“За додаткові 589 мільйонів гривень відремонтуємо ще понад 10 важливих доріг”, – Юрій Бучко

8 квітня 2021

Голова Львівської обласної державної адміністрації Максим Козицький дав інтерв'ю для телеканалу "НТА". Під час розмови із журналістом Віталієм Крутяковим очільник області розповів про стосунки з батьком, сім'ю, роботу на посаді. Поспілкувались і про ситуацію з коронавірусом та вакцинацією на Львівщині.   Про це та більше - у розмові нижче.   

31 грудня 2020

Андрій Годик, перший заступник голови Львівської ОДА, – про підтримку бізнесу під час карантину, програму «Велике будівництво» та розвиток громад у інтерв’ю для газети «Львівська пошта». У непростий карантинний рік підтримка владою бізнесу була вкрай необхідною. Особливо боляче карантин вдарив по малому та середньому бізнесу. Отже, влада у 2020 році втілила низку антикризових заходів. На Львівщині, зі слів Андрія Годика, першого заступника голови Львівської ОДА, за час дії антикризової програми «Доступні кредити 5-7-9%» видали понад 650 кредитів розміром мільярд 180 мільйонів гривень. Ця допомога дозволила підтримати підприємців у таких галузях, як сільське господарство, переробна промисловість, гуртова та роздрібна торгівля, транспорт. Також була ще низка інших допомог: кредитні канікули, податкові преференції, одноразова допомога роботодавцям, які можуть втратити дохід через карантин, виплата на дітей до десяти років. Окрім цього, в області реалізуються дві цільові програми, які передбачають підтримку бізнесу. Це Програма підвищення конкурентоспроможності та Комплексна програма підтримки та розвитку агропромислового виробництва у Львівській області. З Андрієм Годиком спілкувалися про економіку та бізнес під час карантину, програму «Велике будівництво», ситуацію у вугільній галузі, реалізацію проєктів міжнародної технічної допомоги, децентралізацію та розвиток громад у наступному році. –  У зв’язку з пандемією коронавірусу уряд ввів карантин, який боляче вдарив по економіці, зокрема по бізнесу. Які заходи з підтримки вважаєте найбільш дієвими? –  Карантинні заходи найбільше вплинули на мікро-, малий та середній бізнес. Багато людей втратили роботу, збільшилась кількість зареєстрованих безробітних. Уряд від початку карантину розпочав діалог з малим та середнім бізнесом щодо збереження людей на роботі та можливої компенсації для них. Однією з найбільш результативних програм стало надання допомоги по частковому безробіттю під час карантину. Її виплачують власникам малого і середнього бізнесу. Це категорія, яка потребує особливої підтримки, адже від них більшою мірою залежить наповнення бюджетів, збереження робочих місць. Коли програма розпочала свою роботу, Львівський обласний центр зайнятості провів широке інформування через свої філії у районах про таку можливість. Також про неї ми спільно інформували й через ЗМІ. Отже, впродовж року наша область лідирувала за кількістю роботодавців та підприємців, які отримували таку допомогу. Через пандемію багато людей змушені брати відпустку за власний рахунок або працювати неповний робочий тиждень. Завдяки цій допомозі вони можуть перечекати складний час, не звільнятися з роботи. Станом на середину грудня державні преференції призначили понад 19 тисячам роботодавців та фізичним особам-підприємцям. А загалом компенсаційні кошти для допомоги з часткового безробіття вже призначили понад 40 тисячам осіб, з них понад 26 тисяч – наймані працівники. На виплату допомоги з часткового безробіття в період карантину обласну службу зайнятості профінансували на понад 350 мільйонів гривень для виплат роботодавцям для їхніх найманих працівників та фізичним особам-підприємцям. Це рекордний показник по Україні. Окрім цього, діє Програма «Доступні кредити 5-7-9%». Вона запроваджена за ініціативи Президента України та Кабінету Міністрів України для підтримки інвестиційних проєктів мікро- та малих підприємств. Важливо, що програма має три складові: компенсацію відсотків, кредитні гарантії та антикризові заходи. Тут малі підприємства можуть отримати п’ятирічні кредити на інвестиційні проєкти з виробництва ліків, медичних виробів та обладнання і дворічні кредити на поповнення обігових коштів для покриття витрат на оплату праці, орендні та комунальні платежі розміром до трьох мільйонів гривень з компенсацією відсотків до рівня 3% річних. Антикризова програма також дає можливість рефінансувати наявний кредит із компенсацією від держави повної суми відсотків. За час дії програми у Львівській області видали понад 650 кредитів сумою мільярд 180 мільйонів гривень. Тут Львівщина теж посіла перше місце. Ця допомога дозволила підтримати підприємців у таких галузях, як сільське господарство, переробна промисловість, гуртова та роздрібна торгівля, транспорт тощо. Окрім цього, це низка інших допомог: кредитні канікули, податкові преференції, одноразова допомога роботодавцям, які можуть втратити дохід через карантин, виплата на дітей до десяти років. –  Якою була підтримка на рівні області? –  В області реалізуються дві цільові програми, які передбачають підтримку бізнесу. Перша – Програма підвищення конкурентоспроможності. Тут підприємцям, які працюють у галузі деревообробки, виробництва меблів, харчових продуктів, легкої промисловості, коштом обласного бюджету відшкодовується частина відсотків за кредитами. Також у межах програми проводяться конкурси стартап-проєктів для учасників АТО (ООС) в частині придбання устаткування, обладнання та інших засобів виробництва. Надається і ваучерна підтримка бізнесу. Це безповоротна фінансова допомога на маркетингові, консалтингові послуги, інноваційні послуги. Цього року з бюджету області на реалізацію програми виділили 5,6 мільйона гривень та 1,84 мільйона гривень коштів державного бюджету в межах секторальної підтримки ЄС. Друга програма – Комплексна програма підтримки та розвитку агропромислового виробництва у Львівській області. Тут компенсують відсотки за кредитами, а також фінансово підтримують сімейні фермерські господарства. Цього року з обласного бюджету виділили 18 мільйонів гривень на її реалізацію. –  Програма президента України «Велике будівництво» – амбіційний проєкт, який передбачав інфраструктурну модернізацію України. Як цей процес відбувався на Львівщині, що сьогодні вже зроблено? –  Програма стартувала у березні, і кожна область сама визначала об’єкти, які потрібно було побудувати чи відремонтувати. Зрозуміло, що це мали бути важливі соціально-інфраструктурні об’єкти, які б забезпечували освітні потреби, створювали нові робочі місця, покращували комфорт мешканців області. Важливо, що значна частина об’єктів «Великого будівництва» в області – це довгобуди, які роками з тих чи інших причин не могли запустити. Сьогодні ж мешканці вже їздять відремонтованими дорогами, діти здобувають освіту в належних умовах. Завдяки акумулюванню коштів державного, обласного та місцевих бюджетів в повних обсягах вже завершили роботи на 13 об’єктах соціальної інфраструктури. Це 5 дитсадків, 5 шкіл та 3 спортивні об’єкти. Серед шкіл, до прикладу, Дубаневицький заклад загальної освіти І-ІІ ступенів Львівського району. Це один з довгобудів, які вдалось завершити цього року. В межах програми «Велике будівництво» з державного бюджету виділили понад 30 мільйонів гривень. Тепер у школі може навчатись понад сотня учнів. Також садок у селі Зимна Вода. Це один з наймасштабніших проєктів «Великого будівництва» в галузі освіти. І один з прикладів дієвої співпраці місцевої громади та держави. Завдяки 19 мільйонам гривень, які виділили з державного бюджету на цей рік, і понад 8 мільйонам з місцевого бюджету ми змогли завершити всі роботи цього року. Тепер дошкільна освіта стала доступною для наймолодших жителів Зимноводівської ОТГ. Загальна кошторисна вартість будівництва об’єкта – понад 56 мільйонів гривень. Садок розрахований на 160 місць. Серед завершених об’єктів є також школи у Трускавці, у селі Верхнє Синьовидне Стрийського району, Викотах на Самбірщині, Бортятині на Яворівщині. Дошкільні установи: садки у селі