Мін'юст: Понад 30 тис. нових сімей зареєстровано в Україні з початку широкомасштабного російського вторгнення

14 квітня 2022

Від початку війни 24 лютого по 9 квітня народилося 26653 дитини. Про це повідомили у міністерстві юстиції України. Найбільше - у Львівській, Дніпропетровській, Одеській, Вінницькій, Закарпатській та Івано-Франківській областях. Крім того, в Україні від початку широкомасштабного російського вторгнення в Україні зареєстровано 24840 шлюбів. ''Без гучних гулянь, але разом із найріднішими і найдорожчими – саме так зараз проходять весільні церемонії. Нагадаємо, відділи ДРАЦС продовжують працювати на всіх територіях, де це є можливим'', - зазначили у Мінюсті. Слід зазначити, що всі дані подані без урахування Балаклійського, Великобурлуцького, Вовчанського, Ізюмського, Куп'янського та Шевченківського відділів ДРАЦС Харківської області

10 вересня 2021

З початком навчального року по всій Україні розпочинається проведення правопросвітницьких заходів у школах для протидії булінгу (цькуванню) та роз’яснення дітям їхніх прав. Про це повідомила заступник Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Валерія Коломієць. «Булінг, на жаль, доволі поширений в освітніх установах в усьому світі. Не є винятком і наша країна. Серед тем, з яких просять провести заходи у навчальних закладах, найбільш запитувана – саме булінг, в усіх його видах. Наша мета - допомогти жертвам цькувань та роз’яснити, чому не варто приховувати факти булінгу та куди звертатися по допомогу. Систематичні знущання, принизливе ставлення, образи та інші види психологічного насильства як з боку дітей, так і з боку вчителів є неприпустимими і вимагають відповідної реакції», - зазначила Валерія Коломієць. Вона нагадала, що за булінг учасника освітнього процесу, внаслідок чого була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, наступає адміністративна відповідальність, що передбачає накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. У випадку, коли булінг вчиняли діти до 16 років – до відповідальності притягають батьків булерів. Завдяки інформаційній кампанії діти та їхні батьки дізнаються, як отримати правову допомогу, зокрема як поспілкуватися у чат-ботах з юристом. Тож якщо вам чи вашій дитині потрібна правова допомога, її можна отримати одним із таких способів: у месенджерах Телеграм та Вайбер; скористатися мобільним застосунком «Безоплатна правова допомога», завантаживши його через Google Play чи App Store за посиланням https://bit.ly/3hwwgqR, або завантажити мобільний застосунок «Твоє право», перейшовши за посиланням https://bit.ly/3iorbkE; у кабінеті клієнта на сайті системи БПД https://cabinet.legalaid.gov.ua/; зателефонувати за безкоштовним номером системи БПД 0 800 213 103. За цим номером надаються консультації та роз’яснення з правових питань, додаткові відомості про надання безоплатної правової допомоги тощо. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Також у разі кібербулінгу про механізм дій для дітей, батьків, вчителів можна дізнатися через інтерактивний чат-бот «Кіберпес» у Telegram (https://t.me/kiberpes_bot) та Viber (https://viber.com/kiberpes). «Усі діти є клієнтами системи безоплатної правової допомоги, тому правопросвітницька робота, орієнтована на дітей та їхніх батьків, є одним із наших пріоритетів. Особливу увагу ми приділяємо протидії булінгу, адже ця проблема стає серед школярів дедалі гострішою», - додав в. о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олександр Баранов.

