“Ми не здобудемо перемоги у російсько-українській війні, не читаючи української історії”, - Олег Синютка

11 травня 2022

Державний архів Львівської області оцифрував та оприлюднив на офіційному веб-сайті 6 книг Галицького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану за 1940-1941 рр у Львові. З початку року Державний архів Львівської області оприлюднив 12 книг відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції за 1940-1941 рр. Працівники структури  продовжують сканування та оприлюднення актів. Інформація для ознайомлення за посиланням: https://bit.ly/3wlGgvP   

27 квітня 2022

У Львівській обласній військовій адміністрації промоніторили житловий ринок Львівщини і надали уряду варіанти щодо викупу для ВПО понад 1200 квартир певної цінової категорії. Про це повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький в інтерв‘ю агентству «Укрінформ». «Сподіваюся, надалі будуть законопроєкти Кабміну, відповідно до яких визначиться максимальна вартість житла для того, щоб можна було викупити більше квартир. Після цього ми вже будемо звертатися до забудовників щодо можливого такого викупу із верхньою межею ціни», – зазначив очільник Львівщини. Максим Козицький також додав, що усі 1200 квартир зараз є вільними, але відберуть на продаж не усі. «Це не означає, що викупимо всі 1200. Ми будемо відштовхуватися від вартості квадратного метра від забудовників. Це вже питання компромісу і виходу на якусь ціну», – пояснив начальник Львівської ОВА. Максим Козицький також розповів про інші варіанти забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб. «Перепрофілювати під житло заклади соціальної сфери державної та комунальної форми власності  – гуртожитки та інтернати. Ми вже взялися за цю справу: для реконструкції таких об’єктів затвердили нову обласну програму на загальну суму 50 мільйонів гривень. І, звичайно, розглядаємо як можливість будівництво нового житла. Зокрема, маємо пропозиції щодо 95 ділянок, з яких 20 уже мають необхідні комунікації. Розглядаємо варіанти котеджних містечок. Ми сьогодні готові залучити представників бізнесу та міжнародні фонди до комплексного розв’язання питання житла для ВПО. У Львові живе понад 200 тисяч переселенців, якщо ми не розвантажимо наш обласний центр, вивільняючи садки, школи, театри, бібліотеки, то не можна буде повернутися до більш-менш нормального життя», – сказав очільник області.

8 квітня 2021

Голова Львівської обласної державної адміністрації Максим Козицький дав інтерв'ю для телеканалу "НТА". Під час розмови із журналістом Віталієм Крутяковим очільник області розповів про стосунки з батьком, сім'ю, роботу на посаді. Поспілкувались і про ситуацію з коронавірусом та вакцинацією на Львівщині.   Про це та більше - у розмові нижче.   

20 січня 2021

20 січня стартувала всеукраїнська акція “#Читай_досягай” від Українського інституту книги та Міністерства культури та інформаційної політики України за участі українських урядовців, громадських та культурних діячів. У межах акції авторитетні українці поділяться книгами, які сформували їхню свідомість та вплинули на життя,  а також  розкажуть про книжки, які планують читати власним дітям у цьому році. Акція “#Читай_досягай” спрямована продемонструвати українцям взаємозв’язок між читанням та життєвими здобутками і заохотити читати більше книг, щоб досягати нових звершень.  «Чим більше ми підіймаємо тему читання, тим більше людей зможуть знайти своїх авторів та свої книги. Книги мають фігурувати скрізь:  на телебаченні, у ЗМІ, у соціальних мережах, у виступах авторитетних людей. Читання має стати модною звичкою, яку прагне підтримувати більшість населення», -  зазначає Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики. Один із учасників акції Дмитро Кулеба, Міністр закордонних справ України, додає:  «Книжки — це сходи до успіху у житті. Та й просто-напросто читання гарної книжки дарує насолоду, розвиває уяву та розширює світогляд. Читайте, розвивайтеся, насолоджуйтеся гарними книжками». Добірки книг від успішних людей України будуть зібрані під одним хештегом у фейсбуці (#Читай_досягай). Тож кожен українець зможе обрати книгу, яка прийдеться до душі та буде додана до особистого “списку бажань-2021”. Секрет успіху закодовано у читанні, тож організатори акції “#Читай_досягай” закликають наслідувати їхній приклад, ділитися своїми добірками книг для вдосконалення з використанням хештегу #Читай_досягай та читати книги! Читання – не просто корисна звичка, це – шлях до здобутків. Воно позитивно впливає на розвиток мислення, мовлення, уяви, креативності, емоційного інтелекту та вміння адаптуватися до навчання у школі у дітей та підлітків. Читання розвиває soft skills у дорослих та дітей. Наприклад, Білл Гейтс читає близько 50 книг щороку. Коли в Ілона Маска запитали, як він навчився будувати ракети, він відповів: "Я читав книги". Опра Вінфрі започаткувала книжковий клуб, у якому щомісяця обговорює одну з улюблених книг. Олександра Коваль, директорка Українського інституту книги вважає: “Книги допомагають прийняти правильне рішення у ситуації складного вибору. Для мене, наприклад, однією з таких книжок була “Людина в пошуках сенсу” Віктора Франкла, зокрема, слова “Справи кепські. Але вони погіршуватимуться й далі, якщо ми не зробимо все, що в наших силах, аби їх покращити”. Це стало поштовхом до того, щоби діяти: спершу разом з Форумом видавців, далі в Українському інституті книги. В інституті ми працюємо над розвитком книжкової сфери та промотуємо читання на загальнонаціональному рівні".  За даними Українського інституту книги за 2020-й, серед українців лише 8% читають щоденно, 38% – читають раз на місяць, а 19%  населення – нерегулярні читачі. Показники залишаються низькими, на рівні 2018-го року. Хоча при цьому 90% українців вважає, що читання сприяє саморозвитку.   Довідково: Український інститут книги – державна установа при Міністерстві культури та інформаційної політики України, покликана формувати державну політику у книжковій галузі, проводити промоцію книгочитання в Україні, підтримувати книговидавничу справу, стимулювати перекладацьку діяльність, популяризувати українську літературу за кордоном.

