У День пам’яті жертв голодоморів мешканців Львівщини закликають запалити «свічки пам’яті»

21 листопада 2021

Сьогодні, 21 листопада, у Львові біля Меморіалу Героїв Небесної Сотні, що на пагорбах вулиці Кривоноса, спільною молитвою і покладанням квітів вшанували пам’ять загиблих Героїв Небесної Сотні та всіх загиблих захисників України. До молитви долучилися родини Героїв Небесної Сотні Львівщини, представники духовенства, влади, громадськості Львова та області. громадськість та духовенство. До присутніх звернувся заступник голови обласної державної адміністрації Віталій Загайний. ''Ми, українці - великий народ. Нашим обов'язком є пам'ятати і вшановувати полеглих Героїв, пам'ятати їх вчинки і величний чин пожертви задля гідного теперішнього і майбутнього України. Сьогодні, згадуючи події українських революцій, усвідомлюємо необхідність єднання, щоб твердо стояти на захисті нашої держави, на захисті її незалежності, гідності, свободи. Слава Україні!'', - сказав Віталій Загайний. У пам’ять про Героїв присутні запалити лампадки. Також сьогодні відбулася зустріч заступника голови обласної державної адміністрації Віталія Загайного з родинами Героїв Небесної Сотні Львівщини. Під час зустрічі було обговорено важливі напрями співпраці, розвитку і поглиблення діалогу між рідними загиблих учасників Революції Гідності та обласною владою.

29 вересня 2021

Львівщина вшановує 80-ті роковини трагедії Бабиного Яру. Масові розстріли в Бабиному Яру розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста. Сьогодні представники влади та мешканці міста вшанували пам'ять загиблих молитвою і поклали квіти до Меморіалу пам’яті жертв Львівського єврейського гетто. “Ми маємо пам'ятати цю масштабну трагедію, коли тисячі людей були закатовані  через те, що належили до євреїв. Цим страшним злочинам немає прощення. Як і немає забуття. А ми з вами мусимо жити так, щоб такі жахливі сторінки історії більше ніколи не повторилися",– зазначив голова Львівської ОДА Максим Козицький. Довідково: Бабан Яр – місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, “саботажники”, порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова. Вбивства у Бабиному Яру тривали у кілька етапів. Перший – щоденні розстріли євреїв, військовополонених, цивільних – тривав із вересня 1941 до весни 1942 року. Пік припав на 29–30 вересня, коли загинула 33 771 особа. Другий етап – кінець зими 1942 – середина серпня 1943-го. Третій, заключний, етап регулярних розстрілів відбувався на фоні знищення трупів у Бабиному Яру в серпні – вересні 1943 року в’язнями Сирецького концтабору. Паралельно відбувалася евакуація самого табору. Зрозумівши, що в Києві не втриматися, німці почали ховати сліди злочинів. У жовтні 1943 року в Бабиному Яру німці ще розстріляли киян, які ухилилися від виконання наказу про повне виселення з міста. Останній розстріл відбувся 4 листопада 1943-го, а за два дні до Києва увійшла Червона армія. По війні радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища.

28 серпня 2021

Понад 200 учасників взяли участь у серії забігів під назвою «Шаную воїнів, біжу за Героїв України», що пройшов сьогодні у Стрийському парку у Львові. Координаторами заходу стали обласний центр «Спорт для всіх» та управління молоді та спорту Львівської ОДА. На початку забігу учасників привітав голова Львівської облдержадміністрації Максим Козицький. «Сім років тому останні дні серпня були надзвичайно сумними й важкими для нас. З ворожого оточення під Іловайськом не змогли вийти живими 368 українських воїнів. Думаю, кожен з цих мужніх захисників мав ще багато планів на життя. Жоден з них, напевно, не хотів помирати так рано. Але, йдучи на війну, багато хто був готовий покласти своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Але найважливіше, що все це було не дарма. Що сьогодні ми тут маємо можливість розпочинати наш захід, співаючи український гімн. Що нещодавно ми мали змогу святкувати 30 річницю відновлення нашої Незалежності. Що наші діти мають змогу зростати в державі, для якої свобода, повага до людської гідності є найвищими цінностями. Сьогодні проводимо забіг, аби поіменно згадали кожного, хто пожертвував найціннішим заради України», - зазначив голова Львівської ОДА. Учасники могли позмагатися у звичайному бігу (дистанції 5 і 1 км, для дітей – 100 і 300 м) та у скандинавській ходьбі (5 км). Кожен учасник мав на футболці прикріплене ім’я воїна, у пам’ять про якого взяв участь у марафоні. У забігах взяли участь і діти, і дорослі. Усі отримали пам'ятні медалі. Участь у забігу взяли більше 30 дітей. Нагадаємо, забіг приурочений до Дня пам’яті захисників України, 29 серпня. Це – щорічна акція, яку у 2018 році започаткував батько загиблого героя російсько-української війни, «кіборга» Олексія Дурмасенка. Цього року забіг провели у Дніпрі, Житомирі, Ужгороді, Запоріжжі, Івано-Франківську, Калуші, Фастові, Українці, Кропивницькому, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Старобільську, Миколаєві, Одесі, Харкові, Черкасах, Чернівцях, Чернігові.