Борщовичі, селищі Великий Любінь Львівського району, у селі Чуква на Самбірщині, Рудники Стрийського району. Ще на трьох об’єктах роботи тривають. Загалом завдяки реалізації освітніх об’єктів створили майже тисячу додаткових місць для навчання, з них 453 учнівські та 505 місць для дошкільнят, покращили умови здобуття освіти для 1125 дітей, а також створили додаткові 142 робочі місця для педагогічного та технічного персоналу. Також тривають роботи у восьми приймальних відділеннях опорних лікарень. –  Окрім державної та обласної підтримки, чи залучались кошти міжнародної допомоги? –  Звісно. В області реалізовувалися 48 проєктів МТД, де бенефіціаром є Львівська ОДА. Їх загальна кошторисна вартість – понад 60 мільйонів євро. Також у межах Регіональної програми з міжнародного і транскордонного співробітництва, європейської інтеграції було співфінансовано 12 проєктів сумою приблизно 33 мільйони гривень. Ці проєкти спрямовані на збереження та промоцію історико-культурної та природної спадщини українсько-польського прикордоння, розвиток туризму модернізацію дорожньої інфраструктури. –  Раніше ви працювали у сфері паливно-енергетичного комплексу, зокрема у приватному секторі. Сьогодні ви також куруєте цей напрямок в ЛОДА. Які виклики цього року поставали перед галуззю? –  Найбільшим викликом є питання вугільної галузі. Це виплата зарплати гірникам, оновлення обладнання, збут реалізованої продукції. Це дуже складні питання, які потребують комплексного підходу. Наша позиція тут однозначна – люди мають отримувати зароблені гроші, щоб могти забезпечувати себе і свої сім’ї. Впродовж цього року ми спільно з профільним міністерством, урядом, Офісом президента докладали максимум зусиль, щоб розв’язати питання заборгованості. Попри економічні труднощі, зумовлені пандемією, її вдалось погасити з державного бюджету. Та питання нікуди не зникає. Сьогодні завершується робота над Концепцією трансформації вугільних регіонів. Потрібно розуміти, що це вагомий стратегічний документ, який реалізовуватимуть упродовж декількох років. Тут йдеться і про інвестиційний розвиток, стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу, створення нових робочих місць, опорних закладів, освітніх просторів, перекваліфікацію та навчання. –  Завершилась реформа децентралізації, з 1 січня громади повноцінно набувають нових юридичних прав. Чи вестиме ЛОДА якусь роботу у цьому напрямку? –  Ця робота і не припинялась. Зокрема, департамент економічної політики курував процес формування об’єднаних територіальних громад. Проведено сотні виїздів у райони, консультацій з громадськістю і експертами. Цей процес був дуже складний. Але нашим основним вектором та завданням було створення спроможних громад, які зможуть функціонувати та забезпечувати себе самостійно надалі. Сьогодні ми продовжуємо цю комунікацію через департамент економічної політики, Агенцію регіонального розвитку, інформуємо про можливості, інформаційно роз’яснюємо особливості їхньої діяльності в нових територіальних умовах. Ми залишаємось відкриті до допомоги та співпраці. - Що побажаєте мешканцям Львівщини у новому році? –  Дуже б хотілось, щоб завершилась пандемія і ми всі повернулись до звичного життя. Звичайно, хочеться побажати нашій області розвитку, достатку кожній родині, щоб люди отримували достойну заробітну плату, щоб діти мали якісну освіту. І вірю, що спільними зусиллями можемо це зробити. Разом з цим вкотре звертаюсь до мешканців області із закликом дотримуватись карантинних обмежень, не втрачати пильність. Дбаймо про своє здоров’я та здоров’я рідних.

23 грудня 2020

Голова Львівської ОДА Максим Козицький розповів виданню "Високий замок" про проблеми й перспективи Львівщини. Добігає кінця дуже складний і суперечливий 2020 рік. Для жителів та керівництва Львівщини це був рік суцільних викликів: коронавірусна пандемія вдарила не тільки по здоров'ю людей, а й по економічному потенціалу області. У розпалі — реформа децентралізації, відбулися вибори в органи місцевого самоврядування. Про те, як минув цей рік для Львівщини, чи вдалося приборкати коронавірус, якими будуть «розклади» у Львівській облраді, про особливості нової стратегії області розмовляємо із головою Львівської обласної державної адміністрації Максимом Козицьким. — Пане голово, кінець року практично збігається з вашою річницею на посаді. Як оцінюєте цей рік? — Цей рік для нас усіх був дуже важкий. Коли йшов на цю посаду, не думав, що вимушений буду займатися боротьбою з коронавірусом. Звичайно, медична освіта мені пригодилася, та ми робили все чітко за інструкціями Всесвітньої охорони здоров’я, МОЗ України. У короткі терміни перепрофілювали ряд «ковідних» лікарень — зараз вони наповнені менш як наполовину. Підготували медичний персонал, разом з меценатами забезпечили їх засобами захисту, закупили потрібне обладнання. Ми першими в Україні розпочали страхування медичних працівників, які захворіли на коронавірус. Сьогодні наша область з день може зробити до 3,5 тисячі ПЛР-тестів. А з початком пандемії ми не мали жодної лабораторії, яка могла б проводити таку діагностику. Усі зразки відправляли у Київ. Ми продовжуємо розширювати кисневу мережу у лікарнях Львівщини. Зараз маємо 3 тисячі 645 ліжок для пацієнтів з ковідом. 80% з них забезпечені киснем. Загалом вважаю, на сьогодні Львівщина успішно дає собі раду з коронавірусом. За цей час у нас не було величезних проблем із госпіталізацією, зважаючи на ту кількість людей, які перехворіли в області, а це майже 57 тисяч осіб. — Ще на початку року ви заявили, що відмовляєтеся від премії, яка вам належиться, і передаєте ці гроші на боротьбу із коронавірусом. Досі не отримуєте премії? — Я одразу відмовився від премії і жодного разу її не отримав. Зарплату отримую, бо вона мусить бути нарахована, а далі ці кошти перші місяці скеровував на боротьбу з коронавірусом. — Кажуть, ваша родина витратила понад 10 мільйонів гривень на закупівлю кисневих концентраторів, засобів індивідуального захисту, медикаментів для ковідних лікарень. Це правда? — Не любимо про це говорити. Сьогодні багато бізнесменів допомагають медикам. У такі складні періоди, як пандемія, війна, меценатство — це не просто поклик душі. Це обов’язок, норма. --- Які проблеми, на вашу думку, мають бути вирішені в першу чергу на місцях в умовах децентралізації? — На сьогодні на Львівщині створено 73 ОТГ. Голови деяких з них вперше вступили у свої повноваження. Не всі мають досвід ефективного формування бюджету, структури управління тощо. Тому виникає багато питань, які потребують консультацій. Ми готові їх надавати, і щоб спільно вирішувати проблеми, обмінюватися досвідом, пропонуємо створити майданчик для комунікацій між органами місцевого самоврядування, облдержадміністрацією та центральними органами влади. Такою платформою може стати, скажімо, Агенція регіонального розвитку Львівської області. Основні виклики, що стоять перед громадами, — це прийняття бюджетів, які будуть орієнтовані на людей, їхні потреби, освіту, медицину, економічне зростання. Наступна річ, яку треба налагодити, — надання адміністративних послуг. Якщо людина не стоїть у чергах за довідками, це покращує якість життя. У кожній ОТГ має бути створена мережа ЦНАПів. Також треба звернути увагу на планування діяльності — громада має чітко розуміти, як витрачати свій фінансовий ресурс. До цього треба залучати не тільки новообраних депутатів, голову ОТГ, а й місцевих вчителів, лікарів, бізнесменів, які мають досвід і розуміння діяльності громад. Кожен голова ОТГ має розуміти, що ресурс обмежений, і ми, зі свого боку, можемо допомагати. Бо ж є ще низка державних, обласних програм, і громадам варто брати в них участь. Але вони повинні мати бачення того, як хочуть витрачати кошти. Якщо таке бачення існує, звичайно, ми можемо співпрацювати, і будемо це робити. — Рік на посаді: чим ви у своїй роботі задоволені, чим незадоволені? — Я по життю рідко буваю собою задоволений. Звичайно, багато планів не вдалося реалізувати. Та за багатьма показниками Львівщина