У Львові відбувся показ документального фільму «Воїн» про життєвий шлях учасника ООС Тараса Матвіїва
Документальний фільм «Воїн» у кінотеатрі «Планета Кіно» у ТЦ «Форум Львів» представив автор стрічки, режисер Олег Василевський. Фільм розповідає про життєвий шлях учасника ООС, молодшого лейтенанта Тараса Матвіїва, який минулого року загинув під час ворожого мінометного обстрілу позицій Об'єднаних сил поблизу с. Троїцьке Попаснянського району на Луганщині.
На показ стрічки прийшло багато львів’ян, друзі та знайомі загиблого, його батько, представники міської та обласної влади. У презентації взяв участь заступник голови Львівської облдержадміністрації Іван Собко.
«Тарас Матвіїв був непересічним чоловіком, справжнім патріотом, який не шукав причин як би не робити, як би відсторонитися, не бачити того, що відбувається, а навпаки, скоріше наполегливо знаходив можливості, як би виконати свій обов’язок. У складні часи на передовій залишаються сильні люди, які у боротьбі готові віддати своє життя. Таких людей критично мало. Прикро що сьогодні ми говоримо не про ювілей Тараса, а про документальний фільм про Героя України, який вже не з нами», - зазначив Іван Собко.
Режисер фільму Олег Василевський розповів, що був давно знайомий з Тарасом Матвіївом, зазначив, що всі розуміли, що рано чи пізно Тарас піде на фронт, бо не зможе залишатися осторонь.
«Тарас був не тільки військовим, не тільки громадським активістом, а й журналістом. Був непересічною особистістю і якби був живий, багато чого би досягнув. Людина дуже великого масштабу. Він дуже багато чого встиг, займався абсолютно всім. Тарас завжди намагався досягати справедливості. Коли був мовний майдан у 2012 році, він казав - ми мусимо стояти щоб бачили, що ми є. Він був ідейним.
У Тараса було таке життя, що його обов’язково необхідно показати - щоб інші брали приклад. Вишколи, боротьба з лісоцидом, пошук зниклих під час Майдану людей – він багато чим займався, намагався щось змінювати. Власне про це фільм - про людину, яка не підлаштовувалася під обставини, а завжди дотримувалася своїх цінностей і переконань», - розповів на презентації Олег Василевський.
Батько Тараса Матвіїва, Тарас Григорович, подякував режисеру за створення фільму та організаторам презентації за його показ.
«Щиро дякую Олегу, що він створив цей фільм, за його працю. Тарас – людина, якої всюди було багато – і на Майдані і на війні, і у повсякденному житті. Приємно, що стільки людей сьогодні прийшли переглянути стрічку про людину, яка віддала своє життя за Україну», - зазначив пан Тарас.
Тарас Матвіїв був активним громадським діячем, журналістом. В одному з дописів він описав свій шлях та шлях своїх побратимів: «Останні 5 років я не знаю спокою. Зачинаючи від Майдану, транзитом через волонтерський і добровольчий рух, участь в самоврядуванні і аж до теперішньої служби в ЗСУ. Я свідомо обрав шлях постійних потрясінь і викликів, відкинувши попередній спосіб життя, медійну кар’єру і навіть давні мрії. Бо не міг по –іншому. Як не могли тисячі інших, що були поруч. Ми покірно прийняли виклик часу і вийшли далеко за межі «зони комфорту». Ми стали нагадувати кочівників, що рвонули з осілих місць у безкраї степи, не маючи уявлень, що чекає за горизонтом. Такий стиль життя підходить далеко не для всіх».
Довідково:
Тарас Матвіїв в 2015 році став добровольцем Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках. Активний учасник Революції Гідності у складі 3-ї сотні Самооборони Майдану. Згодом став співкоординатором «Пошукової ініціативи» (організації, що розшукувала зниклих людей під час Революції Гідності), членом ГО «Українська галицька асамблея», засновником ГО «Народний легіон», активістом руху «Стоп лісоцид».
Молодший лейтенант, командир взводу 24-ї окремої механізовано бригади імені Короля Данила Тарас Матвіїв загинув увечері 10 липня 2020 р. під час обстрілу бойовиками українських позицій біля села Троїцьке Попаснянського району Луганської області. Одна з мін потрапила в бліндаж, де було двоє вояків. Тарас Матвіїв витягнув двох своїх бійців назовні й відніс у безпечне місце. У цей час ще одна міна впала на позицію й осколками смертельно поранила Тараса. Йому був 31 рік.
13 липня минулого року президент України Володимир Зеленський посмертно присвоїв Тарасу Матвіїву звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Після прощання у Києві на Майдані Незалежності та у Львові Героя поховали у Жидачеві.