15 жовтня 2019

Багатьом з нас знайома ситуація, коли літні люди, які не спроможні самі забезпечувати власні потреби,  змушені звертатися за допомогою до сторонніх осіб. В більшості випадків, на користь цих осіб, укладаються договори, в результаті чого вони стають власниками нерухомого майна, а літні люди залишаються на вулиці. Юридична необізнаність громадян – є головною причиною таких негативних наслідків. Таким чином виникає питання: як уберегти себе від шахраїв та відчути захищеність? Що таке договір довічного утримання? Договір довічного утримання (догляду) - домовленість двох сторін, за якою одна сторона (відчужувач) передає у власність другій стороні (набувачеві) житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Договір довічного утримання вважається укладеним з моменту передання майна. Хто є сторонами у даному договорі? Сторонами договору є відчужувач  та набувач. Відчужувачем може бути  фізична особа незалежно від віку та стану здоров’я. Набувачем може бути  фізична (кілька фізичних осіб)  або юридична особа. Яка форма укладення договору довічного утримання? Для договору довічного утримання (догляду) передбачена обов’язкова письмова форма та нотаріальне посвідчення. Недотримання цієї вимоги тягне за собою визнання договору недійсним.  У свою чергу, нотаріус, завіряючи договір, повинен перевірити документи, необхідні для відчуження майна. Якщо предметом договору є нерухомість, то такий договір підлягає обов’язковій державній реєстрації. Які обов’язки покладаються на сторони за договором довічного утримання (догляду)? Виконання договору полягає у надання всіх видів матеріального забезпечення у натурі відповідно до змісту договору. При укладанні договору довічного утримання сторони повинні визначити всі види матеріального забезпечення, обсяг, способи та форми догляду, їх періодичність, якість та зміст, наприклад:. вид і кількість харчування – скільки разів на добу, калорійність та окремі елементи; медичне обслуговування – вид послуги медичного обслуговування, які ліки необхідні, їх кількість і приблизна вартість; матеріальне забезпечення - чітко визначена грошова сума, черговість виплат грошових сум тощо. У разі смерті відчужувача набувач зобов’язаний поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання. Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем. За договором довічного утримання можливий перехід обов’язків набувача у разі його смерті до спадкоємців, яким надходить відчужуване за договором майно. Якщо спадкоємці відмовляються від майна, воно повертається відчужувачу, а договір вважається припиненим. Якщо договір довічного утримання укладений щодо майна, що є у спільній сумісній власності? Майно, що належить кільком фізичним особам чи подружжю (або одному з подружжя) на праві спільної сумісної власності, може бути відчужене на підставі договору довічного утримання. Співвласники майна, а також подружжя за договором довічного утримання повинні передати набувачеві майно, останній, у свою чергу, повинен надати відчужувачам (кожному окремо) належне утримання. У разі смерті одного із відчужувачів, оскільки виконання було призначене безпосередньо особисто для відчужувача, договір припиняється. Набувач у свою чергу продовжує утримувати іншого співвласника, який залишився. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном. Яким чином вносяться зміни до договору? Сторони в договорі можуть передбачати заміну майна, яке було передане набувачеві. Тобто набувач та відчужувач за певних обставин, які виникли у процесі дії договору довічного утримання можуть домовитися про заміну речі на іншу. У цьому разі обсяг обов’язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або залишений незмінним. Коли припиняється дія договору? Смерть відчужувача майна є однією з умов припинення договору довічного утримання. Договір довічного утримання може бути розірваний лише на підставі рішення суду: на вимогу відчужувача або третьої особи у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від їх вини; на вимогу набувача. Однак, варто пам’ятати: невиконання обов’язків або неналежне виконання обов’язків не завжди призводить до припинення договору. Відчужувач вправі пред’явити позов про відшкодування збитків. У винятковому випадку існує можливість подати позов не про припинення дії договору довічного утримання, а про обов’язок набувача виконати в натурі обов’язки, взяті на себе, або про стягнення грошової компенсації всіх видів матеріального забезпечення, вказаних у договорі; набувач вправі припинити договір тільки в тому випадку, коли через незалежні від нього обставини його майнове становище змінилося настільки, що він не в змозі надавати набувачеві належне матеріальне забезпечення, обумовлене в договорі. У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором. Яка відмінність між договором довічного утримання, договором дарування та заповітом? Документ Суть Право власності на майно після підписання Внесення змін Розірвання договору Умова про надання підтримки Договір довічного утримання Відчужувач передає у власність набувачеві житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Право власності на майно переходить набувачу. Але набувач до смерті відчужувача  не має право  продавати, дарувати, міняти, передавати в заставу таке майно.   В процесі дії договору довічного утримання сторони можуть домовитися про заміну майна на інше і у зв’язку з цим на зміну обов’язків набувача майна. Договір може бути розірваний за рішенням суду Набувач майна зобов’язаний забезпечувати відчужувача довічним утриманням Договір дарування Дарувальник передає або зобов’язується передати  в майбутньому обдарованому  безоплатно майно (дарунок) у власність   Право власності на майно переходить обдарованому, який має право:   вимагати передачі йому майна; проживати у подарованому будинку;  вимагати від дарувальника висилитися із житла; заборонити дарувальнику користуватися майном   Внесення змін до договору законодавством не передбачено Договір дарування може бути розірваний дарувальником:   щодо нерухомих речей чи іншого цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності  дарувальника, його родичів;   якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвати договір;     якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність;   якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, може бути знищена або істотно пошкоджена   За домовленістю сторін, але без права вимоги такої підтримки від іншої сторони  Заповіт Особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті     Право власності   на майно залишається у спадкодавця. Спадкоєцям таке право перейде лише після смерті спадкодавця.   Зміни можуть вноситися в будь-який час В будь-який час заповіт може бути скасований, або складений новий заповіт, що автоматично скасовує попередній За домовленістю сторін, але без права вимоги такої підтримки від іншої особи Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями? Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