виглядає досить достойно. З початку року ми відремонтували 518 кілометрів доріг. З них 278 — це дороги державного значення, 240 — місцевого. Загалом цього року залучили на ремонт автошляхів майже 5 мільярдів гривень. Це рекордна сума за всі роки. Торік цифра була удвічі меншою. Серед наймасштабніших об’єктів — Ясенів — Золочів, Мамчурі — Ясенів, Сокаль — Стоянів, Куликів — Великосілки, Мшанець — Стрілки, Східниця — Верхнє Синьовидне. Щодо доріг державного значення, то показовою є Львів-Пустомити-Меденичі. Там гарні узбіччя, капітально відремонтовані 12 мостів, зроблено п'ять кільцевих розв’язок, якісне освітлення. Так само дорога Східниця-Пісочна. Шестикілометровий Східницький перевал відремонтували вперше за кількадесят років, раніше там хіба латали ями. Частину цих доріг ремонтуємо за програмою президента «Велике будівництво», завдяки якій ми не розпорошували кошти, а займалися об’єктами. На сьогодні вже завершено 13 об’єктів «Великого будівництва», два стадіони на стадії завершення — це стадіон у Буську та спортивний комплекс «Шахтар» у Червонограді. Відтак створено додатково тисячу місць для навчання учнів та дошкільнят, покращено умови освіти для 1,5 тисячі дітей, а також додатково створено понад 140 робочих місць для працівників освіти. — За яким принципом ви обирали ці об'єкти для будівництва чи ремонту — школи, садки, дороги? Можливо, були випадки, коли хтось лобіював конкретного виконавця робіт? —  По-різному можна дивитися на лобізм. Лобізм може бути здоровий і нездоровий. У США, наприклад, лобізм прописаний на законодавчому рівні. У нас цей лобізм може виглядати по-іншому. Але облдержадміністрація чітко дала всім зрозуміти, що, наприклад, школи мають бути побудовані там, де є дефіцит навчальних місць, там, де ми бачимо точки росту. А не там, де комусь вигідно чи зручно. От восени здали в експлуатацію школу в селі Дубаневичах Городоцького району. Її почали зводити у 2016-му, але все бракувало коштів. А діти вчилися в непристосованих приміщеннях, де грибок пошкодив стіни і підлоги. Цього року з державного бюджету на цей об’єкт залучено рекордну суму за всю історію Державного фонду регіонального розвитку — 33 мільйони гривень. Щодо дорожньої інфраструктури, то найперше проводимо її в ті райони, де бачимо «точки росту» зеленого туризму, підприємництва. До прикладу, у червні стартував масштабний проєкт «Мале Карпатське коло». Цей унікальний туристичний маршрут об'єднає населені пункти на межі трьох карпатських областей - Львівської, Закарпатської та Івано-Франківської. З'єднає найкоротшою дорогою наш Сколівський район з Межигірським та Долинським. Усі ці три райони — унікальні своїми природними та культурними об'єктами. Розуміємо, що у зв’язку з ковідом більшість людей у подальшому будуть подорожувати в межах України. Тож цей проєкт згодом залучить в наші громади чималі кошти. Деякі з автошляхів, які ми полагодили, не бачили ремонту десятиліттями. Наприклад, ми ввели в експлуатацію понад 10 км дороги Куликів — Великосілки, що проходить територією Жовківського та Кам’янка-Бузького районів. Її не ремонтували з 1984 року — відколи збудували. А тепер цей відрізок дозволив з’єднати три дороги державного значення — Львів — Рава-Руська, Львів — Радехів — Луцьк та Київ — Чоп в обхід Львова. У найближчому майбутньому хочемо розвантажити в’їзд великого транспорту в місто. За наступні 2−3 роки має бути побудована північна об’їзна дорога Львова. Зараз завершуємо викуп земельних ділянок. — Як змінився інвестиційний клімат в області за рік? — Львівщина і надалі залишається одним із лідерів щодо інвестиційної привабливості. Якщо брати економічну складову, то Львівська область і досі має, навіть за цей коронавірусний рік, 3% зростання ВВП промисловості. Цей рік ми займалися налагодженням контактів і розвитком інфраструктури. Для того, щоб інвестори мали куди входити — індустріальні парки, інфраструктурні об’єкти, прикордонна інфраструктура. Це дозволить створити території, де можна локалізувати іноземні інвестиції. Найпотужніші з інвестиційних проєктів, які створені цього року, — фабрика з виробництва м'яких меблів бельгійської компанії «HIMA» у Бориславі, відкриття заводу з переробки м’яса курей-бройлерів «Агроль» на Золочівщині. — Чи задоволений президент вашою роботою? — Вважаю, що завдання, які ставив переді мною і моєю командою президент, ми виконуємо. Розуміємо, що не може бути по-іншому. Всі програми, які були оголошені на національному рівні, Львівщина виконала. — Ви прийшли на цю посаду з бізнесу. Нещодавно підприємці на зустрічі з вами зауважили, що тепер працювати їм стало легше. Як ви їм полегшили роботу? — Ми наголошуємо, що працюємо прозоро в усіх сферах. Але якщо підприємці кажуть, що їм стало легше працювати, це означає, що ми ще не до кінця реалізували наше завдання. Тому що наша мета — зробити так, аби підприємці сказали, що їм приємно, комфортно працювати у Львівській області, а не «легше». От коли вони скажуть, що їм комфортно працювати, це вже буде результат. —  Ваші попередники часто вживали словосполучення «боротьба з контрабандою». Але зараз про це вже не чути. Вдалося побороти контрабанду? — Це питання правоохоронних органів. Але якщо брати виконання Львівською митницею плану надходжень щодо митних платежів, то він перевиконаний. Чи системно йде боротьба з контрабандою? Так, вона йде системно. Чи вона поборена? Напевно, не до кінця. І ми й надалі будемо приділяти цьому увагу. Цього року зросли платежі в бюджет — при тому, що потік вантажів у зв’язку з коронавірусом явно впав. Це свідчить про те, що справді йде боротьба з контрабандою. — У чому новизна Стратегії розвитку Львівщини на 2021 — 2027 роки? — Стратегія була розроблена в цьому році. До роботи над нею були залучені багато експертів, спеціалістів, інститутів Львівщини, фахівців, які мають авторитет у своїх колах. Цей документ не може бути черговою «паперовою» стратегією. Це має бути документ, реальний щодо виконання. Стратегія має охопити всі основні напрями, аби Львівщина справді розвивалася. Основний наголос у цьому документі — на конкретно спроможній економіці й смартспеціалізації, на якості життя людей. А це освіта, медицина, культура, просторовий розвиток, безпека життя людей, екологія і туризм. Це все речі, які б ми хотіли реалізувати і покращити до 2027 року. Якщо казати конкретніше — це наголос на підтримці сільського господарства, розвитку тваринництва, ягідництва, загалом малого фермерства. Це підтримка малого і середнього бізнесу з можливістю отримання відшкодування відсотків по кредитах, це можливість фінансування стартапів, програма для збільшення конкурентоспроможності малих виробництв. — Для вас, як колишнього бізнесмена, посада голови обласної державної адміністрації була абсолютно нова. Що ви за рік роботи для себе зрозуміли: чи вам сподобалося працювати чиновником? — Звичайно, не можу сказати, що я вже повністю осягнув усі тонкощі державного управління. Але це для мене величезний досвід і можливість подивитися з іншого боку на апарат і державне управління. Зараз я розумію, що мало людям отримувати гідну зарплату, а підприємцям платити податки. Якість життя людей залежить найперше від того, чи правильно витрачаються кошти платників податків, чи належним чином розподіляється ресурс. Намагаємося зробити так, щоб процес витрачання був прозорим і люди могли оцінити самі: чи будуються школи, садочки, дороги, чи покращується якість життя, чи змінюється саме середовище існування. — У вас цього року був ще один виклик — депутатство, участь у місцевих виборах. Це знову ж таки нова робота. Вважаєте, що депутатом зможете зробити більше для області? — Обласна державна адміністрація здійснює делеговані повноваження обласної ради. Усі програми обласного бюджету, які виконуються адміністрацією, приймає обласна рада. І мати можливість впливати на рішення щодо формування самих програм — дуже важливо. Важливо мати право голосу і команду, яка готова обстоювати інтереси громади на обласному рівні. Тому кожен голос в обласній раді