31 грудня 2020

Андрій Годик, перший заступник голови Львівської ОДА, – про підтримку бізнесу під час карантину, програму «Велике будівництво» та розвиток громад у інтерв’ю для газети «Львівська пошта». У непростий карантинний рік підтримка владою бізнесу була вкрай необхідною. Особливо боляче карантин вдарив по малому та середньому бізнесу. Отже, влада у 2020 році втілила низку антикризових заходів. На Львівщині, зі слів Андрія Годика, першого заступника голови Львівської ОДА, за час дії антикризової програми «Доступні кредити 5-7-9%» видали понад 650 кредитів розміром мільярд 180 мільйонів гривень. Ця допомога дозволила підтримати підприємців у таких галузях, як сільське господарство, переробна промисловість, гуртова та роздрібна торгівля, транспорт. Також була ще низка інших допомог: кредитні канікули, податкові преференції, одноразова допомога роботодавцям, які можуть втратити дохід через карантин, виплата на дітей до десяти років. Окрім цього, в області реалізуються дві цільові програми, які передбачають підтримку бізнесу. Це Програма підвищення конкурентоспроможності та Комплексна програма підтримки та розвитку агропромислового виробництва у Львівській області. З Андрієм Годиком спілкувалися про економіку та бізнес під час карантину, програму «Велике будівництво», ситуацію у вугільній галузі, реалізацію проєктів міжнародної технічної допомоги, децентралізацію та розвиток громад у наступному році. –  У зв’язку з пандемією коронавірусу уряд ввів карантин, який боляче вдарив по економіці, зокрема по бізнесу. Які заходи з підтримки вважаєте найбільш дієвими? –  Карантинні заходи найбільше вплинули на мікро-, малий та середній бізнес. Багато людей втратили роботу, збільшилась кількість зареєстрованих безробітних. Уряд від початку карантину розпочав діалог з малим та середнім бізнесом щодо збереження людей на роботі та можливої компенсації для них. Однією з найбільш результативних програм стало надання допомоги по частковому безробіттю під час карантину. Її виплачують власникам малого і середнього бізнесу. Це категорія, яка потребує особливої підтримки, адже від них більшою мірою залежить наповнення бюджетів, збереження робочих місць. Коли програма розпочала свою роботу, Львівський обласний центр зайнятості провів широке інформування через свої філії у районах про таку можливість. Також про неї ми спільно інформували й через ЗМІ. Отже, впродовж року наша область лідирувала за кількістю роботодавців та підприємців, які отримували таку допомогу. Через пандемію багато людей змушені брати відпустку за власний рахунок або працювати неповний робочий тиждень. Завдяки цій допомозі вони можуть перечекати складний час, не звільнятися з роботи. Станом на середину грудня державні преференції призначили понад 19 тисячам роботодавців та фізичним особам-підприємцям. А загалом компенсаційні кошти для допомоги з часткового безробіття вже призначили понад 40 тисячам осіб, з них понад 26 тисяч – наймані працівники. На виплату допомоги з часткового безробіття в період карантину обласну службу зайнятості профінансували на понад 350 мільйонів гривень для виплат роботодавцям для їхніх найманих працівників та фізичним особам-підприємцям. Це рекордний показник по Україні. Окрім цього, діє Програма «Доступні кредити 5-7-9%». Вона запроваджена за ініціативи Президента України та Кабінету Міністрів України для підтримки інвестиційних проєктів мікро- та малих підприємств. Важливо, що програма має три складові: компенсацію відсотків, кредитні гарантії та антикризові заходи. Тут малі підприємства можуть отримати п’ятирічні кредити на інвестиційні проєкти з виробництва ліків, медичних виробів та обладнання і дворічні кредити на поповнення обігових коштів для покриття витрат на оплату праці, орендні та комунальні платежі розміром до трьох мільйонів гривень з компенсацією відсотків до рівня 3% річних. Антикризова програма також дає можливість рефінансувати наявний кредит із компенсацією від держави повної суми відсотків. За час дії програми у Львівській області видали понад 650 кредитів сумою мільярд 180 мільйонів гривень. Тут Львівщина теж посіла перше місце. Ця допомога дозволила підтримати підприємців у таких галузях, як сільське господарство, переробна промисловість, гуртова та роздрібна торгівля, транспорт тощо. Окрім цього, це низка інших допомог: кредитні канікули, податкові преференції, одноразова допомога роботодавцям, які можуть втратити дохід через карантин, виплата на дітей до десяти років. –  Якою була підтримка на рівні області? –  В області реалізуються дві цільові програми, які передбачають підтримку бізнесу. Перша – Програма підвищення конкурентоспроможності. Тут підприємцям, які працюють у галузі деревообробки, виробництва меблів, харчових продуктів, легкої промисловості, коштом обласного бюджету відшкодовується частина відсотків за кредитами. Також у межах програми проводяться конкурси стартап-проєктів для учасників АТО (ООС) в частині придбання устаткування, обладнання та інших засобів виробництва. Надається і ваучерна підтримка бізнесу. Це безповоротна фінансова допомога на маркетингові, консалтингові послуги, інноваційні послуги. Цього року з бюджету області на реалізацію програми виділили 5,6 мільйона гривень та 1,84 мільйона гривень коштів державного бюджету в межах секторальної підтримки ЄС. Друга програма – Комплексна програма підтримки та розвитку агропромислового виробництва у Львівській області. Тут компенсують відсотки за кредитами, а також фінансово підтримують сімейні фермерські господарства. Цього року з обласного бюджету виділили 18 мільйонів гривень на її реалізацію. –  Програма президента України «Велике будівництво» – амбіційний проєкт, який передбачав інфраструктурну модернізацію України. Як цей процес відбувався на Львівщині, що сьогодні вже зроблено? –  Програма стартувала у березні, і кожна область сама визначала об’єкти, які потрібно було побудувати чи відремонтувати. Зрозуміло, що це мали бути важливі соціально-інфраструктурні об’єкти, які б забезпечували освітні потреби, створювали нові робочі місця, покращували комфорт мешканців області. Важливо, що значна частина об’єктів «Великого будівництва» в області – це довгобуди, які роками з тих чи інших причин не могли запустити. Сьогодні ж мешканці вже їздять відремонтованими дорогами, діти здобувають освіту в належних умовах. Завдяки акумулюванню коштів державного, обласного та місцевих бюджетів в повних обсягах вже завершили роботи на 13 об’єктах соціальної інфраструктури. Це 5 дитсадків, 5 шкіл та 3 спортивні об’єкти. Серед шкіл, до прикладу, Дубаневицький заклад загальної освіти І-ІІ ступенів Львівського району. Це один з довгобудів, які вдалось завершити цього року. В межах програми «Велике будівництво» з державного бюджету виділили понад 30 мільйонів гривень. Тепер у школі може навчатись понад сотня учнів. Також садок у селі Зимна Вода. Це один з наймасштабніших проєктів «Великого будівництва» в галузі освіти. І один з прикладів дієвої співпраці місцевої громади та держави. Завдяки 19 мільйонам гривень, які виділили з державного бюджету на цей рік, і понад 8 мільйонам з місцевого бюджету ми змогли завершити всі роботи цього року. Тепер дошкільна освіта стала доступною для наймолодших жителів Зимноводівської ОТГ. Загальна кошторисна вартість будівництва об’єкта – понад 56 мільйонів гривень. Садок розрахований на 160 місць. Серед завершених об’єктів є також школи у Трускавці, у селі Верхнє Синьовидне Стрийського району, Викотах на Самбірщині, Бортятині на Яворівщині. Дошкільні установи: садки у селі Борщовичі, селищі Великий Любінь Львівського району, у селі Чуква на Самбірщині, Рудники Стрийського району. Ще на трьох об’єктах роботи тривають. Загалом завдяки реалізації освітніх об’єктів створили майже тисячу додаткових місць для навчання, з них 453 учнівські та 505 місць для дошкільнят, покращили умови здобуття освіти для 1125 дітей, а також створили додаткові 142 робочі місця для педагогічного та технічного персоналу. Також тривають роботи у восьми приймальних відділеннях опорних лікарень. –  Окрім державної та обласної підтримки, чи залучались кошти міжнародної допомоги? –  Звісно. В області реалізовувалися 48 проєктів МТД, де бенефіціаром є Львівська ОДА. Їх загальна кошторисна вартість – понад 60 мільйонів євро. Також у межах Регіональної програми з міжнародного і транскордонного співробітництва, європейської інтеграції було співфінансовано 12 проєктів сумою приблизно 33 мільйони гривень. Ці проєкти спрямовані на збереження та промоцію історико-культурної та природної спадщини українсько-польського прикордоння, розвиток туризму модернізацію дорожньої інфраструктури. –  Раніше ви працювали у сфері паливно-енергетичного комплексу, зокрема у приватному секторі. Сьогодні ви також куруєте цей напрямок в ЛОДА. Які виклики цього року поставали перед галуззю? –  Найбільшим викликом є питання вугільної галузі. Це виплата зарплати гірникам, оновлення обладнання, збут реалізованої продукції. Це дуже складні питання, які потребують комплексного підходу. Наша позиція тут однозначна – люди мають отримувати зароблені гроші, щоб могти забезпечувати себе і свої сім’ї. Впродовж цього року ми спільно з профільним міністерством, урядом, Офісом президента докладали максимум зусиль, щоб розв’язати питання заборгованості. Попри економічні труднощі, зумовлені пандемією, її вдалось погасити з державного бюджету. Та питання нікуди не зникає. Сьогодні завершується робота над Концепцією трансформації вугільних регіонів. Потрібно розуміти, що це вагомий стратегічний документ, який реалізовуватимуть упродовж декількох років. Тут йдеться і про інвестиційний розвиток, стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу, створення нових робочих місць, опорних закладів, освітніх просторів, перекваліфікацію та навчання. –  Завершилась реформа децентралізації, з 1 січня громади повноцінно набувають нових юридичних прав. Чи вестиме ЛОДА якусь роботу у цьому напрямку? –  Ця робота і не припинялась. Зокрема, департамент економічної політики курував процес формування об’єднаних територіальних громад. Проведено сотні виїздів у райони, консультацій з громадськістю і експертами. Цей процес був дуже складний. Але нашим основним вектором та завданням було створення спроможних громад, які зможуть функціонувати та забезпечувати себе самостійно надалі. Сьогодні ми продовжуємо цю комунікацію через департамент економічної політики, Агенцію регіонального розвитку, інформуємо про можливості, інформаційно роз’яснюємо особливості їхньої діяльності в нових територіальних умовах. Ми залишаємось відкриті до допомоги та співпраці. - Що побажаєте мешканцям Львівщини у новому році? –  Дуже б хотілось, щоб завершилась пандемія і ми всі повернулись до звичного життя. Звичайно, хочеться побажати нашій області розвитку, достатку кожній родині, щоб люди отримували достойну заробітну плату, щоб діти мали якісну освіту. І вірю, що спільними зусиллями можемо це зробити. Разом з цим вкотре звертаюсь до мешканців області із закликом дотримуватись карантинних обмежень, не втрачати пильність. Дбаймо про своє здоров’я та здоров’я рідних.

29 грудня 2020

За кошти обласного бюджету Львівщини закупили 3500 примірників книги Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР». Шість сотень примірників книги передадуть Луганській обласній держадміністрації. Решта книг поповнять бібліотечні фонди Львівщини. Довідково: "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР" — публіцистична книга українського історика, головного редактора порталу «Історична правда», публіциста Вахтанга Кіпіані про кримінальну справу, життя і смерть українського поета-дисидента Василя Стуса.

