Львівщина попрощалась з членом проводу ОУН Омеляном Ковалем

13 квітня 2022

Сьогодні Львівщина попрощалася з керівником 2-го окремого батальйону добровольчого українського корпусу «Правий сектор»,  членом проводу національно-визвольного руху «Правий сектор» Тарасом «Хаммером» Бобаничем, який загинув 8 квітня у бою проти російських військ під час виконання бойового завдання на Харківщині. Військового поховали на Полі почесних поховань Героїв (Марсове поле) у Львові. Перед тим відбулося прощання та поминальна служба у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла у Львові. Тарас Бобанич активно долучався до патріотичного виховання молоді Львівщини. Був членом Координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання молоді Львівської ОВА. Спільно з відділом молодіжної політики управління молоді і спорту Львівської ОВА щорічно проводили вишкільний табір для молоді «Золоті Леви», організовували спільні зустрічі молоді з добровольцями сучасної війни. Брав участь у бардовому вечорі Львівського обласного молодіжного центру до Дня Гідності. «За оцей плач дітей виправдання може бути тільки одне - тотальна перемога», - казав Тарас Бобанич. Довідково: 33-річний Тарас Бобанич народився у Трускавці. Закінчив юридичний факультет Львівського державного університету внутрішніх справ. Восени 2013 року долучився до Правого сектору. Брав участь у Революції Гідності. Керував силовим блоком Правого сектору на Львівщині. З липня 2014 року – командир 2-го запасного батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», який переформували у 2-гу резервну сотню ДУК ПС. Восени 2015 року був одним з координаторів акції «Громадянська блокада Криму» – товарної блокади адміністративного кордону з тимчасово окупованим Росією півостровом. Брав участь в бойових діях на Донбасі. З 2019 року призначений заступником командира ДУК ПС з питань діяльності резервних підрозділів. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Тарас Бобанич очолив 2-й окремий батальйон ДУК ПС.

23 грудня 2021

Сьогодні, 23 грудня, у Львові вшанували пам’ять членів Організації Українських Націоналістів Василя Біласа та Дмитра Данилишина. Близько 06:30 год представники департаменту комунікацій та внутрішньої політики Львівської ОДА спільно з молодіжними громадськими організаціями спільним виконанням Гімну України та запаленням лампадок на місці страти членів УВО та ОУН (колишня тюрма «Бригідки», що на вул. Городоцька) вшанували їхню пам’ять. Опісля учасники переїхали на Янівське кладовище до могил Василя Біласа та Дмитра Данилишина на Меморіалі Українських Січових Стрільців. Також на полі №38 священнослужителі провели чин поминальної панахиди. Історична довідка: Дмитро Данилишин народився 2 квітня 1907 року в м. Трускавець. Закінчив три класи народної школи, та пішов працювати шевцем. Василю Біласу доводиться дядьком. Василь Білас народився 17 вересня 1911 року у Трускавці. Після закінчення семирічної школи працював продавцем. Обоє належали до пластового куреня ім. Івана Богуна у Дрогобичі.Кілька разів В. Біласа судили за участь у Пласті. У складі п’ятірки ОУН брали участь також у нападах на пошти в містах Трускавець і Борислав та вбивстві депутата польського сейму Тадеуша Голувка. 30 листопада 1932 року група ОУН здійснила напад на пошту в м. Городок (Львівська область) з метою експропріації коштів. Загальне керівництво операцією здійснювали Роман Шухевич і Микола Лебідь. Дмитро Данилишин і Василь Білас, були затримані, під час відступу з місця подій, згодом заарештували і Мар’яна Жураківського та Зенона Коссака. У ході судового процесу Данилишин та Білас були засудженні до смертної кари. Страчені 23 грудня 1932 року у м. Львів, на території в’язниці «Бригідки». Останніми словами Д. Данилишина були: «Мені тільки дуже жаль, що я не можу ще раз умерти за Україну». У момент страти в багатьох греко-католицьких церквах Галичини проводили поминальні служби, при цьому польська поліція, остерігаючись масових заворушень, не наважилась втрутитися. Польська влада відмовилася віддати тіла страчених для поховання.Проте пізніше їх таки поховали у м. Львові на Янівському кладовищі.