16 квітня 2021

Сьогодні, 16 квітня, Львівщина вшановує пам'ять Героя України, академіка, лауреата Шевченківської премії, незмінного упродовж 50-ти років директора Львівської національної галереї мистецтв – Бориса Возницького. «Музейний геній, охоронець українського мистецтва та культури, фанат своєї справи, Герой України Борис Возницький. Порятунок і збереження пам’яток нашої історії та культури стали сенсом його життя. Завдяки Борису Григоровичу весь світ та Україна дізнались про величні роботи Іоана Георга Пінзеля, які він віднайшов у 60-70-х роках, а вже на початку ХХІ століття вони були розміщені у паризькому Луврі та у Відні. Возницький дав друге життя Олеському, Золочівському, Підгорецькому, Свірзькому замкам. Завдяки йому ми пишаємось нашою Львівською картинною галереєю, яка на сьогодні є найбільшим музеєм європейського мистецтва в Україні. Шануємо пам’ять про Великого українця!» - зазначив голова Львівської ОДА Максим Козицький. До могили Бориса Возницького на Личаківському кладовищі поклали квіти, священики виконали чин панахиди. До заходів із вшанування багаторічного директора Львівської національної галереї мистецтв долучилася також хорова капела «Дударик». «Ми сьогодні згадуємо світлу людину, яка була генератором неймовірної енергії. Борис Возницький запам’ятався нам як людина, щиро віддана своїй справі. Його внесок у збереження і розвиток української культури, духовності, важко переоцінити. Він як ніхто розумів роль культури в розвитку держави. Я мав честь бути особисто знайомим із Борисом Возницьким. Він був і є особисто для мене і, напевно, для багатьох, прикладом відношення до справи, яку робиш і яку любиш», - звернувся до присутніх заступник голови Львівської ОДА Віталій Загайний. Нагадаємо, Борис Возницький народився 16 квітня 1926 року в селі Ульбарів, тепер Дубенського району на Рівненщині. До останніх днів віддавався музейній справі. Про внесок у культурну спадщину свідчить хоча б той факт, що реліквії та раритети, які він врятував від знищення, оцінюються майже так, як і весь золотовалютний запас України.

20 лютого 2021

Сьогодні на Личаківському кладовищі вшанували пам’ять Героїв, що загинули під час Революції Гідності у лютому 2014 року. Родини Героїв Небесної Сотні, громадськість, представники обласної влади, зокрема голова Львівської ОДА Максим Козицький разом із керівниками структурних підрозділів облдержадміністрації поклали квіти та лампадки до могил Героїв, що загинули під час Революції Гідності. На кладовищі священники усіх конфесій провели екуменічну панахиду. Оркестр Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного виконав державний гімн. До слова, сьогодні о 13:00 год у Львівській національній філармонії ім. М. Скорика відбудеться мистецький проєкт з нагоди Дня Героїв Небесної Сотні.