10 жовтня 2019

Міністерство юстиції України інформує про порядок стягнення аліментів на дитину у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання за кордон. Як звернутися до іноземного органу для стягнення аліментів на дитину?   Для того, щоб стягнути аліменти з особи, яка проживає за кордоном, громадяни України мають два способи: звернутися до компетентного органу іноземної країни, де проживає боржник, із клопотанням про визнання та надання дозволу на виконання рішення суду України про стягнення аліментів (якщо питання стягнення аліментів вирішувалося в України і є рішення суду); звернутися до компетентного органу іноземної країни, де проживає боржник із заявою про винесення рішення щодо аліментів (така можливість передбачена Конвенцією ООН 1956 року та Гаазькою конвенцією 2007 року, однак на практиці не всі держави погоджуються приймати такі заяви). Усі  звернення  про  стягнення  аліментів  на  дитину  в  Україні  надсилаються для передачі за  кордон через Міністерство юстиції України. Які документи потрібно подавати ? У випадку, коли є рішення суду України про стягнення аліментів необхідно звернутися з клопотанням стягувача (кредитора) про визнання і виконання  рішення суду України про стягнення аліментів, адресоване компетентному органу (суду) іноземної держави. Як це працює? Належним чином оформлену заяву, клопотання надсилають до Міністерства юстиції України через територіальне управління юстиції. Міністерство юстиції України як запитуючий центральний орган протягом 30-ти  календарних днів після отримання заяви: перевіряє наявність у ній інформації і документів; може повернути заяву заявнику для дооформлення у разі необхідності; заповнює формуляр про передачу та направляє його разом із заявою до центрального органу запитуваної Договірної держави; у разі необхідності сприяє заявнику у вирішенні питання щодо здійснення перекладу документів мовою запитуваної Договірної держави відповідно до умов Гаазької конвенції 2007 року; на звернення запитуваного центрального органу отримує від заявника додаткові документи, необхідні для розгляду заяви, в тому числі довіреність на право представництва інтересів заявника у справі; на звернення центрального органу запитуваної Договірної держави надає засвідчені компетентним органом України копії документів. Міністерство юстиції України письмово повідомляє позивача про хід та результати розгляду заяви чи  клопотання – після отримання інформації від іноземних органів.   Зауважимо, що, як вбачається із практики застосування конвенцій, більшість країн-учасниць вищезгаданих Конвенцій не можуть виконувати рішення про стягнення аліментів, визначених у частці від доходу, а тому приймають до розгляду лише ті рішення, у яких розмір аліментів визначений у твердій грошовій сумі. Який порядок стягнення аліментів із того з батьків, хто проживає у державі з якою Україна не має відповідного міжнародного договору? У разі виїзду одного з батьків – платника аліментів на постійне місце проживання за кордон,  обов’язок на утримання дитини не припиняється. Для забезпечення виконання зобов’язань можна:     укласти договір між платником аліментів і тим з батьків, з яким  залишається дитина, або якщо аліментні  зобов'язання  не  були  виконані  особою,  що виїжджає, стягнення аліментів провадиться за рішенням суду. Якщо боржник проживає або постійно працює в державі, з якою відсутній міжнародний договір, що передбачає спрощений порядок звернення про стягнення аліментів, питання про стягнення аліментів вирішується виключно у порядку і на умовах, визначених законодавством такої іноземної держави. У такому разі заінтересована особа (стягувач) самостійно або через адвоката звертається до іноземного суду чи іншого компетентного органу для вирішення питання про стягнення аліментів або про визнання і виконання рішення українського суду. Як врегулювати це питання до виїзду за кордон?  З  метою  запобігання ухиленню батьків від утримання дітей до їх повноліття шляхом сплати аліментів особа,  що  виїжджає  для постійного  проживання  за  кордоном,  разом  із заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон  або  оформлення відповідної   сторінки  у  паспорті  подає  до відділу Державної міграційної служби за  місцем  постійного проживання  у  разі  наявності  дитини, що залишається  в  Україні,  договір  про  виплату   аліментів   або нотаріально   засвідчену  заяву  про  відсутність  у  одержувача аліментів вимог щодо стягнення  аліментних  платежів,  або  копію рішення суду про виплату аліментів.   До моменту одержання паспорта зазначена особа повинна подати  до відповідного  органу  внутрішніх  справ  за  місцем  постійного проживання в Україні документ, що підтверджує виконання аліментних зобов'язань: у разі  невиконання  аліментних  зобов'язань  на  момент одержання паспорта до особи, що виїжджає для постійного проживання за кордоном, застосовуються обмеження, передбачені законодавством. Із більш детальною інформацією можна ознайомитися за посиланням.