23 грудня 2020

Голова Львівської ОДА Максим Козицький розповів виданню "Високий замок" про проблеми й перспективи Львівщини. Добігає кінця дуже складний і суперечливий 2020 рік. Для жителів та керівництва Львівщини це був рік суцільних викликів: коронавірусна пандемія вдарила не тільки по здоров'ю людей, а й по економічному потенціалу області. У розпалі — реформа децентралізації, відбулися вибори в органи місцевого самоврядування. Про те, як минув цей рік для Львівщини, чи вдалося приборкати коронавірус, якими будуть «розклади» у Львівській облраді, про особливості нової стратегії області розмовляємо із головою Львівської обласної державної адміністрації Максимом Козицьким. — Пане голово, кінець року практично збігається з вашою річницею на посаді. Як оцінюєте цей рік? — Цей рік для нас усіх був дуже важкий. Коли йшов на цю посаду, не думав, що вимушений буду займатися боротьбою з коронавірусом. Звичайно, медична освіта мені пригодилася, та ми робили все чітко за інструкціями Всесвітньої охорони здоров’я, МОЗ України. У короткі терміни перепрофілювали ряд «ковідних» лікарень — зараз вони наповнені менш як наполовину. Підготували медичний персонал, разом з меценатами забезпечили їх засобами захисту, закупили потрібне обладнання. Ми першими в Україні розпочали страхування медичних працівників, які захворіли на коронавірус. Сьогодні наша область з день може зробити до 3,5 тисячі ПЛР-тестів. А з початком пандемії ми не мали жодної лабораторії, яка могла б проводити таку діагностику. Усі зразки відправляли у Київ. Ми продовжуємо розширювати кисневу мережу у лікарнях Львівщини. Зараз маємо 3 тисячі 645 ліжок для пацієнтів з ковідом. 80% з них забезпечені киснем. Загалом вважаю, на сьогодні Львівщина успішно дає собі раду з коронавірусом. За цей час у нас не було величезних проблем із госпіталізацією, зважаючи на ту кількість людей, які перехворіли в області, а це майже 57 тисяч осіб. — Ще на початку року ви заявили, що відмовляєтеся від премії, яка вам належиться, і передаєте ці гроші на боротьбу із коронавірусом. Досі не отримуєте премії? — Я одразу відмовився від премії і жодного разу її не отримав. Зарплату отримую, бо вона мусить бути нарахована, а далі ці кошти перші місяці скеровував на боротьбу з коронавірусом. — Кажуть, ваша родина витратила понад 10 мільйонів гривень на закупівлю кисневих концентраторів, засобів індивідуального захисту, медикаментів для ковідних лікарень. Це правда? — Не любимо про це говорити. Сьогодні багато бізнесменів допомагають медикам. У такі складні періоди, як пандемія, війна, меценатство — це не просто поклик душі. Це обов’язок, норма. --- Які проблеми, на вашу думку, мають бути вирішені в першу чергу на місцях в умовах децентралізації? — На сьогодні на Львівщині створено 73 ОТГ. Голови деяких з них вперше вступили у свої повноваження. Не всі мають досвід ефективного формування бюджету, структури управління тощо. Тому виникає багато питань, які потребують консультацій. Ми готові їх надавати, і щоб спільно вирішувати проблеми, обмінюватися досвідом, пропонуємо створити майданчик для комунікацій між органами місцевого самоврядування, облдержадміністрацією та центральними органами влади. Такою платформою може стати, скажімо, Агенція регіонального розвитку Львівської області. Основні виклики, що стоять перед громадами, — це прийняття бюджетів, які будуть орієнтовані на людей, їхні потреби, освіту, медицину, економічне зростання. Наступна річ, яку треба налагодити, — надання адміністративних послуг. Якщо людина не стоїть у чергах за довідками, це покращує якість життя. У кожній ОТГ має бути створена мережа ЦНАПів. Також треба звернути увагу на планування діяльності — громада має чітко розуміти, як витрачати свій фінансовий ресурс. До цього треба залучати не тільки новообраних депутатів, голову ОТГ, а й місцевих вчителів, лікарів, бізнесменів, які мають досвід і розуміння діяльності громад. Кожен голова ОТГ має розуміти, що ресурс обмежений, і ми, зі свого боку, можемо допомагати. Бо ж є ще низка державних, обласних програм, і громадам варто брати в них участь. Але вони повинні мати бачення того, як хочуть витрачати кошти. Якщо таке бачення існує, звичайно, ми можемо співпрацювати, і будемо це робити. — Рік на посаді: чим ви у своїй роботі задоволені, чим незадоволені? — Я по життю рідко буваю собою задоволений. Звичайно, багато планів не вдалося реалізувати. Та за багатьма показниками Львівщина виглядає досить достойно. З початку року ми відремонтували 518 кілометрів доріг. З них 278 — це дороги державного значення, 240 — місцевого. Загалом цього року залучили на ремонт автошляхів майже 5 мільярдів гривень. Це рекордна сума за всі роки. Торік цифра була удвічі меншою. Серед наймасштабніших об’єктів — Ясенів — Золочів, Мамчурі — Ясенів, Сокаль — Стоянів, Куликів — Великосілки, Мшанець — Стрілки, Східниця — Верхнє Синьовидне. Щодо доріг державного значення, то показовою є Львів-Пустомити-Меденичі. Там гарні узбіччя, капітально відремонтовані 12 мостів, зроблено п'ять кільцевих розв’язок, якісне освітлення. Так само дорога Східниця-Пісочна. Шестикілометровий Східницький перевал відремонтували вперше за кількадесят років, раніше там хіба латали ями. Частину цих доріг ремонтуємо за програмою президента «Велике будівництво», завдяки якій ми не розпорошували кошти, а займалися об’єктами. На сьогодні вже завершено 13 об’єктів «Великого будівництва», два стадіони на стадії завершення — це стадіон у Буську та спортивний комплекс «Шахтар» у Червонограді. Відтак створено додатково тисячу місць для навчання учнів та дошкільнят, покращено умови освіти для 1,5 тисячі дітей, а також додатково створено понад 140 робочих місць для працівників освіти. — За яким принципом ви обирали ці об'єкти для будівництва чи ремонту — школи, садки, дороги? Можливо, були випадки, коли хтось лобіював конкретного виконавця робіт? —  По-різному можна дивитися на лобізм. Лобізм може бути здоровий і нездоровий. У США, наприклад, лобізм прописаний на законодавчому рівні. У нас цей лобізм може виглядати по-іншому. Але облдержадміністрація чітко дала всім зрозуміти, що, наприклад, школи мають бути побудовані там, де є дефіцит навчальних місць, там, де ми бачимо точки росту. А не там, де комусь вигідно чи зручно. От восени здали в експлуатацію школу в селі Дубаневичах Городоцького району. Її почали зводити у 2016-му, але все бракувало коштів. А діти вчилися в непристосованих приміщеннях, де грибок пошкодив стіни і підлоги. Цього року з державного бюджету на цей об’єкт залучено рекордну суму за всю історію Державного фонду регіонального розвитку — 33 мільйони гривень. Щодо дорожньої інфраструктури, то найперше проводимо її в ті райони, де бачимо «точки росту» зеленого туризму, підприємництва. До прикладу, у червні стартував масштабний проєкт «Мале Карпатське коло». Цей унікальний туристичний маршрут об'єднає населені пункти на межі трьох карпатських областей - Львівської, Закарпатської та Івано-Франківської. З'єднає найкоротшою дорогою наш Сколівський район з Межигірським та Долинським. Усі ці три райони — унікальні своїми природними та культурними об'єктами. Розуміємо, що у зв’язку з ковідом більшість людей у подальшому будуть подорожувати в межах України. Тож цей проєкт згодом залучить в наші громади чималі кошти. Деякі з автошляхів, які ми полагодили, не бачили ремонту десятиліттями. Наприклад, ми ввели в експлуатацію понад 10 км дороги Куликів — Великосілки, що проходить територією Жовківського та Кам’янка-Бузького районів. Її не ремонтували з 1984 року — відколи збудували. А тепер цей відрізок дозволив з’єднати три дороги державного значення — Львів — Рава-Руська, Львів — Радехів — Луцьк та Київ — Чоп в обхід Львова. У найближчому майбутньому хочемо розвантажити в’їзд великого транспорту в місто. За наступні 2−3 роки має бути побудована північна об’їзна дорога Львова. Зараз завершуємо викуп земельних ділянок. — Як змінився інвестиційний клімат в області за рік? — Львівщина і надалі залишається одним із лідерів щодо інвестиційної привабливості. Якщо брати економічну складову, то Львівська область і досі має, навіть за цей коронавірусний рік, 3% зростання ВВП промисловості. Цей рік ми займалися налагодженням контактів і розвитком інфраструктури. Для того, щоб інвестори мали куди входити — індустріальні парки, інфраструктурні об’єкти, прикордонна інфраструктура. Це дозволить створити території, де можна локалізувати іноземні інвестиції. Найпотужніші з інвестиційних проєктів, які створені цього року, — фабрика з виробництва м'яких меблів бельгійської компанії «HIMA» у Бориславі, відкриття заводу з переробки м’яса курей-бройлерів «Агроль» на Золочівщині. — Чи задоволений президент вашою роботою? — Вважаю, що завдання, які ставив переді мною і моєю командою президент, ми виконуємо. Розуміємо, що не може бути по-іншому. Всі програми, які були оголошені на національному рівні, Львівщина виконала. — Ви прийшли на цю посаду з бізнесу. Нещодавно підприємці на зустрічі з вами зауважили, що тепер працювати їм стало легше. Як ви їм полегшили роботу? — Ми наголошуємо, що працюємо прозоро в усіх сферах. Але якщо підприємці кажуть, що їм стало легше працювати, це означає, що ми ще не до кінця реалізували наше завдання. Тому що наша мета — зробити так, аби підприємці сказали, що їм приємно, комфортно працювати у Львівській області, а не «легше». От коли вони скажуть, що їм комфортно працювати, це вже буде результат. —  Ваші попередники часто вживали словосполучення «боротьба з контрабандою». Але зараз про це вже не чути. Вдалося побороти контрабанду? — Це питання правоохоронних органів. Але якщо брати виконання Львівською митницею плану надходжень щодо митних платежів, то він перевиконаний. Чи системно йде боротьба з контрабандою? Так, вона йде системно. Чи вона поборена? Напевно, не до кінця. І ми й надалі будемо приділяти цьому увагу. Цього року зросли платежі в бюджет — при тому, що потік вантажів у зв’язку з коронавірусом явно впав. Це свідчить про те, що справді йде боротьба з контрабандою. — У чому новизна Стратегії розвитку Львівщини на 2021 — 2027 роки? — Стратегія була розроблена в цьому році. До роботи над нею були залучені багато експертів, спеціалістів, інститутів Львівщини, фахівців, які мають авторитет у своїх колах. Цей документ не може бути черговою «паперовою» стратегією. Це має бути документ, реальний щодо виконання. Стратегія має охопити всі основні напрями, аби Львівщина справді розвивалася. Основний наголос у цьому документі — на конкретно спроможній економіці й смартспеціалізації, на якості життя людей. А це освіта, медицина, культура, просторовий розвиток, безпека життя людей, екологія і туризм. Це все речі, які б ми хотіли реалізувати і покращити до 2027 року. Якщо казати конкретніше — це наголос на підтримці сільського господарства, розвитку тваринництва, ягідництва, загалом малого фермерства. Це підтримка малого і середнього бізнесу з можливістю отримання відшкодування відсотків по кредитах, це можливість фінансування стартапів, програма для збільшення конкурентоспроможності малих виробництв. — Для вас, як колишнього бізнесмена, посада голови обласної державної адміністрації була абсолютно нова. Що ви за рік роботи для себе зрозуміли: чи вам сподобалося працювати чиновником? — Звичайно, не можу сказати, що я вже повністю осягнув усі тонкощі державного управління. Але це для мене величезний досвід і можливість подивитися з іншого боку на апарат і державне управління. Зараз я розумію, що мало людям отримувати гідну зарплату, а підприємцям платити податки. Якість життя людей залежить найперше від того, чи правильно витрачаються кошти платників податків, чи належним чином розподіляється ресурс. Намагаємося зробити так, щоб процес витрачання був прозорим і люди могли оцінити самі: чи будуються школи, садочки, дороги, чи покращується якість життя, чи змінюється саме середовище існування. — У вас цього року був ще один виклик — депутатство, участь у місцевих виборах. Це знову ж таки нова робота. Вважаєте, що депутатом зможете зробити більше для області? — Обласна державна адміністрація здійснює делеговані повноваження обласної ради. Усі програми обласного бюджету, які виконуються адміністрацією, приймає обласна рада. І мати можливість впливати на рішення щодо формування самих програм — дуже важливо. Важливо мати право голосу і команду, яка готова обстоювати інтереси громади на обласному рівні. Тому кожен голос в обласній раді важливий. Величезна подяка жителям Львівщини, які підтримали мене, мою команду, президента, що дозволило нам зайняти друге місце на виборах в обласну раду. І ми будемо обстоювати їхні інтереси, будемо робити все, щоб їхній голос почули. — Цікаво, чому партія «Слуга народу» не пройшла у міську раду? — Ми вирішували дуже багато питань, пов’язаних з областю. Напевно, жителі міста більше зосереджують увагу на діяльності міської ради. Вона їм ближче. Хоча вся ця діяльність, пов'язана з коронавірусом, це була спільна діяльність як міського голови Львова, так і обласної адміністрації і уряду. Те саме стосується багатьох програм — освітньої, медичної, децентралізації тощо. Це все були спільні питання, які вирішувалися разом. Але це вибір людей. Як на мене, «Слуга народу» теж непоганий результат показала у Львові, але у міську раду, на жаль, не пройшла. Можливо, з нами в команді йшло мало пізнаваних у місті людей. Але це ще один виклик, над яким будемо працювати. — Ваш однопартієць і заступник Юрій Холод був обраний заступником голови Львівської облради. Після цього почалися розмови в політичних колах, що є якісь негласні домовленості між «Європейською Солідарністю» і «Слугою народу». Чи є ці домовленості насправді? — Обрання Юрія Ігоровича на посаду заступника голови облради — це оцінка діяльності уряду, президента, адміністрації, і це, як на мене, абсолютно правильний результат. Тому що партія, яка займає друге місце на виборах в області, має бути представлена в керівництві обласної ради. Але тут більше не про партійну належність, а про оцінку діяльності. Юрій себе дуже добре проявив на посаді заступника голови ЛОДА, він вів питання спорту, захисту дітей, туризму. Справлявся з роботою і завжди має активну життєву позицію. Був обраний депутатом, і його обрання — це оцінка діяльності не тільки його, а й команди, з якою він йшов. Люди бачать, що ми проукраїнська європейська партія, яка обстоює їхні інтереси. Ми багато чуємо про різні домовленості на всіх рівнях, коли говоримо про коаліції, опозиції, тендери… Наша позиція — не беремо у цьому участі. Ми б хотіли, щоб люди оцінювали нашу діяльність за прозорими показниками. І якщо дивитися на розподіл комісій облради тощо — ми доволі спокійно ставимося до посад. Наше завдання — зробити все, щоб людям жилося краще. Це без пафосу. Наша діяльність і надалі буде зводитися не до партійної належності, а до представлення інтересів людей. Не має значення, чи це «Європейська Солідарність», чи «Голос», «Самопоміч», «Свобода». Якщо вони будуть давати якісні правки до обласних програм, пропонувати речі, від яких Львівщина тільки виграє, ми точно не будемо дивитися на прив’язку до партії, ми точно готові коригувати власне бачення щодо розвитку. Тому що ми відкриті і незашорені в цих питаннях. — Як гадаєте, вам буде легше працювати з новим скликанням обласної ради? — Вважаю, в нас є хороша перспектива щодо співпраці. Тому що прийшло дуже багато нових людей з різних партій, які хочуть показати Україні, що Львівщина передова область, що тут комфортно жити, працювати і вести бізнес. Я спілкуюся з людьми і бачу, що вони орієнтовані на такий результат — незалежно від партій. Тож думаю, що в нас буде співпраця в обласній раді щодо основних питань, і точки дотику будуть знайдені.