29 січня 2021

Сьогодні, 29 січня, у Львові відзначили 103-ю річницю подвигу Героїв Крут. Урочисті заходи, присвячені вшануванню київських студентів і бійців вільного козацтва, які загинули в 1918 році під час бою з більшовицькою армією Михайла Муравйова, відбулися на Личаківському кладовищі. «Неодноразово саме студентська молодь самовіддано та завзято ставала на захист майбутнього нашої держави. Cаме вона була одним із основних рушіїв змін у нашій країні. Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності були б неможливими без участі студентства. Вони «писали» історію сучасної України. Теперішня молодь несе в собі дух поколінь, які століттями боролись за нашу країну. І сьогодні ми згадуємо одну з найгероїчніших сторінок перших визвольних змагань – Бій під Крутами. Ми звикли чути, що Крути – це поразка і покладені намарно життя.  Однак сьогодні маємо говорити про інше – героїчний контекст тих подій. Крутянці – це приклад незламності та мужності. Приклад кількасот простих хлопців, які не побоялися виступити проти кількатисячної армії ворога. Серед крові та заліза вони засвідчили свою любов до України.  Це воїни, для яких честь та батьківщина не були простими словами. Приклад цих молодих хлопців має надихати усіх нас у боротьбі проти того ж самого ворога, що і сто років тому. Але найбільшим нашим обов’язком є пам’ятати про їх подвиг. Подвиг, пам'ять про який наш народ проніс через десятиліття більшовицької окупації. І яка намагалась стерти усіляку згадку про них. Але так і не змогла. Слава Героям Крут! Слава сучасним захисникам! Слава Україні!», - сказав голова Львівської ОДА Максим Козицький. Опісля відбулася поминальна молитва за полеглими у цьому бою. Представники влади та громадськості поклали квіти до могил учасників легендарного бою під станцією Крути Ігоря Лоського та Андрія Лазаренка.

26 листопада 2020

Завтра, 27 листопада, у Жидачеві відбудеться встановлення, освячення та відкриття меморіальної дошки Герою України Тарасу Матвіїву, який у липні цього року загинув у війні з Росією, рятуючи двох побратимів. Пам’ятний знак у місті встановлять на школі, в якій вчився геройськи загиблий військовий. Церемонія розпочнеться о 13.00 годині за адресою: м. Жидачів, вулиця Шкільна, 8. До участі запрошені журналісти, представники обласної та місцевої влади, духовенство, офіцери та військовослужбовці 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила, до якої належав Тарас Матвіїв, представники Жидачівського районного військового комісаріату, а також його київські друзі з Пошукової ініціативи Майдану, громадськість міста та області, рідні і близькі Героя. “Це перший пам’ятний знак Тарасу у просторі нашого міста. Однак громада сприйняла його смерть дуже боляче. Ми вже маємо кілька наступних ініціатив: перейменувати іменем Тараса Матвіїва одну з центральних вулиць, назвати на честь нього рідну йому школу, створити сквер загиблих на війні героїв Жидачівщини та мурал із зображенням Тараса на старому Народному домі”, - розповів волонтер, громадський діяч та друг Тараса Матвіїва Володимир Гаврон. Тарас Матвіїв народився 18 лютого 1989 на Волині, але з дитинства мешкав у Жидачеві Львівської області. Навчався у Жидачівській школі №1, закінчив факультет журналістики ЛНУ імені Івана Франка, був кореспондентом ТРК «Ера» (2011—2012) та телеканалу TVi (2012—2013), блогером у низці видань, зокрема, «Дивись.Інфо», LB.ua, «Львівська мануфактура новин». Улітку 2015 року став добровольцем Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках. З 2015 року — депутат Жидачівської райради VII скликання. Організував низку військово-патріотичних вишколів «Лицар Удеча» та кілька років творив фестиваль “Удеч-фест на Івана Купала». Активний учасник Революції гідності у складі 3-ї сотні Самооборони Майдану. Згодом став співкоординатором «Пошукової ініціативи» (організації, що розшукувала зниклих людей під час Революції гідності), членом ГО «Українська галицька асамблея», засновником ГО «Народний легіон», активістом руху «Стоп лісоцид». У вересні 2018 року вступив на курси лідерства НАСВ ім. Петра Сагайдачного, де отримав військове звання молодшого лейтенанта. З грудня 2019 року проходив військову службу за контрактом на посаді командира взводу у 24 ОМБр. Виконував завдання на взводному опорному пункті «Сармат». Загинув 10 липня 2020 року, під час ворожого мінометного обстрілу позицій Об'єднаних сил поблизу с. Троїцького Попаснянського району на Луганщині. Після прощання у Києві на Майдані Незалежності та у Львові, похований в Жидачеві. Посмертно отримав звання Героя України та орден “Золота Зірка”. Контактна особа: Володимир Гаврон, тел.: (097)2608678 .