3 жовтня 2019

Міністерство юстиції України інформує про порядок усиновлення. Що таке усиновлення? Згідно з українським законодавством усиновлення  - це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України (в цьому випадку усиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України).  Хто підлягає усиновленню? Усиновленню підлягають діти, які перебувають на обліку як:  діти-сироти; діти, позбавлені батьківського піклування; діти, батьки яких дали згоду на усиновлення. Хто може бути усиновлювачем? Законодавством України визначено коло осіб, які можуть бути усиновлювачами: дієздатна особа віком не молодша 21 року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини; особа має бути старша за дитину  не менш як на 15 років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років; подружжя; особи, які проживають однією сім'єю; якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка. При цьому кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, необмежена. Чи є якісь переваги у праві на усиновлення? Так, переважне право над іншими усиновити дитину має громадянин України, в сім'ї якого виховується дитина; який є родичем дитини; якщо усиновлювачем є чоловік матері або дружина батька дитини; якщо особа усиновлює одразу кількох дітей, які є братами та/або сестрами. Крім того,  переважне право на усиновлення дитини має подружжя. Як стати на облік потенційним усиновлювачам?  Облік громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину, здійснює служба у справах дітей.  Щоб стати на облік потенційним усиновлювачам потрібно подати: заяву про взяття на облік як  кандидатів в усиновлювачі;  копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу заявника; довідку про заробітну плату за останні 6 місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами ДФС; копію свідоцтва про шлюб  (якщо заявники перебувають у шлюбі); висновок про стан здоров'я кожного заявника;  засвідчену нотаріальну письмову згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя); довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром з надання сервісних послуг МВС; копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням. Що робить служба у справах дітей? Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та всіх документів перевіряє їх на відповідність вимогам законодавства,  проводить бесіду із заявниками,  складає акт обстеження житлово-побутових умов заявників, розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами та готує відповідний висновок. У разі надання позитивного висновку ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі. Після знайомства та встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей із заявою про бажання усиновити дитину. Служба у справах дітей готує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Висновок подається в суд разом з іншими документами. На що ще потрібно звернути увагу? Усиновлення дитини здійснюється за письмовою згодою: батьків дитини, засвідченою нотаріально, піклувальників, опікунів або закладу охорони здоров’я чи навчального закладу, де перебуває дитина. Також усиновлення здійснюється і за згодою самої дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити У разі відсутності дозволу опікуна, піклувальника на усиновлення дитини, така згода може бути надана органом опіки та піклування. Суд своїм рішенням може постановити  проведення усиновлення без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки і піклування,  якщо буде встановлено, що усиновлення дитини відповідає її інтересам. Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні.  За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами. Як звернутися до суду? Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Також до заяви додаються: копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя; медичний висновок про стан здоров’я заявника; довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням; інші документи, визначені законодавством. Судові витрати, пов’язані з розглядом справи про усиновлення, сплачуються  заявником. *Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішення суду про усиновлення. Чи можна змінити прізвище та ім’я дитини після усиновлення?  За окремим клопотанням заявника, суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини. Однак, дата народження дитини може бути змінена не більш, як на 6 місяців. Здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей. Нагляд за умовами проживання і виховання усиновлених дітей здійснюється службами у справах дітей за місцем проживання усиновлювачів до досягнення ними 18 років. Крім того, щороку протягом перших 3-х років після усиновлення дитини перевіряються  умови її проживання та виховання. В подальшому така перевірка здійснюватиметься один раз на 3 роки до досягнення дитиною 18 років. Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями? Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

24 вересня 2019

Статтею 124 Конституції України визначено, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Хто такі присяжні? Присяжний – це  особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Хто може бути присяжним? Присяжними можуть бути: громадяни України; віком від 30 до 65 років; які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду; володіють державною мовою. Хто не може бути присяжним? Присяжними не можуть бути: особи, визнані судом обмежено дієздатними чи недієздатними, або які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків присяжного; особи, які мають незняту чи непогашену судимість; особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення; народні депутати України, члени, Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, апаратів судів, державні службовці, адвокати, нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя. Особа, включена до списку присяжних, зобов’язана повідомити суд про обставини, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності. Крім того, голова суду  увільняє від виконання обов’язків присяжного: особу, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці по догляду за дитиною, а також особу, яка має дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримує дітей-інвалідів або членів сім’ї похилого віку; керівника або заступника керівника органу місцевого самоврядування; особу, яка через свої релігійні переконання вважає для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя; іншу особу, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вона посилається. До розгляду яких справ залучаються присяжні? У цивільних справах розглядають справи про: обмеження, поновлення цивільної дієздатності особи або визнання недієздатною;    визнання особи безвісно відсутньою чи померлою; усиновлення; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу. У кримінальних справах розглядають справи про злочини, за які передбачено довічне позбавлення волі. Які обов’язки присяжних? При розгляді справ у суді присяжні зобов’язані: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, виявляти повагу до учасників процесу; не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання; виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції. Які гарантії мають присяжні? Гарантії присяжних на час виконання ними обов'язків у суді: зарахування часу виконання присяжними обов'язків у суді до трудового стажу*; збереження всіх гарантій та пільг за місцем роботи; заборона звільнення присяжних з роботи або переведення на іншу роботу без їх згоди; виплата винагороди за час проведений в суді; відшкодування витрат на проїзд, наймання житла, виплата добових; застосування до присяжних заходів безпеки у разі потреби. *Роботодавець зобов'язаний увільнити присяжного від роботи на час виконання ними обов'язків в суді. Які особливості оплати праці присяжних? Присяжному за час виконання ним обов'язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу до якого належить: ознайомлення присяжного з матеріалами судової справи, в якій він бере участь як присяжний; участь присяжного в судовому засіданні; перебування присяжного в нарадчій кімнаті; час очікування присяжним початку судового засідання, який визначено в процесуальному документі, у разі зміщення графіку засідань у суді (з часу, визначеного у процесуальному документі, до фактичного початку судового засідання). Виплата винагороди присяжному здійснюється на підставі письмової заяви присяжного. Як стати присяжним? Особа, яка виявила бажання стати присяжним, має звернутися до місцевої ради із заявою про включення до списку присяжних. Саме органи місцевого самоврядування формують і затверджують список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам до присяжних та дали згоду бути присяжними. У разі відповідності такої особи встановленим у законі вимогам місцева рада своїм рішенням включає її до списку присяжних. Список присяжних направляється у відповідний суд. Автоматизована система документообігу суду відбирає присяжних для участі у  конкретній справі. Присяжний зобов’язаний вчасно з’явитися на запрошення суду для участі в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання без поважних причин вважається неповагою до суду, за що передбачено адміністративну відповідальність. Суд залучає присяжних до здійснення правосуддя на строк не більше одного місяця на рік або на більший строк для закінчення  розгляду справи, розпочатої за їхньою участю. Більше про інститут присяжних можна дізнатись на  сайті  проєкту Міністерства юстиції України «Я МАЮ ПРАВО!» та за «гарячою» телефонною лінією Державної судової адміністрації України: 0 800 501 492.