15 січня 2021

15 січня 1941 року розпочався «Процес 59».  Саме така кількість молодих українців – 22 жінки та 37 чоловіків, віком від 15 до 30 років, потрапили на лаву підсудних. Закритий політичний процес, проведений радянськими карально-репресивними органами у Львові 15-18 січня 1941, став одним з найдраматичніших моментів першого приходу радянської влади на західноукраїнські землі.  Заарештованих, здебільшого студентів львівських вишів, звинуватили в приналежності до ОУН та антидержавній діяльності.  Протягом слідства підсудні зазнавали тортур. Слідчі забороняли їм спати, а самі допити проводили вночі.  Судова розправа виявилася надзвичайно жорстокою - із загальної кількості заарештованих 42-х було засуджено до найвищої міри покарання - розстрілу; 17 отримали по 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах СРСР та позбавлення громадянських прав на 5 років. "Великий судовий "Процес 59" показав справжню суть більшовицької тоталітарної системи в межах квазідержави УРСР. Лише гідна поведінка українців на судових засіданнях не дозволила окупантам досягнути своєї поставленої мети. Засуджені вчергове продемонстрували всьому цивілізаційному світові, що українці є окремою нацією, яка, незважаючи на чергову окупацію, прагне до створення Української Самостійної Соборної Держави", - зазначив історик Андрій Сова. Андрій Пташник

1 січня 2021

Сьогодні, 1 січня, на Львівщині вшанували пам'ять голови Проводу ОУН, Героя України Степана Бандери. Захід відбувся з нагоди 112-ї річниці від дня народження провідника. Керівництво області та міста поклало квіти до підніжжя пам’ятника Степану Бандері. «Степан Бандера казав: «Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний». Наша боротьба триває. Тисячі молодих хлопців і дівчат сьогодні продовжують справу Степана Бандери, творячи наше майбутнє та відновлюючи історичну справедливість. Наші воїни відстоюють на Сході нашої держави найважливіші для кожного українця цінності – свободу, незалежність та право бути господарями на своїй землі», – зазначив голова Львівської обласної державної адміністрації Максим Козицький. Очільник Львівщини додав, що наша перемога – це перемога спільної ідеї цілого Українського народу. І кожен на своєму місці може докластись до нашої спільної мети. Опісля, відбулась спільна молитва та громадське віче. «Степан Бандера був провідником, який вів за собою людей. Тому перед нами мають бути чіткі завдання і цілі. Бандера завжди говорив, що віра без чину є мертвою. Тому нам потрібно діяти. Нам потрібно об’єднуватися заради конкретних справ на благо нашого народу та країни», – наголосив громадсько-політичний діяч, кандидат історичних наук Микола Посівнич. Довідково: Степан Бандера (1 січня 1909, Старий Угринів, Івано-Франківська область — 15 жовтня 1959, Мюнхен, ФРН) — український політичний діяч, один з чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б. Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року.  5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року — в центральну Берлінську тюрму. З початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен в бункері “Целленбау”. У вересні 1944 року його звільнили і запропонували участь в керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію і на співпрацю не погодився. Радянський уряд уповноважив КДБ вчинити вбивство Степана Бандери в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року. Христина Дмитрик