21 грудня 2020

Повний текст інтерв'ю Президента України Володимира Зеленського The New York Times. Розмова відбулася 16 грудня 2020 року. – Пане Президенте, добрий день. Дякую за ваш час. З прийдешнім вас. Які плани на 2021 рік, які головні проблеми потрібно буде вирішувати в Україні? – Ви почали з найскладнішого питання. Раніше я жив глобальними планами. Коли став Президентом України, крім стратегічних, великих напрямків, на жаль, ми всі з вами отримали ковід, і ми всі живемо сьогоднішнім днем. Щоранку я прокидаюся й отримую моніторинги: з сьомої ранку окремо від Міністерства охорони здоров'я, окремо від Прем'єр-міністра, окремо від РНБО отримую (інформацію. – Ред.) з різних регіонів, де скільки людей захворіло, де скільки, на жаль, померло. Я вимагаю, щоб у мене були детальні цифри – хто помер, який вік, скільки медиків, яка кількість поліцейських, який відсоток учителів, усіх контактних людей, ті, хто потенційно мають більше контактів і можуть бути носіями. І, звісно ж, кількість дітей – хворих і померлих. Але, слава богу, статистика щодо дітей і в нас, і в усьому світі мінімізована, тому що діти легше все переносять. Сьогодні з ранку настрій у мене кращий, бо ми вже тижнів зо два-три поспіль отримуємо статистику, скажімо так, стабілізації цієї складної ситуації. Тому що приблизно місяць тому в нас почалася хвиля, і ми отримували щоденний приріст +1000 хворих. На 40 мільйонів – це багато, я вважаю. І хоч мене й заспокоюють медики, що це нормально порівняно з іншими країнами Європи, але ви ж знаєте, що перш за все ти дивишся, що в тебе, як то кажуть, що у твоєму домі, а потім – що в сусідів. Важливо, що в сусідів, але все-таки кожен думає про свій дім. Тому наразі ось така ситуація. Зараз знизився відсоток смертності, це хороший сигнал, тому що коронавірус мутує, можливо, він слабшає або людський організм адаптується – тоді це маленький відсоток смертності. Але я вважаю, що тут заслуга медичної системи та медиків, яким доводиться справлятися швидше. Швидкість дуже важлива в цьому питанні, тому що ми боремося за життя людей. На жаль, констатую, що медична система в Україні була розвалена. – У мене ще питання щодо вакцини. Але спочатку я хотів би запитати про ваші завдання в країні. Ваш колишній очільник Адміністрації (Офісу Президента. – Ред.) Андрій Богдан сказав, що у партії «Слуга Народу» немає більше вирішального голосу в Раді. Як вам вдасться виконати всі завдання? Ви готові, якщо буде потреба, співпрацювати з партією Петра Порошенка «ЄС»? – Перше питання було складне, а друге – не дуже приємне. Це нормально, це життя. Давайте я відразу відповім щодо планів, тобто про те, як їх реалізувати, тому що дійсно деякі з них пов'язані з голосуванням. Плани. Перше – ми за 28 років вперше відкрили ринок землі, ухвалили важливі законопроекти в цьому напрямку. Було все – страйки, політичний вплив різних фінансових груп, правда, абсолютно ніхто не хотів, щоб ми ухвалили законопроект про землю – основний законопроект на сьогодні. Земельна реформа вже почалася – вперше за 28 років. Це велике досягнення. Друга історія – це інфраструктура, якої, я вважаю, в країні не було, точніше, вона була, але за неї було дуже соромно, доріг в Україні не було. Коли ми кажемо про наступний крок, я говоритиму про інвестиції, про концесію й так далі. А щоб когось запрошувати, треба розуміти, що людина повинна якось до тебе долетіти й доїхати. І тому потрібно робити інфраструктуру – це вітрина. Багато звинувачень на мою адресу, мовляв, під час пандемії я приділяв багато часу інфраструктурі. Зараз люди побачили, що наші швидкі почали добиратися до хворих швидко. Наші МНС (пожежні машини) почали доїжджати швидше. А в нас, на жаль, таке було – на сході України була велика пожежа, й траплялися випадки, коли не могли дістатися. А зараз не за добу можна доїхати, а з'явилася можливість добиратися за хвилини. Коли гасили пожежі, ми зберегли величезну кількість життів. Зараз ми бачимо, що інфраструктура важлива. Ми вже зробили, й це підтверджено, чотири тисячі кілометрів доріг у цьому році, що перевищує загальну кількість кілометрів доріг, зроблених за попередні 10 років. За рік зробили в 10 разів більше, ніж за десять років у сумі. Це, я вважаю, правильний крок. Скажу чесно, я цим дуже пишаюся, вважаю, що тут усі ми спрацювали. Не можна зупинятися. У нас дійсно є шанс за чотири-п'ять років побудувати в Україні всі інфраструктурні вузли. Ми побудували багато мостів, що теж важливо. До речі, інфраструктуру будуємо, починаючи зі сполучення з окупованими територіями. Туди теж тепер добираються гуманітарні вантажі як з України, так і від Червоного Хреста. Там ми просто побудували мости, відкривали КПВВ – контрольно-пропускні пункти, цього не було. Те саме зробили на території, що прилягає до окупованого росіянами півострова Крим. Там теж відкрили сучасні КПВВ, люди приїжджають, вони можуть там отримати всі адміністративні, фінансові послуги, відпочити, прийняти душ. Це важливі зміни й важливі реформи не тільки в законах, на словах, а й на ділі. Далі – інвестиції, це кров для організму. Я вважаю, що Україна без них помре. Інвестиції потрібні. Зробили великий майданчик для приватизації, кілька тисяч підприємств передані до Фонду державного майна, який займається приватизацією. Мала й середня приватизація «полетіли» – з точки зору швидкості всі плани перевиконані. Щодо великої приватизації – вона була заборонена на час ковіду, тому трохи зупинена, але там багато робиться. Проголосували важливий закон про концесії, яких не було. Вже кілька портів України передані іноземним інвесторам, укладені договори, вони вже вкладають гроші. Також підійшли до дуже важливого стратегічного етапу – знайшли баланс серед правоохоронних органів, і буде запущена реформа Служби безпеки України, яка не займатиметься економікою. Ми запустили та фактично вже закінчили реформу Генеральної прокуратури. Там не лише закон – переформатували багато, прокурори пройшли конкурси. Ми запустили Вищий антикорупційний суд, і вже є вироки – він працює понад рік. Моя інавгурація як Президента була у травні, а 5 вересня ми запустили Вищий антикорупційний суд. Я вважаю, що це важливо, тому що болюче місце в Україні – це суди, і зараз є Вищий антикорупційний суд, зараз ми «воюємо» з деякими суддями Конституційного Суду, які хочуть зруйнувати антикорупційну структуру в Україні. У них нічого не вийде. Ми все це переформатуємо. І наступний великий етап – це глобальна судова реформа в Україні, яку ми почнемо втілювати з наступного року, тому що вже підготовлено багато законів, підготовлені етапи впровадження цих реформ. Потроху рухаємося. Скажу відверто, через пандемію багато грошей, які йшли на інфраструктуру, ми перенаправили на медицину, підвищили заробітну плату лікарям. Усі лікарі, які борються з ковідом, сьогодні отримують 300% своєї заробітної плати. Кажучи про Порошенка, ви згадували Андрія Богдана, його слова щодо більшості. Так, є вплив великих фінансових груп, яких іноді називають олігархами, на всіх депутатів усіх партій. Дійсно, нікому не вигідна більшість партії «Слуга Народу». Але відповідь проста: закони голосуються, і результат – на табло. Сьогодні ми можемо дивитися на результат: закони голосуються. Справді, це набагато складніше, ніж було спочатку. Але ви повинні розуміти, що занадто багато інтересантів, щоб гальмувати реформи, які хоче робити Президент з партією. Зрозуміло, що в партії люди різні, і всі люди живі, на когось впливають – по-різному, психологічно. Хочуть впливати всі фінансові групи, серед іншого й фінансові групи Медведчука, Порошенка, які також представлені в парламенті. Тому щодо відповіді на друге питання, чи готові ми співпрацювати, – я не розумію, з ким. З олігархом Порошенком я не готовий співпрацювати. Якщо в межах депутатського корпусу хтось пропонує якісь хороші ініціативи, то я знаю, що всі депутати між собою співпрацюють. Все, що на благо України, – окей. Все, що пов'язане з якимись речами, з лобізмом або ризиками для України, – я не готовий. – Стосовно олігархів. Ви сказали під час виборчої кампанії, що переможете корупцію. А корупція – це інструмент олігархів. Чи вважаєте ви, що для перемоги над корупцією треба перемогти олігархів? – Однозначно. Розумієте, це питання, яке хвилює всіх. Мене хвилювало як громадянина. Я вважаю, що в олігархів у цьому цивілізованому світі є два виходи: олігархи стають великим бізнесом, і тоді вони не мають впливу ні на політику, ні на засоби масової інформації. Тоді, якщо вони платять податки й забезпечують робочі місця, у держави з ними прекрасні робочі відносини. Якщо фінансові групи мають політичний вплив, постійно займаються лобізмом, мають ЗМІ, у яких вони не просто міноритарії, а контролюють інформаційну політику, вони з великих підприємців перетворюються на олігархів. І тоді держава повинна з ними боротися. Що в нас. Я вам сказав, що вони представлені у Верховній Раді, і, на жаль, мушу констатувати, що власниками всіх телевізійних груп сьогодні є такі великі підприємці, як ми їх з вами називаємо, олігархи. Коли цим речам державі вдасться запобігти, тоді ми переможемо олігархів. Чи переможемо ми повністю корупцію після перемоги над олігархами? Ні. Тому що не тільки такими засобами перемагається корупція. Я вважаю, що передусім потрібна цифровізація, тому це окремий напрям, яким ми займаємося. Менше контакту людини з чиновником – більше цифрових напрямків. Ми вже зробили багато всього: і водійські посвідчення, і цифровий паспорт. Ми в цьому перші у світі. Таку річ ми швидко зробили: зараз усі дотації, які буде отримувати малий бізнес, – вони знову отримуватимуть їх в електронному вигляді. Ось цей наш великий портал під назвою «Дія» – ресурс, на якому всі ці права, паспорти, закордонні паспорти тощо, – ми все зосереджуємо на ньому, і вже сьогодні на ньому буде такий додаток, коли весь наш постраждалий малий бізнес зможе отримати гроші, зареєструвавшись там, якщо ми запровадимо локдаун. – Коломойський відкрито критикує антикорупційні вимоги МВФ щодо регулювання у банківській сфері, він казав про розворот України до Росії. Що ви робите зараз, щоб показати, що не поділяєте його поглядів? Якщо ви їх не поділяєте... – Я не впевнений, що повинен щось показувати, тому що показують зазвичай ті, хто хоче на публіку продемонструвати недостовірність своїх внутрішніх рішень. Я вважаю, що держава чітко позиціонує свою політику. Ігор Коломойський не є Президентом. І виступати від України, від імені Президента України, від уряду України він не може. Це заяви одного з бізнесменів, одного з олігархів. Щодо наших стратегічних партнерів, то Україна обрала собі стратегічних партнерів – ЄС, Альянс (НАТО. – Ред.), США – це наші важливі партнери, які підтримують нас і в санкційній політиці проти російської агресії на Донбасі. Що ж до мене особисто, то моя позиція зрозуміла й пряма: ми, звичайно ж, хочемо бути незалежною, сильною країною. Звичайно ж, ми хочемо бачити себе в межах Європейської спільноти, всередині ЄС. Звичайно ж, ми вдячні США, які нас підтримують, це наш стратегічний партнер. Ми стали партнером з розширеними можливостями НАТО. Це дії, не слова. І великі дії, тому вони