18 вересня 2019

Статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в АТО, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період зазначених заходів або в районах проведення АТО у період її проведення. Хто має право на звернення для отримання статусу? військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовці військових прокуратур, поліцейські, особи рядового і начальницького складу, військовослужбовці МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань; працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення АТО; особи, які брали участь в районі та у період проведення АТО  у складі добровольчих формувань, за умови, подальшого включення до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів; особи, які брали участь в районі та у період проведення АТО у складі добровольчих формувань,  але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання АТО у взаємодії з вище зазначеними органами; особи, які добровільно забезпечували проведення АТО, у тому числі провадили волонтерську діяльність. Куди потрібно звернутися? Для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни необхідно звернутися до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина із заявою та довідкою медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про групу та причину інвалідності. Особі з інвалідністю внаслідок війни видаються посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю». Детальніше - читайте за посиланням. 

29 серпня 2019

Міністерство юстиції інформує про податкову знижку на навчання та як її отримати. Що таке податкова знижка на навчання? Податкова знижка – це сума, на яку дозволяється зменшити розмір сплаченого особою податку на доходи фізичних осіб у зв’язку з оплатою нею послуг навчання. Раніше до переліку витрат, на які поширюється податкова знижка, входила оплата послуг навчання виключно в закладах професійної (професійно-технічної) та вищої освіти. З 2018 року податкову знижку можна отримати також на оплату навчання дитини в закладах дошкільної, позашкільної та загальної середньої освіти. Це  саме стосується й аспірантів. Який розмір податкової знижки? Податкову знижку вигідніше оформляти на того члена родини, хто має офіційну роботу і отримує більшу зарплату. Розмір соціальної знижки залежить від суми сплачених податків, але не може перевищувати 18% . Наприклад:  протягом 2018 року батько витратив на навчання сина 10 тисяч гривень. При цьому його офіційний дохід  у цьому ж році склав 100 тисяч гривень. База оподаткування – це дохід батька - 100 000 грн. Із зарплати 100 000 гривень установа, де працює батько, утримала податок на доходи фізичних осіб у розмірі – 18 000 грн. Із 10000, які батько заплатив за навчання сина, було сплачено податків 1800 грн. Ці 1800 грн і повернуть в якості податкової знижки. Тобто з кожної 1000 гривень, сплаченої за навчання, держава повертає 180 гривень. У кожного розмір податкової пільги, на яку він претендує, буде різнитися. Однак, незалежно від суми, не варто ігнорувати свої права.  Гроші повертаються  протягом 60 днів з дня  подачі всіх необхідних документів. Якщо дитина навчається за кордоном? Внесені зміни до Податкового  кодексу місять розширений перелік підстав для отримання податкової знижки на навчання, але існують умови, за яких це неможливо:   особа,  яка сплачує  за навчання є приватним підприємцем; особа навчається за кордоном; особа вступила на військову кафедру Також важливо зазначити,  якщо дитина відвідує  гуртки у приватних закладах,  ці заклади мають бути акредитовані  в Міністерстві освіти і науки України Хто має право на податкову знижку? Право на отримання податкової знижки на навчання мають громадяни України, які оплачують навчання у закладах дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти за себе або членів його сім’ї 1-го ступеня споріднення  (батьки, чоловік/дружина, діти, у тому числі усиновлені). Як отримати податкову знижку на навчання? Для того, щоб скористатися податковою знижкою на навчання, Вам потрібно: оплатити навчання та зберегти квитанцію про оплату; отримати від роботодавця довідку про доходи; до 31 грудня поточного року заповнити податкову декларацію про майновий стан та доходи за минулий рік; подати документи на отримання податкової знижки в органи Державної фіскальної служби за місцем реєстрації та отримати податкову знижку.  Які документи необхідні? Щоб повернути гроші за навчання,  потрібно надати такий  пакет документів: копія паспорта; копія ідентифікаційного номеру; довідка про доходи за формою №3; копія договору із закладом освіти; копія квитанцій (чеків, платіжних доручень) про оплату навчання; оригінали документів, що підтверджують ступінь споріднення (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб); податкова декларацію про майновий стан і доходи; заява, у якій зазначено реквізити рахунку для перерахування відшкодування. Важливо: Підтвердженням отриманих освітніх послуг є угода, яку Ви укладаєте із закладом освіти. У ній має бути зазначено: хто надає послугу, хто її отримує, сума оплати та термін надання послуги. Упродовж цього року можна отримати компенсацію за оплату навчання за  2018 рік. Щоб не втратити право на податкову знижку за 2018 рік,  потрібно подати декларацію до 31 грудня 2019 року.       