23 листопада 2020

У Першому театрі, що на вулиці Гнатюка у Львові, театрі – із якого починав свій творчий шлях Роман Віктюк, нині попрощались із великим режисером. Провести Маестро в останню путь прийшли колеги-режисери, актори, представники театральної сфери, поціновувачі творчості. «Великий режисер завжди казав залишатись собою, наполегливо працювати, любити себе та свою Батьківщину. Він жив і творив, будучи вірним собі. За кордоном завжди наголошував, що він залишається українцем. Він завжди пам’ятав, звідки він родом. На жаль, не всі творчі плани його збулись. Своїм життям і творчістю він написав сторінку світової культури. Ми завжди будемо пам’ятати його світле ім’я», - зазначив голова Львівської ОДА Максим Козицький. На грандіозних творчих планах наголосив генеральний директор-художній керівник Львівського національного театру опери та балету Василь Вовкун. "Два роки тому, коли Роман Григорович був у Львові та ми із ним відкривали театральний сезон, ми разом вітали колектив із балкону та кілька днів провели у розмовах, обговорюючи ідею майбутнього спільного проекту. Назви їй ще не було, якихось деталей теж. Але він давно розмірковував про спільну роботу, шукав вільну прогалину у своєму графіку, аби присвятити час. Проект, на жаль, ми не встигли реалізувати. В тому сумі, який ми нині відчуваємо, проглядається багато роздумів, що насправді Роман Віктюк таки повернувся. Він повернувся і до України, і до Львова, уже назавжди. Ми не дали йому більшої реалізації в Україні. В цьому також є певна провина і наша. Він на це не ображався, ми не раз про це із ним говорили. Він надзвичайно любив Україну, повсякчас переходив на українську мову, завжди ідентифікував себе українцем та розумів усі політичні обставини. Але шкода, що він не залишив свого таланту на українській сцені. Він мав плани щодо цього, але разом із тим боявся, що його знову не зрозуміють, що він знову відчує ті рефлексії, які уже були колись, а вони не завжди були приємні. Не кожен знає, що він не з власної волі переїхав до Москви. Очевидно, що він мріяв реалізуватись на українській сцені. Він ніколи не стояв осторонь подій в Україні. Починаючи із Помаранчевої революції, він завжди підтримував українців. Він давав різку оцінку Путіну та його режиму. І завжди закликав українців не боятись. Не бійтеся, казав він, коли українці піднялись на боротьбу, не бійтесь. Він був з нами до кінця, до останнього подиху», - наголосив Василь Вовкун. Молитовний чин здійснили у церкві святого Андрія. Поховають великого українця на Личаківському кладовищі. "За свою журналістську практику мала творчу удачу записати із Романом Віктюком добрий десяток об’ємних інтерв’ю і написати ще зо два десятки рецензій на його всесвітньовідомі вистави. Кожна зустріч закарбувалася у пам’яті. Віктюк любив журналістів, завжди мав що нам розказати. І був для представників мас-медіа цікавим, небанальним, неординарним, а хочете – скандальним та епатажним. Його треба було не просто слухати, а чути – тоді він мимоволі ставав для тебе Другом та Учителем. Повчав чи, радше, передавав життєву мудрість ненав’язливо, а наче між рядків. Головні уроки життя від Романа Григоровича – про Любов, яка тримає цей світ. Він усе робив з любов’ю, із неймовірною відданістю. Геній, який дивував, вражав, надихав, провокував, не залишав байдужим, бунтував і боровся. Майстер, який ліпив собі подібних. Учитель, який по всьому світу виростив учнів. Тож є надія, що справа життя Віктюка продовжуватиметься. І його Роман з Театром триватиме. Світла пам’ять", - поділилась своїми спогадами про режисера журналіст, промоменеджер Галина Гузьо. Прес-служба Львівської ОДА

5 Червня 2020

Сьогодні, 5 червня, Львівщина попрощалася з відомим композитором, музикознавцем та Героєм України Мирославом Скориком. Чин похорону проходив у Архикатедральному Соборі Святого Юра. Поховали Мирослава Скорика на Личаківському кладовищі. Свої співчуття з приводу смерті композитора висловив  заступник голови ОДА Іван Собко. «Україна сьогодні прощається з великою людиною та геніальним митцем. Нам усім пощастило жити в час, коли творив Маестро. Вічна і світла пам‘ять. Глибокі співчуття рідним». Нагадаємо, що український композитор, музикознавець, Герой України, народний артист, лауреат премії імені Т.Г.Шевченка Мирослав Скорик відійшов у вічність на 82-му році життя. Керівництво Львівщини висловлює глибокі співчуття рідним і близьким з приводу непоправної втрати.