важливий. Величезна подяка жителям Львівщини, які підтримали мене, мою команду, президента, що дозволило нам зайняти друге місце на виборах в обласну раду. І ми будемо обстоювати їхні інтереси, будемо робити все, щоб їхній голос почули. — Цікаво, чому партія «Слуга народу» не пройшла у міську раду? — Ми вирішували дуже багато питань, пов’язаних з областю. Напевно, жителі міста більше зосереджують увагу на діяльності міської ради. Вона їм ближче. Хоча вся ця діяльність, пов'язана з коронавірусом, це була спільна діяльність як міського голови Львова, так і обласної адміністрації і уряду. Те саме стосується багатьох програм — освітньої, медичної, децентралізації тощо. Це все були спільні питання, які вирішувалися разом. Але це вибір людей. Як на мене, «Слуга народу» теж непоганий результат показала у Львові, але у міську раду, на жаль, не пройшла. Можливо, з нами в команді йшло мало пізнаваних у місті людей. Але це ще один виклик, над яким будемо працювати. — Ваш однопартієць і заступник Юрій Холод був обраний заступником голови Львівської облради. Після цього почалися розмови в політичних колах, що є якісь негласні домовленості між «Європейською Солідарністю» і «Слугою народу». Чи є ці домовленості насправді? — Обрання Юрія Ігоровича на посаду заступника голови облради — це оцінка діяльності уряду, президента, адміністрації, і це, як на мене, абсолютно правильний результат. Тому що партія, яка займає друге місце на виборах в області, має бути представлена в керівництві обласної ради. Але тут більше не про партійну належність, а про оцінку діяльності. Юрій себе дуже добре проявив на посаді заступника голови ЛОДА, він вів питання спорту, захисту дітей, туризму. Справлявся з роботою і завжди має активну життєву позицію. Був обраний депутатом, і його обрання — це оцінка діяльності не тільки його, а й команди, з якою він йшов. Люди бачать, що ми проукраїнська європейська партія, яка обстоює їхні інтереси. Ми багато чуємо про різні домовленості на всіх рівнях, коли говоримо про коаліції, опозиції, тендери… Наша позиція — не беремо у цьому участі. Ми б хотіли, щоб люди оцінювали нашу діяльність за прозорими показниками. І якщо дивитися на розподіл комісій облради тощо — ми доволі спокійно ставимося до посад. Наше завдання — зробити все, щоб людям жилося краще. Це без пафосу. Наша діяльність і надалі буде зводитися не до партійної належності, а до представлення інтересів людей. Не має значення, чи це «Європейська Солідарність», чи «Голос», «Самопоміч», «Свобода». Якщо вони будуть давати якісні правки до обласних програм, пропонувати речі, від яких Львівщина тільки виграє, ми точно не будемо дивитися на прив’язку до партії, ми точно готові коригувати власне бачення щодо розвитку. Тому що ми відкриті і незашорені в цих питаннях. — Як гадаєте, вам буде легше працювати з новим скликанням обласної ради? — Вважаю, в нас є хороша перспектива щодо співпраці. Тому що прийшло дуже багато нових людей з різних партій, які хочуть показати Україні, що Львівщина передова область, що тут комфортно жити, працювати і вести бізнес. Я спілкуюся з людьми і бачу, що вони орієнтовані на такий результат — незалежно від партій. Тож думаю, що в нас буде співпраця в обласній раді щодо основних питань, і точки дотику будуть знайдені.

25 листопада 2020

У 2020 році в Україні розпочали реалізацію ІІ етапу ДІ-реформи, яка передбачає практичні заходи щодо розвитку в громадах різноманітних послуг, зокрема і патронату. У всіх районах та містах обласного значення Львівщини до 27 листопада триває інформаційна-просвітницька кампанія в межах популяризації послуги патронату над дитиною. Тож ми детальніше розпитали про патронат у керівника служби у справах дітей Володимира Лиса. - Хто такі патронатні сім‘ї і для чого їх створювати? - Патронатна сім'я - це тимчасова сім’я для дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах. Її завдання - мінімізувати травматизацію дитини, коли її забирають від батьків. Саме завдяки такій формі влаштування діти, які опинилися в складних життєвих обставинах, не потраплятимуть в інтернатні заклади, а перебуватимуть в спеціально підготовленій сім’ї, де про них турбуватимуться та забезпечать догляд і реабілітацію. Патронат над дитиною не передбачає усиновлення чи відриву дитини від рідних батьків. Навпаки, він має на меті вирішення родинних проблем шляхом тимчасової опіки над дитиною. - Який оптимальний строк перебування дитини в такій сім’ї? - Дитина може перебувати у такій сім’ї до трьох місяців, але в окремих випадках – до пів року. За цей час органи опіки та піклування проводять роботу з батьками дитини і визначають, де їй буде краще. Для нас, звичайно, пріоритетом є повернення дитини до батьків. - Чи є вже на Львівщині такі сім‘ї? - Звичайно. В нашій області створили 4 патронатні сім’ї. Одна така є у Львові, дві знаходяться в Яворові, а ще одна - в Золочеві. В такі сім’ї влаштували 6 дітей. Окрім того, ми відібрали ще 3 сім’ї у кандидати.  - Як стати патронатним вихователем? Що для цього потрібно? - Необхідно пройти кілька основних етапів. Перший - первинний відбір. Рішення приймається на підставі аналізу документів, які надають потенційні вихователі. Ми обстежуємо також умови проживання, в яких в майбутньому перебуватимуть діти. - Які саме необхідно зібрати документи? - Для реєстрації кандидатам у патронатні вихователі треба подати: заяву про наміри стати патронатним вихователем, копію свого паспорта та паспорта добровільного помічника,  копію трудової книжки кандидата (у разі наявності), висновки про стан здоров'я кандидата та осіб, які проживають разом з ним, довідку про відсутність судимості, в тому числі членів його сім'ї, які досягли чотирнадцятирічного віку і проживають разом з кандидатом, копію документа, що підтверджує право власності або користування житлом, письмову згоду на влаштування дітей під патронат від усіх членів сім'ї кандидата, які проживають разом з ним, в тому числі дітей, які досягли такого віку та рівня розвитку, що можуть її висловити. - Діти якого віку можуть бути влаштовані під патронат?  - До сім’ї патронатних вихователів можуть бути влаштовані діти віком від народження до 18 років. Діти, старші 14 років, влаштовуються за їхньої власної згоди та згоди патронатних вихователів. - Хто може стати патронатним вихователем? - Патронатними вихователелям можуть бути лише громадяни України. Є кілька умов. Наприклад, людина, яка хоче стати патронатним вихователем, не повинна бути раніше засудженою чи позбавленою батьківських прав. У неї обовязково повинен бути позитивний досвід виховання дітей. Окрім того, увагу звертають на стан здоров’я, що дозволяє дбати про тимчасово влаштованих. Також необхідно пройти навчання за спеціальною тренінговою програмою для надання послуг з патронату над дитиною. - Що передбачають навчання для майбутніх патронатних вихователів? - Потенційні патронатні вихователі працюють із психологом, оскільки процес адаптації дитини у новій сім’ї, часом, є викликом як для дитини, так і для вихователів. - Чи підтримує держава такі сім’ї?  - Держава гарантує соціальну допомогу на утримання влаштованої під патронатом дитини  обсягом 2,5 прожиткові мінімуми для дитини відповідного віку на місяць (3,5 прожиткові мінімуми при влаштуванні дитини з інвалідністю) . Передбачене і грошове забезпечення за надану послугу в розмірі 5-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При влаштуванні 2-х і більше дітей, дітей віком до 1 року, неповнолітньої вагітної, дитини з ВІЛ грошове забезпечення збільшується на 10% за кожну дитину та категорію, але сумарно не перевищує 50%. Також держава гарантує сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.  Сімейний патронат – це шлях, який попереджує потрапляння дитини в інтернат. Соціальна послуга має на меті надання допомоги родинам, у яких виникли складні життєві обставини. Створення таких сімей - це перший крок до того, аби кількість інтернатних закладів поступово зменшувалась, адже родинне тепло - найкраще середовище для дитини. Тож закликаю ставати патронатними вихователями і змінювати життя маленьких українців на краще. За більш детальною інформацією звертайтеся до служби у справах дітей Львівської ОДА - (032) 235-44-56 та Львівського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - (032) 261-09-42.  Розмовляла Христина Дмитрик