ведуть до результату. І заяви будь-кого не можуть впливати на думку суспільства щодо геополітичного напряму України. – Його (Ігоря Коломойського. – Ред.) позиція щодо реформи, просування ідеї «соросят» на його телеканалі. Як ви можете показати, що він не впливатиме на реформу у банківській сфері? – Стосовно банківської сфери... Ми ухвалили дуже складний закон щодо неможливості впливу ззовні на банківський сектор. Дався він нам дуже складно, ухвалювали його дуже довго. Тут я хотів би, щоб міжнародні партнери проаналізували всі партії, які не голосували за цей закон. Мені здається, там є відповідь. Тому що іноді, декларуючи свою демократичну або проєвропейську позицію, деякі так звані проєвропейські партії в стінах парламенту України не голосували за цей законопроект. Мені здається, що ось це – ще один показник не порожньої риторики, не порожнього політиканства, а реальних дій. Я вважаю, що ми перемогли на цьому напрямку, тому на банківський сектор ніхто, включно з паном Коломойським, на сьогодні не може впливати. Національний банк є незалежним. Монетарна політика і взагалі політика Національного банку на сьогодні незалежні. Вони мають повну підтримку від мене. Це стосується й антикорупційних органів. Вони чудово розуміють, що я їх не «ламаю», не втручаюся в їхні серйозні кейси. Скажу чесно, вони до мене, навпаки, звертаються по підтримку і в дуже складних ситуаціях цю підтримку одержують. Хоча я не втручаюся в діяльність правоохоронних органів, але іноді звертаюся до них, кажу: «Давайте прискорювати процеси, тому що є відчуття, що іноді по серйозних кейсах ви затягуєте процес». Адже на людину можуть впливати, коли вона дає цю можливість. Мені народ дав такий мандат віри й довіри, що я вважаю, що з цим мандатом на мене ніхто впливати не може й не здатний. – У новому році в Сполучених Штатах буде новий Президент. Якими ви бачите відносини між США та Україною? – По-перше, я хочу подякувати США в цілому за постійну двопартійну підтримку, а також за підтримку і Сенату, й Конгресу. Ми стратегічні партнери. Мені здається, що ставлення США до України – це так само, як ставлення США до демократії. Незалежно від того, який Президент, він завжди поважатиме демократію, і точно так само, незалежно від того, який Президент, завжди буде таке ставлення до України. Принаймні мені так здається. Самі жителі США не дозволять антиукраїнську риторику будь-кому, хто представляє владу, тому що Америка показує на ділі свою підтримку, ми вдячні за санкційну політику – вона серйозна. І про кримські санкції, і про «Північний потік» – це для нас було стратегічно (важливо. – Ред.), і це було дуже складно. Щодо «Північного потоку», то США тут точно зіграли головну скрипку. Тому я повинен подякувати за це Сполученим Штатам періоду Дональда Трампа і його адміністрації. Я вдячний за те, що ми стали партнерами НАТО з розширеними можливостями, за всі санкційні дії проти Росії, а також за навчання з НАТО. Наші відносини не припиняються. Що стосується економіки, я вважаю, що цих відносин було замало. Мені дуже сподобалися меседжі нового Президента, пана Джо Байдена, який заявив про те, що в них, його команди, є концепт глобального стратегічного бачення безпеки у Європі. І, звісно, це дуже важливо для нас. Тому що якщо ми говоримо про безпеку у Європі, то єдина війна в Європі на сьогодні – це війна на Донбасі. Це війна, війна саме України. Новий Президент Джо Байден, мені здається, знає Україну краще, ніж його попередник, бо ще до свого президентства він, так би мовити, мав глибокі відносини з Україною й добре розуміє росіян, добре розуміє різницю між Україною та Росією і, мені здається, добре розуміє ментальність українців. Це дуже допоможе посилити ці відносини й додати в процесі врегулювання війни на Донбасі й деокупації наших територій. Мені здається, США можуть сильно додати, дуже сильно. – У скандальному випадку з імпічментом ви опинилися між Трампом і Байденом. Тепер, коли вибори пройшли, чи думаєте ви, що Україна буде вільна від американської політики? Ви цьому раді? Як ви вважаєте, після того, як вибори в Америці відбулися і змагання між Трампом і Байденом вже в минулому, чи може бути Україна вільна від цього конфлікту? – Якщо чесно, я не вважаю, що Україна була об'єктом цього конфлікту, це все-таки внутрішня політика Сполучених Штатів. Я не раз говорив, що не хочу, щоб Україна суб'єктивувалася в цьому напрямку, тому що це не наша країна. Ми прекрасні партнери. Але партнери де? Давайте будемо прекрасними партнерами в геополітиці, в економіці між нашими країнами, але точно не між особистостями, тим більше між двома претендентами на посаду наступного Президента США. Тому я не вважаю, що ми були в цьому конфлікті. Окей, нас затягували. Але я вважаю, що ми поводилися достойно, як належить незалежній країні, навіть незважаючи на те, що вона територіально й чисельно менша, ніж США. Я мав на увазі, що важливо залишитися геополітичним партнером і посилити економічний напрямок, якого мало між нашими країнами. Хоча там обіг близько 6 мільярдів був у 2019 році, хоча все-таки у нас велика країна, у нас є інтерес в LNG, сільському господарстві, машинобудуванні, залученні американських технологій, у нас є інтерес в обміні досвідом і в IT-сфері, тому що у нас хороші фахівці, і в Сполучених Штатах Америки вони теж сильні. Робити якісь великі речі, відкриття в майбутньому – ось інтерес взаємодії зі США, ось чого, мені здається, не вистачало тривалий час Україні та США. Ми – космічна держава, Сполучені Штати Америки теж, ми можемо згадати ті ж дев'яності роки, коли у нас був політ космічного корабля з нашим першим українським космонавтом Каденюком, і тоді разом зі США, з партнерами готувався кейс. Минуло понад 20 років, а більше якихось таких відкриттів у науці, в мистецтві, в технологіях, у медицині, таких глобальних сучасних речей не було. Ось куди треба рухати таланти однієї й іншої держави. – Вам би хотілося, щоб США відігравали активну роль у переговорах у врегулюванні конфлікту з Росією? Чи повинні Сполучені Штати брати участь у Нормандському форматі? – Дуже хотів би. Ви знаєте, ми дуже не хочемо топтатися на місці. І дійсно, в Нормандському форматі, який породив Мінські угоди, ми зробили важливі, я вважаю, кроки вперед. У нас зараз дійсно в десятки разів менше загиблих і поранених. Однак Донбас вмирає без України. Присутність там окупаційних військ вбиває технології, освіту, медицину, є екологічні катастрофи у зв'язку із затопленими шахтами, мародерство й розпиляні на метал заводи, які там були. Ситуація страшна, тому я кажу справедливо – Донбас без України вмирає. Тому я вважаю, що Сполучені Штати Америки можуть дуже сильно вплинути. Я вважаю, що посилити наші переговори в Нормандському форматі міг би Президент Байден, знову ж таки тому, що він добре розуміє питання України та Росії. По-друге, він говорив про безпеку у Європі, і, по-третє, ми вважаємо, що говорити просто про фінал війни вже мало. А що робити потім? Нам потрібна реінтеграція Донбасу. А щоб реінтегрувати Донбас, потрібні сильні компанії, сильні технології, безпека та гроші. І тут, я вважаю, ми не впораємося самі. І ми бачимо вільну економічну зону на території Донбасу, щоб там були певні преференції для того, щоб зайшов бізнес. І тут ключову роль могли б відіграти Сполучені Штати Америки. Ну й ми розуміємо, що Сполучені Штати Америки на сьогодні – гарант безпеки у світі, серйозний стратегічний гравець, тому такі кроки могли б прискорити фінал війни на Донбасі і початок великого будівництва, великої реінтеграції Донбасу. Є ще один кейс. Я вважаю, що однозначно не обійтися без Сполучених Штатів Америки в питанні Криму, тому що питання Криму та його деокупації не перебуває на порядку денному Нормандського формату та Мінських угод. Шість років це питання було в повітрі, і дійсно, Європа та Сполучені Штати Америки опційно робили все можливе, але кроки з деокупації має робити відповідний союз держав, союз лідерів, у якому буде визначена карта всіх кроків з деокупації Кримського півострова. Зараз ми створюємо «Кримську платформу» і, звісно, хотіли б у ній бачити ті країни, які будуть ключовими гравцями, ключовими гарантами повернення та деокупації Криму. Повернення Криму і нашої територіальної цілісності. І США могли б бути лідером у цьому напрямку. – Ви сказали, що Байден має великий досвід роботи з Росією та Україною, Східною Європою. Наскільки цей досвід міг би бути корисним для України? Чи маєте ви додатковий коментар? – У якийсь момент ми, на жаль, втратили спецпредставника по Україні у США Курта Волкера, він робив дуже важливі сполучні кроки і міг спілкуватися як з Україною, так і прекрасно спілкувався з Російською Федерацією і знав усю інформацію не з чуток. Я вважаю, що втрачена позиція, але такий спецпредставник або такий орган повинен бути. Дуже важливо – обрати таку людину, яка здійснюватиме потрібні кроки, яка розуміє українську ментальність. Важливо не помилитися в цьому кадровому питанні. Тут Президент Байден має всі максимальні шанси, тому що він багато працював з Україною, він – практик і розуміє менталітет, розуміє важливі моменти, пов'язані з реформами. Знаючи реформи в Україні, він розумітиме й зможе відрізнити реальну інформацію від фейків. Це дуже важливо, щоб не розірвалися стосунки між Україною та США. Важливо розуміти, що реально відбувається. І тому мені здається, що ось це розуміння новим Президентом США реальності в Росії, в Україні, у Європі дасть велику можливість вирішення всіх конфліктних завдань. – Чи вважаєте ви, що втручання Туреччини у війні в Карабасі, перемога Майї Санду в Молдові й протести у Білорусі – приклад того, що Росія втрачає вплив у колишніх радянських республіках? – Ми це добре розуміємо, тому що ми тут прожили життя, і конфлікт Нагірного Карабаху пам'ятаємо довгі десятиліття. І ніхто не радів, коли гинули люди, звичайні громадяни з обох сторін цього конфлікту. Але порівнювати військовий конфлікт між Вірменією та Азербайджаном і між Україною та Росією неможливо, тому що ми розуміємо, наприклад, що таке різна ментальність і різне віросповідання, різні релігії. Це те, що там. Складний конфлікт заснований на цьому. Щодо нас – у нас люди, які захищають Україну на Донбасі, розмовляють як російською, так і українською. Питання мови у нас не стоїть, у нас люди воюють за незалежність своєї країни. Потім – у нас люди воюють з людьми такої самої релігії. Буває й таке. Тому порівнювати неможливо. Це найтрагічніше і найсмішніше – коли був окупований Донбас, казали, що у Донбасу забирають російську мову. Це була просто сильна інформаційна атака Російської Федерації. Приклад, який я вам навів, коли люди, що розмовляють російською, захищають незалежність України. То як вони можуть забирати російську мову в Донбасу? Україна ж, я вважаю, нічого не порушила у відносинах з росіянами. Світ давно має бути ліберальним і вирішувати питання в законодавчому полі, а не з автоматом у руках. Стосовно послаблення впливу Росії – не знаю. Скажу вам як суб'єкт такого конфлікту, тому що я Президент України й бачу, що вони (представники РФ. – Ред.) є, я бачу їхню присутність. І вони також є суб'єктами – разом з Україною – в