додаткові матеріали та документи. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про мотивовану відмову має бути прийнято в місячний строк. Що може бути підставою для відмови? Лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у визначеному порядку. Як проходить відведення земельної ділянки? У разі прийняття уповноваженим органом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно замовити в землевпорядній організації виготовлення такого проекту. Виконавцем робіт може бути тільки особа з сертифікатом інженера-землевпорядника. Проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі укладеного із замовником договору. Термін виконання робіт – не може перевищувати 6 місяців. Проект підлягає погодженню з територіальним органом Держгеокадастру. У випадку розташування земельної ділянки у межах населеного пункту, або якщо на ділянці планується розташування об'єкта будівництва, потрібно отримати погодження з управлінням з питань містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації або місцевої ради. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки залежно від  її призначення, цінності  та місця розташування може підлягати також погодженню з: структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Строк розгляду: протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту ( двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом -- після отримання позитивного висновку такої експертизи). Підстава для відмови – лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Як зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі? Необхідно звернутися до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки та надати наступні документи: 1) заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру; 2) оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (погоджений проект землеустрою, за потреби, позитивний висновок експертизи); 3) документацію із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, у формі електронного документа. Строк розгляду такої заяви – 14 днів. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно. Як провести затвердження проекту землеустрою? Рішенням про надання земельної ділянки за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Чи потрібно реєструвати право на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Мін’юсту? Так, потрібно. Для цього слід звернутися до суб’єкта, уповноваженого на проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме до виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради або до місцевої державної адміністрації, в тому числі через центри надання адміністративних послуг. Державну реєстрацію речових прав на землю здійснюють також юридичні особи, акредитовані Мінюстом, та нотаріуси. Які документи потрібні: 1) заява встановленої форми, яку формує державний реєстратор; 2) документ, що посвідчує особу; 3) засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки у власність або надання у користування; 4) витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку (подається  у разі, коли в документі, що подається для державної реєстрації, відсутні відомості про її кадастровий номер, а також у разі, коли в результаті доступу до Державного земельного кадастру державним реєстратором встановлено відсутність відомостей про відповідну земельну ділянку); 5) документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

6 листопада 2018

Батьки зобов’язані не пізніше 1 місяця від дня пологів зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання одного з батьків або за місцем народження дитини. Заявниками можуть бути як батьки дитини, так й інші особи. Присутність обох батьків є обов’язковою, якщо батьки мають різні прізвища. Державна реєстрація проводиться з одночасним визначенням походження дитини та присвоєнням їй імені, прізвища та по батькові. Походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Походження дитини від батька визначається на підставі свідоцтва про шлюб, якщо на час народження дитини мати перебувала з ним у шлюбі. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька визначається за письмовою заявою матері та батька дитини про визнання батьківства або за рішенням суду. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків або відповідного рішення суду, запис про батька провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Одночасно із заявою про державну реєстрацію народження (усною або письмовою) для проведення державної реєстрації народження дитини подається:  паспорт заявника, якщо заявниками є не батьки;  документ, який підтверджує факт народження – медичний документ, виданий закладом охорони здоров'я; паспорти батьків або одного з них; документ, що підтверджує походження дитини від батька (свідоцтво про шлюб або спільна заява матері та батька дитини, або заява матері);  за відсутності документа закладу охорони здоров’я або медичної консультативної комісії, підставою для реєстрації народження є рішення суду про встановлення факту народження. При державній реєстрації народження дитині присвоюється прізвище, ім’я та по батькові, які індивідуалізують особу, виділяють її з-поміж інших. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати й батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки або судом. Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки або судом. По батькові присвоюється за власним іменем батька. Якщо батько має подвійне ім’я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них. На прохання батьків по батькові може також утворюватися згідно з національними традиціями або не присвоюватися взагалі. Якщо батьківство дитини не визнано, по батькові визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком. З метою створення сприятливих умов, спрямованих на спрощення доступу громадян до адміністративних послуг, в усіх регіонах України надається послуга щодо прийому документів для державної реєстрації народження та видачі відповідного свідоцтва безпосередньо в пологових будинках. Загалом у 477 медичних установах. За 2016-2017 роки цією послугою скористалися 238 166 громадян. Інформація про пологові будинки, в яких можна отримати свідоцтво про народження дитини, розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції (https://minjust.gov.ua). Несвоєчасна без поважної причини державна реєстрація батьками народження дитини в державних органах державної реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 грн).