8 травня 2020

Цьогоріч виповнюється 75-річниця Перемоги над нацизмом у Європі та 75-та річниця завершення Другої світової війни. А 8 та 9 травня Україна та Львівщина зокрема згадує подвиг українського народу у боротьбі проти нацизму, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, а також вшановує пам`ять мільйонів жертв найбільшого в історії людства військового конфлікту. З цієї нагоди сьогодні, 8 травня, голова Львівської ОДА Максим Козицький спільно з мером міста Львова Андрієм Садовим поклали квіти до Пам’ятного хреста на місці колишнього концентраційного табору «Шталаг-328». Також представники департаменту внутрішньої та інформаційної політики облдержадміністрації вшанували загиблих, поклавши квіти у Музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» до стели пам’яті людей, розстріляних у 1941 році та до пам'ятника жертвам комуністичних злочинів. «Кожен з нас має пам’ятати цей гіркий урок історії. Пам’ятати, що живучи в незалежній державі, ми повинні виховувати молоде покоління в дусі любові та поваги, відчутті вдячності до тих? хто боровся та віддав життя задля майбутнього України. Сьогодні, це важливо як ніколи, адже у ХХІ сторіччі Україна продовжує свою боротьбу за територіальну цілісність та непорушність кордонів»,- наголошують у департаменті. Зазначимо, що захищати своїх рідних та свій дім від ворога до лав Червоної армії пішло понад 7 мільйонів українських синів і доньок. В арміях Союзників воювали 250 тисяч, а в Українській повстанській армії – понад 100 тисяч вояків. Перемога над нацизмом була б неможливою без внеску українців – без незламності та людської гідності сотень тисяч звичайних людей.

8 травня 2020

У 2020 році виповнюється 75-річниця Перемоги над нацизмом у Європі та 75-та річниця завершення Другої світової війни. 8 та 9 травня ми згадуємо подвиг Українського народу у боротьбі проти нацизму, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, а також вшановуємо пам`ять мільйонів жертв найбільшого в історії людства військового конфлікту. Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства. Війна - це не лише зброя та військові дії, не лише геополітика, військова стратегія і тактика, а й мільйони людських життів, виживання протягом років у надважких умовах. У ці дні згадуємо усіх, хто боровся та постраждав від нацизму: ветеранів, дітей війни, колишніх в'язнів концтаборів, військовополонених, остарбайтерів. Зараз в Україні також триває війна, агресор - Росія, яка зазіхає на цілісність України, руйнує міжнародну систему безпеки і несе загрозу миру у всій Європі. Наша держава продовжує боротьбу за власну незалежність. Історія нам показує, що український народ перемагає лише тоді, коли він незалежний, єдиний соборний, відтак маємо діяти разом і захищати те, що для нас цінне. Пам’ятаємо. Перемагаємо! МАКСИМ КОЗИЦЬКИЙ

29 серпня 2019

Сьогодні, 29 серпня, у День пам'яті  загиблих захисників України, на площі перед пам'ятником Тарасові Шевченку вшанували полеглих під Іловайськом та усіх воїнів, які віддали своє життя за волю та незалежність держави. Відтак, присутні спільно виконали Державний Гімн України, вшанували хвилиною мовчання загиблих Героїв та помолилися за них. "Свято пам'яті, свято того великого вчинку, який зробили наші Герої, наші друзі. Дуже важливо пам'ятати про цих людей і їх жертовність. Ми повинні згадувати про них і діяти, аби події не повторилися. Ми повинні йти вперед, з гордо піднятою головою, але згадувати, що це не було б можливо без їхньої допомоги. Ми повинні зробити усе можливе, щоб ворог не почував себе комфортно у нашій державі, але ми почували себе вільними. Весь світ повинен почути нас і знати про ті трагічні сторінки української історії. Це є наша з вами місія сьогодні. Місія тих, хто залишився", - зазначив перший заступник голови Львівської облдержадміністрації Василь Лозинський. Нагадаємо, від ранку на проспекті Свободи у місті Львові експонується документальна фотовиставка, присвячену пам’яті полеглих у боях за Іловайськ. Відтак, мешканці міста та області, а також гості можуть ознайомитися зі світлинами, які розташували на площі перед пам'ятником Тарасові Шевченкові до 20:00 години. Свої роботи представили чотири фотографи: Саша Глядєлов, Макс Дондюк, Макс Левін та Маркіян Лисейко, які були в Іловайську. Довідково: «Іловайський котел» — бойові дії поблизу міста Іловайськ Донецької області у серпні 2014 року. Тоді українські військові опинилися в оточені, після чого українські колони за домовленістю мали виходити з міста через гуманітарний коридор без зброї.