Мінських домовленостях. І суб'єктом цієї війни. Поки це є, поки вони є суб'єктами війни, я не бачу, не спостерігаю того, про що ви говорите. Щодо перемоги Майї Санду на виборах, то скажу вам відверто, народ, Молдова обирають того, кого вони хочуть. Але до виборів відкриту підтримку комусь із кандидатів Україна давати не могла. До того, як Майя Санду стала Президентом, вона як Прем'єр прилітала в Україну, і я зустрічався з нею і знаю її позицію щодо Криму, і мені її позиція щодо України в цілому, щодо війни на Донбасі зрозуміла набагато більше, ніж позиція попереднього Президента Додона. Я з Майєю із задоволенням зустрівся. Більше контактів з іншими лідерами влади або колишньої влади в Молдові у мене не було зі зрозумілих причин, які я вам щойно пояснив. Я підтримую Майю, вона це знає. Я говорив їй це й до виборів – який би не був результат, ми вас підтримуємо, мені дуже симпатична Молдова в цілому з таким лідером, і я бажаю їй демократичного розвитку. Молдова цього заслуговує. – Питання в тому, а що, коли Росія веде більш обережну політику, і чи відкриється через це можливість досягти миру на Донбасі? Чи бачите ви якісь зміни, які показали б, чи відкриється вікно можливостей на Донбасі, чи ні? – Усі конфлікти, які існують сьогодні у Європі, де так чи інакше є присутність Російської Федерації, я вважаю жахливими і, звичайно ж, дуже всім бажаю, щоб це закінчилося. Всі ці конфлікти – це показник того, що всюди, де була «заморожена» територія – це Придністров'я, це Абхазія, це Донбас, це Карабах, – всі ці території з роками програють у розвитку, програють економічно. Але найстрашніше – програють люди. Коли я кажу, що програють люди, я маю на увазі і людей, які живуть на цих окупованих територіях. Вони програють тому, що розривають стосунки з центральною частиною їхньої країни. Вони «в повітрі», не розвиваються, вони страждають, і найстрашніше, що вони просто доживають життя, не отримуючи від нього задоволення, і вони прирікають всі наступні покоління на таке життя. Життя в ізоляції в той момент, коли сучасний світ ширший і набагато прекрасніший. Тому я вважаю, що весь цей напрямок не має жодного результату в майбутньому. Але всі ці конфлікти не можуть зрівнятися з конфліктом між Україною та Росією, тому що ми дуже великі. Україна дуже велика. І те, як ми захищаємо нашу країну – на самому початку ми показали, що окупувати Україну неможливо. Всі помруть тут, але незалежність нашої країни ніхто не віддасть. – У мене питання щодо цього. Ви готові виконати вимоги Росії та змінити Конституцію, виключити НАТО як ціну за мир? – У Мінських угодах про членство в НАТО нічого немає, в Нормандському форматі нічого про членство в НАТО немає. Стосовно змін до Конституції в напрямку децентралізації ми говоримо: це згідно з Мінськими угодами, на це ми готові. Змінювати Конституцію в тому напрямку, про який ми іноді чуємо в медіапросторі від Російської Федерації, – тут вони знають мою позицію, я говорив Путіну прямо, що тут я не згоден. Я розумію, що ми хочемо окремі повноваження, право вибору, щоб ніхто потім не спекулював на питаннях мови, щоб жителі Донбасу розмовляли, як вони хочуть, – будь ласка, на всі ці речі, я вважаю, що ми повинні бути максимально ліберальними. Всі зміни за «Мінськом» у межах децентралізації в Конституції – ми це робимо. Я це говорив Президенту Російської Федерації на зустрічі в Нормандському форматі. Ми це будемо робити, незалежно ні від чого. Ми хочемо, щоб на місцях у людей було більше повноважень, більше вибору, щоб вони розпоряджалися грошима, а не отримували від центральної влади завдання, що постійно спускаються. Ми це й так робимо. Якщо захочемо в цьому напрямку Донбасу більше преференцій, ось такі компроміси можуть бути – це нормальні компроміси, без компромісів війна не закінчиться, я це розумію. Але скрізь має бути логіка. В усіх діях, в усіх компромісах має бути логіка. Логіка і результат. – Чи буде потрібне для миру на Донбасі велике перемир'я між Росією та Заходом, чи миру можна досягти навіть у тому разі, якщо те, що деякі називають «новою холодною війною» між Заходом і Росією, триватиме? Чи можна досягти миру в Україні й наскільки це тісно пов'язано, що його не досягти без глобального миру між Заходом і Росією? – Я не дуже люблю розмірковувати про глобальні речі. Я хочу пояснити свою позицію. Коли ми говоримо, що Сполучені Штати Америки сядуть за стіл з Російською Федерацією і вони домовляться про все, про весь світ – я в це не вірю. Тому що багато різних інтересів, і треба не забувати, що кожна маленька країна має свою незалежність і своє бажання. І великі гравці ніколи не зможуть домовитися в цілому про все, тому що в кожної країни є своє «я». І я, Президент України, не хотів би, щоб стосовно миру на Донбасі й умов цього миру домовлялися якісь глобальні гравці. Для нас важливо бути за цим столом переговорів, тому що без нас неможливо домовитися. Тому що суб'єктом цієї домовленості є Україна. – У мене одне питання щодо вакцини. Переговори про закупівлю вакцини Pfizer – вони були зупинені через нещодавню заборону експорту препарату зі США? Якщо російська вакцина «Супутник» задовольнить вимоги України, ви дозволите її виробництво на території вашої країни? – Ендрю, я вам спробую пояснити все, що в принципі відбувається зараз з вакциною. Я думаю, ви добре знаєте це питання, але я скажу, оскільки теж глибоко цим займаюся щодня. Я зіткнувся з тим, що втрачені позиції України у світі та Європі з точки зору пріоритетності країн. Ми не входимо до списку країн, які першими отримують вакцину. Я не знаю, скільки десятиліть втрачено за час незалежності, але це є, і я визнаю цей факт. Я з цим борюся. Тому тут ми повинні бути, скажімо так, акробатами в політиці, щоб примудритися якимось чином потрапити в пріоритет країн, повинні бути дуже гнучкими, дипломатичними. Звичайно, я б цього не хотів, звичайно ж, будь-який закон, який блокує експорт вакцин, я як Президент не можу підтримувати просто тому, що це ще один крок до того, що ми можемо бути в кінці черги з вакцинації, а значить, більше українців загине. Я не можу підтримувати будь-яке подібне законодавство будь-якої країни, навіть якщо це наш стратегічний партнер, незалежно ні від чого. Я вважаю, що саме США та Велика Британія сьогодні могли б дуже сильно вплинути на те, щоб Україна була в пріоритеті країн Європи, які отримують вакцину першими. Я вважаю, що це питання може стати ще одним геополітичним ударом, це буде ще одна найсильніша інформаційна війна з боку Росії, й тут уже все в руках Сполучених Штатів Америки. Чому? Тому що вакцину «Супутник» сьогодні пропонують у суспільстві і в інформаційному просторі України. Російська Федерація використовує для цього телеканали, зокрема українські, які є союзниками політики Російської Федерації. Звичайно, пояснити українському суспільству, чому якщо Америка та Європа не дають тобі вакцину, ти не повинен брати її у Росії, – будь-якій людині, яка помирає, пояснити це неможливо. Інша річ, що ми не повинні допускати того, щоб Україна брала російську вакцину, яка не пройшла всі випробування. У нас з вами немає реальних доказів, що ця вакцина має стовідсотковий позитивний ефект. Більш того, я не можу взяти відповідальність за вакцину, наслідків дії якої ми не знаємо. Україна передусім базує своє рішення на тому, щоб вибрати безпечну вакцину. – Ви готові брати «Супутник», якщо він буде безпечний? – Все дуже просто. Україна рятуватиме своїх людей, Україна боротиметься за те, щоб наші партнери дали нам вакцину, яка підтверджена – Moderna, Pfizer, AstraZeneca. Це те, що підтверджено. Ми розуміємо, що деякі з цих компаній мають заводи по всій Європі і навіть у Російській Федерації, наскільки мені відомо, тому тут питання передусім у якості вакцини. – Ми багато чого обговорили. Я дуже вдячний і радий, що ви виділили час. Повернемося до ситуації з пострадянськими країнами. Ви найголовніший демократичний лідер на пострадянському просторі. Чи відчуваєте ви конкуренцію з Путіним або (лідерами. – Ред.) будь-яких інших країн, наприклад Грузії, Білорусі, які прагнуть до цього? Якою ви бачите вашу роль на цій території? – Я хотів би, щоб ми закінчили війну на Донбасі. Я думаю, це буде дуже серйозний крок до фіналу подібних конфліктів на пострадянському просторі. Я дуже хочу добитися цього й докладаю для цього всіх зусиль. Я вважаю, що мій досвід, у разі позитивного результату, і досвід моєї команди буде незамінний у майбутньому. Я думаю, що це буде дуже хороша допомога іншим країнам, тому що я розумію всі нюанси й деталі, як страждають люди і де їм потрібно допомагати, (які потрібні. – Ред.) гуманітарні кроки. Бо війна у нас, вона не десь. Щодо лідерства, то я дуже спокійно до цього ставлюся. Я хотів би, щоб лідером серед цих країн була Україна як суб'єкт, як країна, як сильна держава, як прозора держава без корупції. Це було б, на мою думку, найбільшою нагородою для мене й для нашого народу. Це важливіше, ніж якась амбіція якогось одного президента в історії великої країни. – Є питання, яких я не поставив, або предмети, яких ми не обговорювали, які ви вважаєте важливими для американської аудиторії з точки зору того, що скоро у нас змінюється Президент? – Мені здається, є важливі речі, про які ми дуже мало говорили під час зустрічі з Дональдом Трампом. Я сподіваюся, що при зустрічі з Джо Байденом у мене буде можливість обговорити це повністю і, найголовніше, – реалізувати. Я хочу, щоб наші плани зі США, насамперед економічні, були реалізовані під час моєї каденції і каденції нового Президента США. Перш за все, я хотів би запросити його до України. Мені здається, це дуже важливо, тому що Президента стратегічного партнера в нашій країні дуже чекають. Стосовно економічних речей, звичайно ж, я хотів би, щоб американський бізнес потужно зайшов в Україну. Я хотів би, щоб ми відчули інвесторів, і ми готові допомагати. Я особисто готовий допомагати, з мене, як кажуть у нас, корона не впаде. Я готовий говорити з будь-якими інвесторами. Всіма: в енергетику, у фінансовий сектор, в напрямок сільського господарства. Плюс, в IT дуже хотілося б якихось речей, які вже є у Сполучених Штатах Америки, щоб вони з'явилися в Україні як символи. Дуже хотів би, щоб, крім тих фундаментальних речей у промисловості, в машинобудуванні, ми просунулися з точки зору наших відносин у туризмі, з точки зору безвізового режиму зі США, щоб наші люди могли спокійно їздити – хоча б ті, які чудово працюють в Україні, Сполучених Штатах і мають спільні компанії, спільні бізнеси. Почати хоча б із цього. Мені здається, це відкрило б двері для поліпшення наших відносин. Я хотів би побудувати Голлівуд в Україні, я вважаю, що це круто. У Європі є дуже непогані (майданчики. – Ред.) – у Празі, в Угорщині. Україна, повірте мені, багата, щоб тут був такий майданчик. Ми для цього проголосували закон про рібейти. Я думаю, тут місце для інвестицій, рекламні та інші зйомки – теж гарний напрямок. Я хотів би, щоб в Україні з'явився Діснейленд. Дуже хотів би. Я справді вважаю, що наші діти заслуговують цього, а от дозволити собі летіти до Сполучених Штатів Америки або в Париж можуть далеко не всі. Мені здається, що планів багато.