6 серпня 2019

З якого віку особи підлягають кримінальній відповідальності?  Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, за вчинення окремих видів злочинів до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від 14 до 16 років. Які види покарань застосовуються до неповнолітньої особи? До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань як штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт або позбавлення волі. Крім того, до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. У чому полягають особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх? Для неповнолітніх передбачені особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання, порівняно з дорослими злочинцями, а саме: за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру; скорочено види покарань та обмежено строки встановлених покарань;  передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання; зменшено строки після спливу яких до неповнолітнього можливе застосування умовно-дострокового звільнення, а також строки погашення і зняття судимості. Які особливості при призначенні покарання? Суд, окрім того, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, також враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. Також неповнолітній вік особи, сам по собі, є обставиною, що пом’якшує покарання. Вона  обов’язково   має   враховуватись   при  призначенні  покарання незалежно від того,  чи досяг підсудний  на  час  розгляду  справи  повноліття. Чи може бути неповнолітній звільнений від  відбування кримінального покарання? Так, українське законодавство передбачає таку можливість, але за певних умов. По-перше, неповнолітня особа може бути звільнена від покарання з випробуванням. Проте, таке звільнення є можливим якщо особу засудили до арешту чи позбавлення волі. Іспитовий строк встановлюється тривалістю від 1 до 2 років. По-друге, неповнолітнього може бути звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, його може бути звільнено. Проте, має бути визнано, що внаслідок щирого каяття  та подальшої бездоганної поведінки він, на момент постановлення вироку, не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує примусові заходи виховного характеру: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг 15-ти річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодувати заподіяні майнові збитки; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3 років. Але варто пам’ятати,  у разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності. У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі? Позбавлення волі на певний строк є найсуворішим покаранням і може застосовуватися за: вчинений повторно злочин невеликої тяжкості ‒ на строк не більше 1  року 6 місяців; злочин середньої тяжкості ‒ на строк не більше 4 років; тяжкий злочин ‒ на строк не більше 7 років; особливо тяжкий злочин ‒ на строк не більше 10 років; особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, ‒ на строк до 15 років. За яких умов неповнолітні можуть звільнятися від кримінальної відповідальності? До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види звільнення від кримінальної відповідальності: у зв’язку з дійовим каяттям; у зв’язку примирення винного з потерпілим; у зв’язку з передачею винного на поруки; у зв’язку із зміною обстановки. Також до неповнолітнього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Проте, останній вид застосовується тільки до тих, кого було засуджено до позбавлення волі. Міністерство юстиції є координатором усіх напрямів роботи, пов’язаної з реформуванням сфери правосуддя для дітей в Україні. Так, в Україні впроваджена Національна стратегія реформування правосуддя для дітей на період до 2023 року в межах якої розроблено законопроект «Про правосуддя, дружнє до дитини» та стартував проект «Від мрії до дії», мета якого – профілактика правопорушень серед неповнолітніх. Додатково Мін’юст спільно з Генпрокуратурою запустили пілотний проект «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину» на базі системи надання БПД у Донецькій, Одеській, Львівській, Луганській, Миколаївській та Харківській областях. Ключові умови застосування Програми – додаткові заходи, які допоможуть неповнолітньому будувати соціальні зв’язки, знайти нове захоплення та змінити свою поведінку. Для цього залучаються  спеціалізовані установи та психологи, які  мають досвід ресоціалізації дітей.  Далі, за результатами Програми відновлення, якщо неповнолітній відшкодує шкоду і примириться з потерпілим, кримінальне провадження закривається. При цьому неповнолітній пройде програми ресоціалізації.   За статистикою Генпрокуратури, у 70% випадках неповнолітній правопорушник, який потрапив за грати на строк більше одного року, потрапляє у в’язницю повторно. Тож, відновне правосуддя дає шанс повернутися до нормального життя. Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями? Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

