«Такого піднесення патріотичних почуттів вже давно не було серед народу», -Богдан Горинь

22 січня 2021р, Новини. Департамент з питань культури, національностей та релігій, Прес-служба ОДА

Закрити.

31 рік тому в Україні відбулася одна з наймасштабніших і найбільш знакових акцій у боротьбі українців за свою незалежність.

«Живий ланцюг» або «Українська хвиля» - це акція єднання українців з нагоди 71-річчя проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року. Прикладом для тієї «Української хвилі» стала акція жителів країн Балтії «Балтійський шлях», що відбулася в серпні 1989 року. Акцію організував Народний Рух України, його очолював Іван Драч, а головою виконавчого органу – Секретаріату – був колишній політв'язень Михайло Горинь.

До секретаріату Руху також належав і рідний брат Михайла Богдан Горинь – український політичний та громадський діяч, народний депутат України 1-го та 2-го скликань, журналіст, мистецтвознавець, політолог, лауреат Шевченківської премії.

Департамент з питань культури, національностей та релігій звернувся до Богдана Гориня з проханням поділитися спогадами про знаменну подію.

«І ось День 21 січня — день урочистого відзначення Соборності України. Переживаючи, як буде забезпечена людьми траса Львів —Тернопіль, я домовився з активістом УГС — паном Михайлом Габалевичем, людиною великої душі і серця, що повезе мене вздовж траси, щоб я міг особисто побачити і проконтролювати, як буде формуватися живий ланцюг. Коли пан Михайло подзвонив у двері, я вже був одягнутий і хотів виходити на вулицю, але почув, що теленчить телефон: Надійка Світлична з Нью-Йорка вітала з днем Соборності, бажала успішного проведення Живого ланцюга Злуки. Як кореспондент радіо “Свобода” просила розповісти, як буде організовано Живий ланцюг, чи не сподіваємось якихось перешкод, чи вистачить людей, щоб заповнити віддаль від Львова до Києва. Я сказав їй, що такого піднесення, такого збудження патріотичних почуттів вже давно не було серед народу, а тому є підстава сподіватись, що відзначення Дня Соборності відбудеться на найвищому рівні. Надійка хотіла ще дещо розпитати, але я не міг довго говорити, бо треба було вирушати в дорогу. До нас приєднався журналіст Мирослав Левицький. Сусід по помешканню Василь Демчук також вирішив поїхати на тернопільську трасу власною машиною, в якій розмістилися моя дружина Оксана і дружина Мирослава Левицького журналістка Галина Левицька.

Виїхавши з паном Михайлом на трасу Львів—Тернопіль, ми побачили десятки машин, святково прикрашених синьо-жовтими прапорами, прикріпленими до антен або дверей машин. Їхати було важко, з бокових доріг траса постійно поповнювалась машинами і автобусами, які виринали наче з-під землі. Окремі машини і автобуси у призначених їм місцях випускали людей, які на очах творили поки що окремі ланки живого ланцюга. Біля більших скупчень людей ми зупинялись, наводили лад, допомагали зайняти призначені місця, творити Живий ланцюг на віддалі витягнутої руки один від одного. У Тернопіль ми прибули вчасно, якраз почав формуватися «живий ланцюг».

На щастя, ми передбачили, що не вистачатиме прапорів, а тому при виїзді зі Львова весь багажник нашої машини заповнили прапорами. Роздали їх тим , що прийшли на «живий ланцюг без прапорів. Часу залишилося обмаль. Ми повернули машину у напрямі Львова, щоб вздовж траси привітати людей з Днем Соборності і встигнути на мітинг у Львові, що мав відбутися на площі біля пам’ятника Іванові Франкові — завершення святкування Дня Соборності. Аналогічний мітинг відбувся на Софійській площі у Києві. Повертаючись із Тернополя до Львова, я часто виходив з машини, щоб привітати людей зі святом і подякувати за таку активну у ньому участь.

Журналіст Мирослав Левицький використовував ці зупинки, щоб зняти Живий ланцюг на відео. Тепер це неоціненний документ історичної ваги. Восени цю стрічку мені показали у Лондоні. Коли прибули до Львова, біля пам'ятника Франкові уже відбувався мітинг. Переповнені радісними почуттями люди виходили на постамент і давали волю своїм емоціям. Закінчився мітинг співом патріотичних пісень. Живий ланцюг став одним із найвеличніших заходів громадських організацій, які разом творили Народний рух України, об’єднаних єдиним прагненням здобути Свободу і державну Незалежність України» Світлинами «Живого ланцюга» на Львівщині поділився львівський фотомитець, багаторічний голова спілки фотохудожників Львівщини, лауреат обласної премії в галузі культури в номінації «Фотомистецтво – ім.Василя Пилип’юка» Володимир Дубас.

«21 січня 1990 року, в переддень свята Злуки люди взялися за руки і зробили величезний ланцюг єднання від Іван-Франківська аж до Києва. Я знимкував цих людей і відчував неймовірне піднесення. Люди повірили у те, що незалежність не така вже й недосяжна і мали великі сподівання і очікування від тих подій» - згадує пан Володимир.