8 липня 2020

10 червня на посаду Голови Держгеокадастру призачили Уповноваженого Президента України із земельних питань Романа Лещенка. Після відкриття ринку землі відомство буде ключовим для подальшої реалізації земельної реформи. Про існуючі земельні схеми та плани боротьби з ними, про зміни, які чекають на Держгеокадастр, підготовку до відкриття ринку землі та амбітні плани із передачі земель державної власності у розпорядження місцевим громадам, а також технологічну революцію Державного земельного кадастру – говоримо в інтерв’ю з Романом Лещенком.   Пане Романе, які ваші перші враження від роботи у відомстві, яке фактично буде ключовим в подальшій реалізації земельної реформи? Земельна реформа в Україні не просто триває, а переходить у найскладнішу фазу – втілення в життя ухвалених законів. І, як Уповноважений Президента України із земельних питань, я продовжую відповідати за її реалізацію, вже у статусі голови Держгеокадастру. Одна справа, коли ти безпосередньо займаєшся законодавчою складовою реформи, і зовсім інша, коли заходиш у практичну площину центрального органу виконавчої влади. І бачиш, що недостатньо ухвалити хороший закон, важлива правильна його реалізація. Якщо сформувати мету моєї роботи просто – це наведення порядку в земельних правовідносинах. Для цього я маю чітку програму, команду, а  виконання поставлених в рамках земельної реформи завдань, в першу чергу, буде ґрунтуватись на засадах порядності, прозорості, повної нетерпимості до корупції та будь-якого роду зловживань. Яке найбільш глобальне завдання в рамках земельної реформи ви плануєте реалізувати на цій посаді? Вже у перші два тижні роботи я чітко усвідомив, що центральний орган виконавчої влади не може розпоряджатися державною землею. Не може чиновник ні в Києві, ні в Харкові, ні в Одесі знати напевно, де кращі сінокоси, а де краще пасовище. Я залишаюся прихильником і маю глибоке переконання, що земля має належати народу, і народ на місцях має визначати, як нею розпоряджатися. В цьому полягає глобальне завдання земельної реформи. Тому вже є чітке розуміння, що ми повинні якомога швидше передати землю у розпорядження місцевим громадам. Для цього нам не треба чекати ухвалення якихось спеціальних законів – потрібно мати лише політичну волю. А вона є і в Президента України Володимира Зеленського, і в мене як в людини, безпосередньо відповідальної за земельну реформу. Сьогодні в руках Голови Держгеокадастру знаходиться розпорядження всіма державними землями в Україні. Ми створимо прецедент, коли посадова особа, або як в народі кажуть – чиновник, вперше в історії незалежності України добровільно відмовиться від таких своїх повноважень. Я як голова Держгеокадастру, передам земельні повноваження народу. І, повірте, народ вже свої повноваження назад не захоче віддати. Тому сьогодні активно триває процес утворення громад, щоб люди на своїй землі були господарями. Які кроки передуватимуть такій передачі? Завдання номер один – провести інвентаризацію земель та виявити зловживання. Вже у найближчі дні я буду звертатися до українського суспільства, аби показати реальний стан речей. Наші люди мають бути готові психологічно аби дізнатись, що відбувалось із землями впродовж останніх років, як у процесі, так званої, безоплатної приватизації у нас сформувалася каста «обраних». Бо є люди, які роками не можуть отримати гектара землі для обробітку, таких більшість. А є ті, які на один той самий паспорт в різних областях по п’ять разів отримували землю в різних куточках нашої країни. Ви не повірите, але і до сьогоднішнього дня в нашій державі, роздаючи сотні тисяч гектарів землі в рамках безоплатної приватизації, немає офіційного єдиного реєстру громадян, які отримали ці 2 га безоплатно! Для мене відсутність такої бази стала шоком. Чи можете ви вже зараз оцінити масштаби зловживань? За роки, поки Держгеокадастр був розпорядником, і поки ним залишається, тисячі гектарів кращих земель України були розграбовані. Ми говоримо про прибережні зони, рекреаційні зони, землі Причорномор’я та Приазов’я, про прекрасний природно-заповідний фонд, починаючи від Карпат і завершуючи Пуща-Водицею під Києвом, які через різні злочинні схеми були виведені в приватну власність. Ми не просто зробимо аналіз всіє цієї ситуації, а публічно покажемо все це на електронній публічній кадастровій карті України, в режимі реального часу, з прізвищами. Вся інформація про незаконні відведення земель буде передана до правоохоронних органів. Суспільство буде знати правду: хто, де, скільки і коли отримав, а також – які податки платяться з цієї землі. Ми вже підписали відповідну угоду про співпрацю з ДПС, з головою Державної податкової служби Олексієм Любченком. Що саме дозволить зробити угода? Ми запровадимо обмін інформацією з ДПС, і кожна кадастрова ділянка в Україні буде мати прив’язку до сплати податків. Я розумію, що для суспільства буде боляче побачити, скільки земельного податку сплачує власник будинку в Конча-Заспі. І скільки сплачує податків селянин, який тяжко працює на землі. В цьому розумінні, Держгеокадастр, фактично, є обличчям нашої країни. Через призму цього державного органу можна побачити всі вади системи державного управління. Починаючи від роздутого штату та існуючих злочинних схем, і закінчуючи кричущими фактами соціальної несправедливості по відношенню до наших громадян. Що ви плануєте робити з виявленими порушеннями? Крок за кроком ми будемо повертати землю, яка належить українському народові. Для цього ми ініціюємо зміни в земельному законодавстві, які дадуть можливість як правоохоронним органам, так і судовим органам по спрощеній процедурі повертати землю, яка була вкрадена. Більше того, суспільство повинне отримати соціальну сатисфакцію по відношенню до тих злодіїв, які грабували країну десятки років. Але це все буде пізніше, зараз ми проведемо базові заходи і крок за кроком будемо все це реалізовувати. Ви говорите про те, що вже існують певні домовленості з ДПС. А як щодо взаємодії Держгеокадастру з іншими правоохоронними органами? Невже ті люди, які сумнівно з точки зору закону отримали державні землі у свою власність, добровільно їх віддадуть? Вже після першого тижня роботи, усвідомлюючи масштаб розграбування нашої держави, я як Голова Держгеокадастру, ініціював підписання меморандумів про співпрацю з НАБУ,  Офісом Генпрокурора, МВС, ДБР, Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою. З усіма цими органами ми вже налагоджуємо повний взаємний обмін інформацією і максимальну співпрацю. У перші дні, коли я лише зайшов на посаду, я був шокований тим, що мені як голові Держгеокадастру деякі представники обласних управлінь навіть не підпорядковувались. Ми вже почали повне оновлення кадрового складу Держгеокадастру в регіонах. А також зробили ще одну дуже важливу річ: повністю зупинили систему реєстрації земельних ділянок. Аби поки ми проводимо кадрові заміни, не стався черговий грабіж на виконання взятих на себе «зобов’язань» продовжувати злочинні схеми. Чи відмітили ви для себе проблемні регіони, де ви плануєте першочергово навести порядок? Житомирська область для мене сьогодні – це, практично, зона бойових дій. Там процвітає бандитизм, місцеві авторитети сьогодні «кришують» видобуток  бурштину, титанової руди, лісу. Є села, де такі суб’єкти тримають все під контролем, і просто зброєю залякують людей, забирають в них землю. Дивишся по документах – все чудово, люди мають ділянку сільгосппризначення для вирощування сої. А коли дивишся ортофотозйомку – наче Місяць або планета Марс, знаєте, такі кратери. Це одна з найпопулярніших схем, за якою процвітає тіньовий бізнес: оформляється у власність по 2 га як землі сільгосппризначення призначення на підставних