5 листопада 2018

Для самостійного поділу майна колишньому подружжю слід укласти відповідний договір, який треба нотаріально посвідчити. Більше того, практика свідчить: досягнення домовленості між дружиною і чоловіком щодо користування майном є найкращим варіантом, який економить час та зберігає нерви колишніх членів подружжя. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, в такому разі спір може бути вирішений судом. За загальним правилом, частки майна дружини та чоловіка у разі поділу є рівними. Однак, це правило не є аксіомою. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, які мають істотне значення. Наприклад, якщо один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, приховував заробітки й статки, знищив чи пошкодив спільне майно, суд може збільшити розмір частки на користь другого члена подружжя. Судова практика свідчить про те, що частка майна дружини або чоловіка може бути збільшена, якщо з ними проживають діти до досягнення повноліття й навіть дорослі, якщо вони є непрацездатними. Однак, у цьому випадку розмір аліментів, які одержує той з батьків, з ким проживають діти, має бути визнаним недостатнім для забезпечення фізичного чи духовного розвитку дитини, або її лікування. Також варто враховувати новації законодавства, внесені в рамках ініціативи #ЧужихДітейНеБуває, відповідно до яких діти мають право на майно, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей. Якщо виділ на користь дітей майна неможливий, вони мають право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Щоб отримати більше детальну інформацію, консультацію щодо вашого конкретного випадку чи пораду щодо оформлення необхідних документів звертайтеся до нашої системи безоплатної правової допомоги. Дізнатись, де розташований найближчий до вас центр або бюро надання безоплатної правової допомоги, можна за телефоном контакт-центру системи БПД 0 (800) 213-103 цілодобово та безкоштовно в межах України.

26 жовтня 2018

Міністерство юстиції виступило з ініціативою щодо роботи у віддалених селах та містечках, де немає нотаріусів, Уповноважених осіб. Фактично, це співробітники Юстиції, які б надавали українцям окремі найбільш затребувані нотаріальні послуги, такі як: оформлення спадщини і дарування. Що передбачає ініціатива та розроблений Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення передумов для захисту економічних та спадкових прав громадян в сільській місцевості» (№9140)? З 1160 посад державних нотаріусів, до яких здебільшого звертаються сільські жителі, вільними є понад 300. У 122 районах відсутні державні нотаріуси, а в 55 районах немає жодного нотаріуса взагалі. Фактично, доступу до нотаріальних послуг, які гарантовані державою, не мають жителі чверті України. Залишати ситуацію в нинішньому стані Міністерство не маємо права. Відтак, слід передбачити законом створення нової категорії працівників юстиції для здійснення обмежених нотаріальних дій, які працюватимуть у віддалених селах та забезпечать потребу громадян у послугах. Фактично – це діючі працівники головних управлінь юстиції, консультанти державних нотаріальних контор, які пройдуть відповідне навчання і лише після того отримають повноваження для надання таких послуг: Оформлення права спадщини. Оформлення договорів довічного утримання, заповітів Видача свідоцтв про народження і смерть. Засвідчення вірності копій документів. Посвідчення довіреностей, видача дублікатів нотаріальних документів. У тих селах та селищах, де немає жодного нотаріуса, спеціалісти юстиції можуть стати справжнім рятівним кругом для місцевого населення. Вони надаватимуть лише найпопулярніші соціальні послуги, якими користуються громадяни. Це дасть можливість не їздити українцям по кількасот кілометрів, не чекати місяцями в чергах. Якість їхньої роботи, як і якість роботи нотаріусів та реєстраторів, контролюватиме Мін’юст. До них будуть такі самі вимоги, як і до інших співробітників відповідної сфери. Однак, є й ті, хто не бажає піти на зустріч українському селянину. Є ті, хто хоче мати зиск навіть з соціальних проектів. Є ті, хто боїться конкуренції. Саме тому й розповсюджуються всі ті міфи, які з’явилися навколо законопроекту №9140. Законопроект не може відкривати можливості для рейдерських захоплень, оскільки рейдерство не відбувається при оформленні спадщини селян в сільській місцевості. А оформлення договорів купівлі-продажу та корпоративних прав НЕ ВКЛЮЧЕНО до їхнього функціоналу. Він не руйнує основи децентралізації в Україні, адже надає селянам можливість оформити дарування у власному селі. І щойно там за ініціативи місцевої влади запрацюють сільські нотаріуси, чи приїдуть працювати приватні, діяльність наших уповноважених осіб одразу припиниться. Немає чого боятися й щодо корупційних ризиків та зловживань. Рівень корупційних ризиків з боку державних службовців точно не буде більшим, ніж ризики зловживань з боку державних реєстраторів, державних або приватних нотаріусів. Повідомлення про правопорушення у сфері державної реєстрації та нотаріату до Мін`юсту надходять постійно, на що відомство реагує в рамках Закону. Уповноважені особи працюватимуть у ВИЗНАЧЕНІЙ МІСЦЕВОСТІ, категорія – НЕ ВИЩЕ села або району. Мін’юст здійснює державне регулювання нотаріальної діяльності, контроль за організацією нотаріату та нотаріальної діяльності Уповноважених осіб. Нотаріальні дії будуть вчиняти особи: Із вищою юридичною освітою. Необхідним досвідом роботи від 3 років. З відповідно обладнаним робочим місцем.