15 грудня 2020

Львівська обласна державна адміністрація передала 150 книг для навчального закладу у селі Новобахмутівка на Донеччині. "До нас звернувся керівник Легіону патріотів "Галичина" з проханням допомогти дітям з книгами. Ми не змогли не відгукнутися на цей заклик. Тому у короткі терміни підготували для них книги напередодні дня святого Миколая. Сподіваємося, що вони принесуть їм радість. Чекаємо з нетерпінням, коли в країні налагодиться епідеміологічна ситуація та відступить пандемія. Тоді з радістю чекатимемо в гості, до Львова, наших юних друзів зі Сходу країни", - розповів заступник голови Львівської ОДА Юрій Холод.  Зазначимо, що до облдержадміністрації надійшов лист від громадської організації Легіон патріотів "Галичина" із проханням поповнити бібліотеку школи Новобахмутівської філії комунального закладу  "Очеретянський навчально-виховнийкомплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів - дошкільний навчальний заклад (опорний навчальий заклад) Ясинуватського району Донецької області."  Сьогодні, 15 грудня, громадська організація вирушить у зону проведення ООС та передасть літературу для школярів та діток. "Зараз у цьому закладі навчається 57 дітей шкільного віку, а ще 17 ходять у дитячий садок. До війни у школі було 600 учнів. Навчальний заклад розташований у прифронтовій зоні. Кожного разу, коли я їду на Схід, то обираю школу чи інтернат поруч, аби допомогти", - розповів керівник громадської організації Нодар Каралашвілі. Серед книг: "Собор" Олеся Гончара, "Тигролови" Івана Багряного,  "Музей Іграшок" Лесі Кічури, "Де сховалась таємниця" Марії Людкевич, "Королівство мови" Марії Чумарної, "Веселі ангелята" Марічки Крижанівської, книги Олександра Олеся, Лесі Українки, Івана Франка, Тараса Шевченка, Оноре де Бальзака та інших видатних письменників. Христина Дмитрик

25 листопада 2020

Вже за декілька тижнів в Україні відзначатимуть Свято Миколая. З цієї нагоди напередодні в області проводять різноманітні акції та заходи, через які залучають допомогу для усіх, хто потребує підтримки. Роксолана Винницька та Софія Гакавчин – львівські волонтерки. Дівчата упродовж багатьох років є частиною команди Центру Студенського Капеланства ЛА УГКЦ.  І вже три з них є волонтерами на Сході України. «Минулого року ми створили акцію під назвою «Десь на Сході», присвячену Дню святого Миколая. Адже саме це свято є усобленням віри у дива. За допомогою небайдужих людей та організацій Львівщини ми зібрали 4 тонни потрібних речей, запакували та завезли їх у такі прифронтові міста і села, як Красногорівка, Мар’їнка, Чермелик, Павлопіль, Новомихайлівка. Ці речі ми передали діткам, мирному населенню та військовим, які знаходяться у зоні бойових дій»,-  розповіли волонтерки. Продовжили акцію збору і цьогоріч. Залучають усіх небайдужих. Долучилась до акції допомоги і Львівська ОДА. Разом з волонтерами на Схід «поїдуть» книги львівських видавців. Їх закупили в межах програми підтримки місцевого книговидання. «Ми передали книги різноманітної тематики та жанру. Є книги для дорослої аудиторії, а також для дітей. Загалом це понад сотня друкованих праць», - розповіли у департаменті внутрішньої та інформаційної політики. Загалом цьогоріч в межах програми для закупівлі відібрали 204 найкращі книжкові видання. Закуплені книги передають для потреб установ сфери культури і науки, культурно-просвітницьким товариствам, українським громадам за кордоном, громадським організаціям області та іншим установам для забезпечення читацьких потреб, волонтерським громадським організаціям, які регулярно надають допомогу військовим і цивільним особам у зоні ООС, у госпіталі для поранених військовослужбовців, бібліотекам Львівської і східних областей України.