осіб. А потім там, де в тебе 2 га землі, все що під цією землею – теж твоє. Тому, найближчим часом я планую зі спецпідрозділами правоохоронних органів, державною охороною, яку мені надали у зв’язку з системними погрозами на мою адресу та на адресу членів моєї родини, відвідати Житомирщину. Житомирська область у нас є одним з форпостів такого руху. Це лише у 120 км від Києва, і там відбуваються такі не здорові процеси. Тому ми туди рухаємося першочергово. Запрошую журналістів, аби показати людям, що там насправді відбувається. Чи обов’язково задіювати силовий блок? Я вважаю, що без жорсткої реакції та без силової підтримки, ми не зможемо рухатися вперед. Я не виключаю провокацій,  бо часто такі ділки під виглядом громадських організацій шалено «боронять» українську землю. Якщо вони спробують відкривати стрільбу, блокувати або ще щось – будемо діяти в рамках закону. Час наводити порядок. Давайте поговоримо про технологічний аспект роботи Держгеокадастру. Що зміниться для українців? Близько місяця тому був ухвалений закон «Національну інфраструктуру геопросторових даних», який насправді є революційним та дозволить якісно змінити наповнення Державного земельного кадастру. Вже сьогодні ми його доповнюємо, робимо ортофотозйомку всієї країни, показуємо всі адміністративно-територіальні межі, робимо єдину інформаційну базу, яка в найближчому майбутньому буде в безкоштовному доступі для українського народу. Ця база міститиме десятки технічних шарів, і дозволить побачити все – землю, воду, ліс, містобудівну документацію, надра. Все, що є в державі! Тобто, ми закладаємо таку основу, яка є незворотною. Яка б інша влада потім не прийшла, як вона пояснить закриття інформаційної бази геопорталу, де є всі багатства українського народу? У нас логіка така: децентралізація, максимальна діджиталізація, і третій дуже важливий аспект – демонополізація. Що ви вкладаєте у поняття діджиталізації для геопросторових даних? Ми максимально демонополізуємо ринок, аби людина не була прив’язана до конкретного району, посади, чиновника. Ми прибираємо його як посередника між людино та інформаційною базою. Будь-хто зможе зробити витяг з Єдиного державного земельного кадастру, заплативши 20 гривень. Не треба буде в чергах стояти, просити чиновника, дзвонити, вмовляти, чекати на його підпис. Це ті речі, які зроблять революцію в системі земельних правовідносин! Таким чином, ми вирішуємо два стратегічні завдання: наводимо порядок у земельній сфері, а також з усіма іншими природніми ресурсами. Вся публічна база буде знаходитись в Держгеокадастрі. Ми будемо носіями знань. І ми ці знання відкриємо для суспільства. Це найкращий захист. Є ще інша революційна річ, яку ми зробимо. Всі дані, які будуть занесені в публічну кадастрову карту, всі супутникові зйомки, які формуються роками, будуть доступними в динаміці. Кожен громадянин зможе подивитись, до прикладу, як змінились Карпати впродовж останніх 20 років. Для цього достатньо буде обрати часовий період в структурі шарів публічної кадастрової карти України, до прикладу, як змінились ліси Карпат з 2001 року по 2020 рік. Вся ці інформація буде доступною онлайн. Чи відчуваєте ви спротив такій реформі? Я вже стикнувся з блокуванням роботи, погрозами, штучними перепонами. Але, коли в тебе є розуміння кінцевої мети, все інше не має значення. На моє глибоке переконання, наша країна гідна того, аби нарешті реалізувати земельну реформу. Не можна 28 років жити в безладі і хаосі, «темах», схемах, «смотрящих» тощо. Земельна реформа дасть нашій країні надзвичайний ривок для подальшого розвитку. Ми маємо усвідомлювати, що робимо реформу не для себе, а для наступних поколінь. Достатньо амбітний план. У мене є перевага – підтримка Президента України щодо питання наведення порядку в земельних правовідносинах. І я знаходжуся в Держгеокадастрі саме за дорученням Прем’єр-міністра України і Президента України. Мені поставлені дуже чіткі завдання, надані всі необхідні повноваження. Тому що Президент України Володимир Зеленський взяв на себе історичну місію із реалізації земельної реформи, про яку йшлося в його передвиборчій програмі. І чітко обумовив завдання із наведення порядку. Я скажу щиро, що коли є підтримка першої особи держави, рухатись набагато легше. І ми обов’язково втілимо в життя заплановані зміни. https://land.gov.ua/roman-leshchenko-ia-iak-holova-derzhheokadastru-peredam-zemelni-povnovazhennia-narodu/?fbclid=IwAR2ZjcqTPCczfO4ZYOzmNwIXsfGYPxRtSfaVIsb1CnFmhJWqIePonr46Xzs 

23 квітня 2018

Торік на Львівщині було прокладено понад 600 кілометрів доріг, а для модернізації шахт залучено рекордну суму – 62 мільйони гривень. Нині область є лідером у розвитку альтернативних джерел енергії. Тут створено понад 8 тисяч робочих місць, реалізовано низку крупних інвестиційних проектів, відкрито найбільше в Україні нових шкіл і дитсадків, завдяки співпраці зі Світовим банком втілюється субпроект «Онкопревенція», у межах якого закуплено унікальне медичне обладнання на загальну суму 10 мільйонів доларів. Очільник Львівської облдержадміністрації Олег Синютка амбітно заявляє, що область може і повинна бути регіоном-лідером у країні, в це, мовляв, треба лише вірити і щодня добре виконувати свою роботу. Однак чи все так гладко? Про це кореспондент Укрінформу розпитала в голови ОДА Олега Синютки. - Олеже Михайловичу, однією з програмних засад вашої роботи є створення нових високооплачуваних робочих місць для призупинення трудової міграції жителів області. Наскільки це вдається, адже заробітчани не поспішають повертися додому? - Упродовж минулого року ми відкрили 84 нових виробництва. Серед них є підприємства, де працює декілька тисяч людей, але є й такі, де зайнято кілька десятків. Але коли ми відкриваємо підприємство в селі, де працює небагато людей, це такий же успіх, як і підприємство в обласному центрі, де працюють тисячі. Проте сьогодні важливі вже не тільки самі виробництва, бо динаміку ми зберігаємо: зараз супроводжуємо 502 інвестиційні проекти. Зрозуміло, що і тепер, і в наступному році нові виробництва будуть на Львівщині рости. Сьогодні нас цікавить величина заробітної плати. Я сподіваюсь, що платня у 12-14 тисяч гривень, як мінімум, зупинить відтік. Чи повертаються люди назад? Із сезонних робіт – стовідсотково. Але важливо, щоб кваліфіковані люди, які освоїли європейські стандарти, повертались до нас на виробництво. Чи є такі приклади? Так. Але це не відбувається настільки масово, як хотілось би. Думаю, коли люди відчують стабільність, вони повернуться. У нас є підприємства, куди вже повернулися закордонні заробітчани - Чи є вже приклади цього? - У нас є підприємства, які займаються виготовленням бурового обладнання. Там працює декілька сотень людей, туди вже повернулися закордонні заробітчани. Також коли ми завершували ремонт перинатального центру, робітники будівельних спеціальностей, які приїхали на короткий відпочинок додому з далекого зарубіжжя, влаштувались туди на роботу. Тепер вони будуть дуже і дуже зважувати: чи варто їхати за кордон, чи отримувати ту ж платню тут, удома, біля родини. - Яка зараз середня зарплата по області? - Середня зарплата по області на сьогодні вже більша 7 тисяч гривень. Є підприємства із зарплатою 8 тисяч, але чимало вже й таких, де платня складає і 14, і 15 тисяч. І це не ІТ-компанії, де, зрозуміло, заробітна плата є дуже високою. На "Електроні", зокрема, професійні люди заробляють і більш як 10, і по 20 тисяч. І на цьому підприємстві немає проблем із робітниками, бо люди розуміють, що це прогнозовано стабільно. Для нас важливо підтримати таких виробників. - Ми звісно радіємо іноземним інвестиціям. Проте є випадки, коли інвестори займаються прямим визиском людей, і платять їм набагато менше, ніж навіть на подібних виробництвах у країнах третього світу. Такі нарікання, наприклад, звучать на адресу Фуджікури… - Я не хочу, щоб роздмухувалась кампанія, що розгорнулася в пресі й була спровокована абсолютно суб`єктивним конфліктним фактором. Бо це неправда. Але чи стежимо ми за такими