30 липня 2019

З чого почати? Перш за все, необхідно обрати код запланованої діяльності за Класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД). Перелік КВЕДів можна знайти на сайті Державної служби статистики України http://kved.ukrstat.gov.ua. Далі, необхідно підготувати заяву та інші документи для реєстрації себе, як фізичної-особи підприємця. Одночасно, заявник може обратиспрощену систему оподаткування та/або реєстраційну заяву про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість (ПДВ). Куди звернутися? Реєстрацію фізичних осіб - підприємців  уповноважені здійснювати суб’єкти державної реєстрації: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад(у разі прийняття відповідною радою рішення про набуття таких повноваженнь), Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; нотаріуси; акредитовані суб'єкти (підприємства, які мають акредитацію Міністерства юстиції України). Державна реєстрація проводиться незалежно від місця знаходження фізичної особи в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Тобто, якщо особа, яка бажає зареєструватися як фізична особа-підприємець мешкає на території Київської області, вона  може звернутися до будь-якого суб’єкта державної реєстрації в межах Київської області. Якщодокументи для державної реєстрації подані в електронній формі, то державна реєстрація на підставі таких документівпроводиться незалежно від місця знаходження фізичної особи в межах України. Як подати документи? Існують дві форми подання документів для державної реєстрації: Паперова форма. Документи подають особисто заявником або поштовим відправленням. Електронна форма. Документи подаються заявником через портал електронних сервісів за посиланням: https://online.minjust.gov.ua. Як проводиться  державна реєстрація ФОП онлайн? Зареєструвати ФОП онлайн можна дуже швидко і без зайвої бюрократії. Для цього потрібно зробити таке: зареєструватися на сайті; увійти в персональний кабінет; сформувати  заяву; підписати заяву шляхом накладення власного кваліфікованого електронного підпису (КЕП); відправити заяву; отримати документ. До заяви додаються оригінали електронних документів для державної реєстрації, опис поданих заявником документів для державної реєстрації, сформований за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру (ЄДР). Сформовані заяви з додатками за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру блокуються для можливості редагування.Моментом прийняття заяви та документів вважається дата і час реєстрації заяви у ЄДР. У разі якщо відповідно до законодавства для проведення реєстрації ФОП необхідно подати документи, що підлягають нотаріальному посвідченню (наприклад нотаріально засвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника чи органу опіки та піклування для фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю, або нотаріально посвідчений договір про створення сімейного фермерського господарства), реєстрація здійснюється на підставі документів, поданих в паперовій формі. Це пояснюється тим, що державний реєстратор за заявою в електронній формі проводить державну реєстрацію виключно на підставі оригіналів електронних документів для державної реєстрації, Який строк розгляду документів, поданих для державної реєстрації? Розгляд документів здійснюється впродовж 24 годин після їх надходження, крім вихідних та святкових днів. Які вимоги до оформлення документів? Документи, які подають для державної реєстрації ФОП, повинні відповідати таким вимогам: документи мають бути викладені українською мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію). Документ, викладений іноземною мовою, повинен бути перекладений на українську мову із засвідченням вірності перекладу. текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами); документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством; заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена. Скільки це коштує? Реєстрація фізичної особи - підприємця  здійснюється безкоштовно. Чи може бути відмовлено в державній реєстрації ФОП? Так,  існують підстави за якими може бути відмовлено у реєстрації ФОП, зокрема: документи подано особою, яка не має на це повноважень; у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони у проведенні реєстраційної дії; не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку; наявні обмеження на зайняття підприємницькою діяльністю, встановлені законом; наявність в Єдиному державному реєстрі запису, що фізична особа вже зареєстрована як ФОП; подані документи суперечать вимогам законів. Повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації повинно містити посилання на конкретну норму законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів. Відмова у державній реєстрації здійснюється впродовж 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації, крім вихідних та святкових днів. Після усунення причин, що були підставою для відмови у державній реєстрації, заявник може повторно подати документи для державної реєстрації. Чи можна оскаржити рішення про відмову у проведенні державної реєстрації ФОП? Так, до Міністерства юстиції України та до його територіальних органів можуть бути оскаржені рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора,суб'єкта державної реєстрації, протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги стосовно державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, які здійснюють свою діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган. Також, звичайно, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до суду. Що потрібно робити далі після реєстрації? Після того, як фізична особа зареєструвалася підприємцем, їй потрібно звернутися до органів Державної фіскальної служби для подальшої реєстрації як платника податку. Куди звертатися за більш детальними консультаціями та роз’ясненнями? Якщо у вас залишились питання з данного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