16 травня 2020

Сьогодні, 16 травня, Львівщина попрощалась із випускником Львівського ліцею імені Героїв Крут, а також випускником Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного Андрієм Супріганом. Військовослужбовець загинув у зоні проведення Операції об’єднаних сил. Прощання відбувалось в Гарнізонному храмі Св. Петра та Павла. Висловив співчуття рідним та близьким голова Львівської ОДА Максим Козицький. Поховали Героя Андрія Супрігана на Личаківському кладовищі. Від початку російської агресії брав участь в бойових діях на Сході України.

20 грудня 2019

У понеділок, 23 грудня, Львівщина вшановуватиме пам'ять членів Організації Українських Націоналістів Василя Біласа та Дмитра Данилишина. Про це інформують у департаменті внутрішньої та інформаційної політики Львівської ОДА. Розпочнуться заходи о 06:25 годині біля колишньої тюрми «Бригідки», що на вулиці Городоцька, 20, де представники молодіжних громадських організацій покладуть лампадки  до місця страти членів УВО та ОУН. Опісля присутні покладуть квіти та запалять лампадки до могил Василя Біласа та Дмитра Данилишина на Меморіалі Січових Стрільців, що на Янівському кладовищі (поле № 38). Тут також виконають Державний Гімн України та відбудеться чин поминальної панахиди. Запрошуємо мешканців області долучитися до заходу вшанування.

22 жовтня 2019

У Винниківській загальноосвітній санаторній школі-інтернат відкрили науково-популярну фотовиставку до 90-річчя ОУН. Захід відбувся у межах реалізації Регіональної програми сприяння розвитку інформаційного простору та громадянського суспільства у Львівській області на 2018-2020 роки за сприяння департаменту внутрішньої та інформаційної політики Львівської облдержадміністрації. На світлинах зображені провідні діячі та учасники української національно-визвольної боротьби у ХХ столітті. «У часовому вимірі ми охопили період від Української революції до сьогоднішньої російсько-української війни, щоб показати учням безперервність боротьби українців за свою незалежність, в якій важливе місце займали та займають ідеї та чин Організації українських націоналістів. Історія ОУН – це історія, яка виховує нових захисників України», – підкреслив автор виставки, молодший науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства, історик Михайло Галущак. Зазначимо, що виставка у цьому році вже побувала також в інших навчальних закладах Львівщини.