речами? Звичайно. Інспекція праці дуже жорстко контролює кожне звернення. Мені б хотілося, щоб такі речі й проблеми, а вони завжди є між роботодавцем і найманим робітником, врегульовувалися у нормативному законодавчому полі. - У яку галузь області зараз надходять найбільші капіталовкладення? - Ми маємо дуже добру динаміку в машинобудуванні, деревообробці. Кожен п`ятий долар валютної виручки надходить саме від деревообробної галузі. В аграрному секторі реалізуються фантастичні проекти з відкриття нових ферм, зокрема, разом із канадцями – молочних сімейних ферм. Проте в області нема якоїсь однієї-єдиної галузі, що розвивається, ми надзвичайно диверсифіковані і маємо успіхи в різних напрямках. - Одна з найболючіших в області – вугільна галузь. Там донедавна була заборгованість із зарплати, здається, ще за лютий. - За лютий заробітна плата вже виплачена повністю, і минулий рік став першим, коли ми інвестували у реконструкцію шахт 66 мільйонів гривень. Це також перший рік, коли ми суттєво інвестували у вирішення проблеми горіння териконів. Заробітна плата виплачується із натугою, але ніхто ж не говорить, що в кінці минулого року ми на кілька десятків відсотків підняли її. Якби вона була такою ж, як торік, про цю проблему давно б забули. Але шахтарі мають отримувати більше, нехай і з деяким запізненням. Шахти мають бути самостійними, але вугільну галузь треба залишити в державних руках - А як із приватизацією шахт? - Я проти цього, усі знають мою позицію. Часто доводиться дискутувати. Вважаю що шахти повинні бути самостійними, але вугільна галузь має бути в державних руках. - Дороги – одне із важливих питань для області. Але поясніть, чому у ЗМІ лунають закиди, що на Львівщині вони дорожчі, ніж загалом в Україні і чому в нас менші гарантійні терміни їх експлуатації? - Ми сьогодні гордимося тим, що вартість кілометра дороги, прокладеної на Львівщині, є найдешевшою. Дуже часто у порівняннях, які ви назвали, беруться до уваги так звані одношарові дороги. А ми робимо основу і прокладаємо два шари. Така дорога не може коштувати дешево. Якщо порівняти ціни, то вартість ремонту і будівництва доріг на Львівщині на кілька десятків відсотків менша, ніж у середньому по Україні. Але ми не йдемо на компроміс із якістю. Так, позаторік, коли ми проклали 500 кілометрів доріг, рекламація була лише на один кілометр, який підрядник переробив за власний рахунок. Торік ми зробили 600 кілометрів, і зараз я очікую весняних рекламацій. Адже на такій протяжності можуть бути й негативи. Але 100-відсотково підрядник переробить це власним коштом. - Ще є інформація, що залишились неосвоєними декілька мільйонів гривень, виділених на дороги. - Ведеться велика кампанія щодо того, що ми не використали торік усіх коштів. Насправді минулого року на ремонт доріг область використала понад три мільярди гривень. На декілька сотень мільйонів виконані роботи в борг. На деяких об`єктах ми не хотіли платити гроші за невиконані роботи, і це правильно. Але якщо подивитись на баланс, то ми використали навіть більше, ніж можна було. - Чимало дорожніх проектів залишились незавершеними через недопоставки сипучих матеріалів Укрзалізницею. Що скажете з цього приводу? - Торік ми мали клопоти з Укрзалізницею. Відсутність сипучих матеріалів для нас була серйозною проблемою. Протягом зими дорожники не відпочивали, вони завозили інертні матеріали і накопичували їх. Тому зараз на півроку ми забезпечені і матеріалами, і роботою. Як буде у другому півріччі і чи не повториться історія 2017-го року, не знаю, але дуже хотілося б, щоб залізниця зробила висновки з торішніх уроків. - Які дорожні плани на 2018-й ? - По-перше, доробити всі радіальні дороги. Насамперед, біля Сколе дорога не ремонтувалася вже 15 років і дала велику ямковість. Ще не завершили 6 кілометрів дороги в сторону Червонограда. Потрібно зробити дорогу від Пісочної до Меденич. Ну, і звичайно, «хіт» Дрогобич-Самбір, який обійшов, напевно, весь ютуб… На превеликий жаль, поганих доріг ще є немало… - У 2016 році ви декларували відкриття на Львівщині нового курорту, але досі про нього не чутно. - Все рухається дуже швидко. Швидше, ніж я сподівався. Відкриття не буде і в 2018 році, але відведення землі, завершення розробки техніко-економічного обґрунтування здійснено. І те, що на Львівщині буде кращий, ніж у наших сусідів курорт, – уже без сумніву. - Це буде зимовий курорт? - Так. - Торік вам вдалося вирішити проблему сміттєвого колапсу у Львові. Але до спорудження обіцяного сміттєпереробного комплексу область поки що не взялася… - Недавно соціологи оприлюднили результати, що тільки 4 відсотки львів`ян не задоволені поводженням із побутовими відходами в місті. Якщо порівняти це з катастрофою, у якій торік опинився обласний центр, це добрий результат. Але я не творю для себе ніяких ілюзій, бо ми тільки на початку цього шляху. Вивезти сміття і організувати роботу з його прибирання було найпростіше, не розумію, чому з цим не впорались відповідальні люди. Сьогодні йде мова про будівництво заводу. Ми торік закупили декілька сортувальних ліній, а з настанням хорошої погоди почали їх монтувати на сміттєзвалищах області. Цього року їх працюватиме не менше п`яти. Наше завдання - це сміттєспалювальний завод. - Чи далеко ще до нього? - Плануємо розпочати вже цього року. - Чи не стане на перешкоді запланована міськрадою ТЕЦ-2? Адже вона перебере на себе більшу частину сміття? - Я б дуже хотів, щоб місто самостійно вирішило проблему поводження із ТПВ. І чим більше поруч професійних людей, які вболівають за справу, тим простіше працювати і жити. - Тим не менш, у Дрогобичі, Миколаєві люди бунтують через локальні проблеми зі сміттям… - Ви пам`ятаєте ту істерію, яку називали блокадою і яка стосувалась Львова? Чому така ж істерія не розвивається щодо Миколаєва чи Дрогобича? Насправді, нема жодного населеного пункту, який був би задоволений, що неподалік нього функціонує сміттєзвалище. І такі проблеми виникають часто. А що ми не робимо з цього політичну чи піар-кампанію, то це тому, що маємо занадто багато справ і обов`язків, які треба виконувати. - Ви неодноразово зазначали, що найбільші біди регіону – це контрабанда і незаконне вирубування лісів. А про що свідчать так звані контрабандні війни, які прокотилися Львівщиною взимку? - Ми дуже серйозно за допомогою правоохоронних органів та обласної прокуратури працювали над протидією незаконним рубкам. Позитивну роль відіграли екологи, громадські організації АТОвців. Не можу сказати, що зараз все ідеально, але масштаби рубок і різок, які були 3-4 роки тому і сьогоднішні – це небо і земля. Кожен браконьєр знайде своє місце на лаві підсудних. Це тільки питання часу. - Може рубки зменшились тому, що вже нічого рубати? - Дякувати Богу, є що рубати. І обсяги переробки деревини на Львівщині є найвищими, навіть якщо порівняти з показниками часів Радянського Союзу. Цього добилися завдяки боротьбі з контрабандою і незаконними рубками, а ще ми інвестували у деревообробну промисловість. Торік відкрили декілька переробних підприємств, цього року оновили виробництво на Стрийському меблевому комбінаті. І таких прикладів дуже багато. - А як пояснити страйки на митницях? - Протести, які організовувались на митницях, це насправді боротьба за контрабандні потоки і їхнє подальше існування. Тут треба подякувати парламенту, який прийняв жорсткіше законодавство, і сказати, що всі контрабандисти крок за кроком будуть притягнуті до відповідальності. Порадив би цим людям не жартувати з законом і чесно працювати. - Ще наприкінці березня декларувалося відкриття обласного Перинатального центру… - Все готово, ремонт завершено, обладнання завезено. Сподіваюся, що на сесії обласної ради буде прийнято рішення стосовно призначення керівника, і ми готові хоч завтра перерізати стрічку. (Як повідомляв Укрінформ, обласна конкурсна комісія щодо призначень керівників медичних закладів знову не визначилася з кандидатурою головного лікаря Перинатального центру і перенесла засідання щодо цього на 25 квітня). - Уряд підтримав ініціативу Львівщини щодо монетизації пільг і субсидій. Процес розпочнеться з нашого регіону? - Це наша спільна з урядом принципова позиція, тому вона дала результат. Я не можу сказати, що постанова Кабміну ідеальна, але те, що це є – великий крок вперед і правильний підхід, без сумніву. - Багато людей із середніми пенсіями бояться, що це боляче вдарить по їхніх гаманцях, адже пільги належатимуться лише людям із мінімальними прибутками. - Давайте не творити собі ілюзій, що все одразу запрацює ідеально. Звичайно, будуть люди, які виграють, і ті, які матимуть втрати. Але те, що це правильно і що цей шлях пройшли всі європейські країни, – теж правда. І нам просто треба не боятися йти вперед. - Бідні можуть стати ще біднішими. - Я вважаю, що дуже правильний механізм, який має бути закладений у монетизацію, це щоб люди, які мають високі пенсії, не отримали додаткових доходів від монетизації, а найбідніші – були у виграші. - Яка прибуткова межа позбавить пільг? - Буде різниця для різних категорій населення. Згідно з постановою уряду, вона може бути навіть у двократному розмірі. Але про конкретні цифри виплат я ще сказати не можу. - Вже є перші плюси, але є і мінуси децентралізації. Нещодавно на Львівщині на хабарі затримано голову однієї з ОТГ. - Хабарництво існувало і до децентралізації. Це явище, на превеликий жаль, залишилось у нашому суспільстві. Але це ніяк не пов`язано із правильністю стратегічного курсу на децентралізацію. Ті громади, які стали на цей шлях, отримали додаткові фінансові ресурси. Вони можуть зробити багато речей для покращення життя. Це і дороги, і хідники, і освітлення, і ремонт садочків, і добудова шкіл. Люди відчули себе господарями на селі. Взяти Мостиську, Давидівську громади – вони отримали додаткові кошти, за які ремонтують дороги, мають достатньо можливостей, щоб самоорганізуватись і налагодити собі нормальне життя. - Польський «історичний» закон ускладнив стосунки між державами та прикордонними регіонами. Львівщина мала тісне співробітництво із сусідами. Як зараз воно складається? - Дестабілізація польсько-українських стосунків вигідна тільки країні-агресору. Моє завдання сьогодні складається з двох частин: перша – це ніхто і ніколи не буде вказувати нам, які свята святкувати, яких героїв вшановувати. Це наша внутрішня справа, і нікого не будемо слухати, крім власного серця і здорового глузду. А з іншого боку – поляки - наші сусіди, наші партнери, і я переконаний, що ми побачимо час, коли спільно житимемо і працюватимемо в Європейському Союзі. Зараз хочемо в межах програми Україна-Польща-Білорусь реалізувати якомога більше проектів, щоб конкретними справами демонструвати наш подальший спільний поступ. Також було приємно, що під час вшанування пам`яті українців, які загинули від рук Армії Крайової на території сучасної Польщі, була присутня воєвода Підкарпатського воєводства. А під час вшанування автора державного гімну України Михайла Вербицького у селі Млинах була присутня віце-воєвода Підкарпатського воєводства. Ми готові тут, в Україні демонструвати таку саму шану і повагу до нашої спільної історії. - Як я розумію, навіть у важких ситуаціях ви не боїтеся зустрічатися з людьми і відповідати на різкі зауваження... - Я не ідеальний, і є багато речей, які, роблячи повторно, можна було б зробити краще. Але намагаюся слідувати простому правилу: як тільки я побоюсь вийти до людей, чи якщо люди зможуть поставити питання, на які я не матиму відповіді, це буде останній день мого перебування на посаді голови ОДА. Якщо сьогодні можу вийти до людей, почути про їхні проблеми, і якщо це реально – вирішити їх, а якщо ні – пояснити чому, значить я на місці. Але втікати від людей, ховатись від них ніколи не буду. - Які ситуації були найскладнішими? - Найскладнішою була перша зустріч із родинами загиблих героїв. Тому що ми тут, а їхні діти на небесах. І будь-що пояснити просто нереально. Дякую цим людям, що попри трагедію, попри ту величезну втрату, яку вони пережили, вони залишилися справжніми патріотами. І це велика честь – жити і працювати разом із такими людьми. - Яку допомогу область надає атовцям, їх родинам, фронту? - Ми стараємось допомагати і в межах державних програм: те, що стосується землі, грошових виплат, але головне, стараємось, щоб кожного місяця, кожного тижня хтось із працівників соціального захисту зателефонував до атовця чи до його родини, і, якщо з`явилась якась проблема, щоб допомогти її вирішити. Найголовніше для них - не тисяча чи більше гривень. А відчувати вдячність і турботу суспільства за їхню працю, за їхній вибір, за служіння державі. - Чимало бійців уже налагодили власний успішний бізнес… - Коли ми зустрічаємось із колишніми бійцями АТО, я прошу до співучасті таких успішних людей як Микола Стецьків, як Антон Мільчевич. Бо коли я щось розповідаю, це сприймається по-одному, а коли виходить колишній боєць і каже: «Я разом із вами в 2014-му був в окопах. А зараз, коли ми повернулися з війни, ви сидите дома, а я відкрив своє підприємство і даю роботу таким як ви", – це найкраща мотивація. Тому я вдячний цим хлопцям, бо вони своїм прикладом демонструють, що держава змінюється і дає людям можливість. - Чи багато у нас таких людей? - Вже не одиниці, а десятки… - Згідно з вашою декларацією, ви втричі бідніші від своєї дружини. - Моя дружина каже, що я втричі менше працюю для сім`ї, ніж вона. Якщо брати по-чесному, то в останні три роки моєї роботи так і є (хтось вірить у це, хтось ні). Але той, хто приходить зранку, бачить мене у стінах обласної адміністрації. Той хто приходить увечері, так само, а ефективно працювати і для родини, і для громади, у мене не виходить. Те, що в нас забезпечена родина, це добре, бо ніхто мене не звабить ні ста гривнями, ні тисячею, ні ста тисячами. Мені всього вистачає. Цей період часу вважаємо найщасливішим для себе. Дітки, які навчаються в школі, з нами, батьки, дай їм, Боже, ще багато років життя і здоров`я, – і мої, і дружини – разом із нами. У нас є робота, є дах над головою, авто, ми можемо собі дозволити кожного року поїхати зі сім'єю кудись відпочивати. Що ще потрібно людині? - Якими покупками за минулий рік можете «похвалитися»? - Дружина купила новий автомобіль. Вона мені сказала, що наша «Хонда», якій уже дев`ять років, скоро буде сипатись і нам потрібен новий автомобіль. Правда, вона нікому не розповідає, що купила новий вживаний автомобіль, але я її підтримую, бо вважаю, що автомобіль це не розкіш, а насамперед, безпека. Практично користується автомобілем вона, я їжджу лише у вихідні дні. А те, що він не куплений в автосалоні - не найголовніше. Головне, що він надійний. - Що для вас особисто означає звання «Людина року», яке ви отримали за підсумками 2017-го у номінації «Регіональний лідер»? - Успіх Львівщини. У цій нагороді є доробок кожного із 2,5 млн мешканців. Я це говорив, і то абсолютно щиро, зі сцени Національної опери, де проходило нагородження. Як і успіх нашої великої команди однодумців, які щодня, кожен на своєму місці роблять усе, щоб наша область була дійсно найкращою. - Чи ви сподівались на такий успіх? - Якщо чесно, то я б дуже розчарувався, якби це було не так. Мені хочеться, щоб Львівщина була прикладом у всьому. Я завжди кажу: є два місця – перше і всі решта. Якщо ми – не всі решта, то маємо бути першими. У 2015 році на рахунках Львівщини було нуль гривень, сьогодні там 500 мільйонів - Які перспективи очікують Львівщину цього року? - Думаю, що 2018-й буде кращим і успішнішим, ніж минулий рік. Під час звіту я згадував 2015-й, коли лише був призначений на цю посаду Президентом. Тоді були борги із зарплати, борги за все, а на рахунках Львівщини було нуль гривень. 1 січня 2018-го: зарплата виплачена, борги погашені. На рахунках області 500 мільйонів гривень на нові амбулаторії, спортивні майданчики, проведення ремонтів і реконструкцій у школах і дитячих садочках. Сьогодні у нас величезні можливості. Просто треба вірити в себе і щодня добре робити свою роботу. Нінель Кисілевська Фото: Николаєвич Альона, Укрінформ