У Архикатедральному Соборі святого Юра відбувся храмовий празник
Сьогодні, 6 травня, з нагоди храмового празника у Архикатедральному Соборі святого Юра відбулась Божественна Літургія.
Очолив богослужіння Архиєпископ Львівський Високопреосвященніший Владика Ігор (Возьняк), відслужив Архиєрейську спільно з єпископом Української Греко-Католицької Церкви, правлячим архиєреєм єпархії Святого Миколая з осідком у Чикаго Венедиктом (Алексійчуком).
Звертаючись до вірних, Владика Ігор Возьняк привітав усіх зі світлим празником Юрія – переможця, побажав миру, злагоди поміж собою.
Після Богослужіння, у храмі здійснили велике святкове водосвяття.
Участь у Літургії взяв голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка, директор департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської облдержадміністрації Мирослава Туркало також парафіяни храму, численні гості з різних куточків нашої країни.
Довідково:
Архикатедральний собор святого Юра давніше катедральна церква святого Юра) у Львові — собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762), вважався головною святинею українських греко-католиків, до побудови Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві.
Розташований на Святоюрській горі, за адресою: площа Святого Юра № 5. Висота над рівнем моря — 321 метр.
З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: барокового собору (1745–1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761–1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і митрополичі сади (1772).
Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди. Перший період тривав майже півтисячоліття — від початків чернечої оселі приблизно до середини XVIII ст., — завершився руйнацією старого храму. Другий період розпочався з будівництва нового собору, яке згодом стало новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього ансамблю. Завершився він у XIX ст., коли з'явилася остання з існуючих нині будівель.