20 серпня 2019

У Львівській ОДА відкрили науково-популярну виставку «ОУН: ідея і чин». Виставка присвячена 90-річчю створення Організації українських націоналістів та представлена 10 стендами, які розкривають основні сторінки історії ОУН. Як розповів автор виставки молодший науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства МОН України Михайло Галущак назва виставки  походить від однойменного журналу проводу ОУН. На світлинах зображені провідні діячі та учасники української національно-визвольної боротьби у ХХ ст. Окремий стенд наповнений сучасними світлинами, які присвячені пам'яті учасникам української національно-визвольної боротьби ХХ ст. Особливістю виставки є те, що при її створенні було використано маловідомі архівні фото українського визвольного руху першої половини ХХ ст. Окрім цього, при написанні текстів до виставки автор використав праці істориків Богдана Галайка, Івана Патриляка, Івана Хоми, Миколи Посівнича, Олександра Пагір’ї та Ярослава Сватка. «ОУН був і є найуспішнішим проектом, який підготував цілу плеяду молодого покоління до боротьби і утвердження держави, її візії від найменшої структурної одиниці до найбільшої - створення української держави. І ця виставка являє собою згусток волі і духу в історичній перспективі від української революції і до 91 року»,- зазначив Микола Посівнич.    Виставку презентують за підтримки Львівської ОДА у межах Регіональної програми сприяння розвитку інформаційного простору та громадянського суспільства у Львівській області на 2018-2020 роки. «Це проект завдяки якому ми показуємо нашу історію, а також продовжуємо її пам’ятати, берегти та розповідати про неї молодим поколінням. Сьогоднішнє відкриття це лише старт, а продовженням буде презентація виcтавки у школах Львівської області», - розповів директор департаменту внутрішньої та інформаційної політики Львівської ОДА Андрій Ковальський. Основна мета проекту – зацікавити молодь історією української національно-визвольної боротьба у ХХ ст. Відтак, у Львівській ОДА для всіх охочих виставка експонуватиметься до кінця тижня, опісля – помандрує навчальними закладами, бібліотеками та народними домами Львівщини.

17 травня 2019

Сьогодні, 17 травня, у Львівській ОДА відбулось засідання оргкомітету щодо урочистого відзначення 90-ї річниці створення Організації Українських Націоналістів. Під час зустрічі порушили питання гідного вшанування видатних діячів ОУН та організації низки заходів з нагоди ювілею упродовж 2019 року. "Ми торік достойно відзначили сторіччя створення Західноукраїнської Народної Республіки, тож маємо добрий початок правильного вшанування своїх звитяжних сторінок, який, певна річ, слід продовжувати", - наголосив голова Львівської ОДА Олег Синютка. Відтак, в межах засідання розглянули Проект плану заходів з підготовки та відзначення пам’ятної дати. Серед заходів: впорядкування могил та місць поховань, відзначення Свята Героїв, яке цьогоріч припадає на 26 травня, Молодіжний фестиваль «Зашків», вшанування Січовиків Карпатської України. Окрім того, з нагоди відзначення річниці створення ОУН відбуватимуться круглі столи, наукові конференції, експонування пересувних виставок, конкурси учнівських малюнків, показ художніх та документальних фільмів, екскурсії тощо. У межах відзначення також планують встановити інформаційні таблиці, пам’ятні знаки та меморіальні таблиці діячам ОУН на території Львівської області.

16 квітня 2019

Сьогодні, 16 квітня, провели в останню путь діячку Організації українських націоналістів Марію Макогон-Дужу. Поховали діячку Організації українських націоналістів на Личаківському цвинтарі на Полі почесних поховань. Марія Макогон-Дужа народилася 2 лютого 1925 року в селі Речичани Городоцького району Львівської області. 1928 року переїхала з батьками до Львова. Навчалась у львівській початковій школі ім. Шашкевича. У 1937 році вступила до гімназії Рідна школа Іванни та Іллі Кокорудзів, належала до організації «Сокіл-Батько» (СБ). З 1942 року - член Юнацтва ОУН. У 1944 році одружилася з хорунжим СБ і надрайоновим референтом СБ ОУН Радехівщини Володимиром Панасом - «Срібним», який загинув у збройному підпіллі ОУН в 1953 році. У листопаді 1948 року була заарештована органами МВД. Перебувала у слідчій тюрмі на Лонцького у Львові. У червні 1949 року засуджена до 10 років позбавлення волі. Відбувала покарання в таборах ГУЛАГу на Колимі. Звільнена у 1956 році. Не отримавши прописки у Львові, у 1957−64 роках проживала у Воркуті. У 1964 році повернулась до Львова, де в 1965 році одружилася з колишнім політв’язнем, членом проводу ОУН Петром Дужим. Виховала двох доньок - Лесю і Мирославу. Була активною громадською діячкою, членом Всеукраїнського братства ветеранів ОУН-УПА і Товариства політв’язнів.