25 липня 2019

У 2002  році Україна приєдналася до Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Ця Конвенція  поширюється  на офіційні  документи,  які були складені на території однієї з Договірних  держав  і  мають  бути  представлені на території іншої Договірної держави. Станом на 2018 рік вже 118 країн приєдналися до Гаазької Конвенції, з переліком яких можна ознайомитися  на офіційному вебсайті Міністерства закордонних справ. Що таке апостиль? «Apostille» – це спеціальний штамп на офіційних документах, які були складені на території України, яким відповідно засвідчуються справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, і, у відповідному випадку, автентичність відбитка печатки або штампа, яким скріплений документ. Хто може проставляти апостиль? В Україні повноваженнями проставляння апостилю наділені: Міністерство юстиції України - на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також  на  документах,  що  оформляються  нотаріусами України; Міністерство освіти і науки України - на офіційних документах, виданих   навчальними закладами, державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що стосуються  сфери  освіти і науки; Міністерство закордонних справ України на всіх інших  видах  документів. Хто може звернутися за проставленням апостилю? Особа, яка підписала документ, або будь-який пред'явник документа. Звернутися з проставлення апостилю на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України можна двома шляхами: особисто з заявою до територіальних органів Мін'юсту; надіслати поштою до Мін’юсту або його територіальних органів (виключно з-за кордону та для проставлення апостилю на документах про державну реєстрацію актів цивільного стану). Які документи підлягають апостилізації?    Апостиль може бути проставлений на офіційних документах,  які були складені на території України, і які мають бути представлені на території іншої держави, а саме: на документах, які виходять від органів судової влади України; на документах, які виходять від органів прокуратури України, органів юстиції; на адміністративних документах; на документах про освіту та вчені звання; на документах, оформлених державними і приватними нотаріусами; на офіційних свідоцтвах, виконаних на документах, підписаних особами у їх приватній якості, таких як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційних і нотаріальних засвідченнях підписів. Однак, ці правила НЕ поширюються: на документи, видані закордонними дипломатичними установами України; на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій. Які документи необхідно подати? Для проставляння апостилю подається: оригінал документа, на якому проставляється апостиль, або його копію, засвідчену в установленому порядку; документ про оплату послуги з проставлення апостиля (документ, що підтверджує право заявника на звільнення від сплати). На яких документах апостиль не проставляється? Апостиль не проставляється на: оригіналах паспортних документів, військових квитків, трудових книжок, дозволів на носіння зброї, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (технічних паспортів), посвідчень особи; оригіналах, копіях (фотокопіях) нормативно-правових актів, роз’яснень та правових висновків щодо їх застосування, документах, що мають характер листування. Скільки це коштує? Вартість послуг з проставлення апостилю на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України становить: для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства – 3 неоподатковувані мінімуми доходів громадян (51 грн); для  юридичних  осіб  -  5  неоподатковуваних  мінімумів доходів  громадян (85 грн). Який строк  розгляду заяви? Проставлення апостиля або відмова в його проставленні здійснюються Мін'юстом у строк до 2-х робочих днів. У разі необхідності отримання зразка підпису, відбитка печатки та/або штампа, а також здійснення перевірки документів про державну реєстрацію актів цивільного стану у випадках відсутності відомостей про них у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та/або виникнення сумніву щодо їх достовірності строк розгляду документів на проставлення апостиля може бути продовжено до 20 робочих днів. Куди звертатися для проставлення апостиля? Прийом та видачу документів, на яких повноваження з проставлення апостиля надано Мін’юсту, здійснюють усі відділи державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС). Окремо зазначу - проставлення апостиля  значно спрощує процес легалізації документів для країн-учасниць Конвенції.  Проте, якщо країна – не учасник Конвенції, проставляння апостилю неможливо. У цьому випадку для завірення документів застосовується процедура консульської легалізації.  Якщо у вас залишились питання, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером: 0 (800) 213 103 (цілодобово та безкоштовно в межах України). В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

12 липня 2019

Міністерство юстиції інформує про те, як можна отримати державну безкоштовну правову допомогу. Право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість для певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу, у випадках передбачених Законом України «Про безоплатну правову допомогу» Що таке безоплатна правова допомога? Це правова допомога, яка гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел, які не заборонені законом. Безоплатна правова допомога  може бути первинною або вторинною. У чому різниця  між первинною та вторинною правовою допомогою? Безоплатна первинна правова допомога (далі - БППД) полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  БППД включає такі види правових послуг: надання правової інформації; надання консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації. Безоплатна вторинна правова допомога (далі - БВПД) полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, і включає такі види правових послуг: захист від обвинувачення; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на таку допомогу в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складання документів процесуального характеру. Хто має право на безоплатну первинну правову допомогу? Отримати  безоплатну правову допомогу  можуть громадяни України та іноземні громадяни, особи без громадянства, біженці,  чи особи, які потребують  додаткового захисту, які перебувають під юрисдикцією України. Хто може отримати безоплатну вторинну правову допомогу? Право на БВПД мають такі категорії осіб: особи, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів (4014 грн) для непрацездатних осіб; діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту; внутрішньо переміщені особи та громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб; особи, до яких застосовано адміністративне затримання чи адміністративний арешт; особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими; особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»; ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі. Чи може бути відмовлено  у наданні безоплатної вторинної правової допомоги? Так, існують підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема: особа не належить до жодної з категорій осіб, які можуть претендувати на надання БВПД;  надання неправдивих відомостей про себе або фальшивих документів,  з метою віднесення до однієї із категорій осіб, які мають право на БВПД; вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними; особі раніше надавалася БВПД з одного і того ж питання; особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням БВПД.  Як отримати допомогу?  Отримати правову допомогу можна, особисто звернувшись до найближчого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або бюро правової допомоги. Контакти центрів та бюро ви можете знайти за адресою  - www.legalaid.gov.ua Додатково для надання правових консультацій для вас цілодобово функціонує  контакт-центр системи безоплатної правової допомоги за номером: 0 (800) 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні.