Роман Лещенко: «Я, як Голова Держгеокадастру, передам земельні повноваження народу»

27 квітня 2022

У Львівській обласній військовій адміністрації промоніторили житловий ринок Львівщини і надали уряду варіанти щодо викупу для ВПО понад 1200 квартир певної цінової категорії. Про це повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький в інтерв‘ю агентству «Укрінформ». «Сподіваюся, надалі будуть законопроєкти Кабміну, відповідно до яких визначиться максимальна вартість житла для того, щоб можна було викупити більше квартир. Після цього ми вже будемо звертатися до забудовників щодо можливого такого викупу із верхньою межею ціни», – зазначив очільник Львівщини. Максим Козицький також додав, що усі 1200 квартир зараз є вільними, але відберуть на продаж не усі. «Це не означає, що викупимо всі 1200. Ми будемо відштовхуватися від вартості квадратного метра від забудовників. Це вже питання компромісу і виходу на якусь ціну», – пояснив начальник Львівської ОВА. Максим Козицький також розповів про інші варіанти забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб. «Перепрофілювати під житло заклади соціальної сфери державної та комунальної форми власності  – гуртожитки та інтернати. Ми вже взялися за цю справу: для реконструкції таких об’єктів затвердили нову обласну програму на загальну суму 50 мільйонів гривень. І, звичайно, розглядаємо як можливість будівництво нового житла. Зокрема, маємо пропозиції щодо 95 ділянок, з яких 20 уже мають необхідні комунікації. Розглядаємо варіанти котеджних містечок. Ми сьогодні готові залучити представників бізнесу та міжнародні фонди до комплексного розв’язання питання житла для ВПО. У Львові живе понад 200 тисяч переселенців, якщо ми не розвантажимо наш обласний центр, вивільняючи садки, школи, театри, бібліотеки, то не можна буде повернутися до більш-менш нормального життя», – сказав очільник області.

8 квітня 2021

Голова Львівської обласної державної адміністрації Максим Козицький дав інтерв'ю для телеканалу "НТА". Під час розмови із журналістом Віталієм Крутяковим очільник області розповів про стосунки з батьком, сім'ю, роботу на посаді. Поспілкувались і про ситуацію з коронавірусом та вакцинацією на Львівщині.   Про це та більше - у розмові нижче.   

31 грудня 2020

Андрій Годик, перший заступник голови Львівської ОДА, – про підтримку бізнесу під час карантину, програму «Велике будівництво» та розвиток громад у інтерв’ю для газети «Львівська пошта». У непростий карантинний рік підтримка владою бізнесу була вкрай необхідною. Особливо боляче карантин вдарив по малому та середньому бізнесу. Отже, влада у 2020 році втілила низку антикризових заходів. На Львівщині, зі слів Андрія Годика, першого заступника голови Львівської ОДА, за час дії антикризової програми «Доступні кредити 5-7-9%» видали понад 650 кредитів розміром мільярд 180 мільйонів гривень. Ця допомога дозволила підтримати підприємців у таких галузях, як сільське господарство, переробна промисловість, гуртова та роздрібна торгівля, транспорт. Також була ще низка інших допомог: кредитні канікули, податкові преференції, одноразова допомога роботодавцям, які можуть втратити дохід через карантин, виплата на дітей до десяти років. Окрім цього, в області реалізуються дві цільові програми, які передбачають підтримку бізнесу. Це Програма підвищення конкурентоспроможності та Комплексна програма підтримки та розвитку агропромислового виробництва у Львівській області. З Андрієм Годиком спілкувалися про економіку та бізнес під час карантину, програму «Велике будівництво», ситуацію у вугільній галузі, реалізацію проєктів міжнародної технічної допомоги, децентралізацію та розвиток громад у наступному році. –  У зв’язку з пандемією коронавірусу уряд ввів карантин, який боляче вдарив по економіці, зокрема по бізнесу. Які заходи з підтримки вважаєте найбільш дієвими? –  Карантинні заходи найбільше вплинули на мікро-, малий та середній бізнес. Багато людей втратили роботу, збільшилась кількість зареєстрованих безробітних. Уряд від початку карантину розпочав діалог з малим та середнім бізнесом щодо збереження людей на роботі та можливої компенсації для них. Однією з найбільш результативних програм стало надання допомоги по частковому безробіттю під час карантину. Її виплачують власникам малого і середнього бізнесу. Це категорія, яка потребує особливої підтримки, адже від них більшою мірою залежить наповнення бюджетів, збереження робочих місць. Коли програма розпочала свою роботу, Львівський обласний центр зайнятості провів широке інформування через свої філії у районах про таку можливість. Також про неї ми спільно інформували й через ЗМІ. Отже, впродовж року наша область лідирувала за кількістю роботодавців та підприємців, які отримували таку допомогу. Через пандемію багато людей змушені брати відпустку за власний рахунок або працювати неповний робочий тиждень. Завдяки цій допомозі вони можуть перечекати складний час, не звільнятися з роботи. Станом на середину грудня державні преференції призначили понад 19 тисячам роботодавців та фізичним особам-підприємцям. А загалом компенсаційні кошти для допомоги з часткового безробіття вже призначили понад 40 тисячам осіб, з них понад 26 тисяч – наймані працівники. На виплату допомоги з часткового безробіття в період карантину обласну службу зайнятості профінансували на понад 350 мільйонів гривень для виплат роботодавцям для їхніх найманих працівників та фізичним особам-підприємцям. Це рекордний показник по Україні. Окрім цього, діє Програма «Доступні кредити 5-7-9%». Вона запроваджена за ініціативи Президента України та Кабінету Міністрів України для підтримки інвестиційних проєктів мікро- та малих підприємств. Важливо, що програма має три складові: компенсацію відсотків, кредитні гарантії та антикризові заходи. Тут малі підприємства можуть отримати п’ятирічні кредити на інвестиційні проєкти з виробництва ліків, медичних виробів та обладнання і дворічні кредити на поповнення обігових коштів для покриття витрат на оплату праці, орендні та комунальні платежі розміром до трьох мільйонів гривень з компенсацією відсотків до рівня 3% річних. Антикризова програма також дає можливість рефінансувати наявний кредит із компенсацією від держави повної суми відсотків. За час дії програми у Львівській області видали понад 650 кредитів сумою мільярд 180 мільйонів гривень. Тут Львівщина теж посіла перше місце. Ця допомога дозволила підтримати підприємців у таких галузях, як сільське господарство, переробна промисловість, гуртова та роздрібна торгівля, транспорт тощо. Окрім цього, це низка інших допомог: кредитні канікули, податкові преференції, одноразова допомога роботодавцям, які можуть втратити дохід через карантин, виплата на дітей до десяти років. –  Якою була підтримка на рівні області? –  В області реалізуються дві цільові програми, які передбачають підтримку бізнесу. Перша – Програма підвищення конкурентоспроможності. Тут підприємцям, які працюють у галузі деревообробки, виробництва меблів, харчових продуктів, легкої промисловості, коштом обласного бюджету відшкодовується частина відсотків за кредитами. Також у межах програми проводяться конкурси стартап-проєктів для учасників АТО (ООС) в частині придбання устаткування, обладнання та інших засобів виробництва. Надається і ваучерна підтримка бізнесу. Це безповоротна фінансова допомога на маркетингові, консалтингові послуги, інноваційні послуги. Цього року з бюджету області на реалізацію програми виділили 5,6 мільйона гривень та 1,84 мільйона гривень коштів державного бюджету в межах секторальної підтримки ЄС. Друга програма – Комплексна програма підтримки та розвитку агропромислового виробництва у Львівській області. Тут компенсують відсотки за кредитами, а також фінансово підтримують сімейні фермерські господарства. Цього року з обласного бюджету виділили 18 мільйонів гривень на її реалізацію. –  Програма президента України «Велике будівництво» – амбіційний проєкт, який передбачав інфраструктурну модернізацію України. Як цей процес відбувався на Львівщині, що сьогодні вже зроблено? –  Програма стартувала у березні, і кожна область сама визначала об’єкти, які потрібно було побудувати чи відремонтувати. Зрозуміло, що це мали бути важливі соціально-інфраструктурні об’єкти, які б забезпечували освітні потреби, створювали нові робочі місця, покращували комфорт мешканців області. Важливо, що значна частина об’єктів «Великого будівництва» в області – це довгобуди, які роками з тих чи інших причин не могли запустити. Сьогодні ж мешканці вже їздять відремонтованими дорогами, діти здобувають освіту в належних умовах. Завдяки акумулюванню коштів державного, обласного та місцевих бюджетів в повних обсягах вже завершили роботи на 13 об’єктах соціальної інфраструктури. Це 5 дитсадків, 5 шкіл та 3 спортивні об’єкти. Серед шкіл, до прикладу, Дубаневицький заклад загальної освіти І-ІІ ступенів Львівського району. Це один з довгобудів, які вдалось завершити цього року. В межах програми «Велике будівництво» з державного бюджету виділили понад 30 мільйонів гривень. Тепер у школі може навчатись понад сотня учнів. Також садок у селі Зимна Вода. Це один з наймасштабніших проєктів «Великого будівництва» в галузі освіти. І один з прикладів дієвої співпраці місцевої громади та держави. Завдяки 19 мільйонам гривень, які виділили з державного бюджету на цей рік, і понад 8 мільйонам з місцевого бюджету ми змогли завершити всі роботи цього року. Тепер дошкільна освіта стала доступною для наймолодших жителів Зимноводівської ОТГ. Загальна кошторисна вартість будівництва об’єкта – понад 56 мільйонів гривень. Садок розрахований на 160 місць. Серед завершених об’єктів є також школи у Трускавці, у селі Верхнє Синьовидне Стрийського району, Викотах на Самбірщині, Бортятині на Яворівщині. Дошкільні установи: садки у селі Борщовичі, селищі Великий Любінь Львівського району, у селі Чуква на Самбірщині, Рудники Стрийського району. Ще на трьох об’єктах роботи тривають. Загалом завдяки реалізації освітніх об’єктів створили майже тисячу додаткових місць для навчання, з них 453 учнівські та 505 місць для дошкільнят, покращили умови здобуття освіти для 1125 дітей, а також створили додаткові 142 робочі місця для педагогічного та технічного персоналу. Також тривають роботи у восьми приймальних відділеннях опорних лікарень. –  Окрім державної та обласної підтримки, чи залучались кошти міжнародної допомоги? –  Звісно. В області реалізовувалися 48 проєктів МТД, де бенефіціаром є Львівська ОДА. Їх загальна кошторисна вартість – понад 60 мільйонів євро. Також у межах Регіональної програми з міжнародного і транскордонного співробітництва, європейської інтеграції було співфінансовано 12 проєктів сумою приблизно 33 мільйони гривень. Ці проєкти спрямовані на збереження та промоцію історико-культурної та природної спадщини українсько-польського прикордоння, розвиток туризму модернізацію дорожньої інфраструктури. –  Раніше ви працювали у сфері паливно-енергетичного комплексу, зокрема у приватному секторі. Сьогодні ви також куруєте цей напрямок в ЛОДА. Які виклики цього року поставали перед галуззю? –  Найбільшим викликом є питання вугільної галузі. Це виплата зарплати гірникам, оновлення обладнання, збут реалізованої продукції. Це дуже складні питання, які потребують комплексного підходу. Наша позиція тут однозначна – люди мають отримувати зароблені гроші, щоб могти забезпечувати себе і свої сім’ї. Впродовж цього року ми спільно з профільним міністерством, урядом, Офісом президента докладали максимум зусиль, щоб розв’язати питання заборгованості. Попри економічні труднощі, зумовлені пандемією, її вдалось погасити з державного бюджету. Та питання нікуди не зникає. Сьогодні завершується робота над Концепцією трансформації вугільних регіонів. Потрібно розуміти, що це вагомий стратегічний документ, який реалізовуватимуть упродовж декількох років. Тут йдеться і про інвестиційний розвиток, стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу, створення нових робочих місць, опорних закладів, освітніх просторів, перекваліфікацію та навчання. –  Завершилась реформа децентралізації, з 1 січня громади повноцінно набувають нових юридичних прав. Чи вестиме ЛОДА якусь роботу у цьому напрямку? –  Ця робота і не припинялась. Зокрема, департамент економічної політики курував процес формування об’єднаних територіальних громад. Проведено сотні виїздів у райони, консультацій з громадськістю і експертами. Цей процес був дуже складний. Але нашим основним вектором та завданням було створення спроможних громад, які зможуть функціонувати та забезпечувати себе самостійно надалі. Сьогодні ми продовжуємо цю комунікацію через департамент економічної політики, Агенцію регіонального розвитку, інформуємо про можливості, інформаційно роз’яснюємо особливості їхньої діяльності в нових територіальних умовах. Ми залишаємось відкриті до допомоги та співпраці. - Що побажаєте мешканцям Львівщини у новому році? –  Дуже б хотілось, щоб завершилась пандемія і ми всі повернулись до звичного життя. Звичайно, хочеться побажати нашій області розвитку, достатку кожній родині, щоб люди отримували достойну заробітну плату, щоб діти мали якісну освіту. І вірю, що спільними зусиллями можемо це зробити. Разом з цим вкотре звертаюсь до мешканців області із закликом дотримуватись карантинних обмежень, не втрачати пильність. Дбаймо про своє здоров’я та здоров’я рідних.

23 грудня 2020

Голова Львівської ОДА Максим Козицький розповів виданню "Високий замок" про проблеми й перспективи Львівщини. Добігає кінця дуже складний і суперечливий 2020 рік. Для жителів та керівництва Львівщини це був рік суцільних викликів: коронавірусна пандемія вдарила не тільки по здоров'ю людей, а й по економічному потенціалу області. У розпалі — реформа децентралізації, відбулися вибори в органи місцевого самоврядування. Про те, як минув цей рік для Львівщини, чи вдалося приборкати коронавірус, якими будуть «розклади» у Львівській облраді, про особливості нової стратегії області розмовляємо із головою Львівської обласної державної адміністрації Максимом Козицьким. — Пане голово, кінець року практично збігається з вашою річницею на посаді. Як оцінюєте цей рік? — Цей рік для нас усіх був дуже важкий. Коли йшов на цю посаду, не думав, що вимушений буду займатися боротьбою з коронавірусом. Звичайно, медична освіта мені пригодилася, та ми робили все чітко за інструкціями Всесвітньої охорони здоров’я, МОЗ України. У короткі терміни перепрофілювали ряд «ковідних» лікарень — зараз вони наповнені менш як наполовину. Підготували медичний персонал, разом з меценатами забезпечили їх засобами захисту, закупили потрібне обладнання. Ми першими в Україні розпочали страхування медичних працівників, які захворіли на коронавірус. Сьогодні наша область з день може зробити до 3,5 тисячі ПЛР-тестів. А з початком пандемії ми не мали жодної лабораторії, яка могла б проводити таку діагностику. Усі зразки відправляли у Київ. Ми продовжуємо розширювати кисневу мережу у лікарнях Львівщини. Зараз маємо 3 тисячі 645 ліжок для пацієнтів з ковідом. 80% з них забезпечені киснем. Загалом вважаю, на сьогодні Львівщина успішно дає собі раду з коронавірусом. За цей час у нас не було величезних проблем із госпіталізацією, зважаючи на ту кількість людей, які перехворіли в області, а це майже 57 тисяч осіб. — Ще на початку року ви заявили, що відмовляєтеся від премії, яка вам належиться, і передаєте ці гроші на боротьбу із коронавірусом. Досі не отримуєте премії? — Я одразу відмовився від премії і жодного разу її не отримав. Зарплату отримую, бо вона мусить бути нарахована, а далі ці кошти перші місяці скеровував на боротьбу з коронавірусом. — Кажуть, ваша родина витратила понад 10 мільйонів гривень на закупівлю кисневих концентраторів, засобів індивідуального захисту, медикаментів для ковідних лікарень. Це правда? — Не любимо про це говорити. Сьогодні багато бізнесменів допомагають медикам. У такі складні періоди, як пандемія, війна, меценатство — це не просто поклик душі. Це обов’язок, норма. --- Які проблеми, на вашу думку, мають бути вирішені в першу чергу на місцях в умовах децентралізації? — На сьогодні на Львівщині створено 73 ОТГ. Голови деяких з них вперше вступили у свої повноваження. Не всі мають досвід ефективного формування бюджету, структури управління тощо. Тому виникає багато питань, які потребують консультацій. Ми готові їх надавати, і щоб спільно вирішувати проблеми, обмінюватися досвідом, пропонуємо створити майданчик для комунікацій між органами місцевого самоврядування, облдержадміністрацією та центральними органами влади. Такою платформою може стати, скажімо, Агенція регіонального розвитку Львівської області. Основні виклики, що стоять перед громадами, — це прийняття бюджетів, які будуть орієнтовані на людей, їхні потреби, освіту, медицину, економічне зростання. Наступна річ, яку треба налагодити, — надання адміністративних послуг. Якщо людина не стоїть у чергах за довідками, це покращує якість життя. У кожній ОТГ має бути створена мережа ЦНАПів. Також треба звернути увагу на планування діяльності — громада має чітко розуміти, як витрачати свій фінансовий ресурс. До цього треба залучати не тільки новообраних депутатів, голову ОТГ, а й місцевих вчителів, лікарів, бізнесменів, які мають досвід і розуміння діяльності громад. Кожен голова ОТГ має розуміти, що ресурс обмежений, і ми, зі свого боку, можемо допомагати. Бо ж є ще низка державних, обласних програм, і громадам варто брати в них участь. Але вони повинні мати бачення того, як хочуть витрачати кошти. Якщо таке бачення існує, звичайно, ми можемо співпрацювати, і будемо це робити. — Рік на посаді: чим ви у своїй роботі задоволені, чим незадоволені? — Я по життю рідко буваю собою задоволений. Звичайно, багато планів не вдалося реалізувати. Та за багатьма показниками Львівщина виглядає досить достойно. З початку року ми відремонтували 518 кілометрів доріг. З них 278 — це дороги державного значення, 240 — місцевого. Загалом цього року залучили на ремонт автошляхів майже 5 мільярдів гривень. Це рекордна сума за всі роки. Торік цифра була удвічі меншою. Серед наймасштабніших об’єктів — Ясенів — Золочів, Мамчурі — Ясенів, Сокаль — Стоянів, Куликів — Великосілки, Мшанець — Стрілки, Східниця — Верхнє Синьовидне. Щодо доріг державного значення, то показовою є Львів-Пустомити-Меденичі. Там гарні узбіччя, капітально відремонтовані 12 мостів, зроблено п'ять кільцевих розв’язок, якісне освітлення. Так само дорога Східниця-Пісочна. Шестикілометровий Східницький перевал відремонтували вперше за кількадесят років, раніше там хіба латали ями. Частину цих доріг ремонтуємо за програмою президента «Велике будівництво», завдяки якій ми не розпорошували кошти, а займалися об’єктами. На сьогодні вже завершено 13 об’єктів «Великого будівництва», два стадіони на стадії завершення — це стадіон у Буську та спортивний комплекс «Шахтар» у Червонограді. Відтак створено додатково тисячу місць для навчання учнів та дошкільнят, покращено умови освіти для 1,5 тисячі дітей, а також додатково створено понад 140 робочих місць для працівників освіти. — За яким принципом ви обирали ці об'єкти для будівництва чи ремонту — школи, садки, дороги? Можливо, були випадки, коли хтось лобіював конкретного виконавця робіт? —  По-різному можна дивитися на лобізм. Лобізм може бути здоровий і нездоровий. У США, наприклад, лобізм прописаний на законодавчому рівні. У нас цей лобізм може виглядати по-іншому. Але облдержадміністрація чітко дала всім зрозуміти, що, наприклад, школи мають бути побудовані там, де є дефіцит навчальних місць, там, де ми бачимо точки росту. А не там, де комусь вигідно чи зручно. От восени здали в експлуатацію школу в селі Дубаневичах Городоцького району. Її почали зводити у 2016-му, але все бракувало коштів. А діти вчилися в непристосованих приміщеннях, де грибок пошкодив стіни і підлоги. Цього року з державного бюджету на цей об’єкт залучено рекордну суму за всю історію Державного фонду регіонального розвитку — 33 мільйони гривень. Щодо дорожньої інфраструктури, то найперше проводимо її в ті райони, де бачимо «точки росту» зеленого туризму, підприємництва. До прикладу, у червні стартував масштабний проєкт «Мале Карпатське коло». Цей унікальний туристичний маршрут об'єднає населені пункти на межі трьох карпатських областей - Львівської, Закарпатської та Івано-Франківської. З'єднає найкоротшою дорогою наш Сколівський район з Межигірським та Долинським. Усі ці три райони — унікальні своїми природними та культурними об'єктами. Розуміємо, що у зв’язку з ковідом більшість людей у подальшому будуть подорожувати в межах України. Тож цей проєкт згодом залучить в наші громади чималі кошти. Деякі з автошляхів, які ми полагодили, не бачили ремонту десятиліттями. Наприклад, ми ввели в експлуатацію понад 10 км дороги Куликів — Великосілки, що проходить територією Жовківського та Кам’янка-Бузького районів. Її не ремонтували з 1984 року — відколи збудували. А тепер цей відрізок дозволив з’єднати три дороги державного значення — Львів — Рава-Руська, Львів — Радехів — Луцьк та Київ — Чоп в обхід Львова. У найближчому майбутньому хочемо розвантажити в’їзд великого транспорту в місто. За наступні 2−3 роки має бути побудована північна об’їзна дорога Львова. Зараз завершуємо викуп земельних ділянок. — Як змінився інвестиційний клімат в області за рік? — Львівщина і надалі залишається одним із лідерів щодо інвестиційної привабливості. Якщо брати економічну складову, то Львівська область і досі має, навіть за цей коронавірусний рік, 3% зростання ВВП промисловості. Цей рік ми займалися налагодженням контактів і розвитком інфраструктури. Для того, щоб інвестори мали куди входити — індустріальні парки, інфраструктурні об’єкти, прикордонна інфраструктура. Це дозволить створити території, де можна локалізувати іноземні інвестиції. Найпотужніші з інвестиційних проєктів, які створені цього року, — фабрика з виробництва м'яких меблів бельгійської компанії «HIMA» у Бориславі, відкриття заводу з переробки м’яса курей-бройлерів «Агроль» на Золочівщині. — Чи задоволений президент вашою роботою? — Вважаю, що завдання, які ставив переді мною і моєю командою президент, ми виконуємо. Розуміємо, що не може бути по-іншому. Всі програми, які були оголошені на національному рівні, Львівщина виконала. — Ви прийшли на цю посаду з бізнесу. Нещодавно підприємці на зустрічі з вами зауважили, що тепер працювати їм стало легше. Як ви їм полегшили роботу? — Ми наголошуємо, що працюємо прозоро в усіх сферах. Але якщо підприємці кажуть, що їм стало легше працювати, це означає, що ми ще не до кінця реалізували наше завдання. Тому що наша мета — зробити так, аби підприємці сказали, що їм приємно, комфортно працювати у Львівській області, а не «легше». От коли вони скажуть, що їм комфортно працювати, це вже буде результат. —  Ваші попередники часто вживали словосполучення «боротьба з контрабандою». Але зараз про це вже не чути. Вдалося побороти контрабанду? — Це питання правоохоронних органів. Але якщо брати виконання Львівською митницею плану надходжень щодо митних платежів, то він перевиконаний. Чи системно йде боротьба з контрабандою? Так, вона йде системно. Чи вона поборена? Напевно, не до кінця. І ми й надалі будемо приділяти цьому увагу. Цього року зросли платежі в бюджет — при тому, що потік вантажів у зв’язку з коронавірусом явно впав. Це свідчить про те, що справді йде боротьба з контрабандою. — У чому новизна Стратегії розвитку Львівщини на 2021 — 2027 роки? — Стратегія була розроблена в цьому році. До роботи над нею були залучені багато експертів, спеціалістів, інститутів Львівщини, фахівців, які мають авторитет у своїх колах. Цей документ не може бути черговою «паперовою» стратегією. Це має бути документ, реальний щодо виконання. Стратегія має охопити всі основні напрями, аби Львівщина справді розвивалася. Основний наголос у цьому документі — на конкретно спроможній економіці й смартспеціалізації, на якості життя людей. А це освіта, медицина, культура, просторовий розвиток, безпека життя людей, екологія і туризм. Це все речі, які б ми хотіли реалізувати і покращити до 2027 року. Якщо казати конкретніше — це наголос на підтримці сільського господарства, розвитку тваринництва, ягідництва, загалом малого фермерства. Це підтримка малого і середнього бізнесу з можливістю отримання відшкодування відсотків по кредитах, це можливість фінансування стартапів, програма для збільшення конкурентоспроможності малих виробництв. — Для вас, як колишнього бізнесмена, посада голови обласної державної адміністрації була абсолютно нова. Що ви за рік роботи для себе зрозуміли: чи вам сподобалося працювати чиновником? — Звичайно, не можу сказати, що я вже повністю осягнув усі тонкощі державного управління. Але це для мене величезний досвід і можливість подивитися з іншого боку на апарат і державне управління. Зараз я розумію, що мало людям отримувати гідну зарплату, а підприємцям платити податки. Якість життя людей залежить найперше від того, чи правильно витрачаються кошти платників податків, чи належним чином розподіляється ресурс. Намагаємося зробити так, щоб процес витрачання був прозорим і люди могли оцінити самі: чи будуються школи, садочки, дороги, чи покращується якість життя, чи змінюється саме середовище існування. — У вас цього року був ще один виклик — депутатство, участь у місцевих виборах. Це знову ж таки нова робота. Вважаєте, що депутатом зможете зробити більше для області? — Обласна державна адміністрація здійснює делеговані повноваження обласної ради. Усі програми обласного бюджету, які виконуються адміністрацією, приймає обласна рада. І мати можливість впливати на рішення щодо формування самих програм — дуже важливо. Важливо мати право голосу і команду, яка готова обстоювати інтереси громади на обласному рівні. Тому кожен голос в обласній раді важливий. Величезна подяка жителям Львівщини, які підтримали мене, мою команду, президента, що дозволило нам зайняти друге місце на виборах в обласну раду. І ми будемо обстоювати їхні інтереси, будемо робити все, щоб їхній голос почули. — Цікаво, чому партія «Слуга народу» не пройшла у міську раду? — Ми вирішували дуже багато питань, пов’язаних з областю. Напевно, жителі міста більше зосереджують увагу на діяльності міської ради. Вона їм ближче. Хоча вся ця діяльність, пов'язана з коронавірусом, це була спільна діяльність як міського голови Львова, так і обласної адміністрації і уряду. Те саме стосується багатьох програм — освітньої, медичної, децентралізації тощо. Це все були спільні питання, які вирішувалися разом. Але це вибір людей. Як на мене, «Слуга народу» теж непоганий результат показала у Львові, але у міську раду, на жаль, не пройшла. Можливо, з нами в команді йшло мало пізнаваних у місті людей. Але це ще один виклик, над яким будемо працювати. — Ваш однопартієць і заступник Юрій Холод був обраний заступником голови Львівської облради. Після цього почалися розмови в політичних колах, що є якісь негласні домовленості між «Європейською Солідарністю» і «Слугою народу». Чи є ці домовленості насправді? — Обрання Юрія Ігоровича на посаду заступника голови облради — це оцінка діяльності уряду, президента, адміністрації, і це, як на мене, абсолютно правильний результат. Тому що партія, яка займає друге місце на виборах в області, має бути представлена в керівництві обласної ради. Але тут більше не про партійну належність, а про оцінку діяльності. Юрій себе дуже добре проявив на посаді заступника голови ЛОДА, він вів питання спорту, захисту дітей, туризму. Справлявся з роботою і завжди має активну життєву позицію. Був обраний депутатом, і його обрання — це оцінка діяльності не тільки його, а й команди, з якою він йшов. Люди бачать, що ми проукраїнська європейська партія, яка обстоює їхні інтереси. Ми багато чуємо про різні домовленості на всіх рівнях, коли говоримо про коаліції, опозиції, тендери… Наша позиція — не беремо у цьому участі. Ми б хотіли, щоб люди оцінювали нашу діяльність за прозорими показниками. І якщо дивитися на розподіл комісій облради тощо — ми доволі спокійно ставимося до посад. Наше завдання — зробити все, щоб людям жилося краще. Це без пафосу. Наша діяльність і надалі буде зводитися не до партійної належності, а до представлення інтересів людей. Не має значення, чи це «Європейська Солідарність», чи «Голос», «Самопоміч», «Свобода». Якщо вони будуть давати якісні правки до обласних програм, пропонувати речі, від яких Львівщина тільки виграє, ми точно не будемо дивитися на прив’язку до партії, ми точно готові коригувати власне бачення щодо розвитку. Тому що ми відкриті і незашорені в цих питаннях. — Як гадаєте, вам буде легше працювати з новим скликанням обласної ради? — Вважаю, в нас є хороша перспектива щодо співпраці. Тому що прийшло дуже багато нових людей з різних партій, які хочуть показати Україні, що Львівщина передова область, що тут комфортно жити, працювати і вести бізнес. Я спілкуюся з людьми і бачу, що вони орієнтовані на такий результат — незалежно від партій. Тож думаю, що в нас буде співпраця в обласній раді щодо основних питань, і точки дотику будуть знайдені.

21 грудня 2020

Повний текст інтерв'ю Президента України Володимира Зеленського The New York Times. Розмова відбулася 16 грудня 2020 року. – Пане Президенте, добрий день. Дякую за ваш час. З прийдешнім вас. Які плани на 2021 рік, які головні проблеми потрібно буде вирішувати в Україні? – Ви почали з найскладнішого питання. Раніше я жив глобальними планами. Коли став Президентом України, крім стратегічних, великих напрямків, на жаль, ми всі з вами отримали ковід, і ми всі живемо сьогоднішнім днем. Щоранку я прокидаюся й отримую моніторинги: з сьомої ранку окремо від Міністерства охорони здоров'я, окремо від Прем'єр-міністра, окремо від РНБО отримую (інформацію. – Ред.) з різних регіонів, де скільки людей захворіло, де скільки, на жаль, померло. Я вимагаю, щоб у мене були детальні цифри – хто помер, який вік, скільки медиків, яка кількість поліцейських, який відсоток учителів, усіх контактних людей, ті, хто потенційно мають більше контактів і можуть бути носіями. І, звісно ж, кількість дітей – хворих і померлих. Але, слава богу, статистика щодо дітей і в нас, і в усьому світі мінімізована, тому що діти легше все переносять. Сьогодні з ранку настрій у мене кращий, бо ми вже тижнів зо два-три поспіль отримуємо статистику, скажімо так, стабілізації цієї складної ситуації. Тому що приблизно місяць тому в нас почалася хвиля, і ми отримували щоденний приріст +1000 хворих. На 40 мільйонів – це багато, я вважаю. І хоч мене й заспокоюють медики, що це нормально порівняно з іншими країнами Європи, але ви ж знаєте, що перш за все ти дивишся, що в тебе, як то кажуть, що у твоєму домі, а потім – що в сусідів. Важливо, що в сусідів, але все-таки кожен думає про свій дім. Тому наразі ось така ситуація. Зараз знизився відсоток смертності, це хороший сигнал, тому що коронавірус мутує, можливо, він слабшає або людський організм адаптується – тоді це маленький відсоток смертності. Але я вважаю, що тут заслуга медичної системи та медиків, яким доводиться справлятися швидше. Швидкість дуже важлива в цьому питанні, тому що ми боремося за життя людей. На жаль, констатую, що медична система в Україні була розвалена. – У мене ще питання щодо вакцини. Але спочатку я хотів би запитати про ваші завдання в країні. Ваш колишній очільник Адміністрації (Офісу Президента. – Ред.) Андрій Богдан сказав, що у партії «Слуга Народу» немає більше вирішального голосу в Раді. Як вам вдасться виконати всі завдання? Ви готові, якщо буде потреба, співпрацювати з партією Петра Порошенка «ЄС»? – Перше питання було складне, а друге – не дуже приємне. Це нормально, це життя. Давайте я відразу відповім щодо планів, тобто про те, як їх реалізувати, тому що дійсно деякі з них пов'язані з голосуванням. Плани. Перше – ми за 28 років вперше відкрили ринок землі, ухвалили важливі законопроекти в цьому напрямку. Було все – страйки, політичний вплив різних фінансових груп, правда, абсолютно ніхто не хотів, щоб ми ухвалили законопроект про землю – основний законопроект на сьогодні. Земельна реформа вже почалася – вперше за 28 років. Це велике досягнення. Друга історія – це інфраструктура, якої, я вважаю, в країні не було, точніше, вона була, але за неї було дуже соромно, доріг в Україні не було. Коли ми кажемо про наступний крок, я говоритиму про інвестиції, про концесію й так далі. А щоб когось запрошувати, треба розуміти, що людина повинна якось до тебе долетіти й доїхати. І тому потрібно робити інфраструктуру – це вітрина. Багато звинувачень на мою адресу, мовляв, під час пандемії я приділяв багато часу інфраструктурі. Зараз люди побачили, що наші швидкі почали добиратися до хворих швидко. Наші МНС (пожежні машини) почали доїжджати швидше. А в нас, на жаль, таке було – на сході України була велика пожежа, й траплялися випадки, коли не могли дістатися. А зараз не за добу можна доїхати, а з'явилася можливість добиратися за хвилини. Коли гасили пожежі, ми зберегли величезну кількість життів. Зараз ми бачимо, що інфраструктура важлива. Ми вже зробили, й це підтверджено, чотири тисячі кілометрів доріг у цьому році, що перевищує загальну кількість кілометрів доріг, зроблених за попередні 10 років. За рік зробили в 10 разів більше, ніж за десять років у сумі. Це, я вважаю, правильний крок. Скажу чесно, я цим дуже пишаюся, вважаю, що тут усі ми спрацювали. Не можна зупинятися. У нас дійсно є шанс за чотири-п'ять років побудувати в Україні всі інфраструктурні вузли. Ми побудували багато мостів, що теж важливо. До речі, інфраструктуру будуємо, починаючи зі сполучення з окупованими територіями. Туди теж тепер добираються гуманітарні вантажі як з України, так і від Червоного Хреста. Там ми просто побудували мости, відкривали КПВВ – контрольно-пропускні пункти, цього не було. Те саме зробили на території, що прилягає до окупованого росіянами півострова Крим. Там теж відкрили сучасні КПВВ, люди приїжджають, вони можуть там отримати всі адміністративні, фінансові послуги, відпочити, прийняти душ. Це важливі зміни й важливі реформи не тільки в законах, на словах, а й на ділі. Далі – інвестиції, це кров для організму. Я вважаю, що Україна без них помре. Інвестиції потрібні. Зробили великий майданчик для приватизації, кілька тисяч підприємств передані до Фонду державного майна, який займається приватизацією. Мала й середня приватизація «полетіли» – з точки зору швидкості всі плани перевиконані. Щодо великої приватизації – вона була заборонена на час ковіду, тому трохи зупинена, але там багато робиться. Проголосували важливий закон про концесії, яких не було. Вже кілька портів України передані іноземним інвесторам, укладені договори, вони вже вкладають гроші. Також підійшли до дуже важливого стратегічного етапу – знайшли баланс серед правоохоронних органів, і буде запущена реформа Служби безпеки України, яка не займатиметься економікою. Ми запустили та фактично вже закінчили реформу Генеральної прокуратури. Там не лише закон – переформатували багато, прокурори пройшли конкурси. Ми запустили Вищий антикорупційний суд, і вже є вироки – він працює понад рік. Моя інавгурація як Президента була у травні, а 5 вересня ми запустили Вищий антикорупційний суд. Я вважаю, що це важливо, тому що болюче місце в Україні – це суди, і зараз є Вищий антикорупційний суд, зараз ми «воюємо» з деякими суддями Конституційного Суду, які хочуть зруйнувати антикорупційну структуру в Україні. У них нічого не вийде. Ми все це переформатуємо. І наступний великий етап – це глобальна судова реформа в Україні, яку ми почнемо втілювати з наступного року, тому що вже підготовлено багато законів, підготовлені етапи впровадження цих реформ. Потроху рухаємося. Скажу відверто, через пандемію багато грошей, які йшли на інфраструктуру, ми перенаправили на медицину, підвищили заробітну плату лікарям. Усі лікарі, які борються з ковідом, сьогодні отримують 300% своєї заробітної плати. Кажучи про Порошенка, ви згадували Андрія Богдана, його слова щодо більшості. Так, є вплив великих фінансових груп, яких іноді називають олігархами, на всіх депутатів усіх партій. Дійсно, нікому не вигідна більшість партії «Слуга Народу». Але відповідь проста: закони голосуються, і результат – на табло. Сьогодні ми можемо дивитися на результат: закони голосуються. Справді, це набагато складніше, ніж було спочатку. Але ви повинні розуміти, що занадто багато інтересантів, щоб гальмувати реформи, які хоче робити Президент з партією. Зрозуміло, що в партії люди різні, і всі люди живі, на когось впливають – по-різному, психологічно. Хочуть впливати всі фінансові групи, серед іншого й фінансові групи Медведчука, Порошенка, які також представлені в парламенті. Тому щодо відповіді на друге питання, чи готові ми співпрацювати, – я не розумію, з ким. З олігархом Порошенком я не готовий співпрацювати. Якщо в межах депутатського корпусу хтось пропонує якісь хороші ініціативи, то я знаю, що всі депутати між собою співпрацюють. Все, що на благо України, – окей. Все, що пов'язане з якимись речами, з лобізмом або ризиками для України, – я не готовий. – Стосовно олігархів. Ви сказали під час виборчої кампанії, що переможете корупцію. А корупція – це інструмент олігархів. Чи вважаєте ви, що для перемоги над корупцією треба перемогти олігархів? – Однозначно. Розумієте, це питання, яке хвилює всіх. Мене хвилювало як громадянина. Я вважаю, що в олігархів у цьому цивілізованому світі є два виходи: олігархи стають великим бізнесом, і тоді вони не мають впливу ні на політику, ні на засоби масової інформації. Тоді, якщо вони платять податки й забезпечують робочі місця, у держави з ними прекрасні робочі відносини. Якщо фінансові групи мають політичний вплив, постійно займаються лобізмом, мають ЗМІ, у яких вони не просто міноритарії, а контролюють інформаційну політику, вони з великих підприємців перетворюються на олігархів. І тоді держава повинна з ними боротися. Що в нас. Я вам сказав, що вони представлені у Верховній Раді, і, на жаль, мушу констатувати, що власниками всіх телевізійних груп сьогодні є такі великі підприємці, як ми їх з вами називаємо, олігархи. Коли цим речам державі вдасться запобігти, тоді ми переможемо олігархів. Чи переможемо ми повністю корупцію після перемоги над олігархами? Ні. Тому що не тільки такими засобами перемагається корупція. Я вважаю, що передусім потрібна цифровізація, тому це окремий напрям, яким ми займаємося. Менше контакту людини з чиновником – більше цифрових напрямків. Ми вже зробили багато всього: і водійські посвідчення, і цифровий паспорт. Ми в цьому перші у світі. Таку річ ми швидко зробили: зараз усі дотації, які буде отримувати малий бізнес, – вони знову отримуватимуть їх в електронному вигляді. Ось цей наш великий портал під назвою «Дія» – ресурс, на якому всі ці права, паспорти, закордонні паспорти тощо, – ми все зосереджуємо на ньому, і вже сьогодні на ньому буде такий додаток, коли весь наш постраждалий малий бізнес зможе отримати гроші, зареєструвавшись там, якщо ми запровадимо локдаун. – Коломойський відкрито критикує антикорупційні вимоги МВФ щодо регулювання у банківській сфері, він казав про розворот України до Росії. Що ви робите зараз, щоб показати, що не поділяєте його поглядів? Якщо ви їх не поділяєте... – Я не впевнений, що повинен щось показувати, тому що показують зазвичай ті, хто хоче на публіку продемонструвати недостовірність своїх внутрішніх рішень. Я вважаю, що держава чітко позиціонує свою політику. Ігор Коломойський не є Президентом. І виступати від України, від імені Президента України, від уряду України він не може. Це заяви одного з бізнесменів, одного з олігархів. Щодо наших стратегічних партнерів, то Україна обрала собі стратегічних партнерів – ЄС, Альянс (НАТО. – Ред.), США – це наші важливі партнери, які підтримують нас і в санкційній політиці проти російської агресії на Донбасі. Що ж до мене особисто, то моя позиція зрозуміла й пряма: ми, звичайно ж, хочемо бути незалежною, сильною країною. Звичайно ж, ми хочемо бачити себе в межах Європейської спільноти, всередині ЄС. Звичайно ж, ми вдячні США, які нас підтримують, це наш стратегічний партнер. Ми стали партнером з розширеними можливостями НАТО. Це дії, не слова. І великі дії, тому вони ведуть до результату. І заяви будь-кого не можуть впливати на думку суспільства щодо геополітичного напряму України. – Його (Ігоря Коломойського. – Ред.) позиція щодо реформи, просування ідеї «соросят» на його телеканалі. Як ви можете показати, що він не впливатиме на реформу у банківській сфері? – Стосовно банківської сфери... Ми ухвалили дуже складний закон щодо неможливості впливу ззовні на банківський сектор. Дався він нам дуже складно, ухвалювали його дуже довго. Тут я хотів би, щоб міжнародні партнери проаналізували всі партії, які не голосували за цей закон. Мені здається, там є відповідь. Тому що іноді, декларуючи свою демократичну або проєвропейську позицію, деякі так звані проєвропейські партії в стінах парламенту України не голосували за цей законопроект. Мені здається, що ось це – ще один показник не порожньої риторики, не порожнього політиканства, а реальних дій. Я вважаю, що ми перемогли на цьому напрямку, тому на банківський сектор ніхто, включно з паном Коломойським, на сьогодні не може впливати. Національний банк є незалежним. Монетарна політика і взагалі політика Національного банку на сьогодні незалежні. Вони мають повну підтримку від мене. Це стосується й антикорупційних органів. Вони чудово розуміють, що я їх не «ламаю», не втручаюся в їхні серйозні кейси. Скажу чесно, вони до мене, навпаки, звертаються по підтримку і в дуже складних ситуаціях цю підтримку одержують. Хоча я не втручаюся в діяльність правоохоронних органів, але іноді звертаюся до них, кажу: «Давайте прискорювати процеси, тому що є відчуття, що іноді по серйозних кейсах ви затягуєте процес». Адже на людину можуть впливати, коли вона дає цю можливість. Мені народ дав такий мандат віри й довіри, що я вважаю, що з цим мандатом на мене ніхто впливати не може й не здатний. – У новому році в Сполучених Штатах буде новий Президент. Якими ви бачите відносини між США та Україною? – По-перше, я хочу подякувати США в цілому за постійну двопартійну підтримку, а також за підтримку і Сенату, й Конгресу. Ми стратегічні партнери. Мені здається, що ставлення США до України – це так само, як ставлення США до демократії. Незалежно від того, який Президент, він завжди поважатиме демократію, і точно так само, незалежно від того, який Президент, завжди буде таке ставлення до України. Принаймні мені так здається. Самі жителі США не дозволять антиукраїнську риторику будь-кому, хто представляє владу, тому що Америка показує на ділі свою підтримку, ми вдячні за санкційну політику – вона серйозна. І про кримські санкції, і про «Північний потік» – це для нас було стратегічно (важливо. – Ред.), і це було дуже складно. Щодо «Північного потоку», то США тут точно зіграли головну скрипку. Тому я повинен подякувати за це Сполученим Штатам періоду Дональда Трампа і його адміністрації. Я вдячний за те, що ми стали партнерами НАТО з розширеними можливостями, за всі санкційні дії проти Росії, а також за навчання з НАТО. Наші відносини не припиняються. Що стосується економіки, я вважаю, що цих відносин було замало. Мені дуже сподобалися меседжі нового Президента, пана Джо Байдена, який заявив про те, що в них, його команди, є концепт глобального стратегічного бачення безпеки у Європі. І, звісно, це дуже важливо для нас. Тому що якщо ми говоримо про безпеку у Європі, то єдина війна в Європі на сьогодні – це війна на Донбасі. Це війна, війна саме України. Новий Президент Джо Байден, мені здається, знає Україну краще, ніж його попередник, бо ще до свого президентства він, так би мовити, мав глибокі відносини з Україною й добре розуміє росіян, добре розуміє різницю між Україною та Росією і, мені здається, добре розуміє ментальність українців. Це дуже допоможе посилити ці відносини й додати в процесі врегулювання війни на Донбасі й деокупації наших територій. Мені здається, США можуть сильно додати, дуже сильно. – У скандальному випадку з імпічментом ви опинилися між Трампом і Байденом. Тепер, коли вибори пройшли, чи думаєте ви, що Україна буде вільна від американської політики? Ви цьому раді? Як ви вважаєте, після того, як вибори в Америці відбулися і змагання між Трампом і Байденом вже в минулому, чи може бути Україна вільна від цього конфлікту? – Якщо чесно, я не вважаю, що Україна була об'єктом цього конфлікту, це все-таки внутрішня політика Сполучених Штатів. Я не раз говорив, що не хочу, щоб Україна суб'єктивувалася в цьому напрямку, тому що це не наша країна. Ми прекрасні партнери. Але партнери де? Давайте будемо прекрасними партнерами в геополітиці, в економіці між нашими країнами, але точно не між особистостями, тим більше між двома претендентами на посаду наступного Президента США. Тому я не вважаю, що ми були в цьому конфлікті. Окей, нас затягували. Але я вважаю, що ми поводилися достойно, як належить незалежній країні, навіть незважаючи на те, що вона територіально й чисельно менша, ніж США. Я мав на увазі, що важливо залишитися геополітичним партнером і посилити економічний напрямок, якого мало між нашими країнами. Хоча там обіг близько 6 мільярдів був у 2019 році, хоча все-таки у нас велика країна, у нас є інтерес в LNG, сільському господарстві, машинобудуванні, залученні американських технологій, у нас є інтерес в обміні досвідом і в IT-сфері, тому що у нас хороші фахівці, і в Сполучених Штатах Америки вони теж сильні. Робити якісь великі речі, відкриття в майбутньому – ось інтерес взаємодії зі США, ось чого, мені здається, не вистачало тривалий час Україні та США. Ми – космічна держава, Сполучені Штати Америки теж, ми можемо згадати ті ж дев'яності роки, коли у нас був політ космічного корабля з нашим першим українським космонавтом Каденюком, і тоді разом зі США, з партнерами готувався кейс. Минуло понад 20 років, а більше якихось таких відкриттів у науці, в мистецтві, в технологіях, у медицині, таких глобальних сучасних речей не було. Ось куди треба рухати таланти однієї й іншої держави. – Вам би хотілося, щоб США відігравали активну роль у переговорах у врегулюванні конфлікту з Росією? Чи повинні Сполучені Штати брати участь у Нормандському форматі? – Дуже хотів би. Ви знаєте, ми дуже не хочемо топтатися на місці. І дійсно, в Нормандському форматі, який породив Мінські угоди, ми зробили важливі, я вважаю, кроки вперед. У нас зараз дійсно в десятки разів менше загиблих і поранених. Однак Донбас вмирає без України. Присутність там окупаційних військ вбиває технології, освіту, медицину, є екологічні катастрофи у зв'язку із затопленими шахтами, мародерство й розпиляні на метал заводи, які там були. Ситуація страшна, тому я кажу справедливо – Донбас без України вмирає. Тому я вважаю, що Сполучені Штати Америки можуть дуже сильно вплинути. Я вважаю, що посилити наші переговори в Нормандському форматі міг би Президент Байден, знову ж таки тому, що він добре розуміє питання України та Росії. По-друге, він говорив про безпеку у Європі, і, по-третє, ми вважаємо, що говорити просто про фінал війни вже мало. А що робити потім? Нам потрібна реінтеграція Донбасу. А щоб реінтегрувати Донбас, потрібні сильні компанії, сильні технології, безпека та гроші. І тут, я вважаю, ми не впораємося самі. І ми бачимо вільну економічну зону на території Донбасу, щоб там були певні преференції для того, щоб зайшов бізнес. І тут ключову роль могли б відіграти Сполучені Штати Америки. Ну й ми розуміємо, що Сполучені Штати Америки на сьогодні – гарант безпеки у світі, серйозний стратегічний гравець, тому такі кроки могли б прискорити фінал війни на Донбасі і початок великого будівництва, великої реінтеграції Донбасу. Є ще один кейс. Я вважаю, що однозначно не обійтися без Сполучених Штатів Америки в питанні Криму, тому що питання Криму та його деокупації не перебуває на порядку денному Нормандського формату та Мінських угод. Шість років це питання було в повітрі, і дійсно, Європа та Сполучені Штати Америки опційно робили все можливе, але кроки з деокупації має робити відповідний союз держав, союз лідерів, у якому буде визначена карта всіх кроків з деокупації Кримського півострова. Зараз ми створюємо «Кримську платформу» і, звісно, хотіли б у ній бачити ті країни, які будуть ключовими гравцями, ключовими гарантами повернення та деокупації Криму. Повернення Криму і нашої територіальної цілісності. І США могли б бути лідером у цьому напрямку. – Ви сказали, що Байден має великий досвід роботи з Росією та Україною, Східною Європою. Наскільки цей досвід міг би бути корисним для України? Чи маєте ви додатковий коментар? – У якийсь момент ми, на жаль, втратили спецпредставника по Україні у США Курта Волкера, він робив дуже важливі сполучні кроки і міг спілкуватися як з Україною, так і прекрасно спілкувався з Російською Федерацією і знав усю інформацію не з чуток. Я вважаю, що втрачена позиція, але такий спецпредставник або такий орган повинен бути. Дуже важливо – обрати таку людину, яка здійснюватиме потрібні кроки, яка розуміє українську ментальність. Важливо не помилитися в цьому кадровому питанні. Тут Президент Байден має всі максимальні шанси, тому що він багато працював з Україною, він – практик і розуміє менталітет, розуміє важливі моменти, пов'язані з реформами. Знаючи реформи в Україні, він розумітиме й зможе відрізнити реальну інформацію від фейків. Це дуже важливо, щоб не розірвалися стосунки між Україною та США. Важливо розуміти, що реально відбувається. І тому мені здається, що ось це розуміння новим Президентом США реальності в Росії, в Україні, у Європі дасть велику можливість вирішення всіх конфліктних завдань. – Чи вважаєте ви, що втручання Туреччини у війні в Карабасі, перемога Майї Санду в Молдові й протести у Білорусі – приклад того, що Росія втрачає вплив у колишніх радянських республіках? – Ми це добре розуміємо, тому що ми тут прожили життя, і конфлікт Нагірного Карабаху пам'ятаємо довгі десятиліття. І ніхто не радів, коли гинули люди, звичайні громадяни з обох сторін цього конфлікту. Але порівнювати військовий конфлікт між Вірменією та Азербайджаном і між Україною та Росією неможливо, тому що ми розуміємо, наприклад, що таке різна ментальність і різне віросповідання, різні релігії. Це те, що там. Складний конфлікт заснований на цьому. Щодо нас – у нас люди, які захищають Україну на Донбасі, розмовляють як російською, так і українською. Питання мови у нас не стоїть, у нас люди воюють за незалежність своєї країни. Потім – у нас люди воюють з людьми такої самої релігії. Буває й таке. Тому порівнювати неможливо. Це найтрагічніше і найсмішніше – коли був окупований Донбас, казали, що у Донбасу забирають російську мову. Це була просто сильна інформаційна атака Російської Федерації. Приклад, який я вам навів, коли люди, що розмовляють російською, захищають незалежність України. То як вони можуть забирати російську мову в Донбасу? Україна ж, я вважаю, нічого не порушила у відносинах з росіянами. Світ давно має бути ліберальним і вирішувати питання в законодавчому полі, а не з автоматом у руках. Стосовно послаблення впливу Росії – не знаю. Скажу вам як суб'єкт такого конфлікту, тому що я Президент України й бачу, що вони (представники РФ. – Ред.) є, я бачу їхню присутність. І вони також є суб'єктами – разом з Україною – в Мінських домовленостях. І суб'єктом цієї війни. Поки це є, поки вони є суб'єктами війни, я не бачу, не спостерігаю того, про що ви говорите. Щодо перемоги Майї Санду на виборах, то скажу вам відверто, народ, Молдова обирають того, кого вони хочуть. Але до виборів відкриту підтримку комусь із кандидатів Україна давати не могла. До того, як Майя Санду стала Президентом, вона як Прем'єр прилітала в Україну, і я зустрічався з нею і знаю її позицію щодо Криму, і мені її позиція щодо України в цілому, щодо війни на Донбасі зрозуміла набагато більше, ніж позиція попереднього Президента Додона. Я з Майєю із задоволенням зустрівся. Більше контактів з іншими лідерами влади або колишньої влади в Молдові у мене не було зі зрозумілих причин, які я вам щойно пояснив. Я підтримую Майю, вона це знає. Я говорив їй це й до виборів – який би не був результат, ми вас підтримуємо, мені дуже симпатична Молдова в цілому з таким лідером, і я бажаю їй демократичного розвитку. Молдова цього заслуговує. – Питання в тому, а що, коли Росія веде більш обережну політику, і чи відкриється через це можливість досягти миру на Донбасі? Чи бачите ви якісь зміни, які показали б, чи відкриється вікно можливостей на Донбасі, чи ні? – Усі конфлікти, які існують сьогодні у Європі, де так чи інакше є присутність Російської Федерації, я вважаю жахливими і, звичайно ж, дуже всім бажаю, щоб це закінчилося. Всі ці конфлікти – це показник того, що всюди, де була «заморожена» територія – це Придністров'я, це Абхазія, це Донбас, це Карабах, – всі ці території з роками програють у розвитку, програють економічно. Але найстрашніше – програють люди. Коли я кажу, що програють люди, я маю на увазі і людей, які живуть на цих окупованих територіях. Вони програють тому, що розривають стосунки з центральною частиною їхньої країни. Вони «в повітрі», не розвиваються, вони страждають, і найстрашніше, що вони просто доживають життя, не отримуючи від нього задоволення, і вони прирікають всі наступні покоління на таке життя. Життя в ізоляції в той момент, коли сучасний світ ширший і набагато прекрасніший. Тому я вважаю, що весь цей напрямок не має жодного результату в майбутньому. Але всі ці конфлікти не можуть зрівнятися з конфліктом між Україною та Росією, тому що ми дуже великі. Україна дуже велика. І те, як ми захищаємо нашу країну – на самому початку ми показали, що окупувати Україну неможливо. Всі помруть тут, але незалежність нашої країни ніхто не віддасть. – У мене питання щодо цього. Ви готові виконати вимоги Росії та змінити Конституцію, виключити НАТО як ціну за мир? – У Мінських угодах про членство в НАТО нічого немає, в Нормандському форматі нічого про членство в НАТО немає. Стосовно змін до Конституції в напрямку децентралізації ми говоримо: це згідно з Мінськими угодами, на це ми готові. Змінювати Конституцію в тому напрямку, про який ми іноді чуємо в медіапросторі від Російської Федерації, – тут вони знають мою позицію, я говорив Путіну прямо, що тут я не згоден. Я розумію, що ми хочемо окремі повноваження, право вибору, щоб ніхто потім не спекулював на питаннях мови, щоб жителі Донбасу розмовляли, як вони хочуть, – будь ласка, на всі ці речі, я вважаю, що ми повинні бути максимально ліберальними. Всі зміни за «Мінськом» у межах децентралізації в Конституції – ми це робимо. Я це говорив Президенту Російської Федерації на зустрічі в Нормандському форматі. Ми це будемо робити, незалежно ні від чого. Ми хочемо, щоб на місцях у людей було більше повноважень, більше вибору, щоб вони розпоряджалися грошима, а не отримували від центральної влади завдання, що постійно спускаються. Ми це й так робимо. Якщо захочемо в цьому напрямку Донбасу більше преференцій, ось такі компроміси можуть бути – це нормальні компроміси, без компромісів війна не закінчиться, я це розумію. Але скрізь має бути логіка. В усіх діях, в усіх компромісах має бути логіка. Логіка і результат. – Чи буде потрібне для миру на Донбасі велике перемир'я між Росією та Заходом, чи миру можна досягти навіть у тому разі, якщо те, що деякі називають «новою холодною війною» між Заходом і Росією, триватиме? Чи можна досягти миру в Україні й наскільки це тісно пов'язано, що його не досягти без глобального миру між Заходом і Росією? – Я не дуже люблю розмірковувати про глобальні речі. Я хочу пояснити свою позицію. Коли ми говоримо, що Сполучені Штати Америки сядуть за стіл з Російською Федерацією і вони домовляться про все, про весь світ – я в це не вірю. Тому що багато різних інтересів, і треба не забувати, що кожна маленька країна має свою незалежність і своє бажання. І великі гравці ніколи не зможуть домовитися в цілому про все, тому що в кожної країни є своє «я». І я, Президент України, не хотів би, щоб стосовно миру на Донбасі й умов цього миру домовлялися якісь глобальні гравці. Для нас важливо бути за цим столом переговорів, тому що без нас неможливо домовитися. Тому що суб'єктом цієї домовленості є Україна. – У мене одне питання щодо вакцини. Переговори про закупівлю вакцини Pfizer – вони були зупинені через нещодавню заборону експорту препарату зі США? Якщо російська вакцина «Супутник» задовольнить вимоги України, ви дозволите її виробництво на території вашої країни? – Ендрю, я вам спробую пояснити все, що в принципі відбувається зараз з вакциною. Я думаю, ви добре знаєте це питання, але я скажу, оскільки теж глибоко цим займаюся щодня. Я зіткнувся з тим, що втрачені позиції України у світі та Європі з точки зору пріоритетності країн. Ми не входимо до списку країн, які першими отримують вакцину. Я не знаю, скільки десятиліть втрачено за час незалежності, але це є, і я визнаю цей факт. Я з цим борюся. Тому тут ми повинні бути, скажімо так, акробатами в політиці, щоб примудритися якимось чином потрапити в пріоритет країн, повинні бути дуже гнучкими, дипломатичними. Звичайно, я б цього не хотів, звичайно ж, будь-який закон, який блокує експорт вакцин, я як Президент не можу підтримувати просто тому, що це ще один крок до того, що ми можемо бути в кінці черги з вакцинації, а значить, більше українців загине. Я не можу підтримувати будь-яке подібне законодавство будь-якої країни, навіть якщо це наш стратегічний партнер, незалежно ні від чого. Я вважаю, що саме США та Велика Британія сьогодні могли б дуже сильно вплинути на те, щоб Україна була в пріоритеті країн Європи, які отримують вакцину першими. Я вважаю, що це питання може стати ще одним геополітичним ударом, це буде ще одна найсильніша інформаційна війна з боку Росії, й тут уже все в руках Сполучених Штатів Америки. Чому? Тому що вакцину «Супутник» сьогодні пропонують у суспільстві і в інформаційному просторі України. Російська Федерація використовує для цього телеканали, зокрема українські, які є союзниками політики Російської Федерації. Звичайно, пояснити українському суспільству, чому якщо Америка та Європа не дають тобі вакцину, ти не повинен брати її у Росії, – будь-якій людині, яка помирає, пояснити це неможливо. Інша річ, що ми не повинні допускати того, щоб Україна брала російську вакцину, яка не пройшла всі випробування. У нас з вами немає реальних доказів, що ця вакцина має стовідсотковий позитивний ефект. Більш того, я не можу взяти відповідальність за вакцину, наслідків дії якої ми не знаємо. Україна передусім базує своє рішення на тому, щоб вибрати безпечну вакцину. – Ви готові брати «Супутник», якщо він буде безпечний? – Все дуже просто. Україна рятуватиме своїх людей, Україна боротиметься за те, щоб наші партнери дали нам вакцину, яка підтверджена – Moderna, Pfizer, AstraZeneca. Це те, що підтверджено. Ми розуміємо, що деякі з цих компаній мають заводи по всій Європі і навіть у Російській Федерації, наскільки мені відомо, тому тут питання передусім у якості вакцини. – Ми багато чого обговорили. Я дуже вдячний і радий, що ви виділили час. Повернемося до ситуації з пострадянськими країнами. Ви найголовніший демократичний лідер на пострадянському просторі. Чи відчуваєте ви конкуренцію з Путіним або (лідерами. – Ред.) будь-яких інших країн, наприклад Грузії, Білорусі, які прагнуть до цього? Якою ви бачите вашу роль на цій території? – Я хотів би, щоб ми закінчили війну на Донбасі. Я думаю, це буде дуже серйозний крок до фіналу подібних конфліктів на пострадянському просторі. Я дуже хочу добитися цього й докладаю для цього всіх зусиль. Я вважаю, що мій досвід, у разі позитивного результату, і досвід моєї команди буде незамінний у майбутньому. Я думаю, що це буде дуже хороша допомога іншим країнам, тому що я розумію всі нюанси й деталі, як страждають люди і де їм потрібно допомагати, (які потрібні. – Ред.) гуманітарні кроки. Бо війна у нас, вона не десь. Щодо лідерства, то я дуже спокійно до цього ставлюся. Я хотів би, щоб лідером серед цих країн була Україна як суб'єкт, як країна, як сильна держава, як прозора держава без корупції. Це було б, на мою думку, найбільшою нагородою для мене й для нашого народу. Це важливіше, ніж якась амбіція якогось одного президента в історії великої країни. – Є питання, яких я не поставив, або предмети, яких ми не обговорювали, які ви вважаєте важливими для американської аудиторії з точки зору того, що скоро у нас змінюється Президент? – Мені здається, є важливі речі, про які ми дуже мало говорили під час зустрічі з Дональдом Трампом. Я сподіваюся, що при зустрічі з Джо Байденом у мене буде можливість обговорити це повністю і, найголовніше, – реалізувати. Я хочу, щоб наші плани зі США, насамперед економічні, були реалізовані під час моєї каденції і каденції нового Президента США. Перш за все, я хотів би запросити його до України. Мені здається, це дуже важливо, тому що Президента стратегічного партнера в нашій країні дуже чекають. Стосовно економічних речей, звичайно ж, я хотів би, щоб американський бізнес потужно зайшов в Україну. Я хотів би, щоб ми відчули інвесторів, і ми готові допомагати. Я особисто готовий допомагати, з мене, як кажуть у нас, корона не впаде. Я готовий говорити з будь-якими інвесторами. Всіма: в енергетику, у фінансовий сектор, в напрямок сільського господарства. Плюс, в IT дуже хотілося б якихось речей, які вже є у Сполучених Штатах Америки, щоб вони з'явилися в Україні як символи. Дуже хотів би, щоб, крім тих фундаментальних речей у промисловості, в машинобудуванні, ми просунулися з точки зору наших відносин у туризмі, з точки зору безвізового режиму зі США, щоб наші люди могли спокійно їздити – хоча б ті, які чудово працюють в Україні, Сполучених Штатах і мають спільні компанії, спільні бізнеси. Почати хоча б із цього. Мені здається, це відкрило б двері для поліпшення наших відносин. Я хотів би побудувати Голлівуд в Україні, я вважаю, що це круто. У Європі є дуже непогані (майданчики. – Ред.) – у Празі, в Угорщині. Україна, повірте мені, багата, щоб тут був такий майданчик. Ми для цього проголосували закон про рібейти. Я думаю, тут місце для інвестицій, рекламні та інші зйомки – теж гарний напрямок. Я хотів би, щоб в Україні з'явився Діснейленд. Дуже хотів би. Я справді вважаю, що наші діти заслуговують цього, а от дозволити собі летіти до Сполучених Штатів Америки або в Париж можуть далеко не всі. Мені здається, що планів багато.

25 листопада 2020

У 2020 році в Україні розпочали реалізацію ІІ етапу ДІ-реформи, яка передбачає практичні заходи щодо розвитку в громадах різноманітних послуг, зокрема і патронату. У всіх районах та містах обласного значення Львівщини до 27 листопада триває інформаційна-просвітницька кампанія в межах популяризації послуги патронату над дитиною. Тож ми детальніше розпитали про патронат у керівника служби у справах дітей Володимира Лиса. - Хто такі патронатні сім‘ї і для чого їх створювати? - Патронатна сім'я - це тимчасова сім’я для дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах. Її завдання - мінімізувати травматизацію дитини, коли її забирають від батьків. Саме завдяки такій формі влаштування діти, які опинилися в складних життєвих обставинах, не потраплятимуть в інтернатні заклади, а перебуватимуть в спеціально підготовленій сім’ї, де про них турбуватимуться та забезпечать догляд і реабілітацію. Патронат над дитиною не передбачає усиновлення чи відриву дитини від рідних батьків. Навпаки, він має на меті вирішення родинних проблем шляхом тимчасової опіки над дитиною. - Який оптимальний строк перебування дитини в такій сім’ї? - Дитина може перебувати у такій сім’ї до трьох місяців, але в окремих випадках – до пів року. За цей час органи опіки та піклування проводять роботу з батьками дитини і визначають, де їй буде краще. Для нас, звичайно, пріоритетом є повернення дитини до батьків. - Чи є вже на Львівщині такі сім‘ї? - Звичайно. В нашій області створили 4 патронатні сім’ї. Одна така є у Львові, дві знаходяться в Яворові, а ще одна - в Золочеві. В такі сім’ї влаштували 6 дітей. Окрім того, ми відібрали ще 3 сім’ї у кандидати.  - Як стати патронатним вихователем? Що для цього потрібно? - Необхідно пройти кілька основних етапів. Перший - первинний відбір. Рішення приймається на підставі аналізу документів, які надають потенційні вихователі. Ми обстежуємо також умови проживання, в яких в майбутньому перебуватимуть діти. - Які саме необхідно зібрати документи? - Для реєстрації кандидатам у патронатні вихователі треба подати: заяву про наміри стати патронатним вихователем, копію свого паспорта та паспорта добровільного помічника,  копію трудової книжки кандидата (у разі наявності), висновки про стан здоров'я кандидата та осіб, які проживають разом з ним, довідку про відсутність судимості, в тому числі членів його сім'ї, які досягли чотирнадцятирічного віку і проживають разом з кандидатом, копію документа, що підтверджує право власності або користування житлом, письмову згоду на влаштування дітей під патронат від усіх членів сім'ї кандидата, які проживають разом з ним, в тому числі дітей, які досягли такого віку та рівня розвитку, що можуть її висловити. - Діти якого віку можуть бути влаштовані під патронат?  - До сім’ї патронатних вихователів можуть бути влаштовані діти віком від народження до 18 років. Діти, старші 14 років, влаштовуються за їхньої власної згоди та згоди патронатних вихователів. - Хто може стати патронатним вихователем? - Патронатними вихователелям можуть бути лише громадяни України. Є кілька умов. Наприклад, людина, яка хоче стати патронатним вихователем, не повинна бути раніше засудженою чи позбавленою батьківських прав. У неї обовязково повинен бути позитивний досвід виховання дітей. Окрім того, увагу звертають на стан здоров’я, що дозволяє дбати про тимчасово влаштованих. Також необхідно пройти навчання за спеціальною тренінговою програмою для надання послуг з патронату над дитиною. - Що передбачають навчання для майбутніх патронатних вихователів? - Потенційні патронатні вихователі працюють із психологом, оскільки процес адаптації дитини у новій сім’ї, часом, є викликом як для дитини, так і для вихователів. - Чи підтримує держава такі сім’ї?  - Держава гарантує соціальну допомогу на утримання влаштованої під патронатом дитини  обсягом 2,5 прожиткові мінімуми для дитини відповідного віку на місяць (3,5 прожиткові мінімуми при влаштуванні дитини з інвалідністю) . Передбачене і грошове забезпечення за надану послугу в розмірі 5-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При влаштуванні 2-х і більше дітей, дітей віком до 1 року, неповнолітньої вагітної, дитини з ВІЛ грошове забезпечення збільшується на 10% за кожну дитину та категорію, але сумарно не перевищує 50%. Також держава гарантує сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.  Сімейний патронат – це шлях, який попереджує потрапляння дитини в інтернат. Соціальна послуга має на меті надання допомоги родинам, у яких виникли складні життєві обставини. Створення таких сімей - це перший крок до того, аби кількість інтернатних закладів поступово зменшувалась, адже родинне тепло - найкраще середовище для дитини. Тож закликаю ставати патронатними вихователями і змінювати життя маленьких українців на краще. За більш детальною інформацією звертайтеся до служби у справах дітей Львівської ОДА - (032) 235-44-56 та Львівського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - (032) 261-09-42.  Розмовляла Христина Дмитрик

12 листопада 2020

1 березня стартувала масштабна Президентська програма “Велике будівництво”. Львівщина цього року отримала рекордну суму – понад 5 мільярдів гривень на капітальний та поточний ремонт автомобільних доріг та мостів. Про те, скільки кілометрів відремонтували, яку суму коштів витратили, як перевіряють якість робіт та на які дороги скерували додаткових 589 мільйонів гривень –  у розмові із заступником голови Львівської обласної державної адміністрації Юрієм Бучком, який на своїй посаді курує департамент дорожнього господарства. - Ремонтна кампанія завершується. Які результати показала Львівщина, скільки коштів освоїли і які дороги відремонтували? - На сьогодні в області відремонтували понад 450 кілометрів доріг державного та місцевого значення із 500 запланованих. Львівщина – серед лідерів щодо кількості відремонтованих доріг та залучених коштів.  На ремонтні роботи витратили понад 3 мільярди гривень. Серед основних об’єктів,  які капітально відремонтували   –   Львів-Пустомити –Меденичі,   Східниця - Пісочна, Мостиська-Самбір-Борислав,  Мамчурі-Ясенів, Турка - Східниця, Криниця - Більче - Волиця, Куликів - Великосілки, Яворів - (Рава-Руська – Судова Вишня). - Розкажіть про розвиток прикордонної дорожньої інфраструктури.  Що зроблено у цьому напрямі? - На сьогодні реалізовується міжнародний проект «Розбудова прикордонної дорожньої інфраструктури на підходах до пунктів пропуску на українсько-польському кордоні». Зараз активно ремонтуємо дорогу Яворів - Грушів. Крім цієї дороги, розпочали підготовчі роботи на ділянці дороги КПП «Смільниця» - Старий Самбір. Також очікуємо експертний висновок проектних документацій на капітальний ремонт Червоноград – Рава-Руська та Нижанковичі - Самбір - Дрогобич - Стрий.  Ще однією відремонтованою дорогою Мостиська - Краковець з’єднаємо  два контрольно - пропускні пункти. ЇЇ ремонтували у межах проєкту “Доступне українсько-польське прикордоння: спільні дії щодо модернізації дорожньої інфраструктури”.  На сьогодні забезпечили проїзд для автомобілів. Працюємо над влаштуванням тротуарів в межах населених пунктів. - Минулого тижня Кабмін погодив додаткових 589 мільйонів гривень на ремонт доріг для області. Які автошляхи відремонтують за ці гроші? - Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Львівщині виділили ці кошти, вони є неперехідними.  Відтак, у короткі терміни напрацювали перелік доріг, на які скеруємо цей фінансовий ресурс,  щоб якнайшвидше відремонтувати.  Основні дороги   –  Східниця - Верхнє Синьовидне, Мшанець - Стрілки,  Перемишляни - Чемеринці - Плугів, Ясенів - Золочів,  Рава-Руська - Гайок,  Мостиська - Краковець,  Сокаль - Стоянів,  Кологури - Лучани, Стрілки - Новий Кропивник. Окрім того, місцеві дороги в населених пунктах – вулиця  Чорновола в Стебнику, вулиця Мазепи в селі Пасіки-Зубрицькі, проїзд по вулиці Івана Франка від вулиці Садова до Жовтневої в селі Ямпіль Пустомитівського району. - Наприкінці 2019 року Уряд погодив кредит Європейського інвестиційного банку на будівництво Північної об’їзної Львова. Коли будуватимуть, які вже є напрацювання і що змінить нова дорога? - У наступному році плануємо розпочати будівництво Північної ділянки об’їзної автомобільної дороги, яка дозволить значно розвантажити південну об’їзну дорогу Львова та вуличну мережу міста. ЇЇ будуватимуть двома пусковими комплексами. Дорога матиме цементно-бетонне покриття, по дві смуги руху у кожному напрямку,  шумозахисні екрани у межах населених пунктів, надземні або підземні переходи. Станом на сьогоднішній день уклали договір з підрядною організацією ТОВ «Проектдормісттехнологія» на розроблення проектної документації за типовою документацією Європейського банку реконструкції та розвитку, а також відбувається процес викупу земельних ділянок для суспільних потреб. - Хто і як контролює якість проведених робіт на автомобільних дорогах? - Якість виконання ремонтних робіт контролюють замовники робіт (департамент дорожнього господарства та Служба автомобільних доріг у Львівській області), а також незалежний технагляд відповідно до укладених договорів на здійснення технічного нагляду за об’єктами. Відповідно до умов цих договорів виконавцем здійснюється контроль за якістю та обсягами виконаних робіт. - Окрім ремонту доріг, важливою є складова безпеки дорожнього руху. Скільки пішохідних переходів освітили на Львівщині? - На автомобільних дорогах загального користування впродовж останніх трьох років освітили 280 пішохідних переходів. Влаштували лінії штучного освітлення на автомобільних дорогах державного значення загальною протяжністю понад 90км (автомобільні дороги Київ-Чоп, Львів-Краковець, західний обхід Львова тощо). - Чи є проєкти освітлення транспортних розв’язок (кільцевих)? - Цього року розробили проектно-кошторисну документацію для освітлення транспортних розв’язок на автомобільних дорогах Тернопіль-Львів-Рава-Руська на ділянці м.Жовква, Львів-Краковець на ділянці смт.Рясна-Руська, Мукачеве-Рахів-Богородчани-Івано-Франківськ-Рогатин-Бібрка-Львів на ділянці с.Пасіки-Зубрицькі, а також об’їзд м.Пустомити,  Пустомити-Поршна та  Пустомити-Містки.  Також згідно контракту OPRC влаштували перехідно-швидкісні смуги на ділянках концентрації ДТП в с.Солонка та с.Гамаліївка на загальній протяжності 0,5км, влаштували сім зупинок громадського транспорту. А також виконали роботи із ліквідації розмивів земляного полотна поблизу с.Пасіки-Зубрицькі. За рахунок коштів Мінінфрапроекту проводяться роботи із влаштування кільцевих розв’язок на дорозі М-06 Київ-Чоп у  населених пунктах Чишки та  Малі Підліски. - Cкільки камер автофіксації  Порушення правил дорожнього руху(швидкості) встановили в області? За чиї кошти і на яких дорогах? - У 2020 році встановили 3 камери фото- та відеофіксації  на автомобільній дорозі Київ-Чоп на ділянці біля Буська та дві біля Солонки. Роботи проводили на замовлення Мінінфрапроекту за кошти держбюджету. У планах встановити ще понад  20 таких камер на автомобільних дорогах державного значення Львівської області. Окрім того, для забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільних дорогах загального користування державного значення, цього року встановили майже дві тисячі дорожніх знаків, металеве бар’єрне огородження протяжністю 20 кілометрів, горизонтальну дорожню розмітку на протяжності понад світлофорний об’єкт у Буську та зараз встановлюють такий ж у Бібрці. - Про габаритно-ваговий контроль. Скільки є ваг в області? Яку суму штрафів цього року стягнули з порушників? - На автомобільних дорогах Львівської області облаштували 5 місць здійснення габаритно-вагового контролю, а саме на дорозі Київ-Чоп поблизу Бродів,  у селі Гамаліївка та на межі Стрийського і Миколаївського районів.  Також на дорозі Тернопіль – Львів – Рава-Руська у селі Воля Висоцька та в напрямку Львів – Самбір –Ужгород у селі Лапаївка. Станом на вересень під час здійснення габаритно-вагового контролю зважили 3254 транспортних засобів, виявили 102 порушення, серед яких 86 фактів перевищення вагових обмежень, 10 фактів перевищення габаритних параметрів та 2 факти відмов від габаритно-вагового контролю.  За проїзд автомобільними дорогами з перевищенням габаритно-вагових обмежень  відповідні органи наклали штрафи на суму  понад 30 тисяч євро, до бюджету перерахували понад 40 тисяч гривень. - Щодо ремонтної кампанії у 2021 році, який ресурс зможе отримати область для ремонту автомобільних доріг та мостових переходів? - У 2021 році на проведення ремонтних робіт на автомобільних дорогах загального користування державного значення з державного бюджету передбачено 36 мільярдів гривень. Однак на сьогодні зазначений фінансовий ресурс ще не розподілено по областях.  При розподілі коштів ми докладемо усіх зусиль для залучення якомога більшого фінансування для ремонту доріг Львівщини. Також для виконання ремонтних робіт на автомобільних дорогах загального користування місцевого значення Львівщини планується залучити  понад півтори мільярди гривень. Розмовляла Оксана Буй

23 квітня 2018

Торік на Львівщині було прокладено понад 600 кілометрів доріг, а для модернізації шахт залучено рекордну суму – 62 мільйони гривень. Нині область є лідером у розвитку альтернативних джерел енергії. Тут створено понад 8 тисяч робочих місць, реалізовано низку крупних інвестиційних проектів, відкрито найбільше в Україні нових шкіл і дитсадків, завдяки співпраці зі Світовим банком втілюється субпроект «Онкопревенція», у межах якого закуплено унікальне медичне обладнання на загальну суму 10 мільйонів доларів. Очільник Львівської облдержадміністрації Олег Синютка амбітно заявляє, що область може і повинна бути регіоном-лідером у країні, в це, мовляв, треба лише вірити і щодня добре виконувати свою роботу. Однак чи все так гладко? Про це кореспондент Укрінформу розпитала в голови ОДА Олега Синютки. - Олеже Михайловичу, однією з програмних засад вашої роботи є створення нових високооплачуваних робочих місць для призупинення трудової міграції жителів області. Наскільки це вдається, адже заробітчани не поспішають повертися додому? - Упродовж минулого року ми відкрили 84 нових виробництва. Серед них є підприємства, де працює декілька тисяч людей, але є й такі, де зайнято кілька десятків. Але коли ми відкриваємо підприємство в селі, де працює небагато людей, це такий же успіх, як і підприємство в обласному центрі, де працюють тисячі. Проте сьогодні важливі вже не тільки самі виробництва, бо динаміку ми зберігаємо: зараз супроводжуємо 502 інвестиційні проекти. Зрозуміло, що і тепер, і в наступному році нові виробництва будуть на Львівщині рости. Сьогодні нас цікавить величина заробітної плати. Я сподіваюсь, що платня у 12-14 тисяч гривень, як мінімум, зупинить відтік. Чи повертаються люди назад? Із сезонних робіт – стовідсотково. Але важливо, щоб кваліфіковані люди, які освоїли європейські стандарти, повертались до нас на виробництво. Чи є такі приклади? Так. Але це не відбувається настільки масово, як хотілось би. Думаю, коли люди відчують стабільність, вони повернуться. У нас є підприємства, куди вже повернулися закордонні заробітчани - Чи є вже приклади цього? - У нас є підприємства, які займаються виготовленням бурового обладнання. Там працює декілька сотень людей, туди вже повернулися закордонні заробітчани. Також коли ми завершували ремонт перинатального центру, робітники будівельних спеціальностей, які приїхали на короткий відпочинок додому з далекого зарубіжжя, влаштувались туди на роботу. Тепер вони будуть дуже і дуже зважувати: чи варто їхати за кордон, чи отримувати ту ж платню тут, удома, біля родини. - Яка зараз середня зарплата по області? - Середня зарплата по області на сьогодні вже більша 7 тисяч гривень. Є підприємства із зарплатою 8 тисяч, але чимало вже й таких, де платня складає і 14, і 15 тисяч. І це не ІТ-компанії, де, зрозуміло, заробітна плата є дуже високою. На "Електроні", зокрема, професійні люди заробляють і більш як 10, і по 20 тисяч. І на цьому підприємстві немає проблем із робітниками, бо люди розуміють, що це прогнозовано стабільно. Для нас важливо підтримати таких виробників. - Ми звісно радіємо іноземним інвестиціям. Проте є випадки, коли інвестори займаються прямим визиском людей, і платять їм набагато менше, ніж навіть на подібних виробництвах у країнах третього світу. Такі нарікання, наприклад, звучать на адресу Фуджікури… - Я не хочу, щоб роздмухувалась кампанія, що розгорнулася в пресі й була спровокована абсолютно суб`єктивним конфліктним фактором. Бо це неправда. Але чи стежимо ми за такими речами? Звичайно. Інспекція праці дуже жорстко контролює кожне звернення. Мені б хотілося, щоб такі речі й проблеми, а вони завжди є між роботодавцем і найманим робітником, врегульовувалися у нормативному законодавчому полі. - У яку галузь області зараз надходять найбільші капіталовкладення? - Ми маємо дуже добру динаміку в машинобудуванні, деревообробці. Кожен п`ятий долар валютної виручки надходить саме від деревообробної галузі. В аграрному секторі реалізуються фантастичні проекти з відкриття нових ферм, зокрема, разом із канадцями – молочних сімейних ферм. Проте в області нема якоїсь однієї-єдиної галузі, що розвивається, ми надзвичайно диверсифіковані і маємо успіхи в різних напрямках. - Одна з найболючіших в області – вугільна галузь. Там донедавна була заборгованість із зарплати, здається, ще за лютий. - За лютий заробітна плата вже виплачена повністю, і минулий рік став першим, коли ми інвестували у реконструкцію шахт 66 мільйонів гривень. Це також перший рік, коли ми суттєво інвестували у вирішення проблеми горіння териконів. Заробітна плата виплачується із натугою, але ніхто ж не говорить, що в кінці минулого року ми на кілька десятків відсотків підняли її. Якби вона була такою ж, як торік, про цю проблему давно б забули. Але шахтарі мають отримувати більше, нехай і з деяким запізненням. Шахти мають бути самостійними, але вугільну галузь треба залишити в державних руках - А як із приватизацією шахт? - Я проти цього, усі знають мою позицію. Часто доводиться дискутувати. Вважаю що шахти повинні бути самостійними, але вугільна галузь має бути в державних руках. - Дороги – одне із важливих питань для області. Але поясніть, чому у ЗМІ лунають закиди, що на Львівщині вони дорожчі, ніж загалом в Україні і чому в нас менші гарантійні терміни їх експлуатації? - Ми сьогодні гордимося тим, що вартість кілометра дороги, прокладеної на Львівщині, є найдешевшою. Дуже часто у порівняннях, які ви назвали, беруться до уваги так звані одношарові дороги. А ми робимо основу і прокладаємо два шари. Така дорога не може коштувати дешево. Якщо порівняти ціни, то вартість ремонту і будівництва доріг на Львівщині на кілька десятків відсотків менша, ніж у середньому по Україні. Але ми не йдемо на компроміс із якістю. Так, позаторік, коли ми проклали 500 кілометрів доріг, рекламація була лише на один кілометр, який підрядник переробив за власний рахунок. Торік ми зробили 600 кілометрів, і зараз я очікую весняних рекламацій. Адже на такій протяжності можуть бути й негативи. Але 100-відсотково підрядник переробить це власним коштом. - Ще є інформація, що залишились неосвоєними декілька мільйонів гривень, виділених на дороги. - Ведеться велика кампанія щодо того, що ми не використали торік усіх коштів. Насправді минулого року на ремонт доріг область використала понад три мільярди гривень. На декілька сотень мільйонів виконані роботи в борг. На деяких об`єктах ми не хотіли платити гроші за невиконані роботи, і це правильно. Але якщо подивитись на баланс, то ми використали навіть більше, ніж можна було. - Чимало дорожніх проектів залишились незавершеними через недопоставки сипучих матеріалів Укрзалізницею. Що скажете з цього приводу? - Торік ми мали клопоти з Укрзалізницею. Відсутність сипучих матеріалів для нас була серйозною проблемою. Протягом зими дорожники не відпочивали, вони завозили інертні матеріали і накопичували їх. Тому зараз на півроку ми забезпечені і матеріалами, і роботою. Як буде у другому півріччі і чи не повториться історія 2017-го року, не знаю, але дуже хотілося б, щоб залізниця зробила висновки з торішніх уроків. - Які дорожні плани на 2018-й ? - По-перше, доробити всі радіальні дороги. Насамперед, біля Сколе дорога не ремонтувалася вже 15 років і дала велику ямковість. Ще не завершили 6 кілометрів дороги в сторону Червонограда. Потрібно зробити дорогу від Пісочної до Меденич. Ну, і звичайно, «хіт» Дрогобич-Самбір, який обійшов, напевно, весь ютуб… На превеликий жаль, поганих доріг ще є немало… - У 2016 році ви декларували відкриття на Львівщині нового курорту, але досі про нього не чутно. - Все рухається дуже швидко. Швидше, ніж я сподівався. Відкриття не буде і в 2018 році, але відведення землі, завершення розробки техніко-економічного обґрунтування здійснено. І те, що на Львівщині буде кращий, ніж у наших сусідів курорт, – уже без сумніву. - Це буде зимовий курорт? - Так. - Торік вам вдалося вирішити проблему сміттєвого колапсу у Львові. Але до спорудження обіцяного сміттєпереробного комплексу область поки що не взялася… - Недавно соціологи оприлюднили результати, що тільки 4 відсотки львів`ян не задоволені поводженням із побутовими відходами в місті. Якщо порівняти це з катастрофою, у якій торік опинився обласний центр, це добрий результат. Але я не творю для себе ніяких ілюзій, бо ми тільки на початку цього шляху. Вивезти сміття і організувати роботу з його прибирання було найпростіше, не розумію, чому з цим не впорались відповідальні люди. Сьогодні йде мова про будівництво заводу. Ми торік закупили декілька сортувальних ліній, а з настанням хорошої погоди почали їх монтувати на сміттєзвалищах області. Цього року їх працюватиме не менше п`яти. Наше завдання - це сміттєспалювальний завод. - Чи далеко ще до нього? - Плануємо розпочати вже цього року. - Чи не стане на перешкоді запланована міськрадою ТЕЦ-2? Адже вона перебере на себе більшу частину сміття? - Я б дуже хотів, щоб місто самостійно вирішило проблему поводження із ТПВ. І чим більше поруч професійних людей, які вболівають за справу, тим простіше працювати і жити. - Тим не менш, у Дрогобичі, Миколаєві люди бунтують через локальні проблеми зі сміттям… - Ви пам`ятаєте ту істерію, яку називали блокадою і яка стосувалась Львова? Чому така ж істерія не розвивається щодо Миколаєва чи Дрогобича? Насправді, нема жодного населеного пункту, який був би задоволений, що неподалік нього функціонує сміттєзвалище. І такі проблеми виникають часто. А що ми не робимо з цього політичну чи піар-кампанію, то це тому, що маємо занадто багато справ і обов`язків, які треба виконувати. - Ви неодноразово зазначали, що найбільші біди регіону – це контрабанда і незаконне вирубування лісів. А про що свідчать так звані контрабандні війни, які прокотилися Львівщиною взимку? - Ми дуже серйозно за допомогою правоохоронних органів та обласної прокуратури працювали над протидією незаконним рубкам. Позитивну роль відіграли екологи, громадські організації АТОвців. Не можу сказати, що зараз все ідеально, але масштаби рубок і різок, які були 3-4 роки тому і сьогоднішні – це небо і земля. Кожен браконьєр знайде своє місце на лаві підсудних. Це тільки питання часу. - Може рубки зменшились тому, що вже нічого рубати? - Дякувати Богу, є що рубати. І обсяги переробки деревини на Львівщині є найвищими, навіть якщо порівняти з показниками часів