25 листопада 2020

У 2020 році в Україні розпочали реалізацію ІІ етапу ДІ-реформи, яка передбачає практичні заходи щодо розвитку в громадах різноманітних послуг, зокрема і патронату. У всіх районах та містах обласного значення Львівщини до 27 листопада триває інформаційна-просвітницька кампанія в межах популяризації послуги патронату над дитиною. Тож ми детальніше розпитали про патронат у керівника служби у справах дітей Володимира Лиса. - Хто такі патронатні сім‘ї і для чого їх створювати? - Патронатна сім'я - це тимчасова сім’я для дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах. Її завдання - мінімізувати травматизацію дитини, коли її забирають від батьків. Саме завдяки такій формі влаштування діти, які опинилися в складних життєвих обставинах, не потраплятимуть в інтернатні заклади, а перебуватимуть в спеціально підготовленій сім’ї, де про них турбуватимуться та забезпечать догляд і реабілітацію. Патронат над дитиною не передбачає усиновлення чи відриву дитини від рідних батьків. Навпаки, він має на меті вирішення родинних проблем шляхом тимчасової опіки над дитиною. - Який оптимальний строк перебування дитини в такій сім’ї? - Дитина може перебувати у такій сім’ї до трьох місяців, але в окремих випадках – до пів року. За цей час органи опіки та піклування проводять роботу з батьками дитини і визначають, де їй буде краще. Для нас, звичайно, пріоритетом є повернення дитини до батьків. - Чи є вже на Львівщині такі сім‘ї? - Звичайно. В нашій області створили 4 патронатні сім’ї. Одна така є у Львові, дві знаходяться в Яворові, а ще одна - в Золочеві. В такі сім’ї влаштували 6 дітей. Окрім того, ми відібрали ще 3 сім’ї у кандидати.  - Як стати патронатним вихователем? Що для цього потрібно? - Необхідно пройти кілька основних етапів. Перший - первинний відбір. Рішення приймається на підставі аналізу документів, які надають потенційні вихователі. Ми обстежуємо також умови проживання, в яких в майбутньому перебуватимуть діти. - Які саме необхідно зібрати документи? - Для реєстрації кандидатам у патронатні вихователі треба подати: заяву про наміри стати патронатним вихователем, копію свого паспорта та паспорта добровільного помічника,  копію трудової книжки кандидата (у разі наявності), висновки про стан здоров'я кандидата та осіб, які проживають разом з ним, довідку про відсутність судимості, в тому числі членів його сім'ї, які досягли чотирнадцятирічного віку і проживають разом з кандидатом, копію документа, що підтверджує право власності або користування житлом, письмову згоду на влаштування дітей під патронат від усіх членів сім'ї кандидата, які проживають разом з ним, в тому числі дітей, які досягли такого віку та рівня розвитку, що можуть її висловити. - Діти якого віку можуть бути влаштовані під патронат?  - До сім’ї патронатних вихователів можуть бути влаштовані діти віком від народження до 18 років. Діти, старші 14 років, влаштовуються за їхньої власної згоди та згоди патронатних вихователів. - Хто може стати патронатним вихователем? - Патронатними вихователелям можуть бути лише громадяни України. Є кілька умов. Наприклад, людина, яка хоче стати патронатним вихователем, не повинна бути раніше засудженою чи позбавленою батьківських прав. У неї обовязково повинен бути позитивний досвід виховання дітей. Окрім того, увагу звертають на стан здоров’я, що дозволяє дбати про тимчасово влаштованих. Також необхідно пройти навчання за спеціальною тренінговою програмою для надання послуг з патронату над дитиною. - Що передбачають навчання для майбутніх патронатних вихователів? - Потенційні патронатні вихователі працюють із психологом, оскільки процес адаптації дитини у новій сім’ї, часом, є викликом як для дитини, так і для вихователів. - Чи підтримує держава такі сім’ї?  - Держава гарантує соціальну допомогу на утримання влаштованої під патронатом дитини  обсягом 2,5 прожиткові мінімуми для дитини відповідного віку на місяць (3,5 прожиткові мінімуми при влаштуванні дитини з інвалідністю) . Передбачене і грошове забезпечення за надану послугу в розмірі 5-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При влаштуванні 2-х і більше дітей, дітей віком до 1 року, неповнолітньої вагітної, дитини з ВІЛ грошове забезпечення збільшується на 10% за кожну дитину та категорію, але сумарно не перевищує 50%. Також держава гарантує сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.  Сімейний патронат – це шлях, який попереджує потрапляння дитини в інтернат. Соціальна послуга має на меті надання допомоги родинам, у яких виникли складні життєві обставини. Створення таких сімей - це перший крок до того, аби кількість інтернатних закладів поступово зменшувалась, адже родинне тепло - найкраще середовище для дитини. Тож закликаю ставати патронатними вихователями і змінювати життя маленьких українців на краще. За більш детальною інформацією звертайтеся до служби у справах дітей Львівської ОДА - (032) 235-44-56 та Львівського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - (032) 261-09-42.  Розмовляла Христина Дмитрик

20 листопада 2020

#Читайнакарантині – нова щотижнева рубрика від департаменту внутрішньої та інформаційної політики Львівської ОДА. Автори, видавці, рецензенти, бібліотекарі – розповідатимуть про найцікавіші книги, які сподобаються і дітям, і дорослим. Щотижня усім, хто любить друковане слово і жити не може без книг, рекомендуватимуть до прочитання одну із них. Це праці, які Львівська ОДА підтримує в межах проєкту «Найкращі книги Львівщини». «Карантин змінив образ мислення та спосіб проводження вільного часу у більшості людей у світі. Ми стараємося обмежувати відвідування розважальних закладів, менше ходимо в гості. Зараз, в цю холодну і похмуру пору, переважно залишаємося вдома. А це чудова нагода почитати. Аби підтримувати видавців та авторів, щороку Львівська облдержадміністрація організовує конкурс. Найкращі книги підтримуємо фінансово. Це сучасні праці, новинки, а також дуже популярні книги, які з року в рік перевидають видавництва. Є серед них і класика української літератури, монографічні дослідження історії України тощо. Хочемо, щоб якомога більше жителів Львівщини знали про них», - розповів керівник департаменту Андрій Ковальський. Цього року ЛОДА підтримала понад двісті книг. Отож, цих вихідних рекомендуємо дитячу книгу львівської письменниці Галини Вдовиченко «36 і 6 котів». Її з року в рік перевидає «Видавництво Старого Лева». Вона про невгамовних котів, які вміють виплутатись з будь-якої складної ситуації і ніколи не впадають у відчай. Переконані, книга сподобається і батькам. «Книжка «36 і 6 котів» стала для мене особливою. Бо раз і назавжди спростувала тезу про те, що наші діти мало читають, і що їх цікавлять лише ґаджети. Я й не сподівалась, що вона виходитиме у «Видавництві Старого Лева» від 2015 року новими і новими накладами по кілька разів на рік. І поведе за собою інші книжки про цей винахідливий котячий гурт і створить книжкову серію», - розповіла авторка Галина Вдовиченко. У світ уже вийшли «36 і 6 котів», «36 і 6 котів-детективів», «36 і 6 котів-компаньйонів». «36 і 6 котів» - перша книга називається так, бо саме стільки хвостатих героїв Галини Вдовиченко оселилося одного дощового вечора в помешканні пані Крепової попри її бажання. Але серце непоступливої господині до котів-безхатьків прихилила киця-сфінкс Баронеса. Ані пані Крепова, ані її племінник Стас навіть уявити собі не могли, чим обернеться вторгнення у їхнє маленьке помешкання 36 дорослих і 6 маленьких котів. У наступній книзі пригоди котів продовжуються. І тепер у котів-танцюристів з’явився новий талант – до дряпопису. Їхні картини прикрасили стіни господаревої кав’ярні, але ненадовго… Стався злочин. Хто візьметься розслідувати дивне зникнення? Хто розкриє таємницю вісьмох липових дощечок? 36 і 6 котів-детективів беруться до справи… У третій книжці розповідається про пригоди котів у старечому будинку. В цій історії вони стали не лише компаньйонами, але й футболістами і театральними акторами. Книжки з цієї серії перетворюються на вистави, - розповідає авторка. Їх ставлять у бібліотеках, школах, в самодіяльних театрах і будинках творчості. Діти називають себе іменами героїв книжок, малюють свої ілюстрації до котячих пригод. Не обходиться і без курйозів.  «Я мало не щодня отримую на месенджер і у приват на Фейсбук відгуки від батьків із подякою за те, що дитина полюбила читати. І раджу інші книжки інших авторів, яких у нас стає все більше. А найкумедніший й найлаконічніший відгук на «Котів» я почула в одній з львівських бібліотек на зустрічі з третьокласниками. «До нас приїхала авторка книжки «36 і 6 котів», - оголосила бібліотекарка. І тут таки пролунав здивований дитячий голос: «Вона що, жива?!!»,-  ділиться Галина Вдовиченко. Коти мають своїх шанувальників по всій Україні. Малеча залюбки стежить за пригодами хвостатих улюбленців. «Історії про 36 і 6 котів однаково сприймають читачі в усій Україні. У тих місцях, де я побувала за цей час – від Львова до Слов’янська, Маріуполя, Сєвєродонецька, Краматорська і Костянтинівки. Від Чернігова до Миколаєва і Херсона. У великих містах, маленьких містах, у селищах і селах. Діти, які не можуть відірватися від книжки – це, мабуть, одна з найбільших нагород авторові»,  - розповіла авторка. Своїх улюбленців серед котів має і Соломійка. Дівчинка мешкає у Львові і разом з сестричкою часто перечитує «котів». Її фаворитами є коти із сусідньої брами, сестричці ж подобаються коти-танцюристи. «Сплюх, Чистюх, Мурчик, Нявчик, Бровчик та Беркиць. Сплюх любить спати, а Бровчик має кумедні рухливі брови. Я їх всіх знаю. І звісно, кішка Баронеса. Вона дуже класна»,- ділиться дівчинка. Сьогодні дівчата мають дві книги з трилогії, третю – просять у Миколая. Від трьох книг вже утворилася бокова гілка серії, підсумовує авторка, вийшла перша книжка-картинка для молодших школярів «Котохатка». Зараз у «Видавництві Старого Лева» триває робота над двома майбутніми книжками з цієї серії. «І я бачу, що це ще не кінець. Не встигає вийти чергова книжка, як активні читачі вже її прочитали і вже чекають на продовження. Відволікають мене від інших планів, але я не жаліюся, я цьому радію і вношу поправки у свої плани»,- зазначила Галина Вдовиченко.   Розмовляла Юлія Савостейко