2 березня 2019

У суботу, 2 березня, у селі Павлокома на Ряшівщині, Польща, відбулись скорботні заходи із вшанування пам’яті 366 українців, загиблих 3 березня 1945 року. У своєму виступі очільник Львівщини Олег Синютка закликав польську владу та громаду берегти українську пам`ять на території Республіки Польща та впорядкувати символи нашої держави - цвинтарі та інші пам’ятні місця. «Хочу звернутись до всіх поляків: відновіть наші символи у тих місцях, де живе українська пам’ять. Тому що так вчиняє увесь цивілізований світ. Ми можемо показати приклад – понівечений рукою агентів ФСБ пам’ятник у Гуті Пеняцькій відновила навіть не влада, а громада власними силами», - додав Олег Синютка.

2 березня 2019

У суботу, 2 березня, у селі Павлокома на Ряшівщині, Польща, відбулись скорботні заходи із вшанування пам’яті 366 українців, загиблих 3 березня 1945 року. Участь у заходах із нагоди 74-Ї річниці трагедії села Павлокома взяло більше півтори тисячі осіб – делегації з усіх районів Львівщини, а також представники Тернопільщини та Іванофранкцівщини. Вони поклали квіти та лампадки до Меморіалу трагічно загиблим українцям. «74 роки тому тут співали українських пісень, тут «Отче наш» промовляли українською мовою, тут веселились діти у любові своїх батьків. Тут люди будували мрії про своє майбутнє. Це все обірвалось в один день. Обірвалось лише тому, що хтось не хотів, щоб тут жили українці, щоб тут передавалась пам`ять про наші покоління. Сьогодні на цьому місці ми задаємо собі запитання «Чому це сталось?» І кожен з нас знає відповідь: тому що тоді не було Української держави, не було єдності. Ми сьогодні тут, тому що ми маємо могутню державу, у нас є сильна армія, яка за тисячу кілометрів звідси боронить весь цивілізований світ від нашестя ворога, щоб він не вбивав нові й нові покоління. Українська держава дбає і буде дбати про всіх українців, які опинились за межами держави. Україна поважає, береже і берегтиме пам`ять свого народу», - наголосив під час заходу голова Львівської ОДА Олег Синютка. Окрім того, очільник Львівщини закликав польську владу та громаду берегти українську пам`ять на території республіки та впорядкувати символи нашої держави - цвинтарі та інші пам’ятні місця. «Хочу звернутись до всіх поляків: відновіть наші символи у тих місцях, де живе українська пам’ять. Тому що так вчиняє увесь цивілізований світ. Ми можемо показати приклад – понівечений рукою агентів ФСБ пам’ятник у Гуті Пеняцькій відновила навіть не влада, а громада власними силами», - додав Олег Синютка. Українське село Павлокома розташоване у долині Сяну за 40 кілометрів на захід від Перемишля (нині це Динівський повіт Підкарпатського воєводства Республіки Польща). Вперше село Павлокома згадується у документах 1441 року як маєтність перемишльського каштеляна Миколая Кміти. Архівні документи свідчать, що вже 1595 року там існувала парафія східного обряду. Напередодні Другої світової війни с. Павлокома налічувала 1370 мешканців, у тому числі 1190 українців, 170 поляків (із них 100 колоністів) і десятьох євреїв. 2-3 березня 1945 року відділ польської Армії крайової під керівництвом поручника Юзефа Бісса (псевдо-„Вацлав“) разом з групами навколишніх польських сіл напали на село Павловому. Підрозділи польської Армії крайової розстріляли 366 українців разом із парохом о. Володимиром Лемцьом. Не вбивали хлопчиків до 5 років і дівчат до 7 років. Врятувались лише 36 українців. Людей зганяли до місцевої церкви (від неї тепер залишилася лише дзвіниця), яка послужила збірним пунктом призначених на знищення. Із церкви чоловіків, жінок і дітей виводили до трьох викопаних ям і там розстрілювали. Загинув і місцевий парох о. Володимир Лемцьо, а храм знищили. Три великі ями, наповнені тілами вбитих, стали їхніми спільними могилами. Місцеві римо-католики 1965 р. зруйнували павлокомську церкву до останньої цеглини. За злочин у с. Павлокомі польського поручника Юзефа Бісса, якого вважають одним з організаторів нападу, комуністична польська влада засудила до 3 років ув’язнення. Починаючи з 1995 року, щорічно у травні на павлокомському цвинтарі відбуваються релігійні панахиди і громадянські віча за участю українців Перемищини, делегацій товариства «Надсяння» зі Львова, колишніх павлокомців, їхніх дітей та онуків. 13 травня 2006 року відбулося урочисте відкриття на греко-католицькому цвинтарі в центрі Павлокоми меморіалу 366 українцям, колишнім мешканцям цього українського села.