Радянського Союзу. Цього добилися завдяки боротьбі з контрабандою і незаконними рубками, а ще ми інвестували у деревообробну промисловість. Торік відкрили декілька переробних підприємств, цього року оновили виробництво на Стрийському меблевому комбінаті. І таких прикладів дуже багато. - А як пояснити страйки на митницях? - Протести, які організовувались на митницях, це насправді боротьба за контрабандні потоки і їхнє подальше існування. Тут треба подякувати парламенту, який прийняв жорсткіше законодавство, і сказати, що всі контрабандисти крок за кроком будуть притягнуті до відповідальності. Порадив би цим людям не жартувати з законом і чесно працювати. - Ще наприкінці березня декларувалося відкриття обласного Перинатального центру… - Все готово, ремонт завершено, обладнання завезено. Сподіваюся, що на сесії обласної ради буде прийнято рішення стосовно призначення керівника, і ми готові хоч завтра перерізати стрічку. (Як повідомляв Укрінформ, обласна конкурсна комісія щодо призначень керівників медичних закладів знову не визначилася з кандидатурою головного лікаря Перинатального центру і перенесла засідання щодо цього на 25 квітня). - Уряд підтримав ініціативу Львівщини щодо монетизації пільг і субсидій. Процес розпочнеться з нашого регіону? - Це наша спільна з урядом принципова позиція, тому вона дала результат. Я не можу сказати, що постанова Кабміну ідеальна, але те, що це є – великий крок вперед і правильний підхід, без сумніву. - Багато людей із середніми пенсіями бояться, що це боляче вдарить по їхніх гаманцях, адже пільги належатимуться лише людям із мінімальними прибутками. - Давайте не творити собі ілюзій, що все одразу запрацює ідеально. Звичайно, будуть люди, які виграють, і ті, які матимуть втрати. Але те, що це правильно і що цей шлях пройшли всі європейські країни, – теж правда. І нам просто треба не боятися йти вперед. - Бідні можуть стати ще біднішими. - Я вважаю, що дуже правильний механізм, який має бути закладений у монетизацію, це щоб люди, які мають високі пенсії, не отримали додаткових доходів від монетизації, а найбідніші – були у виграші. - Яка прибуткова межа позбавить пільг? - Буде різниця для різних категорій населення. Згідно з постановою уряду, вона може бути навіть у двократному розмірі. Але про конкретні цифри виплат я ще сказати не можу. - Вже є перші плюси, але є і мінуси децентралізації. Нещодавно на Львівщині на хабарі затримано голову однієї з ОТГ. - Хабарництво існувало і до децентралізації. Це явище, на превеликий жаль, залишилось у нашому суспільстві. Але це ніяк не пов`язано із правильністю стратегічного курсу на децентралізацію. Ті громади, які стали на цей шлях, отримали додаткові фінансові ресурси. Вони можуть зробити багато речей для покращення життя. Це і дороги, і хідники, і освітлення, і ремонт садочків, і добудова шкіл. Люди відчули себе господарями на селі. Взяти Мостиську, Давидівську громади – вони отримали додаткові кошти, за які ремонтують дороги, мають достатньо можливостей, щоб самоорганізуватись і налагодити собі нормальне життя. - Польський «історичний» закон ускладнив стосунки між державами та прикордонними регіонами. Львівщина мала тісне співробітництво із сусідами. Як зараз воно складається? - Дестабілізація польсько-українських стосунків вигідна тільки країні-агресору. Моє завдання сьогодні складається з двох частин: перша – це ніхто і ніколи не буде вказувати нам, які свята святкувати, яких героїв вшановувати. Це наша внутрішня справа, і нікого не будемо слухати, крім власного серця і здорового глузду. А з іншого боку – поляки - наші сусіди, наші партнери, і я переконаний, що ми побачимо час, коли спільно житимемо і працюватимемо в Європейському Союзі. Зараз хочемо в межах програми Україна-Польща-Білорусь реалізувати якомога більше проектів, щоб конкретними справами демонструвати наш подальший спільний поступ. Також було приємно, що під час вшанування пам`яті українців, які загинули від рук Армії Крайової на території сучасної Польщі, була присутня воєвода Підкарпатського воєводства. А під час вшанування автора державного гімну України Михайла Вербицького у селі Млинах була присутня віце-воєвода Підкарпатського воєводства. Ми готові тут, в Україні демонструвати таку саму шану і повагу до нашої спільної історії. - Як я розумію, навіть у важких ситуаціях ви не боїтеся зустрічатися з людьми і відповідати на різкі зауваження... - Я не ідеальний, і є багато речей, які, роблячи повторно, можна було б зробити краще. Але намагаюся слідувати простому правилу: як тільки я побоюсь вийти до людей, чи якщо люди зможуть поставити питання, на які я не матиму відповіді, це буде останній день мого перебування на посаді голови ОДА. Якщо сьогодні можу вийти до людей, почути про їхні проблеми, і якщо це реально – вирішити їх, а якщо ні – пояснити чому, значить я на місці. Але втікати від людей, ховатись від них ніколи не буду. - Які ситуації були найскладнішими? - Найскладнішою була перша зустріч із родинами загиблих героїв. Тому що ми тут, а їхні діти на небесах. І будь-що пояснити просто нереально. Дякую цим людям, що попри трагедію, попри ту величезну втрату, яку вони пережили, вони залишилися справжніми патріотами. І це велика честь – жити і працювати разом із такими людьми. - Яку допомогу область надає атовцям, їх родинам, фронту? - Ми стараємось допомагати і в межах державних програм: те, що стосується землі, грошових виплат, але головне, стараємось, щоб кожного місяця, кожного тижня хтось із працівників соціального захисту зателефонував до атовця чи до його родини, і, якщо з`явилась якась проблема, щоб допомогти її вирішити. Найголовніше для них - не тисяча чи більше гривень. А відчувати вдячність і турботу суспільства за їхню працю, за їхній вибір, за служіння державі. - Чимало бійців уже налагодили власний успішний бізнес… - Коли ми зустрічаємось із колишніми бійцями АТО, я прошу до співучасті таких успішних людей як Микола Стецьків, як Антон Мільчевич. Бо коли я щось розповідаю, це сприймається по-одному, а коли виходить колишній боєць і каже: «Я разом із вами в 2014-му був в окопах. А зараз, коли ми повернулися з війни, ви сидите дома, а я відкрив своє підприємство і даю роботу таким як ви", – це найкраща мотивація. Тому я вдячний цим хлопцям, бо вони своїм прикладом демонструють, що держава змінюється і дає людям можливість. - Чи багато у нас таких людей? - Вже не одиниці, а десятки… - Згідно з вашою декларацією, ви втричі бідніші від своєї дружини. - Моя дружина каже, що я втричі менше працюю для сім`ї, ніж вона. Якщо брати по-чесному, то в останні три роки моєї роботи так і є (хтось вірить у це, хтось ні). Але той, хто приходить зранку, бачить мене у стінах обласної адміністрації. Той хто приходить увечері, так само, а ефективно працювати і для родини, і для громади, у мене не виходить. Те, що в нас забезпечена родина, це добре, бо ніхто мене не звабить ні ста гривнями, ні тисячею, ні ста тисячами. Мені всього вистачає. Цей період часу вважаємо найщасливішим для себе. Дітки, які навчаються в школі, з нами, батьки, дай їм, Боже, ще багато років життя і здоров`я, – і мої, і дружини – разом із нами. У нас є робота, є дах над головою, авто, ми можемо собі дозволити кожного року поїхати зі сім'єю кудись відпочивати. Що ще потрібно людині? - Якими покупками за минулий рік можете «похвалитися»? - Дружина купила новий автомобіль. Вона мені сказала, що наша «Хонда», якій уже дев`ять років, скоро буде сипатись і нам потрібен новий автомобіль. Правда, вона нікому не розповідає, що купила новий вживаний автомобіль, але я її підтримую, бо вважаю, що автомобіль це не розкіш, а насамперед, безпека. Практично користується автомобілем вона, я їжджу лише у вихідні дні. А те, що він не куплений в автосалоні - не найголовніше. Головне, що він надійний. - Що для вас особисто означає звання «Людина року», яке ви отримали за підсумками 2017-го у номінації «Регіональний лідер»? - Успіх Львівщини. У цій нагороді є доробок кожного із 2,5 млн мешканців. Я це говорив, і то абсолютно щиро, зі сцени Національної опери, де проходило нагородження. Як і успіх нашої великої команди однодумців, які щодня, кожен на своєму місці роблять усе, щоб наша область була дійсно найкращою. - Чи ви сподівались на такий успіх? - Якщо чесно, то я б дуже розчарувався, якби це було не так. Мені хочеться, щоб Львівщина була прикладом у всьому. Я завжди кажу: є два місця – перше і всі решта. Якщо ми – не всі решта, то маємо бути першими. У 2015 році на рахунках Львівщини було нуль гривень, сьогодні там 500 мільйонів - Які перспективи очікують Львівщину цього року? - Думаю, що 2018-й буде кращим і успішнішим, ніж минулий рік. Під час звіту я згадував 2015-й, коли лише був призначений на цю посаду Президентом. Тоді були борги із зарплати, борги за все, а на рахунках Львівщини було нуль гривень. 1 січня 2018-го: зарплата виплачена, борги погашені. На рахунках області 500 мільйонів гривень на нові амбулаторії, спортивні майданчики, проведення ремонтів і реконструкцій у школах і дитячих садочках. Сьогодні у нас величезні можливості. Просто треба вірити в себе і щодня добре робити свою роботу. Нінель Кисілевська Фото: Николаєвич Альона, Укрінформ

4 квітня 2018

У межах підготовки до ХI Дитячого форуму, який відбудеться  упродовж 10- 13 травня десятикласники створили соціальний проект "Що читають відомі львів’яни?". Одним із учасників став голова Львівської ОДА Олег Синютка.   Учні розпитали очільника області про його книжкові вподобання, а також попросили порекомендувати літературу для прочитання молоді. “Якщо ти читаєш одну і ту ж книгу у різному віці, то сприймаєш її по- іншому. Немає, мабуть, жодної книги, яку б ти прочитав з відтинком у п’ять-десять років і сприймав однаково. Є тільки одна книга, до якої потрібно повертатись – Святе Письмо. Дуже важливо  читати  історичні книги, особливо сьогодні, коли перед нами вибір, щоб подивитись, що було 100 років тому, коли ми мали державність і її втратили.  Сьогоднішній молоді, яка зробила свій європейський вибір, стоїть на захисті держави, потрібно не допустити тих помилок, яке допустило покоління сторічної давнини”, - зазначив Олег Синютка. Зазначимо, Дитячий форум – один з найбільших фестивальних заходів під час якого представлять літературні новинки для дітей від українських видавців, майстер-класи, спортивні розваги, події для дошкільнят та батьків.